Інформаційне та аналітичне забезпечення діяльності фінансових установ в Україні

Кожна держава, у тому числі й Україна, формує свою інформаційну політику - цілеспрямовану сукупність заходів і дій для забезпечення необхідного рівня розвитку та безпеки національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури, загальнодоступності її послуг для громадян країни.

Основними напрямами державної політики в цій сфері є:

- створення національних систем і мереж телекомунікацій;

- інформатизація стратегічних напрямів розвитку економіки, безпеки та соціальної сфери держави;

- створення нормативно-правової бази інформатизації, включно з системою захисту авторських прав і особистої інформації;

- розроблення національних стандартів у галузі інформатизації;

- формування комп'ютерної мережі освіти, науки та культури як частини всесвітньої інформаційної мережі;

- сприяння виробництву і освоєнню виробів сучасної обчислювальної техніки і телекомунікації;

- створення системи інформаційно-телекомунікаційного забезпечення міждержавного співробітництва у сфері торгівлі, охорони здоров'я, боротьби з міжнародною злочинністю, гідрометеорології тощо.

Стратегія і головні принципи діяльності української держави в галузі інформатизації викладено в Національній програмі інформатизації, також в Законах України: "Про інформацію" від 02.10.1992 року, "Про науково-технічну інформацію" (від 25.06.1993 року), "Про захист інформації в автоматизованих системах" (від05.07.1994 року); "Про електронні документи та електронний документообіг" (від 22.05.2003 року), "Про електронний цифровий підпис" (від. 22.05.2003 року), "Про телекомунікації" (від 18.11.2003 року) та інших законодавчих та нормативних актах.

В державному секторі широко використовуються комп'ютерні технології для створення електронного документообігу, інформаційні системи для забезпечення діяльності сфери фінансів, зокрема автоматизована система фінансових розрахунків Міністерства фінансів України, автоматизована інформаційна система "Податки", автоматизована інформаційна система "Казна", система міжбанківських електронних платежів Національного банку України тощо. Розглянемо окремі з них.

Забезпечення електронного документообігу.

Інформація, що циркулює в системі управління, об'єднується в смислові групи і фіксується на конкретному матеріальному носію. Таке об'єднання носить назву документування, а сам носій інформації відповідно визначається як документ.

Документообіг - процес проходження документів усередині системи управління від джерела їх формування до кінцевого використання.

Документи можуть поділятися на: - документи загального призначення (управління) - накази, інструкції, циркулярні листи, розпорядження;

- специфічні для діяльності об'єкта, які можуть бути вхідними, вихідними та внутрішніми.

Система документообігу має надавати можливість підготовки документів, а також вхідного і вихідного контролю, обліку проходження документів, ведення архівів та перетворення форматів. Документ є головним засобом подання інформації для юридичного оформлених відомостей про об'єкт управління. Документи становлять основну частину інформаційних потоків у системі управління.

Уніфікована система первинної документації (УСД) це комплекс взаємопов'язаних форм документів і процесів документування даних і документообігу, які відповідають єдиним правилам та вимогам і є засобом реалізації інформаційних процесів для документованого обміну даними при управлінні народним господарством.

На сьогодні в Україні уніфікована система документації включає 16 уніфікованих підсистем документації та 4500 уніфікованих форм документів (планової, звітно-статистичної, первинно-облікової, організаційно-розпорядчої, розрахунково-грошової документації та і 11.). Відбувається докорінна зміна самої технології документування і документообігу завдяки застосуванню нових комп'ютерних технологій, що базуються на використанні спільної інформаційної бази, створенні автоматизованих робочих місць, використанні мережних технологій обміну даними.

У Законі України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року дано визначення поняття "електронний документ" та регламентовано основні засади електронного документообігу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, без спотворень переданий, збережений і перетворений у візуальну форму (на екран чи на папір).

Обов'язковим реквізитом електронного документа є електронний підпис. Його визначення вказано у Законі України "Про електронний цифровий підпис": електронний цифровий підпис - вид підпису, що отримується шляхом криптографічного перетворення набору електронних даних, підпис додається до цього набору, логічно з ним поєднується, дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Він прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;.

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Сертифікат ключа видається центром сертифікації ключів, який засвідчує підписувану чинність і належність відкритого ключа.

Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у паперовій формі.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Електронний документообіг - це послідовність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням супроводжуючих перевірок цілісності та підтвердження факту одержання таких документів.

При зберіганні електронних документів обов'язкове додержання таких вимог:

- інформація, що міститься в електронних документах, повинна бути доступною для її подальшого використання;

- має бути забезпечена можливість відновлення електронного документа у тому форматі, в якому він був створений, відправлений або одержаний;

- повинна зберігатися інформація, яка дає змогу встановити походження та призначення електронного документа, а також дату і час його відправлення чи одержання.

Строк зберігання електронних документів на електронних носіях інформації повинен бути не меншим від строку, встановленого законодавством для відповідних документів на папері.

Автоматизована система фінансових розрахунків Міністерства фінансів України.

Організаційна структура автоматизованої системи фінансових розрахунків (АСФР) відповідає адміністративно-територіальному принципу поділу, який діє в Україні. У цій структурі виокремлюють три рівні ієрархії, для яких здійснюється автоматизація фінансових розрахунків: загальнодержавний - Міністерство фінансів України; регіональний - фінансові управління областей та Мінфін Автономної Республіки Крим; районний - районні (міські) фінансові управління, відділи.

Методи, засоби й організація комп'ютеризації управління бюджетним процесом зумовлюються єдністю бюджетної системи України; узгодженістю структури Міністерства фінансів та інших фінансових органів; класифікацією доходів і видатків бюджету, яка відображає їх фінансово-економічний та соціальний зміст; методологією формування та виконання державного бюджету.

Бюджетний процес, який здійснюється за участі фінансових органів, є складним комплексом розрахункових, облікових, контрольних, аналітичних та організаційних процедур, спрямованих на реалізацію функцій фінансово-бюджетного планування, обліку виконання бюджету й контролю виконання фінансових планів, а також аналізу фінансово-господарської діяльності міністерств, відомств, державних підприємств, організацій і установ.

Виокремлюють чотири складові - функціональні підсистеми АСФР:*

"Зведені розрахунки бюджету";*

"Державні доходи";*

"Фінанси галузей економіки";*

"Видатки бюджетних установ і закладів".

Кожна з підсистем має певне цільове призначення, в межах неї здійснюється управлінський цикл, що реалізується в певній послідовності через функції управління: облік, контроль, складання звітності, аналіз виконання кошторису, внесення змін до кошторису тощо.

Перша складова - функціональна підсистема "Зведені розрахунки бюджету" є головною підсистемою АСФР, що забезпечує зведене фінансове планування і загальний контроль за виконанням бюджету. Інші підсистеми їй підпорядковані і забезпечують фінансове планування та контроль за виконанням бюджету в розрізі галузей економіки, джерелами надходження коштів і напрямками бюджетних видатків.

В межах другої складової "Державні доходи" функціональної структури АСФР виокремлюють чотири блоки: "Планування і прогнозування", "Зміна плану", "Облік, контроль і звітність", "Аналіз".

Блок "Планування і прогнозування" призначений для розв'язування задач з варіантних розрахунків показників бюджету при його формуванні, тобто на основі розрахункових показників в розрізі окремих міністерств або закладів отримуються зведено-аналітичні показники, що характеризують Державний бюджет України в цілому, а також матеріали для його обґрунтування. На стадії формування контрольних цифр бюджету в цьому блоці виконуються й прогнозні аналітичні розрахунки показників бюджету та зведеного фінансового балансу держави, що ґрунтуються на існуючих прогнозах динаміки різноманітних соціально-економічних процесів.

У блоці "Зміна плану" розв'язуються задачі з урахування змін показників фінансових планів у зв'язку зі змінами, які вносяться в установленому порядку щодо макроекономічних показників, порядку фінансування заходів.

Блок "Облік, контроль і звітність" призначений для розв'язування задач обліку й контролю за виконанням бюджету, а також для укладання звітності щодо його виконання.

Блоком "Аналіз" розв'язуються задачі аналізу виконання бюджету, планів державних доходів, фінансово-господарської діяльності міністерств і відомств, підзвітних їм підприємств і організацій, використання засобів на соціально-культурні заходи та управління, подаються оцінки очікуваного виконання планів. Інформація використовується для контролю за ходом виконання бюджету і для перспективного планування.

Автоматизована система фінансових розрахунків Мінфіну використовує такі основні елементи:

- систему показників;

- засоби формалізованого опису даних;

- систему документації;

- інформаційний фонд;

- систему ведення.

Система показників АСФР є сукупністю окремих показників, що взаємопов'язані між собою, і використовуються для контролю за реалізацією основних функцій фінансової системи. Система показників є методологічною основою, на якій будується формалізований опис даних, інформаційні масиви, уніфікована система документації.

Засоби формалізованого опису даних призначені для суворо однозначного і формалізованого опису бюджетної інформації у процесі її автоматизованої обробки базуються на положеннях Єдиної системи класифікації і кодування показників (ЄСКК). Остання є частиною інформаційного забезпечення АСФР і становить комплекс взаємопов'язаних класифікаторів, пристосованих для безпосереднього комп'ютерного оброблення інформації з автоматизованою системою її ведення. Єдина система класифікації і кодування показників АСФР є