Платіжний баланс та міжнародна ліквідність України

План

1. Поточні операції та їх складові.

2. Операції з капіталом та фінансові операції.

3. Структура платіжного балансу України.

4. Міжнародна ліквідність та міжнародна інвестиційна позиція України.

Поточні операції та їх складові

Стан проведення міжнародних фінансових операцій країни відображається в платіжному балансі. Метою його розробки є систематизація фінансових потоків резидентів держави з нерезидентами, пов'язаних з рухом реальних (нефінансових) та фінансових активів. До реальних активів відносять товари, послуги, нематеріальні активи та ін. Фінансові потоки відображають обмін інвестиціями, позиками, цінними паперами та іншими активами і зобов'язаннями. Платіжний баланс відображає сукупність фінансових операцій між резидентами країни та нерезидентами протягом визначеного періоду. Фінансові операції відображають рух грошових потоків, пов'язаних з виробництвом, обміном, передаванням і зникненням цінностей.

З метою організації управління міжнародними фінансовими операціями всі вони поділяються на дві частини: поточні операції та капітальні операції, кожна з яких відображає певний спектр зовнішньоекономічної діяльності. Поточні та капітальні операції тісно пов'язані між собою. Разом з тим, кожна з них має відносно самостійне значення в структурі платіжного балансу країни. Управління грошовими потоками суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з метою формування раціональної структури платіжного балансу країни передбачає чітку класифікацію поточних та капітальних операцій.

До поточних операцій належать міжнародні операції, що проводяться з товарами, послугами, доходами та поточними трансфертами. Вони охоплюють експорт та імпорт товарів і послуг, а також обмін доходами і трансфертами між різними країнами. З одного боку, поточні операції є результатом економічного розвитку держави. З іншого, вони впливають на структуру господарського обороту та напрями фінансування соціальних програм. Структуру поточних операцій відображено на рис. 15.1.

Рис. 15.1. Структура поточних операцій країни

До експортно-імпортних операцій належать видимі та невидимі потоки. Видимими є операції, які проводяться з товарами. Невидимі операції включають імпорт і експорт послуг. В свою чергу, видимий експорт та імпорт охоплюють такі основні групи товарів: товари загального призначення, товари для переробки, ремонт товарів, товари, придбані у портах транспортними організаціями, та ін. При цьому враховується і неформальна торгівля, що складається з неврахованого імпорту та неорганізованого роздрібного товарообігу. Обсяги неформальної торгівлі розраховують на основі експертних оцінок. На підставі інформації про кількість фізичних осіб, що перетинають митний кордон, та суми іноземної валюти і товарів, що закуповуються ними, визначаються обсяги неформальної торгівлі. Динаміка видимого експорту й імпорту розглядається відносно товарної структури зовнішньої торгівлі і суб'єктів, які до неї залучені.

До невидимих операцій належать транспортні послуги (пасажирські, вантажні та інші, включаючи морський, залізничний, повітряний, трубопровідний транспорт), подорожі (туристичні послуги), послуги зв'язку, будівельні, фінансові та інші ділові послуги. До фінансових та інших ділових послуг, зокрема, належать операції банків і страхових компаній, продаж і купівля нематеріальних активів, випуск і розміщення цінних паперів, надання інформаційних та консультативних послуг та ін.

Доходи відображають кошти, отримані у формі оплати праці, та доходи від інвестицій (дивіденди з прямих і портфельних інвестицій, пов'язані з позиками та ін.). Трансферти охоплюють некомпенсоване передавання матеріальних та фінансових цінностей, що здійснюється між суб'єктами різних країн. Розрізняють поточні та капітальні трансферти. Поточними трансфертами є грошові виплати урядам для фінансування видатків, неперекритих доходами, надання гуманітарної допомоги, внески до фондів міжнародних організацій, оплата (зарубіжними країнами або міжнародними організаціями) витрат, пов'язаних з наданням технічної допомоги та ін. Поточні трансферти поділяються на дві групи: трансферти сектору державного управління і трансферти інших секторів. До першої групи належать гуманітарна допомога, внески до міжнародних організацій, податки і штрафи, сплачені державними органами, та ін. Поточні трансферти інших секторів охоплюють грошові перекази осіб, що працюють за кордоном, сім'ям, дарування, пенсії, приватні перекази, внески до благодійних, релігійних, наукових й інших організацій та ін.

Операції з капіталом та фінансові операції

Важлива роль в структурі міжнародних фінансів належить проведенню операцій з капіталом, а також з фінансовими активами та фінансовими зобов'язаннями (рис. 15.2).

Рис. 15.2. Складові міжнародних фінансових операцій

До операцій з капіталом належать операції, пов'язані з одержанням або оплатою капітальних трансфертів, а також операції з придбання та реалізації нефінансових активів. Структуру операцій з капіталом наведено на рис. 15.3.

Капітальні трансферти відрізняються від поточних тим, що вони пов'язані з переходом власності на основний капітал. До капітальних трансфертів зараховують також анулювання (списання) боргу кредитором за умов, коли він не одержує відповідного вартісного еквівалента. Капітальні трансферти здійснюються як у грошовій, так і у матеріальній формах. Прикладом використання останньої форми можуть бути операції з передавання власності на основні фонди та списання дебіторської заборгованості. До грошових трансфертів можна віднести інвестиційні гранти (на будівництво визначених об'єктів). Обмін нефінансовими активами зводиться до придбання та продажу невироблених активів, до яких, зокрема, належать земля, надра і нематеріальні активи.

Складові фінансових операцій показано на рис. 15.4–15.8.

Важливу роль у розвитку національної економіки відіграють іноземні інвестиції. Залучення коштів іноземних інвесторів сприяє активізації внутрішнього інвестиційного процесу, впровадженню нових технологій, використанню передового зарубіжного досвіду, розвитку малого і середнього бізнесу, нарощуванню інвестиційного потенціалу територій та ін. У період переходу до ринкової економіки іноземне інвестування використовують для розвитку базових (ракетно-космічна, літакобудівна, суднобудівна, інформаційна, біотехнологічна) та інших галузей (харчова, переробна, торгівля, легка промисловість та ін.).

Рис. 15.3. Структура операцій з капіталом

Рис. 15.4. Складові фінансових операцій

Особлива роль належить залученню іноземних інвестицій на основі концесійних договорів та угод про спільну інвестиційну діяльність. Пільговий режим залучення іноземних інвестицій запроваджено у СБЗ. Резервні активи – це та частина державних фінансових активів, що створюються і використовуються з метою регулювання платіжного балансу та вирішення інших задач розвитку міжнародних відносин. До суб'єктів формування резервних активів належать центральний банк та інші органи державного управління. До складу резервних активів (міжнародних резервів) входять ліквідні активи, що застосовуються в міжнародних розрахунках. Це, зокрема, монетарне золото, спеціальні права запозичення, іноземна валюта й інші фінансові ресурси, що визнаються платіжними засобами за міжнародними угодами (рис. 15.9).

Рис. 15.5. Складові інших інвестицій

Рис. 15.6. Класифікація прямих іноземних інвестицій (за резидентністю)

Рис. 15.7. Складові портфельних зарубіжних інвестицій

Рис. 15.8. Складові інших зарубіжних інвестицій

Рис. 15.9. Складові резервних активів

Структура платіжного балансу України

Всі операції, які проводяться з іншими державами, є основою складання платіжного балансу держави. Платіжний баланс відображає фінансові операції, що здійснюються між суб'єктами конкретної країни і суб'єктами інших країн світу. Це – співвідношення між обсягами грошових надходжень, одержаних країною з-за кордону і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. Платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яку використовують в процесі планування та прогнозування розвитку економічних відносин із зарубіжними країнами та міжнародними організаціями. Платіжний баланс складають як звіт за певний період із розподілом за групами операцій. Він має дві частини: надходження і платежі.

Основними джерелами надходжень є:–

доходи від експорту товарів та послуг;–

доходи, одержані у вигляді оплати праці;–

доходи від інвестицій;–

трансферти, одержані з інших країн;–

грошові перекази мігрантів;–

інвестиції в країну;–

інші доходи.

Основними статтями платежів країни є:–

оплата імпортованих товарів та послуг;–

оплата праці громадянам інших країн;–

перекази організацій і громадян в інші країни;–

оплата доходів від інвестицій;–

перерахування трансфертів за кордон;–

проведення інвестицій в інших країнах;–

інші платежі.

Платіжний баланс країни складається з двох частин: 1) рахунку поточних операцій; 2) рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій. У першій відображають рух коштів, пов'язаних з експортом товарів та послуг, а також одержанням та перерахуванням доходів і поточних трансфертів. Другий рахунок використовується з метою відображення проведення операцій з капіталом між резидентами та нерезидентами, а також фінансових операцій. В свою чергу, операції з капіталом охоплюють капітальні трансферти та обмін нефінансовими активами. До складу фінансового рахунку входять операції, пов'язані з проведенням інвестицій (прямих, портфельних та інших) і використанням резервних активів. У розділі "Помилки та упущення" відображають різницю між кредитовими та дебетовими операціями (зі знаками "+" та "-"), що виникають в результаті часових та вартісних розбіжностей.

У платіжному балансі кожна операція відображається подвійним записом: за кредитом і за дебетом. Зменшення активів та зростання зобов'язань відображаються у кредиті платіжного балансу. Кредит відображає надходження і доходи одержані. У дебеті відображаються платежі та витрати. Використовується також позначення операцій знаками "+" і Знакова характеристика дає уявлення про напрями руху грошових потоків. Вони враховуються у процесі складання платіжного балансу. Зі знаком "+" відображають операції, що враховуються за кредитом, а "-" – за дебетом. Збільшення активів позначається знаком "–а зменшення активів – знаком "+".

Використання такого підходу пояснюється тим, що у платіжному балансі фіксуються не зовнішньоекономічні операції у натуральній формі, а їх результати у грошовому вираженні. Збільшення активів вимагає зростання грошових витрат. Тому такі операції позначаються мінусом. Зменшення зобов'язань досягають за рахунок витрачання коштів, і вони також позначаються мінусом. Збільшення зобов'язань пов'язують з притоком коштів і відображають плюсом.

Систематизація поточних