Здебільшого правила платіжної системи прагнуть відокремити платіжну операцію від комерційної трансакції, що лежить у її основі (наприклад, продажу товару). Обробка платежів здійснюється більш ефективно, якщо всі платіжні трансакції обробляти однаково, незважаючи на конкретну основу.

Правила платіжної системи повинні чітко визначати суттєві елементи платежу щодо форми та методів передачі (паперові, електронні, усні тощо), а також учасників, щоб вони розуміли, коли виконується платіж, які мають права та обов'язки, пов'язані з цією подією. Так, для платежів на паперовій основі часто обумовлені текст та форма відповідних документів, а в електронних системах — формат і реквізити платіжних повідомлень. Існують обмеження щодо умов виконання чи зобов'язання на майбутню дату.

Правила системи мають визначати, кому з учасників дозволяється обробляти платежі, хто відповідає за перевірку справжності трансакцій, щоб запобігти здійсненню шахрайських операцій у рамках системи, а також встановлювати норми відповідальності у випадках, коли такі операції все ж відбулися. В електронних системах перевірка справжності здебільшого здійснюється автоматично.

Мають бути визначені жорсткі умови щодо термінів і методів виконання платіжних інструкцій та здійснення розрахунків. Для систем на паперовій основі дозволяються строки, що нараховують кілька днів, проте в електронних системах процес виконання платіжних інструкцій повинен здійснюватися протягом того дня, коли надійшла інформація. У таких випадках необхідно мати визначення операційного банківського дня, з урахуванням неробочих днів та часу відкриття і закриття банківських установ.

Потрібно чітко визначити, хто за що відповідає й які має обов'язки. Зокрема, з правил платіжної системи повинно бути зрозуміло" чи несе один з учасників відповідальність за недотримання правил іншим учасником, у яких випадках можна одержати компенсацію за невиконання остаточного платежу. Питання щодо відповідальності за зазнані збитки вирішується залежно від правил та законів, що регулюють різні етапи переказу коштів (якщо такі існують). Ці правила можуть виявитися найскладнішими з правил системи.

Узгоджені норми або правила платіжної системи включають також стандарти, які допомагають зменшити витрати та ризики у платіжних трансакціях, підвищити їх надійність. Існують, наприклад, операційні стандарти, стандарти стосовно документації, інструментів та форматів повідомлень. Однак норми (узгоджені правила) охоплюють також інші види порядків, процедур і практик, що використовують у платіжній системі. До них належать:

- одиниці, в яких виконуються розрахункові та облікові операції;

- час роботи;

- термінологія та мова;

- критерії оцінки та класифікації тощо.

У країнах, що не мають сталої культури ринкових відносин, може стати корисною формалізація у законодавчих актах щонайбільшої кількості стандартів, процедур, порядків та правил. Такий підхід забезпечує більшу впевненість щодо поведінки, вчинків, які варто очікувати від інших осіб, передбачити, якими будуть продукти та їх якість. Формалізація прискорює процеси комунікації та обробки, скорочує витрати на поточний контроль і забезпечення дотримання вимог. Іншими словами, узгоджені правила призводять до підвищення ефективності як у галузі платіжної системи, так і в інших сферах економічних операцій.

Контракти або угоди можна розглядати як формальну домовленість учасників щодо виконання певних дій за визначених умов і протягом обумовленого періоду часу. Контракти та угоди укладаються, головним чином, з метою сприяти безконфліктному обміну та взаємодії. На відміну від узгоджених норм, окремі особи (включаючи організації) можуть певною мірою контролювати характер контрактів. У сфері платіжних систем, наприклад" існують контракти щодо кореспондентських відносин, клірингових палат і мереж платежів на великі суми.

Правила й умови контрактів та угод, що регулюють стосунки сторін у платіжних взаємовідносинах, у багатьох аспектах подібні до нормативної бази платіжних систем, яка розглядалася вище. У них також мають бути обумовлені форми та методи передачі платіжних документів, порядок перевірки їх справжності, терміни й методи виконання платежів, умови відкликання платежу й остаточності розрахунку, права та обов'язки сторін.

Надзвичайно важливо зазначити в договорах чи контрактах норми, яких мають дотримуватись учасники платежів при здійсненні операцій. Має бути передбачена сувора відповідальність за недотримання правил і умов або навіть лише за дії без урахування інтересів інших сторін, що беруть участь у цій діяльності. Необхідно також визначити, які поважні причини, наприклад, форс-мажорні обставини, можуть бути виправданням при порушенні правил і умов угоди.

При укладенні контрактів та угод у платіжній сфері потрібно забезпечити рівні конкурентні умови в галузі платіжних систем. Адже відомо, що вільна конкуренція сприяє економічному розвитку.

З точки зору економічної ефективності контракти, угоди та забезпечення їх виконання повинні підлягати певним обмеженням, що визначаються відповідними витратами. Іноді ефективність може бути підвищена, якщо сторони мають можливість дещо змінювати передбачений законодавством порядок на основі взаємної домовленості.

Здебільшого двосторонні та багатосторонні угоди сприяють скороченню невиправданих витрат, зниженню рівня ризику, підвищенню надійності та обмеженню впливу невизначеності, пов'язаної з неповнотою інформації та недосконалістю прогнозування. Тому існує чимало аргументів загальноекономічного характеру на користь необмеженого (або майже необмеженого) добровільного укладення контрактів та угод і правового забезпечення щодо їх дотримання.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносин у сфері переказу коштів регулюються такими документами:

- Конституцією України;

- Законом України "Про Національний банк України";

- Законом України "Про банки і банківську діяльність";

- Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";

- Законом України "Про телекомунікації";

- Законом України "Про електронний цифровий підпис";

- іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Основні елементи платіжних систем

Відмінність ознак, характерних для окремих країн (розмір, обставини історичного розвитку, правова система, ділова практика, комунікаційна система, інфраструктура, ступінь розвитку закладів та їх інструментів тощо), роблять національну платіжну систему унікальною. Однак існує низка елементів, життєво необхідних для кожної ефективної системи платежів (рис. 1.1).

Сукупність бухгалтерських та організаційних заходів, що застосовуються у банківсько-фінансовій сфері, є основним операційним механізмом здійснення платежів. Конкретні характеристики відповідної моделі можуть бути різними і залежать від багатьох факторів.

Ефективна та надійна технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи. Така інфраструктура включає, зокрема, технічні засоби обробки та передачі даних і може бути надзвичайно складною.

Зважаючи на конфіденційний характер інформації, що задіяна у платіжних системах, у більшості випадків висуваються суворі вимоги щодо її безпеки та захисту. Це вимагає створення і підтримання спеціальних процедур та систем незалежно від технології, яка використовується.

Базові елементи платіжної системи тісно пов'язані між собою і не можуть розглядатися окремо один від одного. Складність структури платіжних схем також вимагає міждисциплінарного підходу. Наприклад, питання права повинні розглядатися з позиції економіки і фінансів, а також інформаційної технології і математики. Розгляд "виробничих" або "технічних" питань окремо від інших не обіцяє великих результатів і навіть може негативно вплинути на практику та структуру, що встановилася, особливо якщо заходи вживаються в адміністративному порядку, без належної гнучкості й співпраці.

Платіжна система країни — це сукупність законодавчо регульованих елементів, котрі забезпечують виконання боргових зобов'язань, які виникають у процесі економічної діяльності. Можна виділити такі основні елементи платіжної системи України:

- суб'єкти розрахункових взаємовідносин;

- об'єкт розрахунків (призначення платежу);

- місце проведення розрахунків (внутрішньодержавні та міждержавні розрахунки);

- принципи організації безготівкових розрахунків;

- час платежу (терміновий, достроковий, відстрочений платіж);

- комунікаційні системи переказу грошей;

- форма розрахунків, встановлена законодавством;

- наявність гарантії платежу;

- наявність посередницьких ланок у розрахунках;

- ризики при розрахунках;

- черговість платежів;

- величина платежів;

- нормативно-правова база;

- бухгалтерська і технологічна модель, що включає платіжні інструменти, механізми переказу коштів, принципи бухгалтерського обліку та звітності;

- технологічна інфраструктура, що містить засоби обробки даних, засоби телекомунікації, організацію експлуатації тощо;

- захист інформації, що включає програмно-технічні, нормативно-правові та адміністративно-організаційні засоби.