Ризики в платіжних системах

План

1. Системний ризик.

2. Правовий ризик. 

3. Операційний ризик

4. Ризики в системі чистих розрахунків. 

5. Ризики у системах валових розрахунків. 

6. Питання для самостійного вивчення

Платіжні системи характеризуються наявністю досить значного рівня ризику в декількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій. Користувачі платіжних систем наражені на ризик втрат через такі основні причини:

- помилки;

- надзвичайні події (порушення енергопостачання, порушення зв'язку, стихійні лиха);

- шахрайства;

- банкрутство одного чи кількох постачальників платіжних послуг;

- невизначеність щодо остаточного виконання платіжних зобов'язань.

Ризики у платіжних системах поділяють на фінансові та не фінансові.

Банком міжнародних розрахунків визначаються такі види ризиків, що виникають у платіжних системах:

- кредитний ризик;

- ризик нестачі ліквідності;

- системний ризик;

- правовий ризик;

- операційний ризик.

Кредитний ризик — ризик того, що учасник операції, який має виплатити кошти, виявиться не в змозі виконати розрахунок за своїми зобов'язаннями у визначений термін унаслідок своєї повної чи часткової неплатоспроможності.

Ризик нестачі ліквідності виникає внаслідок небезпеки того, що учасник операції або посередник, який має виплатити кошти, може зіткнутися з труднощами при покритті своєї від'ємної позиції і не виконати повністю свої зобов'язання у визначений термін. Ризик ліквідності не означає, що посередник або учасник є неплатоспроможним, бо він, можливо, зуміє розрахуватися за своїми дебіторськими зобов'язаннями пізніше, у не визначений точно час у майбутньому.

Ризик ліквідності суттєво відрізняється від кредитного ризику, оскільки останній пов'язаний з можливістю збитків, які зрештою мають бути якось розподілені між тими, хто вступав у відносини з учасником платіжної системи, котрий не виконує своїх зобов'язань. Кредитний ризик може стати причиною втрати основної суми та викликати супутній ризик ліквідності. Ризик ліквідності переважно означає відсутність достатніх коштів.

Ризики як кредитного, так і ліквідного характеру можуть виникати і через запізнення розрахунків, їх несинхронність або невиконання зобов'язань емітентом розрахункових коштів.

Системний ризик.

Цей вид ризику визначається тим, що, коли один учасник системи виявиться неспроможним своєчасно виконати розрахунок за своїми зобов'язаннями, то наслідком цього може стати невиконання зобов'язань іншими учасниками, спричиняючи тим самим ланцюгову реакцію, що іноді також називають "ефектом доміно". У результаті невиконання зобов'язань він набуває настільки широких масштабів, що виникає загроза для всієї фінансової системи.

Системний ризик може виникнути як з фінансових причин, так і внаслідок збоїв у енергопостачанні, мережах зв'язку або відмов обладнання чи недоліків програмного забезпечення.

Часто системний ризик утворюється при недостатньо від-лагодженому або неправильному управлінні ризиками в рамках платіжної системи. Будучи кредитором останньої інстанції, центральний банк може бути змушений провести інтервенцію, вливаючи в систему ліквідні засоби і тим самим відмовляючись від досягнення мети грошово-кредитної політики. Однак при цьому утворюється моральний ризик. Тобто, розраховуючи, що центральний банк врятує систему в разі виникнення кризи, учасники системи не будуть вживати ніяких заходів для зниження рівня ризику.

Правовий ризик.

До таких нефінансових ризиків, пов'язаних із платіжною системою, належать: недосконала правова база, підробка фінансових документів, крадіжка, шахрайство та помилки.

У будь-який момент процесу виконання платежу можуть виникнути помилки, до платіжної інформації можуть бути внесені зміни з метою шахрайства, будь-який учасник, крім центрального банку, може зазнати банкрутства.

Операційний ризик

Операційний ризик виникає через можливість порушень систем обробки даних, оскільки діяльність централізованих платіжних систем усе більше залежить від захищеності, безпеки та безперебійності функціонування систем обробки та передачі даних. Зростання автоматизації операцій призводить до зростання залежності від технологічного забезпечення та більш високого ступеня вразливості у випадках технічних порушень.

Технічні системи можуть вийти з ладу в будь-який момент процесу здійснення платежу. Готовності системи особливо загрожує вихід з ладу складових прикладної системи та системи зв'язку (апаратних засобів, програмного забезпечення, а також каналів зв'язку) або умисні дії, що порушують безпеку операцій.

Інша проблема може виникнути через особливості передачі повідомлень між відправником, центральним банком та отримувачем. Якщо ця передача організована таким чином, що інформація надходить до отримувача перш, ніж виконується остаточний розрахунок, то виникає проблема неправильного розуміння статусу платіжної інструкції. Адже отримувач може вважати платіж остаточним або практично остаточним і планувати використання відповідних коштів, виходячи з цього припущення.

На платіжні операції можуть також впливати стихійні лиха — повені, пожежі, землетруси тощо, які можуть порушити різним чином інфраструктуру платіжної системи, включаючи будівлі, обладнання, шляхи і, що має особливе значення, лінії електропередач та телекомунікацій.

Ризики в системі чистих розрахунків.

У країнах з ринковою економікою платіжні системи традиційно функціонували таким чином, щоб забезпечити на кінець дня виконання розрахунків за чистими позиціями учасників, що утворилися протягом дня в результаті обміну платіжними документами. При такому порядку розрахунків ризики у платіжній системі виходять на перший план.

Відповідне визначення витрат платіжних систем на чистій основі, пов'язаних із ризиком, обумовленим непрямим кредитуванням з боку учасників системи, а також втрат, викликаних невиконанням розрахунків, досить ускладнене. Отже, в системі існують приховані витрати.

У системах багатостороннього взаємозаліку загальні потреби учасників у ліквідних коштах скорочуються, але натомість зростає концентрація попиту на ці кошти наприкінці циклу обробки платежів, коли всі учасники системи, що є чистими боржниками, мають одночасно сплатити свої від'ємні позиції. Це збільшує ризик ліквідності.

Кредитний ризик, притаманний таким системам, випливає з наявності інтервалу в часі між моментом обміну платіжними документами й остаточним розрахунком у кінці циклу.

Ризики у системах валових розрахунків.

Завдяки своїй організації системи на валовій основі забезпечують одержувачу більш надійний захист від ризику. Однак ризик присутній і в цих системах, хоча й в інших проявах.

Зокрема, у системах валових розрахунків у режимі реального часу, на відміну від систем чистих розрахунків, кошти, що надходять, не використовуються для взаємозаліку за вихідними платежами. Тому учасники переважно мають більшу потребу в ліквідності, ніж у системі чистих розрахунків, оскільки кожен з них мусить мати достатньо коштів на рахунку в установі, що виконує роль агента з розрахунків (здебільшого ним є центральний банк) перш, ніж надіслати платіжну інструкцію до системи.

Отже, при дефіциті ліквідності деякі учасники можуть відкладати свої платіжні доручення, що може дозволити їм, кожному окремо, заощадити втрати, але це не пошириться на систему загалом. Така практика ускладнює нормальне функціонування системи і може, врешті, призвести до тих ризиків, яких намагалися уникнути. Цю проблему часто називають ризиком блокування системи.

Відповідає за кредитний ризик у таких системах агент з розрахунків, якщо він допускає утворення незабезпечених дебетових сальдо на рахунках протягом дня, як це робиться у системах з денним овердрафтом.

У процесі розробки та реалізації заходів боротьби з ризиком у платіжних системах бажано керуватися деякими загальними принципами. До них належать, зокрема, такі:

- рішення мають відповідати ринковим вимогам;

- ризиком повинні управляти ті, хто має найкращі можливості робити це з мінімальними витратами;

- потрібно виявляти гнучкість у визначенні шляхів досягнення поставленої мети;

- вирішення технічних питань, за винятком визначення стандартів та відносин із центральним банком, краще залишити на розсуд учасників. Технічні стандарти не можна нав'язувати;

- використані заходи повинні стимулювати найбільш економічні вирішення проблеми управління ризиком;

- бажані оприлюднення частоти помилок, їх характерних особливостей, випадків шахрайства, а також централізований аналіз параметрів та причин помилок;

- жодна окрема особа не повинна мати повноваження затверджувати (вводити) і надсилати платіжні інструкції;

- варто звести до мінімуму можливості вносити зміни в платіжні інструкції та платіжну інформацію;

- необхідна періодична перевірка заходів протидії шахрайству із внесенням необхідних змін у платіжний процес.

Банки, що обслуговують платника та отримувача, несуть перед ними відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та умов укладених між ними договорів.

У разі порушення банком, що обслуговує платника, строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 % суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. У цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем. Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У протилежному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника