Розвиток міжнародного ринку цінних паперів

План

1. Міжнародний ринок акцій

2. Міжнародний ринок облігацій. Євроринок

3. Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів

В економічній літературі цінними паперами називають фінансові документи, які продаються і купуються, а також дають право їх власнику отримувати в майбутньому грошову винагороду. До цінних паперів належать акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, чеки, векселі та інші аналогічні фінансові документи. На відміну від нерухомого майна — земельних ділянок, будівель, залізниць та інших споруд — цінні папери є рухомим, ліквідним товаром особливого роду.

Купівля цінних паперів за формою досить близька до позики капіталу. Так, власник грошей, купуючи ті чи інші цінні папери, надає в розпорядження їх емітентів гроші, які можуть використовуватися для розвитку виробництва або розширення торговельної діяльності. Однак, цінні папери не можуть бути формою існування дійсного капіталу. Реальний капітал завжди функціонує окремо від цінних паперів. При їх продажу цінні папери дають їх емітенту можливість володіти капіталом, але самі вони капіталом не є. Чому?

По-перше, цінні папери не можуть бути безпосередньо авансовані у виробництво, вони в змозі пройти першу стадію кругообігу капіталу без того, щоб попередньо не перетворитися на гроші.

По-друге, цінні папери не завжди можуть бути перетворені на гроші ще й тому, що капіталом вони є не в дійсності, а в перспективі.

По-третє, при подальшому обігу цінних паперів на ринку їх ціна може змінюватися в той чи інший бік, тоді як загальна маса капіталу за рахунок цього не змінюється, а залишається попередньою.

Поява цінних паперів обумовлена безпосередніми потребами процесу суспільного відтворення, оскільки розвиток національних економік вимагає все більше і більше капіталовкладень, які навіть великі комерційні банки не в змозі забезпечити.

У післявоєнні десятиліття значно зросла роль емісії цінних паперів у фінансуванні капіталовкладень. Саме цінні папери найчастіше перетворюються на специфічні інструменти розподілу грошових ресурсів між господарюючими суб'єктами. Цей процес отримав назву сек'юритизації. Емітентами цінних паперів є окремі фірми і корпорації, центральні уряди та муніципальні органи влади.

Випуск цінних паперів реалізується спочатку на первинному ринку чи шляхом прямого звертання емітента до інвесторів, чи через посередника, який бере на себе зобов'язання реалізувати ці папери. Цінні папери, які були придбані інвесторами при емісії, потім можуть бути ними перепродані на вторинному ринку, який складається з фондових бірж та позабіржового обігу.

Спочатку цінні папери функціонували на території країн-емітентів, згодом вони переступили національні кордони і стали обертатися на ринках інших країн. Цей процес особливо прискорився у 70-ті роки, коли в розвинутих країнах були відмінені обмеження на переміщення капіталу за кордон. У результаті цього фондовий ринок набув інтернаціонального характеру.

Загалом, частка п'яти промислово розвинутих країн (США, Японія, Німеччина, Англія і Франція) становить понад 70 % всього обсягу світового ринку цінних паперів.

Міжнародний ринок цінних паперів почав формуватися у результаті масового вивозу капіталу перш за все з країн, яким належать основні транснаціональні корпорації та банки. Формування цього ринку було прискорено такими факторами:*

сучасною науково-технічною революцією, яка породила проекти, реалізація котрих потребувала використання капіталу декількох країн;*

розвитком інтеграційних процесів;*

стійкістю валютних курсів;*

використанням спільних багатонаціональних валют;*

успіхами у розбудові банківської та біржової справи.

Міжнародний ринок цінних паперів є фактором, який полегшує різним господарським суб'єктам доступ до міжнародного ринку вільних капіталів і прискорює світовий процес економічного зростання. Сьогодні він є основним інститутом, який регулює міжнародне інвестування.

Ринок цінних паперів займає особливе місце у структурі сучасного міжнародного інвестиційного ринку, що обумовлено, насамперед, унікальними особливостями цінних паперів як фінансово-інвестиційних інструментів.

Міжнародний ринок акцій

Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, який свідчить про внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним, одержанні частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації акціонерного товариства.

Емісія акцій здійснюється в таких випадках:*

під час акціонування, тобто заснування акціонерного товариства, з метою формування акціонерного капіталу;*

коли вже існуюча компанія перетворюється на акціонерне товариство;*

при додатковій мобілізації капіталу для збільшення чинного статутного капіталу.

Є декілька класифікацій акцій:*

за способом їх передачі від одного акціонера іншому (іменні та на пред'явника);*

відповідно до права участі в управлінні корпорацією (звичайні і привілейовані).

Іменними є акції, власники яких повинні бути зареєстровані в реєстрі корпорації, де фіксуються відомості про кожну іменну акцію, включаючи дані про власника, час придбання акції, кількість акцій у кожного з акціонерів.

Акції на пред'явника не реєструються корпорацією, фіксується тільки їх загальна кількість.

Для керівництва корпорації більш зручними є іменні акції, оскільки вони дають змогу контролювати процес руху акціонерного капіталу і концентрацію акцій у руках окремих акціонерів.

Самі акціонери надають перевагу акціям на пред'явника, які вільно продаються і купуються на вторинному ринку.

З розвитком акціонерних товариств і ринку цінних паперів іменні акції поступово витісняються акціями на пред'явника, які є об'єктом купівлі-продажу на фондовій біржі.

Звичайними є акції, власник яких має право голосу на загальних зборах акціонерів і право на отримання дивіденду. Кожна акція надає її власнику один голос на загальних зборах акціонерів. Звичайна акція не дає гарантії на отримання дивідендів, які залежать від результатів діяльності корпорації. Розмір доходу за звичайними акціями коливається залежно від прибутку товариства, який розподіляється у вигляді дивідендів між власниками звичайних акцій лише після сплати дивідендів власниками привілейованих акцій. Враховуючи, що власники звичайних акцій мають підвищений ризик, пов'язаний із діяльністю акціонерного товариства, їм надається право обирати членів правління товариства та вирішувати інші питання на загальних зборах акціонерів.

Звичайні акції можуть випускатися серіями "А" і "Б". Як правило, серія "А" призначена для засновників корпорації, тобто осіб, які підписали її статут, а серія "Б" — для решти інвесторів. Власники акцій серії "А" мають більше прав, а також можливість отримання більших дивідендів (плата за ризик).

Привілейовані акції є іменними і дають власникові право на:*

першочергове отримання доходу, що відраховується від чистого прибутку товариства у вигляді фіксованого проценту (дивіденду) до номінальної вартості акцій;*

компенсацію доходу, недоотриманого власником акцій у зв'язку зі скороченням прибутку товариства у відповідному році, за рахунок резервного фонду;*

пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.

Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом. Зате вони мають право на першочергове отримання дивіденду, тобто до виплати дивідендів за звичайними акціями.

Корпорація може випускати декілька серій привілейованих акцій, при цьому різні серії мають різну кількість привілеїв, опис яких за кожною серією акцій розміщується на її сертифікаті.

Є декілька підвидів привілейованих акцій:*

ті, що беруть і не беруть участь у розподілі надприбутків;*

кумулятивні і некумулятивні (залежно від можливості отримання в майбутньому оголошених, але не виплачених дивідендів);*

конвертовані і неконвертовані (які можна або не можна обміняти на інший вид акцій).

Будь-яка акція є неподільною. У разі, коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визначаються одним власником акції та можуть реалізувати свої права через одного з них або через спільного представника.

Акції оплачуються у національній чи іноземній валюті, або шляхом передачі майна (у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства). Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається в національній валюті.

Грошова сума, зазначена на акції, називається номінальною вартістю акції, а ціна, за якою акція реалізується на ринку, має назву курсу акції. Курс акцій прямо залежить від отриманого за ним дивіденду і обернено — від норми позичкового проценту.

Загальний обсяг ринку акцій у світі становить близько 20 трлн дол. США.

Упродовж останніх десятиліть деякі багатонаціональні корпорації активно включилися в процес імітування своїх акції спеціально з метою їх поширення в інших країнах. Щоб вийти з такими емісіями на міжнародних ринок, вони вносять свої акції до курсових бюлетенів на біржах різних країн. Деякі ТНК для емісії акцій і одночасно їх розміщення на зарубіжних ринках об'єднуються в синдикати.

Однак, щоб внести свої акції до курсових бюлетенів закордонних бірж, необхідно затратити значні кошти. По-перше, біржі часто стягують достатньо великі суми за розміщення інформації в таких бюлетенях. По-друге, уряди деяких країн і самі біржі вимагають від компаній надання достатнього обсягу інформації, яка до того ж, часто повинна пройти незалежну аудиторську перевірку і сертифікацію достовірності. По-третє, треба додати значних зусиль і витратити достатньо коштів, щоб про таку компанію і перспективи її діяльності знали закордонні ЗМІ, брокери та потенційні інвестори.

І все ж компанії свідомо йдуть на переборення таких труднощів, оскільки внесення до таких бюлетенів відомостей про свої акції робить їх доступними для більшої кількості покупців чи інвесторів. З іншого боку, якщо у компанії є дочірнє підприємство за кордоном, то внесення відомостей про це в бюлетень може покращити стосунки з