Проблеми і шляхи забезпечення фінансової безпеки підприємства

План

1. Суть фінансово-економічної безпеки підприємства

2. Шляхи забезпечення економічної безпеки підприємства (на прикладі акціонерного товариства)

3. Державний захист фінансово-економічної діяльності підприємства

4. Сучасні загрози фінансово-економічній безпеці підприємств та шляхи їх зменшення

Суть фінансово-економічної безпеки підприємства

Висока криміналізація сучасного суспільства різко загострила проблему забезпечення фінансово-економічної безпеки переважної більшості недержавних суб'єктів господарювання вітчизняної економіки. Виникла потреба в механізмі мобілізації Й оптимального управління корпоративними ресурсами суб'єктів господарювання для захисту здійснюваного ними бізнесу від протиправних намагань зловмисників.

Вагомий внесок в інтерпретацію і вирішення різних аспектів указаної проблеми зробили роботи вітчизняних учених і публі-цистів.

Економічна безпека підприємства — це такий стан корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найефективніше їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціаль-ного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам.

Серед функціональних складових належного рівня економічної безпеки фінансова складова вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є двигуном будь-якої економічної системи.

У процесі забезпечення фінансової безпеки спочатку оціню-ються загрози економічній безпеці підприємства, що мають пра-вовий характер і включають:

- внутрішні негативні дії (неефективне фінансове плануван-ня та управління активами; малоефективна ринкова стратегія; помилкова кадрова і цінова політика);

- зовнішні негативні дії (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова та інші форми конкуренції);

- форс-мажорні (стихійне лихо, страйки, збройні конфлік-ти) та наближені до форс-мажорних обставини.

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової підлягають аналізу:

- фінансова звітність і результати роботи підприємства — платоспроможність, фінансова незалежність;

- конкурентний стан підприємства на ринку — частка рин-ку, якою володіє суб'єкт господарювання; рівень застосовува-них технологій та менеджменту;

- ринок цінних паперів підприємства.

У сучасних умовах важливою передумовою економічної без-пеки підприємства є його екологічна безпека, яку можна оціни-ти за допомогою так званих екологічних паспортів.

В Україні потрібен закон про екологічні паспорти. Всі підприємства мають бути паспортизовані. Ще 17 років тому роз-почалася активна робота з екологічної паспортизації підприємств України, яка тривала кілька років у всіх союзних республіках. Початок цій роботі поклала постанова Верховної Ради СРСР "Про невідкладні заходи з екологічного оздоровлення країни" від 27 листопада 1989 р. Передбачалося протягом 1990— 1991 pp. провести екологічну паспортизацію всіх діючих підприємств і екологічно небезпечних об'єктів, за результатами якої розробити конкретні плани оздоровлення екологічної обстанов-ки. Аналогічні рішення були ухвалені за всім ієрархічним лан-цюжком органів державного управління, до обласного рівня.

Певною мірою ця діяльність була спробою створити в умовах планової економіки СРСР певний аналог ринкового механізму, що здобував у цей час дедалі більше визнання на Заході у формі створення систем екологічного менеджменту й аудиту — СЕМА. Впровадження СЕМА на підприємствах давало компаніям низку конкурентних переваг і можливість отримати подвійну ви-году: екологічну й економічну. Перший етап упровадження СЕМА полягав у екологічному обстеженні виробничого об'єкта, що й стало аналогом радянської паспортизації підприємств, але завдання створення СЕМА в СРСР не ставилося.

У 1990 р. було прийнято державний стандарт СРСР ГОСТ 17.0.0.04—90 і розроблено методичні вказівки щодо заповнення та ведення екологічного паспорта промислового підприємства (ЕППП). З їх використанням протягом двох років було паспортизовано більшість підприємств України. Особливу увагу при цьому приділяли контролю якості заповнення ЕППП, яка внаслідок украй обмежених термінів проведення цієї робо-ти і недостатньої кваліфікації більшості її виконавців залиша-лася дуже низькою. Це й стало однією з причин висновку, зроб-леного Мінприроди України, про недоцільність продовження цієї роботи, про що було сповіщено всі зацікавлені сторони. Го-ловне, щоЕПШІ, як з'ясувалося, ніяк не впливав на виробничу діяльність підприємства.

Дані ЕППП — це не лише тонни викидів, скидів та інші важливі та потрібні показники екологічної характеристики, а й оцінювання класу екологічної небезпеки (ЕН) підприємства, його впливу на довкілля. Наприклад, найнебезпечніші підприємства отримували перший клас ЕН, менш небезпечні — другий тощо, і так до четвертого класу — цілком екологічно безпечні. Це по-трібно, щоб стимулювати підприємства до вжиття дійових за-ходів, спрямованих на зниження класу ЕН, а отже, і шкідливо-го впливу на природу. А для цього слід законодавчо запровади-ти підвищувальні коефіцієнти до тарифів зборів за забруднення довкілля залежно від класу ЕН. Чим небезпечніше підприєм-ство, тим вищим має бути скоригований коефіцієнтом тариф, а отже, і плата за забруднення.

Забезпечення фінансово-економічної безпеки є одним з основ-них принципів нормального функціонування підприємства, ре-алізація якого передбачає використання комплексного науко-во-практичного системного підходу. Головний його зміст — це виявлення й усунення зовнішніх і внутрішніх загроз. Тому кож-не підприємство має розробляти власну комплексну систему забезпечення фінансово-економічної безпеки. Діяльність щодо забезпечення безпеки на підприємстві спрямована на конкретні об'єкти і провадиться за допомогою особливих засобів і методів відповідно до визначених принципів. Вона тісно пов'язана з ді-яльністю всіх функціональних ланок підприємства і має здій-снюватися комплексно. Головна роль у цьому процесі належить службі безпеки. Фахівці служби безпеки покликані відстежувати економічну ситуацію на підприємстві, у його внутрішньому та зовнішньому середовищі, і вчасно реагувати на небезпечні, ризикові ситуації й загрози.

Шляхи забезпечення економічної безпеки підприємства (на прикладі акціонерного товариства)

З розумінням ставлячись до робіт фахівців з економічної без-пеки, розглянемо апробований варіант організаційно-методич-ного підходу до побудови і реалізації комплексної системи забезпечення економічної безпеки акціонерного товариства промислового профілю, що належить до сфери середнього бізнесу (чисельність працюючих до 1000 осіб).

Під акціонерним товариством (AT) розуміється різновид недержавної комерційної організації з розділеним на частки (внески) засновників статутним капіталом, створеним за раху-нок таких внесків.

Фінансово-економічна безпека акціонерного товариства — це захищеність AT від зовнішніх і внутрішніх загроз, що дає змогу зберегти й ефективно використати матеріальний, фінансовий і кадровий потенціал.

Під забезпеченням економічної безпеки акціонерного то-вариства (далі — ЕБТ) розуміється діяльність менеджерів і персоналу AT, спрямована на запобігання порушенням стабільності функціонування й економічного розвитку AT унаслідок негативних дій на його корпоративні ресурси з боку зовнішніх і внут-рішніх джерел загроз. Джерела загроз — це потенційні антропо-генні, техногенні або стихійні носії загрози.

До основних корпоративних ресурсів AT, що використовуються для забезпечення ЕБТ, у цілому можна віднести:

- майно AT, включаючи засоби технологічного оснащення та інші матеріальні цінності;

- фінансові можливості AT за наявної структури капіталу і практики використання основних і оборотних коштів;

- кадрові можливості AT, перш за все компетентність і професіоналізм менеджерів і рівень кваліфікації персоналу;

- інформаційні ресурси AT, зокрема матеріальні носії інформації, які містять комерційну, банківську та інші таємниці AT, що охороняються законом;

- технології та об'єкти інтелектуальної власності AT.

Пропонований організаційно-методичний підхід до забезпечення ЕБТ передбачає планування і здійснення сукупності за-ходів, поєднаних за функціональною ознакою в комплексну систему забезпечення ЕБТ. Відправним пунктом побудови такої системи є філософія бізнесу, що відображає уявлення засновників AT про цінності й норми поведінки в бізнесі. Обов'язко-вою умовою побудови комплексної системи забезпечення ЕБТ є централізоване управління, що передбачає:

- координацію дій менеджерів AT щодо забезпечення ЕБТ у межах їх компетенції;

- зосередження сукупності корпоративних ресурсів на ви-рішенні головних завдань забезпечення ЕБТ;

- формування надійних гарантій підтримання законності за взаємодії з органами державної влади і місцевого самоврядуван-ня, а також підрядними організаціями;

- контроль за повнотою і своєчасністю виконання організаційно-розпорядчих актів генерального директора AT, що нале-жать до забезпечення ЕБТ.

Побудова комплексної системи забезпечення ЕБТ здійснюється на основі дотримання таких принципів: відповідності потен-ційним загрозам безпеці, адаптивності до змін, цілісності й системності, розумної достатності.

Стратегія управління ЕВТ визначає головні напрями діяльності AT для досягнення вибраної мети забезпечення ЕБТ. Стратегію розробляють менеджери AT на основі вербального аналізу можливих негативних впливів на корпоративні ресурси AT з боку потенційних джерел загроз безпеці. В міру необхідності залучаються матеріали юридичного й інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності AT у прогнозованих умовах.

Як головні завдання забезпечення ЕБТ доцільно розглядати:

- захист законних прав та інтересів засновників, менеджерів і персоналу;

- моніторинг оточення AT на основі довідкових, статистичних та інших матеріалів;

- ідентифікацію потенційних загроз безпеки і оцінку небезпеки їх реалізації за вартісними показниками вірогідності;

- охорону персоналу і майна AT, а також матеріальних носіїв інформації, що містять відомості про AT, які охороняються;

- профілактику і припинення можливої протиправної діяль-ності персоналу на шкоду безпеці AT.

Об'єктова система захисту АТ повинна мати у своєму складі як мінімум підсистеми охоронної і пожежної сигналізації, контролю та управління доступом, захисту інформації і телевізійного нагляду за виділеними зонами території AT. Вибираючи конфігурацію підсистеми захисту відомостей AT, що охороняються, доцільно керуватися такими міркуваннями.

Якщо AT має у своєму розпорядженні значну кількість віддалених одне від одного окремих приміщень, використовується переважно автоматизована (мережева) система безпеки, що забезпечує високу ефективність захисту за одночасного скорочення експлуатаційних витрат.

У всіх інших випадках можна обмежитися локальною автономною системою захисту відомостей AT, що охороняються, в окремих, зокрема офісних, приміщеннях. Організація такої системи передбачає:

- оснащення приміщень кодовими замочними пристроями