років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Водночас умисне приховування громадянином-засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом надання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторам, згідно зі ст. 220 Кримінального кодексу карається штрафом від 2000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років із позбав-ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Законом караються і незаконні дії керівників чи засновників підприємства-банкрута (ст. 221 Кримінального кодексу). Згідно з цією статтею, умисне приховування майна або майнових обов'язків, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи зни-щення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, якщо ці дії вчинені громадянином-засновником або власником суб'єкта господарської діяльності, а також службо-вою особою суб'єкта господарювання у разі банкрутства і завда-ли великої матеріальної шкоди, караються штрафом від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до трьох місяців із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Укладаючи зовнішньоторговельні контракти, керівники українських підприємств мають звертати увагу на організаційну форму іноземного підприємства, оскільки від неї залежить форма відповідальності цього підприємства. Як в Україні, так і за кордоном, найменшу відповідальність несуть товариства з обмеженою відповідальністю: в США це Close Limited Liability Company (скорочено Close CoXtd); у Великій Британії — Private Limited Liability Company (скорочено Ltd); у Німеччині — Gesellschaft mitbeschran —Kter Haftung (скорочено—G.m.b.h). Водночас із погляду надійності найкраще вибирати як партне-ра акціонерне товариство. Законодавство більшості країн світу передбачає для них обов'язкову публікацію звітності, включаючи річний звіт, баланс, рахунок прибутків і збитків. Крім того, результати діяльності акціонерних компаній щорічно перевіря-ють ревізори (хоч іноді такі вимоги накладають на акціонерні товариства тільки за певних обставин). У США акціонерному товариству відповідає поняття корпорації — Corporation (ско-рочено Corp); у Великій Британії — Jiont Stock, а також компа-нія з обмеженою відповідальністю — Publik Limited Liability Company (скорочено PLS); у Німеччині —Aktien-gesellshalt.
Значні проблеми в українських підприємців можуть виник-нути у відносинах із відокремленими підрозділами іноземних компаній, до яких належать представництва і філії. Вони не зав-жди наділені правом самостійної участі в арбітражі. Українські господарські суди не мають права приймати до розгляду позови до відповідачів, які не зареєстровані в Україні, крім випадків, урегульованих міжнародними угодами. Знаючи це, деякі іно-земці (та й українці) інколи реєструють фірму за межами Украї-ни, а потім відкривають у нашій країні філії, за допомогою яких обдурюють українських підприємців. У цілому, щоб не потрапи-ти в подібні ситуації, українським підприємцям необхідно зна-ти процедури та комерційне право іноземних держав, із фірма-ми яких вони хочуть мати справи.
Питання приватизації регулюються різними кодексами Украї-ни, в тому числі Кримінальним. Так, згідно зі ст. 233 цього ко-дексу, приватизація державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передба-чений законом, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Подібні діяння, якщо вони призвели до незаконної прива-тизації майна державної чи комунальної власності у великих роз-мірах або вчинені групою осіб за попередньою змовою, карають-ся позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Правда, треба підкреслити, що історія незалежної України прикладів подібного покарання май-же не знає. Учасники приватизаційного процесу можуть бути покарані й за незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234). Відповідно до неї продаж або інша незаконна передача привати-заційних паперів особою, яка не є власником цих документів, їх купівля або розміщення та інші операції з приватизаційними до-кументами без належного дозволу, караються штрафом від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або ви-правними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені повторно, або особою, ра-ніше судимою за один зі злочинів, пов'язаних із приватизацією, або організованою групою, або з використанням службового ста-новища, караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Викрадення приватизаційних паперів карається позбав-ленням волі на строк від трьох до семи років.
Сучасні загрози фінансово-економічній безпеці підприємств та шляхи їх зменшення
Серед новітніх загроз для фінансово-економічної безпеки підприємства експерти називають такі явища, як гринмейл, рейдерство, кардерство (кардеринг), конкурентну розвідку.
Гринмейл. Іноземне слово "гринмейл" давно стало повноправ-ним економічним терміном. Довідники з ринкової економіки трактують його в такий спосіб: гринмейл (greenmail) — корпо-ративний шантаж шляхом скуповування значного числа акцій певної компанії з пропозицією продати їх за умови, що інші ком-панії підписують угоду про невтручання.
Схема класичного корпоративного шантажу припускає, що структура, яка атакує, купує на фондовому ринку невеликий пакет акцій процвітаючої компанії. Потім настає черга скарг у контролюючі та правоохоронні органи, а також судових позовів із будь-якого приводу. Кінцевою метою є або отримання відступ-них за відмову від претензій, або продаж свого пакета акцій за завищеною ціною.
На пострадянському просторі, особливо в Росії, гринмейл є дуже популярним способом ведення справ. Як пишуть російські засоби масової інформації, у наших сусідів класичний гринмейлер — це інвестиційні компанії, що здійснюють свій бізнес у рамках проектів із недружнього поглинання. Такі компанії ко-ристуються послугами не лише високопрофесійних юристів та економістів, а й фахівців, що працюють на межі права, психо-логії, економіки.
У поле зору гринмейлерів потрапляють переважно сучасні компанії, що динамічно розвиваються. Внаслідок "атаки грин-мейлерів" підприємства лихоманить, виробничі й фінансові по-казники повзуть униз, під загрозою опиняються тисячі робочих місць, втрачаються замовники. В Україні практично не було гучних випадків використання технологій гринмейлу в чисто-му вигляді. Точніше донедавна гринмейл по-українському перед-бачав участь дрібних міноритарних акціонерів, зазвичай фізич-них осіб, у корпоративних конфліктах як "солдатів". У цьому разі позови, подані власником кількох акцій, ніби випадково збігалися з інтересами окремих фінансово-промислових груп.
Проте й в Україні з'явився гринмейл у його класичному ви-гляді. Так, 11 серпня 2006 р. Господарський суд Києва прийняв ухвалу, що забороняє ДКЦПФР реєструвати додатковий випуск акцій Харцизького трубного заводу (ХТЗ) за позовом компанії "Renaissance Securities (Cyprus) Ltd'*. Залучені кошти (20 млн. дол.) ХТЗ планував спрямувати на будівництво нової лінії з ви-робництва одношовних труб діаметром 711—1420 мм. Проте тепер унаслідок судового розгляду, ініційованого міноритарним акціонером заводу, на думку керівництва ВАТ "ХТЗ", реаліза-цію інвестиційної програми поставлено під загрозу.
Рейдерство. До прогнозів щодо майбутнього перерозподілу власності в Україні свого часу мало хто прислухався. І багато хто помилився. Усе більшого поширення набуває так зване рей-дерство — недружнє поглинання.
Список потерпілих відкрили київські підприємства НВЛ "Са-турн", "Київський судноремонтний-суднобудівельяий завод", "Укрспецавтоматика" та універмаг "Жовтневий". Звичайно, ро-бота на них не припинилася. На Київському суднобудівельному заводі, наприклад, як розповів у ЗМІ його екс-керівник, рейдери активно використовують напрацювання колишніх власників, але суден, за його словами, будувати не вміють: затримують здачу чергового проекту на кілька місяців. Проте великих збитків че-рез це не зазнають. Із російського досвіду відомо, що кампанія із захоплення підприємства коштує мільйони, а про її рента-бельність можна судити з того, що витрати на рейдерство пере-криваються отриманими доходами у межах від 500до 2000 разів. Недавно Фонд державного майна України на вимогу право-охоронних органів оголосив конкурс із відбору компанії для рет-роспективної оцінки вартості акцій черкаського ВАТ "Азот", придбаних у процесі приватизації. В цьому випадку реприватизацію (якщо розуміти її як повернення власності державі з по-дальшим перепродажем відповідно до ринкових правил) усе ж не йдеться. Зокрема на "Азоті" ситуацію оцінюють як цілеспря-мований тиск, що здійснюється на підприємство з метою зміни власників. Словом, діє елементарна, але добре продумана і гли-боко ешелонована рейдерська схема, запущена ще у 2003 р.
Тоді за допомогою непрозорої вексельної схеми до складу ак-ціонерів "Азоту" було введено офшорні компанії "Pearlman Enterprises Corp" (Британські Віргінські острови) і "Vizalot Li(Багамські острови). Щоб отримати підприємство у непо-дільну власність їх не цікавили плани довготермінового розвит-ку і вони робили численні спроби перешкодити реалізації стра-тегічних програм "Азоту".
Одним із напрямів діяльності "нових" акціонерів можна вва-жати обструкцію додаткових емісій акцій. Міноритарії з офшорів у жодному разі не погоджувалися купувати акції "Азо-ту" за гроші, як це зробили мажоритарні акціонери, і всіляко, включаючи судові процеси і дорогі PR-кампанії, блокували збільшення статутного фонду підприємства. Адже зрозуміло, що статутний фонд — це джерело фінансування довготривалих інвестиційних програм із розвитку виробництва. І, звичайно, нарощування статутного фонду жодною мірою не суперечить чинному законодавству. Саме