Взагалі, рівень державної заборгованості чинить значний вплив на бюджетно-податкову політику держави, обмежуючи можливість управління видатками бюджету для досягнення цілей макроекономічної стабілізації в майбутньому. Тому питання про граничні межі державного боргу дуже важливо розглядати як питання взаємозв'язку з іншими макроекономічними параметрами національної економіки. Так, якщо розглядати відношення державного боргу до ВВП, то критичним рівнем вважається діапазон від 60 % (за методологією МВФ та Маастрихтськими критеріями (для країн — кандидатів до ЄС) до 80—100 % (за методологією Світового банку).

Свідченням позитивних зрушень у цьому напрямі для України є зменшення боргового навантаження за рахунок покращання основних показників, що характеризують граничні межі державного боргу. Так, якщо на кінець 1999 р. це співвідношення становило понад 61 % ВВП, у 2000 р. — 45,3,2001 р. — 36,5, 2002 р. — 34,3 %, то за очікуваними підрахунками на кінець 2003 р. планується зниження цього показника до рівня 30,1 % ВВП. За прогнозними розрахунками на кінець 2004 р. цей показник перебуватиме у межах 29,1 % ВВП. Тобто параметри фінансової безпеки держави поліпшуються.

Щодо управління державним зовнішнім боргом, то залежно від ситуації на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках слід використовувати можливості виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що, у свою чергу, вимагає від уряду та НБУ вжиття ефективних заходів для подальшого вдосконалення внутрішнього фінансового ринку. Це можливе лише за належної ліквідності державних цінних паперів і високого рівня їх капіталізації.

У системі управління міжнародною платоспроможністю України важливу роль відіграє лімітування зовнішнього запозичення. Цей механізм має бути повністю прозорим — від стадії розгляду доцільності запозичення до остаточного боргу.

Зміцнення платоспроможності України лежить у площині загального прискорення соціально-економічного розвитку, ефективнішого використання власних матеріальних і фінансових ресурсів, поглиблення процесів ринкової трансформації економіки, а також її детінізації. Зміцненню фінансових позицій української держави мають також сприяти легалізація та повернення в Україну вивезених коштів, удосконалення зовнішньоекономічної діяльності, її геостратегічна диверсифікація, поліпшення умов міжнародної торгівлі.

Література

1. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 р. // Урядовий кур'єр. — 2000 р. — 28 січня.

2. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2001.

3. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2002.

4. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2003.

5. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2004.

6. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2006.

7. Законодавство України з валютного регулювання та валютного контролю. Збірник законів, урядових та відомчих нормативних документів з питань валютного регулювання і валютного контролю / Упоряд. М.І. Кам-лик. — К.: Атіка, 2005.