Сутність фінансів, їх функції та роль у суспільстві

План

1. Становлення фінансів. Фінанси як наука

2. Сутність фінансів

3. Функції фінансів

4. Роль фінансів у суспільстві

Становлення фінансів. Фінанси як наука

Термін "фінанси" з'явився орієнтовно у XIII столітті. Він пов'язується із середньовічним латинським терміном "finansia", що в буквальному перекладі означає обов'язкову сплату грошей громадянином своєму правителю (князю, королю, монарху тощо). Ці кошти надходили у розпорядження правителя і витрачались ним на свій розсуд на утримання інститутів влади (військо, поліція), інші витрати державного змісту. Сплата грошей правителю часто супроводжувалась примусом, тому в окремих державах, наприклад у Німеччині, термін "фінанси" вживався серед населення в негативному значенні. Його використовували, коли мова йшла про вимагання, здирництво, хабарництво.

Отже, передумовами виникнення фінансів вважається наявність держави і розвиток економічних відносин, які слід було певним чином підтримувати і регулювати. Так, при натуральному веденні господарства, за первіснообщинного ладу, гострої необхідності у регулюванні економічних взаємовідносин не виникало в зв'язку із слабко розвинутою господарською системою. Практично всі потреби задовольнялися за рахунок діяльності членів самої сім'ї при наявності замкнутого циклу суспільного виробництва. Тому говорити про фінанси у цей період не приходиться. При збільшенні продуктивності праці внаслідок появи більш досконалих знарядь праці та інструментів, виникла необхідність еквівалентного обміну продуктами праці, підтримки господарських процесів і, отже, певних посередницьких засобів, які могли б зручним чином забезпечити такий обмін і регулювання. Винаходом для задоволення цієї потреби стали гроші, інші засоби й інструменти, які виконували необхідні суспільні функції, зокрема підтримували неперервність економічних процесів та відтворюваність господарського життя суспільства. Вони забезпечували існування інститутів держави: верховної влади в особі глави держави - монарха, короля, президента, який організовував життя населення; судової влади, яка забезпечувала правопорядок; війська, яке захищало населення і кордони держави від зовнішніх посягань. Власне з цього часу і починається розвиток фінансів.

У XIX столітті внаслідок розвитку техніки спостерігався бурхливий економічний розвиток, що супроводжувався розвитком фінансової сфери. Виникають фінансові ринки, розвивається інститут фінансових посередників, набувають розвитку державні фінанси, внаслідок розвитку міжнародної торгівлі і міжнародних економічних зв'язків виокремлюються міжнародні фінанси. Фінансова сфера в кожній із держав стає вагомим фактором не тільки економічного, але й політичного життя.

Однією із обов'язкових особливостей участі фінансової сфери в економічному житті держави є використання грошей, зокрема національної грошової одиниці. Хоча економічні процеси на сьогодні можуть підтримуватись і регулюватись за допомогою багатьох фінансових інструментів (кредит, лізинг, франчайзинг і т.д.), всі вони отримують оцінку в грошовій формі.

Інша особливість фінансової сфери - рух, динаміка коштів (національних грошей, цінних паперів, банківських металів, боргових зобов'язань, іноземної валюти тощо). Будь-яка дія суб'єкта господарювання в економіці супроводжується протилежно направленим рухом коштів. Наприклад, підприємство закупило на ринку сировину для виробництва товарів від певного постачальника, але ж на цьому ж ринку воно спрямувало постачальнику сировини певну суму коштів. Внаслідок таких трансакцій в національній економіці формуються, з одного боку, потоки матеріальних ресурсів, товарів, послуг, а з іншого, формуються протилежно направлені потоки коштів, які можуть вливатись у наперед створені фонди і в них перерозподілятися для подальшого руху.

Державою створюються централізовані і децентралізовані фонди у формі бюджетів різних рівнів (державний, місцевий, сільський тощо), цільових фондів (пенсійний фонд, фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонд соціального страхування на випадок безробіття тощо). Підприємцями також створюються фонди, наприклад, фонд статутного капіталу, фонд амортизаційних відрахувань, фонд оплати праці, фонд обігових коштів тощо. Після отримання чистого прибутку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг можуть формуватись фонд виплати дивідендів, фонд розвитку виробництва, резервний фонд. Самі назви свідчать, що будь-який фонд слід розглядати як такий, що функціонує у динаміці, у часовому вимірі. Наприклад, періодичні грошові надходження у фонд оплати праці певної установи спрямовуються двічі на місяць на виплати працівникам за їх працю.

Із сказаного вище зрозуміло, що фінансова сфера досить складна, вона має свої закони, закономірності функціонування і розвитку. їх досліджує фінансова наука. Структуру галузей досліджень умовно можна поділити на декілька блоків:

1. Загальна теорія фінансів.

2. Міжнародні фінанси.

3. Державні і місцеві фінанси.

4. Фінанси підприємств.

5. Діяльність фінансових посередників і функціонування фінансових ринків.

6. Управління фінансами.

Сутність фінансів

Фінанси є однією з найбільш важливих, складних та суперечливих економічних категорій. Правильне розуміння сутності цієї категорії є дуже важливим. Воно дозволяє формувати фінансову сферу та здійснювати фінансове управління адекватно до рівня розвитку національної та міжнародної економіки. Фінанси мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видимість фінансів проявляється у потоках коштів, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин, формують вміст фондів, забезпечують економічні трансакції. Прихована сторона фінансів пов'язана з обмінними та розподільчими відносинами, які виникають при формуванні, розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту.

Дослідженню теоретичних проблем розвитку фінансів, з'ясуванню економічної сутності фінансів присвятили свою увагу багато провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. Водночас багато аспектів теорії фінансів недостатньо висвітлені ще й на сьогодні. Це пов'язано із тим, що сфера фінансів розвивається паралельно із розвитком світової економіки. Процеси глобалізації, які охопили протягом останнього часу світову економіку, створення моделей інформаційної економіки у найбільш економічно розвинених країнах світу, неминуче привносять нові аспекти фінансових взаємовідносин, яких не спостерігалось раніше. Свідченням запізнюваності людського усвідомлення явищ і процесів, які відбуваються у фінансовій сфері, с світові глобальні фінансові кризи 1998 і 2007 років. Тому дослідження, що стосуються встановлення глибинної сутності фінансів, є і завжди будуть актуальними.

На сьогодні серед вчених немає єдності щодо трактування сутності фінансів та функцій, які вони виконують. Можна, наприклад, зауважити існуючі розбіжності у поглядах на сутність фінансів у зарубіжних дослідників, які використовували різні підходи для дослідження фінансів, зокрема їх розгляд на макро- та мікроскопічному рівнях. Більшість цих науковців на макроекономічному рівні переважно зосереджувалися на фіскальному аспекті фінансів.

Інша частина зарубіжних науковців проводила дослідження на мікрорівні, зокрема вони вивчали фінанси фірм, підприємств. Ці науковці трактують термін "фінанси" як набір специфічних інструментів та прийомів за допомогою яких можна формувати потоки коштів на підприємстві. Так на думку Е. Нікбахта і А. Гропеллі, фінанси це ".. застосування різноманітних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу".

Звичайно, зазначені вузькі трактування фінансів, безперечно, відображають окремі суттєві сторони досліджуваної економічної категорії, але не розкривають її сутності на узагальненому рівні.

Стосовно вітчизняної фінансової науки, то тут існує декілька підходів. Досить поширеною серед значної частини вітчизняних вчених є так звана розподільна концепція фінансів. Наприклад, М. Романовський, відомий представник Санкт-Петербузької фінансової школи, для макрорівня формулює це так: "З'єднання двох основ - держави і податків у їх грошовій формі породжує феномен державних (публічних) фінансів з властивими їм атрибутами - податками, державним бюджетом, державним боргом". Державні фінанси є ".. сукупністю перерозподільних грошових відносин, регламентованих державою і пов'язаних з формуванням і використанням централізованих (суспільних) грошових фондів (доходів)...", які необхідні державі для виконання своїх функцій. Найвлучнішим висловлюванням щодо суті зазначеної концепції можна вважати визначення В.М. Опаріна "Фінанси - сукупність економічних відносин, пов'язаних із обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства". На мікрорівні, в рамках цього ж підходу, розглядають поняття "фінанси підприємств", під якими розуміють сукупність економічних відносин, пов'язаних із рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів підприємства в процесі його економічної діяльності.

Можна привести ще декілька подібних означень, які наводяться в фінансовій літературі.

Зокрема відзначаються такі особливості фінансів.

Фінанси - це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів;

Фінанси - це сукупність об'єктивно зумовлених економічних відносин, що мають розподільний характер, грошову форму вираження, матеріалізуються у грошових доходах і нагромадженнях, які зосереджуються в державних структурах і суб'єктах господарювання з метою розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб суспільства;

Фінанси - цс система економічних відносин між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які регулюються правовими нормами.

Близьке за змістом і визначення фінансів, приводиться у "Фінансовому словнику" (Загородній А.Г., Вознюк Г.Л.): "Фінанси - цс сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів".

Деякі інші аспекти поняття "фінанси" виділяються у таких визначеннях.

Фінанси - це діяльність суб'єктів пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач.

Фінанси - це елемент бізнесу, пов'язаний з залученням, розподілом та використанням фінансових ресурсів з метою забезпечення підприємницької діяльності.

Фінанси - невід'ємна частина грошових відносин, економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та національного багатства, знаряддя контролю за утворенням і використанням