1) комутовані;

2) виділені.

У першому випадку для підключення до мережі можна користуватися телефонним номером, альтернативний варіант передбачає постійний доступ до мережі, тобто закріплене підключення. Застосування комутованих каналів — найбільш економічно вигідне рішення.

Зі зростанням кількості користувачів і розширенням ареалу їх географічного розташування може бути встановлено мультиплексне обладнання. Мультиплексор об'єднує сигнали від кількох користувачів в одному високошвидкісному каналі. Застосування мультиплексорів сприяє зниженню витрат, пов'язаних із використанням каналів зв'язку. Високошвидкісні канали, обладнані мультиплексами, часто називають базовими, або магістральними, лініями зв'язку.

Наступним кроком на шляху ускладнення мереж зв'язку є організація вузлів зв'язку в їх стратегічно важливих точках. У цьому разі численні користувачі в межах одного географічного регіону можуть підключатися до мережі через місцеві канали до одного з таких вузлів. Вузли, що розташовані недалеко один від одного, підключаються до одного чи кількох високошвидкісних магістральних каналів і, врешті, до комп'ютера електронної платіжної системи. Ці вузли та магістральні канали і є магістральною мережею.

Важливо знати, що спеціальне обладнання контролює комутацію повідомлень та їх зберігання, запам'ятовування та пересилання інформації, передбачаючи копіювання кожного повідомлення з метою його надійного збереження. Оскільки під час передачі дані можуть бути проглинуті або змінені сторонніми особами, для забезпечення конфіденційності часто застосовується шифрувальна апаратура. У мережах зв'язку можуть використовуватися магістральні канали таких типів:

- наземні канали (кабельні та оптоволоконні лінії);

- високочастотний зв'язок;

- супутниковий зв'язок.

Наземні канали — це кабельні чи оптоволоконні лінії. Високочастотний зв'язок забезпечується здебільшого ретрансляційними станціями обмеженого радіуса дії, тому для передачі інформації на великі відстані потрібно декілька таких станцій. Крім того, на якість високочастотних сигналів можуть несприятливо впливати погодні умови. Для передачі інформації на великі відстані зручно використовувати супутниковий зв'язок, але при цьому потрібно враховувати деяку затримку сигналів і застосовувати спеціальні заходи для її корекції.

Для роботи мережі зв'язку необхідні правила, які мають назву мережних протоколів. Слово "протокол" означає чітко визначені правила, завдяки яким відбуваються певні бажані події.

Основними міжнародними організаціями, які працюють у галузі стандартизації зв'язку, є Міжнародний консультативний комітет у справах радіозв'язку та Міжнародна організація у справах стандартизації. Вони створили стандарти для різних систем зв'язку, включаючи стандарти для електронної пошти, передачі файлів та обробки операцій. Ці стандарти можуть використовуватися у сучасних платіжних системах.

Необхідно детальніше зупинитися на технологічних засобах безпеки в СБП. Технологічний контроль використовується для підвищення ступеня захисту електронних банківських документів у СБП і здійснюється програмним забезпеченням на всіх рівнях їх оброблення, що дає змогу контролювати здійснення розрахунків протягом робочого дня, а також виконувати їх звіряння в кінці дня. Технологічні засоби контролю включають:

- механізм обміну квитанціями, який дає змогу однозначно ідентифікувати отримання адресатом будь-якого файла або пакета електронних банківських документів у СЕП і забезпечує можливість контролю отриманої в ньому інформації;

- механізм інформування банку — учасника СЕП щодо поточного стану його кореспондентського рахунку за підсумками циклів оброблення платежів у ЦОСЕП;

- механізм надання банку — учаснику СЕП інформації щодо поточного стану його технічного рахунку;

- взаємообмін між банком і ЦОСЕП технологічною інформацією за підсумками банківського дня з переліком відображених за технічним рахунком міжбанківських електронних розрахункових документів, які оброблені засобами СЕП у файловому режимі та режимі реального часу, що дає змогу здійснювати їх програмне звіряння як у ЦОСЕП, так і в банку;

- програмний комплекс самодіагностики, який дає змогу виявляти порушення цілісності баз даних програмного забезпечення ЦОСЕП, псування яких може виникнути внаслідок порушень функціонування системи, спроб несанкціонованого доступу або фізичного псування баз даних;

- автоматичний механізм контролю за несанкціонованим модифікуванням робочих модулів;

- механізм резервування для забезпечення швидкого відновлення роботи ЦОСЕП з мінімальними втратами інформації.

Технологічні засоби контролю, вбудовані в програмне забезпечення, не можуть бути відключені. У разі виникнення нестандартної ситуації або підозри щодо несанкціонованого доступу ЦОСЕП автоматично формує повідомлення для оперативного реагування ЦРП. До засобів контролю включають також:

- технологічну інформацію ЦОСЕП про стан технічних рахунків і стан функціонування СЕП за підсумками банківського дня;

- засоби аналізу причин невідповідності балансу.

Обладнання системи масових платежів

Сучасна система масових електронних платежів вимагає наявності пластикової картки та термінала.

Для карток із магнітною смугою в міжнародній практиці прийнято стандарт ISO: три доріжки у верхній частині картки. Але деякі країни встановили свої власні стандарти. У Франції діють стандарти Transac: три горизонтальні магнітні доріжки в середній їх частині. Завдяки тому, що на зворотному боці картки лишалося вільне місце, де можна було розмістити й три доріжки ISO, є можливість використовувати такі картки у французьких автоматах (за стандартами Transac) і за кордоном (за стандартами ISO).

Інша проблема нормативного характеру виникла у зв'язку з розміщенням мікропроцесора. Більшість європейських країн хотіли б розмістити його на звороті картки в середній її частині, що для деяких країн було неприйнятно. Було вирішено — розмістити мікропроцесор на лицьовому боці картки (зліва або справа).

Застосування банкоматів відображає намагання банків наблизити свої послуги до клієнтів. їх цінність для споживача полягає у тому, що вони розширюють часові та просторові межі, в яких клієнт може здійснити банківські операції. Для банку банкомат є ефективним засобом, який дозволяє скоротити персонал відділень, отримувати прибуток, зберігати хорошу позицію на споживчому ринку тощо.

Перші автомати для видачі готівки з'явилися 1971 р. у США, їх встановлювали у приміщеннях банківських відділень і виконували вони лише одну операцію — видачу готівкових грошей з банківського рахунку в межах визначеного ліміту. Вони приводилися в дію за допомогою спеціальної дебетної картки або кредитної картки загального призначення.

Сучасні банкомати — це автоматичні апарати, що працюють без участі людини, розміщені всередині чи поза банком, які можуть видавати готівку та виконувати стандартні фінансові операції.

Розповсюдження автоматів для видачі готівкових грошей пояснюється двома причинами. Перша — це легкість використання для клієнта, який може отримати готівкові гроші в будь-який день і час; друга, яка має особливе значення в тих країнах, де розповсюджені розрахунки чеками, — це прагнення банків стимулювати оплату малих сум готівкою, а не чеком.

Для банків банкомати дозволяють зменшити операційні витрати та знизити потребу у відкритті нових відділень. Крім того, банки збільшують доходи, беручи плату за користування банкоматами.

Існує два варіанти використання автоматів для видачі готівкових грошей. Клієнт за допомогою своєї картки може отримати гроші в автоматі, що встановив банк, в якому він обслуговується. У цьому разі банк несе витрати тільки на обслуговування свого автомата, а з клієнта за цю операцію стягується невелика плата. Або клієнт одержує гроші в автоматі, що належить іншому банку, якщо існують міжбанківські зв'язки в цій сфері; в цьому випадку банк, який видав картку, платить комісійний збір за "міжбанківський обмін" і пізніше стягує цю суму зі свого клієнта.

Типовий банкомат має три пристрої для вводу інформації і три вихідних пристрої. Пристрої вводу інформації — це зчитувач інформації з карток, цифрова клавіатура і функціональна клавіатура. Вихідні пристрої — це електронне табло для повідомлень, пристрій для видачі готівки та принтер, який підтверджує факт виконання операції. За допомогою цих пристроїв здійснюється взаємодія клієнта зі системою.

Здебільшого банкомати забезпечують виконання таких операцій:

- видача готівки: з поточного і строкового рахунків, з рахунку кредитних карток;

- прийняття вкладів на поточний, терміновий та інші рахунки;

- переказ грошей: з поточного рахунку на строковий, з термінового на поточний, з рахунку кредитних карток на поточний;

- платіжні операції: списання з поточного і термінового рахунків, післяплата.

Крім того, більшість власників карток за допомогою банкоматів можуть замовити нову чекову книжку, повну або проміжну виписку з рахунку, поцікавитися наявними коштами на рахунку та депозитах. При використанні найбільш сучасних банкоматів можливі також послуги щодо оплати рахунків, отримання довідок стосовно переказу коштів, постійних платіжних доручень, замовлення єврочеків тощо. Банкомати працюють у режимі реального часу напряму або телефонними каналами, які зв'язані з центральним комп'ютером банку.

Існують два шляхи, яких може дотримуватися банк, вибираючи стратегію використання банкоматів:

1) експлуатація незалежної власної мережі обслуговування;

2) участь у спільній мережі обслуговування.

Перевага власної системи у тому, що власник зберігає над нею повний контроль. Крім того, вона забезпечує фінансовій установі престиж і незалежність від загальнонаціональних систем.

Недоліком є те, що створення мережі банківських авто-матів-касирів і маркетинг вимагають значних затрат, обсяг її операцій обмежений, тому що вона здатна обслуговувати лише операції власників карток певного виду, які проходять через цю установу.

Щоб підвищити економічність використання банківських автоматів, банки об'єднують свої мережі та надають можливість клієнтам користуватися автоматами різних банків на великих територіях. Спільна мережа банкоматів — це спільне підприємство кількох фінансових установ. Організаційну структуру цього підприємства та специфічні деталі функціонування мережі визначають банки-учасники.

Вивчення теми потребує розкриття важливості обслуговування клієнтів банків із використанням новітньої техніки, зокрема, надання їм електронних послуг у торговельних точках.

Електронні платежі в торговельних