тому Апеляційний господарський суд м. Києва в червні 2006 р. підтвердив законність усіх додат-кових емісій, які проводилися на "Азоті" в 2004—2005 р.
Не зумівши довести обґрунтованість своїх претензій у суді, "Pearlman Enterprises Corp Limited", що володіє у сукупності не більше ніж 2 % акцій підприємства, ініціювала черговий виток кампанії з дестабілізації роботи "Азоту", намагаючись заляка-ти менеджмент, акціонерів і, головне, інвесторів привидом реприватизащї. Насправді йдеться про рейдерський тиск, спря-мований на те, щоб змусити компанію викупити в острівних офшорів належні їм акції за відверто завищеною вартістю.
Й у столиці, й у провінції рейдерські схеми мають однакові кольорові градації. За "білих** схем нові власники консолідують у своїх руках контрольний пакет акцій. "Сірі" підходять до си-туацій, коли діяльність підприємства "зависає" на грані банк-рутства і для володіння ним достатньо знайти шпаринку в зако-нодавстві. "Чорне" рейдерство пов'язане з кримінальними зло-чинами — фальсифікацією документів, підробкою підписів, шантажем, погрозами і навіть убивствами.
У результаті масових атак рейдерів наша держава стрімки-ми темпами втрачає контроль не тільки над кращими своїми підприємствами, що є основою технологічної матриці українсь-кої нації, а й цілими секторами власної економіки. За оцінками деяких експертів, тільки за останні кілька років у законних власників в Україні було відібрано більше 2000 підприємств! Вітчизняний ринок рейдерських "послуг" щороку зростає на З млрд. дол. США. Особливо тривожить те, що ці справді астро-номічні цифри продовжують збільшуватися, переростаючи в цілком реальну загрозу для молодої Української держави.
Чітка позиція та особисте втручання перших чільників дер-жави, які в кожному конкретному випадку в "ручному" режимі намагаються протидіяти цьому лиху, певною мірою стримують апетити піратів. Скажімо, відповідні доручення президента та прем'єр-міністра центральним органам влади, взяття таких справ під особистий контроль, оперативне реагування з боку Ради національної безпеки та оборони України вберегли від руй-нування цілу низку кращих, знакових для нашої держави під-приємств, у тому числі АСК "Укррічфлот" (10 тис. робочих місць, 70 тис. акціонерів, ділові партнери в 40 країнах світу), ВАТ "Київ-метробуд" (4 тис. робочих місць, найдешевше у світі метробуду-вання), ВАТ НВІЇ "Сатурн" (3 тис. робочих місць, унікальні космічні технології, якими володіють лише вісім найрозвине-ніших країн світу, одне з найтехнологічніших підприємств ВПК, задіяне у випуску всесвітньо відомого оборонного комплексу "Кольчуга").
Однак представники широкого загалу промисловців та під-приємців змушені констатувати, що надійної, добре відлаго-дженої державної системи протидії рейдерству, цьому анти-українському по суті явищу, досі немає. Фахівці наголошують, що відвертий тиск на власників істотних майнових та технологіч-них активів держави тільки посилюється. Це означає, що рейде-ри цілеспрямовано розхитують один із наріжних каменів україн-ської державності — інститут власності. Привертає увагу їх "ро-бочий" інструментарій. Сьогодні вони воюють із конкретними власниками, вітчизняною економікою і державним бюджетом за допомогою відвертих фабрикацій, підробок, підписів, "ареш-тів" мільярдних активів на забезпечення копійчаних позовів, незаконних обшуків, різноманітних "заборон" проводити за-гальні збори акціонерів, "скасувань" рішень загальних зборів акціонерів, "перерозподілів" акцій підприємства на користь за-цікавлених осіб, "формування" паралельних списків акціоне-рів, штурмів центральних офісів підприємств, до яких дуже часто залучаються відверто кримінальні елементи, "змін" керів-ництва тієї чи іншої компанії тощо.
Спроби промисловців та підприємців об'єднати свої зусилля в боротьбі з рейдерством і рейдерами під патронатом УСПП по-казали, що судові ухвали з рейдерським забарвленням, які прак-тично всі згодом були скасовані, приймалися обмеженою кіль-кістю одних і тих самих судів, одними і тими само суддями.
Щодо вже захоплених підприємств, то рейдери або негайно перепродують їх, щоб утворити так званого добросовісного по-купця і замести сліди, або відразу здають у металобрухт на за-мовлення іноземних конкурентів, або переводять у "тіньовий" сектор економіки, а пульти управління виробництвом виводять за межі держави, в "офшори" тощо. На жаль, і таких прикладів теж більш ніж досить.
Сьогодні рейдери дедалі агресивніше воюють із позитивним міжнародним іміджем України як інвестиційно привабливої держави. Адже іноземні компанії найретельнішим чином відстежують рейдерські "нальоти", передають відповідну інформацію своїм підприємницьким структурам на всіх континентах і од-нозначно не рекомендують вкладати гроші в Україну. А отже, всі зусилля нашого уряду та парламенту, спрямовані на залу-чення солідних портфельних інвестицій, рейдери зводять на-нівець.
Сьогодні потрібно вживати негайні заходи, спрямовані на боротьбу з рейдерством, у тому числі й ті, що пропонуються УСПП:
§ зініціювати проведення в парламенті повноформатних слу-хань із питань протидії рейдерам із найширшим залученням представників ділових кіл держави;
§ запропонувати Вищій кваліфікаційній комісії суддів України розглянути можливість посилення дисциплінарної відповідальності суддів за прийняття рішень у сфері корпора-тивних відносин із порушенням вимог чинного законодавства;
§ ініціювати прискорення доопрацювання та прийняття нормативно-правової бази у сфері корпоративних відносин (зокрема Закону України "Про акціонерні товариства");
§ створити при Кабінеті Міністрів робочу групу за участю представників зацікавлених відомств, у тому числі силових, ДКЦПФР, Антимонопольного комітету, Міністерства промис-лової політики тощо, яка б займалася постійним моніторингом проявів рейдерства у державі та ініціювала внесення відповід-них змін та доповнень до чинного законодавства;
§ організувати в структурах правоохоронних органів, у тому числі прокуратури, МВС, СБУ, їхніх центральних апаратах і до рівня областей спеціальні підрозділи боротьби з рейдерством, налагодивши чіткий внутрішній контроль, щоб вони з часом не перетворилися на корумповані філії рейдерських команд;
§ ініціювати рішення пленуму Верховного Суду України про заборону судам першої інстанції:
а) об'єднувати в одне провадження вимоги, які, відповідно до ст. 16 ЦПК України, підлягають розгляду в різних провадженнях;
б) виносити ухвали про забезпечення позову, які:—
забороняють проведення зборів акціонерних товариств;
- забороняють участь будь-яких акціонерів у зборах акціо-нерів;
- забороняють проведення підготовчих дій, у тому числі щодо ведення реєстру емітента та реєстру AT;
- зобов'язують будь-кого, крім емітента, проводити збори акціонерів, виконувати обов'язки членів правління, членів наглядової ради, членів ревізійної комісії та ін.;
- зобов'язують проводити будь-які дії чинних членів правління, наглядових рад та ревізійних комісій AT, а також керівників цих органів для зміни діяльності товариства, зміни кор-поративних прав, зміни реєстратора тощо;
- приймають рішення про передачу акцій одного акціонера іншому, як фізичній, так і юридичній особі;
- обмежують емітента та реєстратора емітента в діях, спря-мованих на внесення змін до реєстру з володіння акціями, якщо ці дії не є діями з акціями конкретного позивача (100 акцій міноритарного акціонера можуть блокувати тільки рух 100 акцій);
в) виносити ухвалу про забезпечення позову, що перевищують майнові права позивача (скажімо, якщо майнові вимоги позивача оцінюються в 100 акцій товариства номінальною вартістю 0,25 грн., то ухвала повинна забезпечувати захист прав на суму 100 акцій адекватних 25 грн.);
г) заборонити майнове забезпечення немайнових позовів.
Кардерство. Масові безготівкові розрахунки за допомогою платіжних карток, які намагається налагодити уряд, безсумнів-но, корисна і навіть вигідна операція, як для населення, так і для держави. Однак і вони мають негативний бік, не враховува-ти який банкам просто небезпечно. Передусім це стосується кар-дерства.
Кардерство — діяльність споріднена з фальшуванням грошей, адже в обох випадках підробляють засоби платежу. Істотна відмінність полягає в тому, що грошові знаки випускає держава, а у кредитної картки емітентом є, як правило, акціонерний комерційний банк. Звідси й різна реакція правоохоронних органів, і різна міра покарання, передбачена чинним законодавством. До речі, до 2001 р. у законодавчому полі не було поняття такого виду злочину, тому всі прорахунки у боротьбі з кардерством прийнято було списувати на недосконалість правової бази.
Зате тепер, відповідно до ст. 200 Кримінального кодексу 2001 p., за підробку платіжних карток, їхнє використання чи збут, а також зберігання, перевезення і пересилання передбачене покарання від 8500 грн. штрафу до п'яти років позбавлення волі. Причому дія цієї статті поширюється лише на ті випадки, коли підробка карток не пов'язана з розкраданням грошей.
Спеціалісти в галузі банківської безпеки вважають, що у 85 % випадків секретну інформацію викрадають самі банківські службовці, які мають до неї доступ у межах своєї службової діяльності. Решту 15 % становлять випадки, коли зв'язок між ними і затриманими кардерами встановити не вдалося, — прос-тіше кажучи, зловмисники не викрили свою людину в банку, і довелося повірити їм на слово, що нібито інформацію для них діставали невідомі хакери, з якими вони спілкувалися через електронну пошту.
За підрахунками фахівців, щорічні збитки у світовій еко-номіці від "дій" кардерів наближаються до 100 млрд. дол, США і з кожним роком зростають. Більш за все страждають, звичай-но, Північна Америка і Західна Європа, але Україна також не стоїть збоку. Виконавчий директор Національного банку Украї-ни з питань платіжних систем нещодавно повідомив, що не володіє інформацією про збитки, заподіяні нашій країні цими злочинцями. Однак відомо, що протягом останніх років у нас було викрито декілька таких організованих злочинних співтова-риств.
Два найбільші з них — це одеське угруповання, яке займалося розкраданням грошей "Сіті-банку", і міжнародна злочинна організація "Кардерпланета", кримінальну справу якої розглядав Солом'янський районний суд