Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості Кода відображає середній період у днях, необхідний для отримання коштів від продажу в кредит. Його визначають так:

Якщо продаж у кредит становить частину загального обсягу реалізації, то для розрахунку коефіцієнта Кода використовують тільки виручку від реалізації у кредит.

Оскільки при ефективному управлінні оборотним капіталом обсяг кредиторської заборгованості завжди відповідає обсягу дебіторської, коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості тісно пов'язаний із коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості. В умовах розвиненої ринкової економіки ці коефіцієнти певною мірою відображають строки комерційного кредитування за кредитами, отриманими підприємством та наданих ним. Для вітчизняних підприємств ці коефіцієнти, як правило, відображають середні строки погашення дебіторської та кредиторської заборгованості — активів та зобов'язань, за якими не сплачується процент. У цьому випадку чим меншим є термін погашення дебіторської заборгованості, тим ефективніше використовуються грошові кошти підприємства.

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів Котмз відображає період часу, необхідний для продажу запасів. Чим менший цей коефіцієнт, тим більша оборотність запасів, а отже, тим вища ефективність підприємства в управлінні запасами:

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості Кок9 показує, наскільки швидко розраховується підприємство з кредиторами. Він визначається в днях і дорівнює середньому строку розрахунків підприємства з кредиторами:

Коефіцієнт фондовіддачі К характеризує ефективність використання основних засобів підприємства і показує, скільки грошових одиниць виручки можна отримати з однієї грошової одиниці вкладень в основні засоби. Його розраховують так:

За допомогою коефіцієнта ресурсовіддачі Крв визначають ефективність використання всього майна підприємства

При розрахунку цього коефіцієнта використовують як виручку від реалізації продукції, так і весь валовий дохід підприємства, оскільки активи підприємства слугують для отримання доходу не тільки від основної діяльності, а й від проведення багатьох інших операцій.

Збільшення коефіцієнтів Крв і Кфв свідчить про зростання ефективності використання основних засобів та всього майна підприємства, а не про зростання рентабельності виробництва в цілому. Інтенсивно використовуючи основні та оборотні засоби, підприємство може реалізовувати значні обсяги продукції й отримувати значний дохід від реалізації. Однак, рівень прибутковості при цьому може залишатись незмінним. Підвищення ресурсовіддачі та оборотності товарно-матеріальних запасів, поліпшення всіх коефіцієнтів ефективності може свідчити про зростання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства тільки за умови відповідного підвищення рентабельності виробництва та вкладеного у виробництво капіталу.

Наведені нижче коефіцієнти, з одного боку, належать до коефіцієнтів, що характеризують стан основних засобів, а з другого — разом із коефіцієнтом фондовіддачі Кфв дають змогу скласти більш чітке уявлення про ефективність використання основних засобів.

Так, коефіцієнт Кач показує частку активної частини основних засобів у загальній їх вартості. Його визначають за формулою

Коефіцієнт зносу К2 відображає ступінь зносу основних засобів і розраховується за формулою

Низькі значення коефіцієнта фондовіддачі можуть зумовлюватись низькими значеннями коефіцієнтів К і Кз, тобто малою часткою активної частини основних засобів та невисоким ступенем зносу або невеликими обсягами реалізації. Зростання коефіцієнта фондовіддачі може бути викликане зносом основних засобів, збільшенням активної їх частини або збільшенням доходів від реалізації продукції.

Ефективність використання трудових ресурсів характеризує коефіцієнт #евтр, який визначають за формулою

Значення цього коефіцієнта суттєво залежать від галузевої належності підприємства, від того, трудо- чи матеріаломістким є виробництво. Чим більшим є значення коефіцієнта Кевтр, тим ефективніше використовуються трудові ресурси підприємства. В умовах перехідної економіки цей коефіцієнт мало відображає ефективність використання трудових ресурсів, оскільки фонд оплати праці не завжди свідчить про реальні розміри винагороди за неї.

Для розрахунку наведених вище коефіцієнтів використовують дані річної фінансової звітності. Середні величини дебіторської, кредиторської заборгованості та товарно-матеріальних запасів розраховують на основі усереднених даних квартальної або щомісячної звітності. Виручку обчислюють на основі цін реалізації продукції (з урахуванням ПДВ) або приймають до розрахунку чисту виручку без урахування ПДВ та інших вирахувань із доходу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП.

2. Про оподаткування прибутку підприємств (в ред. Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР): Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР.

3. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473.

4. Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за № 15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237.

9. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97.

10. Алексеева ММ. Планирование деятельности фирмы / Финансовая академия при правительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 245 с.

11. Балабанов AM., Балабанов И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. — 192 с.

12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с.

13. Балашевич БА.,Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. — Минск: Университетская, 1995. — 240 с.

14. Басовский JIJZ. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 260 с.

15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. —Т. 1. — К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с.

16. Булхаков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 400 с.

17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. — М.: ЦИПКК АП, 1997 . — 106 с.