Розвиток та вдосконалення платіжних систем в Україні

План

1. Аналіз роботи системи електронних платежів НБУ, Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) та шляхи їх удосконалення

2. Аналіз роботи систем дистанційного обслуговування
Електронний банкінг
Телефонний банкінг
Інтернет-банкінг.

Аналіз роботи системи електронних платежів НБУ, Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) та шляхи їх удосконалення

Варто акцентувати увагу на аналізі статистичних даних роботи системи електронних платежів НБУ щодо переказу коштів між банками. Дані свідчать про те, що система протягом 9 місяців 2007 р. успішно виконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, повністю задовольняла потреби її учасників у переказі коштів, гарантувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведення платежів.

Станом на 1 жовтня 2007 р. учасниками СЕП були 1618 установ, із них:

- 173 — банки України;

- 1382 — філії банків України;

- 28 — органи Державного казначейства України;

- 35 — установи Національного банку України.

Порівняно а аналогічним періодом 2006 p. загальна кількість учасників зменшилась на 26 одиниць (унаслідок зменшення кількості філій банків — учасників СЕП).

Протягом 9 місяців 2007 р. послугами СЕП у режимі реального часу користувалися 576 учасників цієї системи, зокрема, 171 банк та 343 філії банків, 28 органів Державного казначейства України, в той час, як за аналогічний період 2006 р. ця кількість становила лише 137 установ.

Учасники системи, враховуючи свої потреби, самостійно визначаються щодо роботи в СЕП (працювати за незалежним чи за консолідованим кореспондентським рахунком). Станом на 1 жовтня 2007 р. за незалежним кореспондентським рахунком працювало 216 установ (у тому числі 100 банків), що складало 13 % від загальної кількості учасників системи. Ними за 9 місяців 2007 р. виконано 26 737 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 1017 706 млн грн, що відповідно на 41 % та 72 % більше таких самих показників порівняно з аналогічним періодом 2006 р. Решта учасників СЕП, а саме 1402 (у тому числі 73 банки), станом на 1 жовтня 2007 р. працювали за консолідованим кореспондентським рахунком.

Розподіл учасників системи за моделями обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку був такий (рис. 8.1):

- за моделлю 3 працювало 1042 банківських установ;

- за моделлю 4 працювала 251 банківська установа;

- за моделлю 7 працювала 81 банківська установа;

- за моделлю 8 працювало 28 інших установ.

За 9 місяців 2007 р. учасниками системи виконано 232 058 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 3 851 098 млн грн, що відповідно на 13 % та 36 % більше, ніж за аналогічний період 2006 р. Основними користувачами СЕП були банки України, ними за 9 місяців 2007 р. здійснено 210 090 тис. початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 3 201 756 млн грн.

Завантаженість СЕП за режимами функціонування була такою:

- початкові платежі в файловому режимі — 229 357 тис. шт.;

- початкові платежі в режимі реального часу — 1146 тис. шт.

Крім того, здійснено 1555 тис. електронних розрахункових повідомлень, які несуть інформацію щодо переказу коштів, але не супроводжуються їх рухом. Порівняно з аналогічним періодом 2006 р. кількість початкових платежів та електронних розрахункових документів, виконаних через СЕП у файловому режимі, збільшилась у 1,1 рази (рис. 8.2), а в режимі реального часу — у 164 рази (рис. 8.3).

Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників СЕП протягом 9 місяців 2007 р. коливався від 0,58 до 0,80.

Особливу увагу варто приділити поточному стану впровадження Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) та основним її завданням. НСМЕП була впроваджена в промислову експлуатацію Національним банком України 22 листопада 2004 р. після завершення проведення пілотного проекту. Членами НСМЕП є 39 банків та УДППЗ "Укрпошта". Банками — членами НСМЕП емітовано понад 1,7 млн карток, встановлено близько 4,3 тис. платіжних терміналів і банкоматів. Загальні наростаючі обіги в НСМЕП станом на 10 грудня 2007 р. склали 50 005 988 918,00 грн, з них міжбанківські — майже 1,2 млрд. грн.

Основними завданнями програми розвитку НСМЕП є:

1) збільшення частки безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток порівняно з розрахунками готівкою;

2) збільшення частки безготівкових розрахунків із використанням платіжних карток, які найбільш повно відповідають вимогам безпеки (смарт-картки), у загальному обсязі операцій, що здійснюються з використанням платіжних карток в Україні;

3) досягнення за кількісними та якісними показниками роботи НСМЕП рівня платіжної системи загальнодержавного значення;

4) збільшення інвестиційних можливостей банківської системи шляхом залучення коштів населення на банківські рахунки;

5) зменшення суспільних витрат на підтримку готівкового грошового обігу шляхом упровадження масових безготівкових розрахунків населення у сфері торгівлі та послуг в Україні;

6) забезпечення державної підтримки діяльності НСМЕП.

8.2. Аналіз роботи систем дистанційного обслуговування

При ознайомленні з темою значну увагу варто приділити розрахункам за допомогою систем дистанційного обслуговування. Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем "клієнт — банк'*, "клієнт — Інтернет — банк", "телефонний банкінг" тощо. Нині найбільш розповсюдженою є система "клієнт — банк".

Дистанційне обслуговування — комплекс інформаційних послуг за рахунком клієнта та здійснення операцій за рахунком на підставі дистанційних розпоряджень клієнта.

Дистанційне розпорядження — розпорядження банку виконати певну операцію" яке передається клієнтом за погодженим каналом доступу, без відвідання клієнтом банку.

Для залучення нових клієнтів та створення зручностей щодо їхньої співпраці з банком у багатьох банківських установах упроваджена й успішно функціонує система "клієнт — банк", її упровадження дає змогу клієнту спілкуватися з банком і виконувати платежі, не виходячи зі свого офісу, що, безперечної підвищує привабливість банку при виборі його клієнтом. Електронні документи, що подаються клієнтом до банку, повинні відповідати формату розрахункових документів системи електронних платежів НБУ зі зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних осіб платника, яким згідно з установленими документами надане право підпису.

Система "клієнт — банк" забезпечує:

- передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту;

- автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації) передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і в автоматизоване робоче місце (АРМ) клієнта;

- автоматичне архівування протоколів наприкінці дня.

Критерії, на які варто звернути увагу при виборі системи "клієнт — банк":

1. Операційна система, встановлена на комп'ютері клієнта. Необхідно порадитися з системним адміністратором, чи можна на комп'ютері клієнта використовувати програму, яку пропонує обслуговуючий банк, і чи зможе підприємство власними силами налагоджувати, оновлювати та підтримувати працездатність програми. Несумісність програми та операційної системи може призвести до незручностей у роботі або навіть непрацездатності програми. Також потрібно переглянути тарифи, які пропонує банк: кожне додаткове звернення до спеціалістів банку може коштувати додаткових грошей.

2. Робота в мережі та система рівнів доступу. Сучасні програми дозволяють організувати роботу двох та більше осіб одночасно через локальну мережу та визначати для кожного коло їх повноважень. Така здатність програми може стати у нагоді для доступу кількох осіб до банківських рахунків. Наприклад, можна побудувати роботу програми так: оператор вводить платіжні документи, директор та головний бухгалтер їх підписують та бачать усі операції з рахунками, а менеджер з продажу контролює лише надходження коштів.

3. Режим активної роботи системи. Більшість банків довше приймають електронні платежі, ніж паперові платіжні документи. Деякі банки приймають електронні платежі у нормальному режимі до 18:00. Необхідно переконатися, що саме такий час, який пропонує банк, зазначено у договорі. Зайві кілька годин щодня можуть мати суттєве значення.

4. Надійність електронного підпису документів. Здійснення електронного підпису найчастіше відбувається за допомогою дискети з таємними файлами та паролем. Але дискети піддаються копіюванню та псуються, що суперечить міркуванням безпеки. Тому деякі банки встановлюють спеціальні пристрої до комп'ютера, що надійніше захищають клієнта від несанкціонованих дій. Це може бути пристрій для зчитування паролів а електронних карток чи електронний ключ для кодування та декодування. Спеціальні пристрої використовують лише деякі банки. Тому необхідно подумати, чи фірмі справді потрібен такий рівень безпеки. Електронні підписи за допомогою дискет можуть бути цілком достатніми у разі, якщо клієнт не здійснює щодня багатомільйонних платежів.

5. Надання курсів валют. Не всі програми дозволяють отримувати курси валют НБУ, до того ж деякі банки надають таку інформацію лише за додаткову плату.

6. Довідкова інформація. Переважна більшість програм містить повний довідник МФО банків України та звіряє номери рахунків контрагентів з МФО їх банків. Далеко не в усіх програмах є коди класифікації доходів бюджету, які дають можливість їх легко використовувати. Це, своєю чергою, позбавить клієнта від зайвих помилок у сплаті податків, зборів та відрахувань.

7. Підтримка всіх рахунків. Програми всіх банків дозволяють здійснювати операції лише в національній валюті України — гривні. Проте деякі