Баланс | 0 | 0 | 0 | 0 | 0

Міжнародна ліквідність та міжнародна інвестиційна позиція України

Показники "міжнародна ліквідність" та "міжнародна інвестиційна позиція" відображають співвідношення між активами та зовнішніми зобов'язаннями країни. Вони використовуються з метою визначення її платоспроможності перед іноземними суб'єктами, а також визначення стану зовнішньоекономічних зв'язків з іншими державами, обсягів запасів зовнішніх активів, суми зобов'язань країни, обсягів зарубіжних капіталовкладень, стану резервних активів та інших показників, що відображають позиції держави в системі міжнародних фінансів.

Міжнародна ліквідність країни – це її здатність виконувати свої міжнародні зобов'язання щодо погашення боргів. Для забезпечення ліквідності держава мусить мати достатні ресурси для виплати зовнішньої заборгованості у визначені періоди. При цьому така виплата має здійснюватися платіжними засобами, що задовольняють кредиторів. Як правило, до них належать міжнародні платіжні засоби (ВКВ, СПЗ та євро).

З метою визначення міжнародної ліквідності країни використовують декілька показників, з-поміж яких, зокрема: золоті запаси, валютні резерви, міжнародні державні кредити, міжнародні фінансові ринки, джерела кредитування зовнішньої торгівлі. Використовують також відносні показники, виражені відповідними коефіцієнтами, які відображають співвідношення між величинами міжнародних платіжних засобів та обсягом зовнішньоекономічних операцій країни, імпортом товарів та послуг, експортом капіталу та ін.

Згідно з методикою, прийнятою МВФ, термін "міжнародна ліквідність" відображає у доларовому еквіваленті міжнародні резерви та інші зовнішні вимоги і зобов'язання органів грошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов'язання депозитних банків країни. При цьому для визначення міжнародної ліквідності країни міжнародні резерви, зовнішні вимоги, а також зовнішні активи зіставляються з величиною зобов'язань.

До міжнародних резервів (резервних активів) належить частина зовнішніх активів центрального банку, що перебуває під його контролем і може використовуватися для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу чи здійснення непрямого впливу на величину такого дефіциту. Зокрема, міжнародні резерви охоплюють: монетарне золото, резервну позицію країни в МВФ, СПЗ, що належать державі, та іноземну валюту.

Золото монетарне – це високочисте золото у формі монет, злитків або брусків, не нижче за 995 пробу, що перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління. Іноземна валюта – готівка у ВКВ та вимоги центрального банку до нерезидентів у формі короткострокових депозитів у золоті та ВКВ, казначейські векселі, цінні папери іноземних держав (короткострокові і довгострокові) та інші вимоги, що використовуються для фінансування платіжного балансу.

Резервними активами є ліквідні активи центрального банку країни. Зокрема, такі активи охоплюють валютні резерви у ВКВ, активи центрального банку у банках-нерезидентах у ВКВ, золотий запас центрального банку, активи країни у МВФ у вигляді резервної позиції та спеціальних прав запозичення. До резервних активів належать також депозити центрального банку, цінні папери, які перебувають в його розпорядженні, та інші активи.

У платіжному балансі відображаються зміни в обсягах та структурі резервних активів, що відбулися протягом звітного періоду. До основних операцій з резервними активами відносять:–

купівля (продаж) центральним банком іноземної валюти у процесі проведення інтервенцій на валютному ринку з метою регулювання валютних курсів;–

погашення та обслуговування державних цінних паперів;–

фінансування дефіциту, що виникає в процесі проведення зовнішньоекономічних операцій;–

погашення та обслуговування кредитів, одержаних від міжнародних фінансових операцій.

Підтримка та поповнення резервних активів здійснюються шляхом проведення таких заходів:–

купівлі монетарного золота та іноземної валюти центральним банком;–

одержання доходів від операцій з іноземною валютою та банківськими металами;–

залучення валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, іноземних банків та інших кредиторів.

Для визначення міжнародної ліквідності країни використовуються показники діяльності на міжнародних фінансових ринках органів грошово-кредитного регулювання. В Україні до них належить НБУ. При цьому розраховують активи і пасиви органів грошово-кредитного регулювання країни. Основними агрегатами активів НБУ є зовнішні активи, вимоги до загального уряду, нефінансових установ, приватного сектору та вимоги до депозитних банків.

Зовнішні активи охоплюють міжнародні резерви, якими володіє НБУ, та інші вимоги до нерезидентів. Термін "загальний уряд" прийнятий МВФ. Він поєднує центральні та місцеві органи державного управління, а також їх позабюджетні фонди. Вимоги НБУ до загального уряду включають: вкладення у боргові цінні папери, надані кредити (включаючи пролонговані, прострочені, сумнівні) та нараховані доходи за ними. До вимоги до депозитних банків належать кошти НБУ, що передано комерційним банкам у вигляді коштів до запитання, строкові депозити, розміщені у комерційних банках, кошти, надані банкам за операціями РЕПО, надані, пролонговані та сумнівні кредити і нараховані доходи за депозитами та наданими кредитами.

Основними пасивами органів грошово-кредитного регулювання є такі агрегати: резервні гроші, депозити термінові, депозити ощадні, депозити в іноземній валюті, зовнішні пасиви та депозити загального уряду. Резервні гроші – це сума готівки, що перебуває в обігу, депозити комерційних банків у НБУ (в національній валюті і СКВ), депозити інших клієнтів НБУ в національній валюті та нараховані витрати за ними. Зовнішні пасиви охоплюють використання кредитів МВФ та зобов'язання НБУ перед нерезидентами. Депозити загального уряду – це кошти державного і місцевих бюджетів, бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з бюджетів, і кошти позабюджетних фондів у НБУ.

Оцінювання міжнародної ліквідності має враховувати також такий показник, як рахунки капіталу та інші статті. Рахунки капіталу охоплюють розміри статутного капіталу НБУ, його загальних та спеціальних резервів та інших статей. До них, зокрема, належать результати переоцінки, результати діяльності попереднього і поточного років та резерви за сумнівними активами.

Міжнародна інвестиційна позиція відображає сукупність накопичених запасів зовнішніх фінансових активів та пасивів країни. Тут фінансуються усі фінансові вимоги та зобов'язання резидентів країни щодо нерезидентів. До складових міжнародної інвестиційної позиції відносять прямі, портфельні та інші інвестиції, а також резервні активи держави. Ці компоненти класифікуються за типами фінансових інструментів, а також за секторами економіки. Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал. До портфельних інвестицій належать цінні папери, що надають право участі в капіталі емітента, та боргові цінні папери. Інші інвестиції – це комерційні та банківські кредити, позики міжнародних фінансових організацій, фінансовий лізинг, готівкова валюта та депозити, а також всі види дебіторської та кредиторської заборгованості. Міжнародну інвестиційну позицію України в 2005 р. відображено в табл. 15.3.

Таблиця 15.3. Міжнародна інвестиційна позиція України на початок 2005 р., млн дол. США

Показник | На початок періоду

(01.01.2004 р.) | На кінець періоду

(01.01.2005 р.)

Активи: | 11037 | 15 919—

резервні активи; | 6 937 | 9 525—

прямі інвестиції за кордон; | 166 | 198—

портфельні інвестиції; | 26 | 43—

інші інвестиційні активи | 3 908 | 6153

Пасиви: | 31427 | 40 283—

прямі інвестиції в Україну; | 75 66 | 9 606—

портфельні інвестиції; | 40 65 | 6 391—

інші інвестиційні

зобов'язання | 19 726 | 25 286

Чиста міжнародна інвестицій-на позиція | -20390 | -24 364

Література

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р.

2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17.03.1993 р.

3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р.

4. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р.

5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.

6. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.1997 р.

7. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р.

8. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р.

9. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р.

10. Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 16.09.1992 р.

11. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.

12. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 12.04.1990 р.

13. Закон України "Про Державну програму приватизації на 2000–2002 роки" від 18.05.2000 р.

14. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р.

15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р.