Проблеми і шляхи забезпечення фінансової безпеки України

План

1. Фінансова безпека країни та проблеми її забезпечення в Україні

2. Основні напрями забезпечення фінансової безпеки України

Фінансова безпека країни та проблеми її забезпечення в Україні

Важливою складовою фінансової політики держави є забезпечення її фінансової безпеки. Особливо це актуально для країн із транзитивною економікою, в яких система державних фінансів не є досить стійкою. Передусім це стосується України, мен-шою мірою — Росії, Польщі та інших постсоціалістичних країн, які побудували ринкову економіку. В економічній літературі є кілька визначень фінансової безпеки країни, що пояснюється складністю процесів, які відображає ця категорія. Професор Д. Василик вважав, що фінансова безпека держави — досить багатопланове поняття в економічному контексті та надзвичайно актуальне в політичному, бо є результатом практичних заходів з боку законодавчої та виконавчої влади у сфері фінансів. Колектив авторів із Національної академії внутрішніх справ України під фінансовою безпекою країни розуміє такий стан фінан-сової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Це, на нашу думку, одне з найточніших визначень фінансової безпеки держави, оскільки в ньому виділені основні складові фінансової безпеки

в країні. С. Кульпінський вважає, що під фінансовою безпекою (чи під безпекою функціонування фінансової системи держави) слід розуміти цілеспрямований комплекс заходів фіскальної та монетарної політики з метою досягнення стабільності фінансо-вої системи та створення сприятливого інвестиційного клімату. Як видно з цього та інших визначень фінансової безпеки країни, вона насамперед досягається шляхом ефективного викорис-тання державних фінансів, створення сприятливого інвестиційного та податкового клімату в країні, що поки не властиве фінансовій системі України, і робить її нестійкою до економічних загроз зсередини країни та ззовні.

У Концепції національної безпеки України серед основних загроз національній безпеці виділені і такі, які характеризують загрози для фінансової безпеки нашої країни. Серед них; велика боргова залежність держави, критичні обсяги державного зовнішнього і внутрішнього боргів, "тінізація" державної економіки тощо. На нашу думку, дуже серйозною загрозою для фінан-сової системи України є неофіційна доларизація нашої економі-ки, що свідчить про недовіру громадян і підприємців до власної валюти, а також про недовіру до монетарної політики уряду.

На нашу думку, фінансову безпеку країни треба розглядати на кількох рівнях: 1) підприємства; 2) галузі; 3) країни; 4) світової економіки. Без фінансової безпеки окремих підприємств і галузей не можна гарантувати фінансової безпеки країни. Водночас фінансова безпека країни в умовах глобалізації світової економіки є тісно пов'язаною з ситуацією на міжнародних валютних і фондових ринках.

Стан фінансової безпеки країни залежить від багатьох чин-ників. До них відносять безпеку інвестицій, фактори міжнародного фінансового ринку, коливання попиту і пропозиції, стан грошово-кредитної системи країни, збалансованість (чи незбалансованість) державного бюджету, дефіцит бюджету, державний борг країни, бартеризацію економіки, податкові пільги, податкові недоїмки тощо.

Фінансова безпека України передусім залежить від гармонійного взаємозв'язку складових фінансової системи нашої країни. Розбалансованість державного бюджету є головним дестабілізуючим чинником фінансової системи, і, відповідно, факто-ром негативного впливу на фінансову безпеку країни.

Формування і використання Державного бюджету України відповідно до вимог фінансової безпеки має враховувати такі критерії: забезпечення інтересів держави; пріоритет національних інтересів України; відповідність цілей бюджетної політики фінансовим ресурсам держави; забезпечення стабільності дохідної частини Державного бюджету України; підтримання єдності бюджетної системи й узгодженість бюджетної політики країни з грошово-кредитною політикою Національного банку України.

Важливим напрямом підвищення фінансової безпеки України є протидія доларизації грошової сфери нашої країни. За різними оцінками, поза банками у нас перебуває близько 14—20 млрд. дол. США, що є умовою функціонування і розвитку тіньової економіки. Причому привертає увагу той факт, що щорічно ця сума збільшується. Це свідчить про недовіру фізичних і юридичних осіб до банківської системи країни та невпевненість власників валюти у стабільності фінансової системи України на перспективу. Виходом із цієї ситуації могло б стати прийняття не щорічних, а п'ятирічних бюджетів, які були б гарантами незмінності бюджетної політики хоча б у середньостроковій перспективі.

Дестабілізує фінансову систему України і масове вивезення українського капіталу за кордон, що також опосередковано свідчить про недовіру його власників до фінансово-банківської системи нашої країни. За експертними оцінками, щорічний експорт капіталу за межі України становить близько 3—5 млрд. дол. США, а загальна сума вивезеного за роки незалежності капіталу сягнула більше 20 млрд. дол, США. Джерелом такого капіталу переважно є перерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортовану продукцію, ухилення від сплати податків, спекулятивні фінансові операції. Тому, з одного боку, треба посилювати відповідальність за приховування доходів за кордоном, а з іншого — створити законодавчі умови для легалізації в Україні вивезеного з неї капіталу некримінального характеру. Так робили і роблять багато країн, що дає певний позитивний результат.

Дуже складною проблемою є низька інвестиційна привабливість України для зарубіжних інвесторів. На кінець 2006 p., за оцінками міжнародних експертів, нашу країну відносили до країн із найбільшим ризиком для зарубіжних інвестицій.

Основні напрями забезпечення фінансової безпеки України

Основним елементом забезпечення ефективного функціонування фінансової системи України має бути податкова система. Але це можливо тільки за забезпечення безпеки сфери оподаткування (податкової безпеки). Досягнути останньої можна тільки у разі ліквідації такого явища, як ухилення від оподаткування. Воно, в основному, пов'язане з приховуванням доходів, неподанням фінансової і податкової звітності, незаконним використанням податкових пільг, несвоєчасною сплатою податків, завищенням витрат виробництва тощо. Ухилення від сплати податків є суттєвою загрозою для фінансової безпеки України, оскільки держава недоотримує значні кошти, яких передусім не вистачає на фінансування соціальних програм. Масове ухи-лення від сплати податків у нашій країні можна пояснити надмірним фіскальним характером податкової системи, недосконалістю законодавчої бази, низькою податковою культурою в суспільстві, неналежним виконанням своїх функцій частиною працівників ДПАУ, корумпованістю певних державних службовців тощо. Тому вкрай необхідно прийняти новий Податковий кодекс, лібералізувати податкову систему України, наблизивши її до вимог ЄС.

Зменшення обсягів ухилення від податків знизить відплив фінансів у тіньову економіку, яка в Україні вже перетнула кри-тичний рівень (35—40 % ВВП). Якщо рівень критичної маси такої економіки в країні буде перевищено, тіньова економіка змінює свої характеристики. Вона втрачає автономність і стає органічним елементом відтворювального процесу. Відповідно, вся економіка країни стає хронічно хворою, віртуальною (за визначенням А.С. Гальчинського). Таким чином, уся економіка України сьогодні розвивається не за законами ринкового господарства, а за законами "дикого" капіталізму XIX — початку XX ст. Зрозуміло, що в такому разі необхідне сильне і своєчасне державне втручання в господарські процеси, передусім для припинення "олігархізації" української економіки, для боротьби з відмиванням "брудних" грошей, для недопущення нецільового використання бюджетних коштів (особливо за незаконного відшкодування ПДВ). Такі негативні явища дедалі більше загрожують фінансовій безпеці України, тому доцільно застосувати досвід інших країн у боротьбі з цими проявами тіньової економіки.

Треба пам'ятати, що чимало країн світу відстали у своєму розвитку, своєчасно не зупинивши процеси "олігархізації" своєї економіки. Подібне нині відбувається в Росії, Україні, деяких центральноазіатських республіках колишнього СРСР. Типовим для олігархічного угруповання є наявність політичного синдикату (друковані видання, контроль певних телеканалів, опіка над партіями і блоками партій), представленість у парламенті, в центральних органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. За оцінками західних експертів, економіку України нині контролюють близько десяти кланів (фінансово-промислових груп), або близько 100 "олігархів". Між ними точиться постійна "війна" за наближеність до представників верхніх щаблів влади, а дехто з них серйозно претендує на вищі посади в державі. Подібні явища відповідають умовам, за яких діє закон Кеннета Ерроу, згідно з яким в умовах незрілої демократії політичні рішення щодо використання бюджету завжди будуть недостатньо ефективними, якщо є більше двох альтернатив його використання. Оскільки рівень демократії в Україні є недостатнім, то можна очікувати неефективне використання значних сум бюджетів різних рівнів. Показовим прикладом є сьогодні ситуація з відшкодуванням ПДВ із бюджету, наданням різноманітних пільг тощо. Досить часто податкові та інші фінан-сові пільги надаються підприємствам та галузям, за якими стоять певні фінансово-промислові групи. У цьому аспекті можна, наприклад, розглядати експеримент у гірничо-металургійному комплексі України, від проведення якого бюджет недоотримав значні суми, хоча сам експеримент сприяв зростанню прибутковості цього комплексу. Але отриманий приріст доходів значною мірою розподілявся між великими акціонерами, найбільшими з яких є представники кількох олігархічних угруповань Донецької, Дніпропетровської, Запорізької областей та м. Києва.

Суттєвим негативним чинником, що послаблює фінансову безпеку України, е корупція влади і бізнесу. За рівнем корупції західні експерти включають нашу країну в десятку найкорумпованіших країн світу. До поширених джерел живлення ко-рупції в Україні фахівці відносять: 1) систему прямого підкупу посадових осіб і політичних