Платежі за ресурси, відрахування в цільові державні форми

План

1. Відрахування в цільові державні фонди

2. Місцеві податки і збори

Виробнича діяльність суб'єктів господарювання пов'язана з залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання безпосередньо впливає на результати господарської діяльності підприємств. З метою ефективного використання ресурсів, що є в розпорядженні або у власності суб'єктів господарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі:*

податок (плата) за землю;*

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;*

податок на нерухоме майно;*

збір за спеціальне використання природних ресурсів (плата за воду, плата за корисні копалини);*

збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Податок (плата) за землю. Законом України "Про плату за землю" від 19 червня 1996 р. регулюється порядок обчислення і сплати земельного податку. Власники землі сплачують земельний податок, за орендовані земельні ділянки стягується орендна плата, яка встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Тобто об'єктом оподаткування є земельна ділянка, платниками — землекористувачі (в тому числі орендарі).

Землі поділяються на:*

землі сільськогосподарського призначення (ставки земельного податку встановлено з 1 гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової оцінки цих угідь);*

землі населених пунктів (ставки встановлюються у розмірі 1 % від грошової оцінки землі).

Місцеві ради можуть диференціювати і затвердити ставки (виходячи із середніх ставок) податку залежно від місця знаходження земельної ділянки на території населеного пункту.

З 1 липня 1997 р. ставки податку на землю було підвищено в 1,81 раза порівняно зі ставками, передбаченими Законом "Про плату за землю".

Джерела і порядок сплати податку. Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування і обчислюється за станом на 1 січня, а до 1 лютого надають відповідні дані до податкової адміністрації.

При спільній власності кількох юридичних осіб на земляну ділянку, на якій розміщено будівлю, земельний податок нараховується пропорційно до частки власності на будівлю.

Земельний податок сплачується за рахунок прибутку підприємства, одночасно включається до складу валових витрат, тобто зменшує суму оподаткованого прибутку, а відповідно і суму самого податку на прибуток. За несвоєчасну сплату податку сплачується пеня у розмірі 0,3 % суми заборгованості за кожний день несплати.

Податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Порядок обчислення і сплати цього податку регулюється Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 18 лютого 1997 р. з урахуванням змін і доповнень, внесених Законом України від 16 червня 1999 р. № 986—XII. Податок зараховується до бюджетів місцевого самоврядування (15 %) та територіальних дорожніх фондів (85 %) на фінансування витрат, пов'язаних із будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування.

Платниками податку є власники транспортних засобів (підприємства, організації, установи) — юридичні особи, в тому числі іноземні, які мають зареєстровані в Україні згідно з діючим законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктом оподаткування.

Об'єкт оподаткування: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення), колісні трактори, мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні і катери.

Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу, машини та механізми для сільськогосподарських робіт, автомобілі швидкої допомоги, пожежні автомобілі, підйомні і самохідні транспортні засоби для перевезення вантажів на короткі відстані (у складі).

Ставки податку з 1 січня 2000 р. встановлені в гривнях, виходячи зі 100 см3 об'єму двигуна, з 1кВт потужності двигуна, з 100 см довжини транспортного засобу.

Обчислення податку здійснюється на підставі даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби отримані в П півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Податок сплачується поквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, за період до наступного технічного огляду.

Звільняються від сплати податку підприємства автомобільного транспорту загального користування (перевезення пасажирів за умови законодавчо встановлених тарифів на оплату за проїзд), сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (з кількістю місць менше 10) у розмірі 50 %.

Відповідальність: у разі зниження податку стягується вся сума заниження і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми; за відсутності обліку об'єктів оподаткування або при веденні обліку з порушеннями встановленого порядку стягується штраф у розмірі 50 % від суми податку, що підлягає сплаті. Оплата штрафів здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

Сума податку включається до складу валових витрат платника, а отже, зменшує оподаткований прибуток і суму самого податку на прибуток. Таким чином, поряд з фіскальною функцією названий податок виконує регулюючу функцію.

Плата за воду. Плата за воду встановлюється за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:*

поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більш як однієї області;*

підземні води (в тому числі мінеральні).

Водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного призначення, відносять до ресурсів місцевого призначення.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів встановлюються з метою стимулювання їхнього раціонального і комплексного використання і відтворення, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання при використанні цих ресурсів різної доступності, природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів.

Платниками до бюджету за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства-водокористувачі, які діють на основі госпрозрахунку, мають самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.

Платежі за спеціальне використання водних ресурсів включають:*

платежі за право користування ресурсами;*

платежі на охорону і відтворення ресурсів.

Розміри платежів за використання водних ресурсів встановлюються на основі нормативів плати та лімітів їх використання.

За понадлімітне використання водних ресурсів плата встановлюється у п'ятикратному розмірі щодо плати за їх використання в межах установлених лімітів. Зазначені платежі в межах установлених лімітів відносять на витрати виробництва, аза понадлімітне використання вони вилучаються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств.

Відрахування в цільові державні фонди

Відрахування у цільові державні фонди, приклади яких подано нарис 5.3,5.4, сьогодні становлять значні за обсягом суми коштів, що суттєво впливає на фінансово-господарську діяльність підприємств. Цей вплив виявляється:

Рис. 5.3. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

1) через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Відтак, відрахування в цільові державні фонди зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього;

2) через формування собівартості (витрат). Указані відрахування збільшують собівартість, що, відповідно, може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), або збільшують їхню вартість, а отже, створюють проблеми зі збутом продукції;

3) через використання прибутку. Це має місце тоді, коли відрахування (збори) здійснюються за рахунок прибутку підприємства.

Рис. 5.4. Збір на обов'язкове державне соціальне страхування

Місцеві податки і збори

Особливості стягнення місцевих податків і зборів та їх впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання такі:

1) місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподаткованого прибутку;

2) місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:*

запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;*

встановлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;*

встановлювати додаткові пільги для окремих платників податків (встановлення ставки, нижчої за мінімальну, звільнення від податку).

До складу місцевих податків і зборів належать:

1) місцеві податки:*

комунальний податок;*

податок на рекламу;

2) місцеві збори:*

за право використання місцевої символіки;*

за паркування автотранспорту;*

за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;*

за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;*

за право проведення кіно- і телезйомок;*

за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Комунальний податок. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 р. "Про місцеві податки і збори" платниками податку визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України.

Об'єктом для розрахунку податку прийнято фонд оплати праці, який обчислюється множенням середньоспискової чисельності працівників на місячний неоподатковуваний мінімум громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10 % від розрахункової величини фонду оплати праці. Податок сплачується щомісяця.

Згідно з другим варіантом Закону України "Про місцеві податки і збори" передбачено внесення змін до складу місцевих податків і зборів, а також методики їх визначення. За цим варіантом Закону платниками податку є юридичні особи всіх форм власності, що перебувають на території України.

Об'єктом оподаткування є вартість товарів (послуг), реалізованих суб'єктами підприємницької діяльності через організовану торговельну мережу (магазини, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани, лотки), а також виручка, одержана через каси неторговельних підприємств, установ і організацій від продажу безпосередньо населенню товарів власного виробництва, товарів, придбаних в інших юридичних і фізичних осіб.

Ставку комунального податку встановлено від вартості реалізованих товарів без ПДВ.

Податок з реклами. Платниками податку е суб'єкти підприємницької діяльності, їх філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів — замовники реклами, виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок із реклами стягується під час оплати рекламних послуг з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються за допомогою засобів