Оренда вигідна споживачу, оскільки сплата первинного внеску в цьому випадку відбувається вже після початку експлуатації предмета оренди, що дає змогу орендарю розраховуватися з орендодавцем прибутком, отриманим від використання предмета оренди. Вона зручна за сезонного або короткочасного збільшення попиту на обладнання у зв'язку з виконанням будь-якого великого замовлення. Первинний внесок лізингового платежу, що виражається у відсотках, нижчий, ніж ставки банківських кредитів. Виплата лізингового платежу, заснованого на твердо фіксованих ставках в умовах інфляції та знецінення грошей, стає за збігом часу більш вигідною для лізинго-одержувача, фінансовий лізинг є засобом скорочення термінів поставки. Він є доступним для будь-якої компанії.

На відміну від оперативного, фінансовий лізинг передбачає виплату орендодавцю впродовж терміну дії договору суми, що дорівнює повній амортизації устаткування та частки прибутків від його використання, а лізинго-користувач набуває права викупу устаткування за залишковою вартістю або повернення його чи укладання нового договору.

На міжнародному ринку лізингових послуг найпоширенішим є фінансовий лізинг як різновид довгострокового кредитування, що за своїми результатами рівнозначний продажу товару в розстрочку. Однак лізинг як особлива форма руху позичкового капіталу передбачає в першу чергу кредит, а потім уже право наступної купівлі майна.

Фінансовий лізинг здійснюється, як правило, під час придбання дорогих машин і обладнання. Основна частина вартості машин і обладнання, які здаються в оренду, береться у третьої сторони (зазвичай у банку) в кредит. У цій операції бере участь низка осіб з боку лізингокористувача, лізингодавця і позикодавця. Строк оренди тут значний і, як правило, амортизується вся вартість майна.

Згідно з рекомендацією лізингових операцій (IAS 17) Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, за наявності хоча б однієї з чотирьох ознак, договір повинен бути визнаний договором фінансового лізингу:*

лізингове майно передається після закінчення терміну дії договору лізинго-одержувачу;*

лізинго-одержувач має опціон на придбання майна за справедливою ціною;*

термін лізингу співпадає з корисним терміном служби лізингового майна;*

величина мінімальних лізингових платежів більша або рівна вартості майна.

За відсутності всіх цих ознак договір класифікується як договір оперативного лізингу.

Отже, поділ на фінансовий і оперативний лізинг проводиться за такими критеріями:*

можливість переходу об'єкта лізингу у власність лізинго-одержувача або викупу його лізинго-одержувачем за залишковою вартістю при фінансовому лізингу;*

необхідність повернення об'єкта лізингу лізинго-одержувачу при оперативному лізингу.

Умови лізингового договору та його суб'єкти

Лізингова фірма, як правило, укладає два договори: лізинговий контракт з фірмою-орендарем і договір купівлі-продажу з постачальником обладнання.

У лізинговому контракті міститься найменування фірми постачальника предмета лізингової операції, термін, до якого постачальник зобов'язується поставити об'єкт операції на зазначене місце його установки на підприємстві фірми лізинго-одержувача.

При здійсненні міжнародних лізингових операцій важливою проблемою є їх валютні умови. Це викликано тривалістю лізингових контрактів, особливостями валютного законодавства, необхідністю страхування валютних ризиків і можливими ускладненнями, які можуть виникнути в майбутньому за відсутності необхідної валюти. Широко використовується практика виплати орендних платежів у двох валютах. Практикується і передача податкових пільг від лізингодавця до орендаря, які отримані в країні лізингодавця і у відповідній валюті. Учасники міжнародного лізингу широко використовують податкові пільги тих держав, фірми яких беруть активну участь у лізингових операціях.

Іншими істотними умовами договору лізингу є:*

найменування сторін;*

об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;*

строк, на який укладається договір лізингу;*

розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;*

умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно із законодавством України;*

умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізинго-одержувача;*

умови страхування об'єкта лізингу;*

умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;*

умови реєстрації об'єкта лізингу;*

умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;*

умови дострокового розірвання договору лізингу;*

умови надання відомостей про фінансовий стан лізинго-одержувача;*

відповідальність сторін;*

дата та місце укладання договору.

За згодою сторін у договорі можуть бути передбачені й інші умови.

Витрати за міжнародним лізингом розглядаються як поточні затрати, при цьому лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізинго-користувача, що знижує оподаткування прибутку. Предмет лізингу враховується в балансі лізингової компанії (щодо цього є чіткі вказівки в громадянському і податковому законодавстві багатьох розвинутих країн) і не враховується в балансі орендаря. Крім того, згідно з правилами Міжнародного валютного фонду, зобов'язання, пов'язані з отриманням в оренду іноземних машин та устаткуванням, не збільшують зовнішню заборгованість.

Економічна доцільність використання міжнародного фінансового лізингу зумовлена передусім тим, що чинне законодавство багатьох країн передбачає надання стимулів і пільг для ввезення устаткування й обладнання за лізингом за умови зарахування їх на баланси зарубіжних лізингових компаній. Використання міжнародного лізингу поліпшує якість техніки і технологій, а отже, підвищує конкурентоспроможність країни, в яку ввозиться нова техніка, її експортні можливості.

Водночас найбільші вигоди від міжнародного лізингу мають транснаціональні корпорації та банки. У розвинутих країнах Заходу лізингові операції монополізовані великими банками і сильними ком-паніями-орендарями. Наприклад, у Великій Британії на частку "Асоціації з лізингу обладнання", куди входять сильні банки і великі орендарі, припадає до 90 % операцій на ринку лізингу.

За характером становлення та спектром здійснюваних операцій лізингові компанії можна розподілити на:*

холдингові компанії, створені національними й іноземними банками;*

спеціалізовані комерційні лізингові компанії;*

відділення промислових, транспортних і комерційних підприємств, що реалізують лізингові проекти.

Більшість лізингових компаній створюється за участю комерційних банків. Такі компанії називають універсальними. Але є й спеціалізовані лізингові компанії, їх утворюють великі виробники машин та обладнання, а також комбіновані — створені великими фірмами, що спеціалізуються на постачанні та обслуговуванні техніки. Створення універсальних лізингових компаній має переваги, тому що відразу виникає два джерела фінансування лізингових операцій та їх страхування. Близько 75 % усіх ресурсів іноземних лізингових компаній формується за рахунок залучених коштів.

Кредитні відносини між комерційними банками та лізингодавцями складаються по-різному. Відомі два основні методи участі банків у лізингових операціях:

1) непрямий, коли банк засновує самостійну лізингову компанію або виконує роль кредитора лізингодавця;

2) прямий, коли банк сам є лізингодавцем, створюючи у своїй структурі спеціальний відділ або групу спеціалістів.

У разі непрямого методу участі банку лізингова фірма надзвичайно залежить від цього джерела коштів, оскільки ефективність її діяльності визначається можливістю отримати банківські кредити, коливаннями позичкового відсотка та іншими обставинами.

Перевага прямого методу участі комерційних банків у лізингових операціях порівняно з непрямим полягає в тому, що для проведення лізингових операцій комерційному банку достатньо лише виділити у своїй структурі спеціальний відділ або групу фахівців з певним досвідом банківської роботи чи обізнаних зі специфікою цих операцій.

Інвестуючи кошти в придбання майна та виконуючи функцію лізингодавця, комерційний банк може зробити свій внесок у формування стратегії та тактики поновлення основних фондів, визначення напрямків розвитку лізингу, контролювати ситуацію на лізинговому ринку. Лізингові операції викликають зацікавленість у банків також тому, що об'єкт лізингу може бути заставою. Лізинг дає змогу уникнути низки чинних законодавчих перепон. Наприклад, згідно з ч. 4 ст. З Закону України "Про банки та банківську діяльність, банкам забороняється проводити торговельні операції, а через лізингові операції банк може купувати обладнання та машини і надавати їх у лізинг.

Література

1. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000—2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 р. // Урядовий кур'єр. — 2000 р. — 28 січня.

2. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2001.

3. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2002.

4. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2003.

5. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2004.

6. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 р. — К.: Інформ.-вид. центр Держкомстату України, 2006.

7. Законодавство України з валютного регулювання та валютного контролю. Збірник законів, урядових та відомчих нормативних документів з питань валютного регулювання і валютного контролю / Упоряд. М.І. Кам-лик. — К.: Атіка, 2005.