- епізодичну перевірку приміщень на відсутність у них підслуховуючих пристроїв за допомогою пошукової апаратури вітчизняного виробництва;

- захист приміщень від лазерних мікрофонів і стетоскопів шляхом створення перешкод на елементах будівельних кон-струкцій за допомогою віброакустичних пристроїв;

- захист приміщень від несанкціонованого використання стільникових телефонів шляхом дистанційного блокування за допомогою спеціальних технічних засобів;

- укомплектування встановлених у приміщеннях абонентних телефонних апаратів сумісними з ними технічними засоба-ми захисту мовних повідомлень, які забезпечують шифрування мовного сигналу і повідомлень факсиміле, що передаються по телефонній мережі загального користування;

- спеціальне обстеження засобів обчислювальної техніки (ЗОТ) у місцях їх установки на можливість несанкціонованого зняття інформації за рахунок побічних електромагнітних ви-промінювань ЗОТ і створюваних ними наведень.

Виконання робіт із проектування об'єктової системи захисту AT і монтажу технічних засобів захисту в новостворюваних та діючих AT здійснюють спеціалізовані підрядні організації. Роботи виконуються на основі двосторонніх договорів між AT і підрядником, що укладаються з урахуванням попередньої оцін-ки обґрунтованості ресурсних потреб, заявлених підрядником, і повноти забезпечення їх з боку AT асигнуваннями.

Державний захист фінансово-економічної діяльності підприємства

Держава підтримує конкуренцію між підприємцями, бореться з недобросовісною конкуренцією, зі зловживанням монополь-ним становищем окремих великих фірм на ринку, з дискримінацією суб'єктів господарювання, захищає право на інтелектуальну власність та права споживачів тощо.

Монопольним вважається становище виробника, частка якого на ринку товару перевищує 35 %. Монопольним вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше, ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 %; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 %.

Зловживанням монопольним становищем на ринку насам-перед визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які б неможливо було встано-вити за умов значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих причин; 3) обумовлення укладання угод взят-тям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим виробникам чи споживачам; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання; 7) створення перешкод доступу на ринок чи виходу з нього іншим суб'єктам господарювання тощо.

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

У разі, якщо суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України має право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень, але якщо згоду на це дасть відповідний суд. За інших порушень законодавства про захист економічної кон-куренції Антимонопольний комітет може накладати штрафи (до 20 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

З кожним роком поліпшується ситуація з рекламою, яку держава взяла під особливий контроль. Внесено суттєві зміни до законодавства про рекламу (див. докладніше про це Закон Украї-ни "Про внесення змін до Закону України "Про рекламу" від 11 липня 2003 р. № 1121-ГУ). Цим законом забороняється недобросовісна реклама, а порівняльна реклама ставиться під жор-сткий контроль держави. Основними державними органами, які контролюють ситуацію на рекламному ринку України, є: Антимонопольний комітет, Національна рада України з питань те-лебачення і радіомовлення, центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Відповідно ці органи мо-жуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування. Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу (як рекламодавці, так і виробники рек-лами), несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Державне втручання контролюючих органів у діяльність підприємницьких структур суттєво обмежив Указ Президента України "Про деякі заходи з врегулювання підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 р. № 817/98. Відповідно до нього дозволяється не частіше, ніж раз на рік, проводити планову ви-їзну перевірку підприємства. У свою чергу, позапланова перевірка проводиться лише за певних обставин, серед яких: підприємство вчасно не подало документи обов'язкової звітності; під час зустрічної перевірки виявлено, що підприємство порушило певні норми законів; підприємство реорганізовується або ліквідується тощо. Планову виїзну перевірку всі контрольні органи мають проводити одночасно в той день, який визначить ДПАУ, а термін такої перевірки не повинен (для більшості підприємств) перевищувати 30 робочих днів.

Особливістю діяльності податкових структур є те, що, крім планових та позапланових перевірок, вони можуть здійснюва-ти й оперативні перевірки підприємств сфери послуг, громадського харчування, торгівлі. Під час цієї перевірки інспектори можуть обстежувати крім виробничих приміщень також складські та торговельні приміщення. Водночас податковий інспектор, який прийшов на перевірку, зобов'язаний зареєструватися в журналі реєстрації перевірок і подати керівникові фірми посвідчення на перевірку, яке е дійсним тільки на час перевірки (керівник фірми має право перетелефонувати у відповідну податкову організацію, яка дала дозвіл на перевірку).

У ДПАУ створено спеціальний підрозділ — державну податкову міліцію, головною функцією якої е контроль за дотриман-ням податкового законодавства. Крім того, вона може займатися оперативно-розшуковою діяльністю, кримінально-процесуальною діяльністю тощо. її діяльність регулюється Законом

України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ та Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. № 565-ХП. Податкові органи, насамперед податкова міліція, мають право вилучити певні документи фірми, якщо остання приховує доходи від оподаткування. Але вилучати документи можна тільки на підставі вмотивованої постанови відповідного органу державної податкової служби. Водночас не дозволяється вилучати документи, що становлять державну і комерційну таємницю. Податківці мають право вилучити тільки ті документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність підприємства, їм заборонено робити будь-які позначки та написи на вилучених на підприємстві документах. Перед вилученням документів податківець подає керівникові фірми постанову про вилучення документів. З оригіналів вилучених документів він знімає копії у присутності представника фірми, які передаються (завірені в установленому порядку) керівникові чи представникові фірми. Факт вилучення документів протоколюється, а одна з копій вручається посадовій особі підприємства (на випадок розгляду справи у суді).

Крім названих прав і обов'язків, податкові органи можуть зупинити банківські операції будь-якої підприємницької структури, якщо вона порушує податкове законодавство і не виконує відповідних застережень і приписів податкових структур. Передусім банківський рахунок може бути закрито у разі недотримання процедурних вимог (недопущення посадових осіб податкових органів до обстеження обладнання, ЕККА, комп'ютерних систем, які застосовуються для розрахунків зі споживачами за готівку; неподання до податкових органів звітних документів; неподання до податкових органів свідоцтв про державну реєст-рацію, ліцензій, патентів, інших дозвільних документів), за порушення правил податкового обліку, за порушення правил реєстрації, а також за неплатоспроможність перед державою. Всі ці дії здійснюються ДПАУ на основі Положення про зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах (документ затверджено в наказі ДПАУ від 23 квітня 1998 р. № 191), інших законодавчих і нормативних актів.

У випадках вимагання хабарів або інших неправомірних дій податківців, підприємці можуть звернутися в управління по боротьбі з корупцією ДПАУ в Києві або області за телефонами "довіри".

В Україні спостерігається таке негативне явище, як фіктив-не банкрутство. Одна з причин цього — бажання керівників уникнути відповідальності за неефективне господарювання. А керівництво деяких підприємств спеціально доводить їх до банкрутства, щоб потім через підставних осіб викупити за безцінь, оскільки майно підприємства-банкрута продається дуже деше-во (щоб швидше розпродати, інколи за 5—10 % вартості). Відповідно, у Кримінальному кодексі (ст. 218)передбачена криміналь-на відповідальність за подібні дії. Завідомо неправдива офіцій-на заява громадянина-засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, службової особи суб'єкта господарської діяльності, а також громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, караються штрафом від 750 до 2000 неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. У разі навмисного доведення до банкрутства (а так періодично діють деякі великі фірми стосовно малого бізнесу, а також деякі українські співвітчизники стосовно партнерів-іноземців у спільних підприємствах) також є кримінальна відпо-відальність. Згідно зі ст. 219 Кримінального кодексу, доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарювання дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, карається штрафом від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох