Фінанси, їх структура і функції

План

1. Фінанси та їх роль в соціально-економічному розвитку.

2. Функції фінансів.

3. Фінансова система та її складові.

4. Фінансова політика та інструменти їі проведення.

Фінанси та їх роль в соціально-економічному розвитку

Термін фінанси походить від лат. financia та в перекладі означає дохід, готівка. Фінанси виникли в період формування державності і становлення товарно-грошових відносин. Вперше цей термін почали використовувати у XIII ст. і пов'язували з розвитком державної скарбниці. В умовах ведення натурального господарства переважна частина доходів держави мала натуральний характер. Розвиток міст, різних видів ремесел, торгівлі привів до поширення грошових відносин. Державні фінанси все більше набували грошової форми вираження. У свою чергу, це стимулювало прискорення первісного нагромадження капіталу.

В умовах ринкової економіки термін "фінанси" використовують у значеннях "грошові доходи", "грошові платежі", "грошовий обіг". Разом з тим, паралельно з державними фінансами здійснювався розвиток фінансів громадян, недержавних підприємств, банківських установ, страхових компаній, об'єднань підприємств та ін. Утворилися акціонерні товариства, фондові біржі, довірчі компанії, інвестиційні фонди, міжнародні корпорації. Функції та роль фінансів помітно ускладнювалися. Важливі зміни в еволюції їх структури відбуваються в останні десятиріччя.

Перехід України від командної до ринкової економіки супроводжується суттєвими змінами в структурі фінансів. Здійснюється формування системи, яка має забезпечити потреби соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки. В колишньому СРСР фінанси обслуговували розвиток адміністративної системи господарювання. Розбудова їх в Україні сьогодні – одна із важливих задач перехідного періоду, від вирішення якої залежить поступ України до зміцнення ринкових відносин.

Фінанси – це одна із важливих складових практично всіх видів діяльності. Зокрема, вони є невід'ємним елементом діяльності державних органів управління, підприємств, об'єднань підприємств і установ, фізичних осіб, партій, доброчинних організацій, міжнародних корпорацій та ін. Фінанси пов'язані з виробництвом, обміном, розподілом і використанням валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного багатства. Проведення різноманітних видів діяльності передбачає необхідність мобілізації грошових ресурсів, їх розподілу, а також забезпечення раціонального використання залучених активів.

Фінанси не зводяться до грошових коштів, які суб'єкт має в своєму розпорядженні. Одержані доходи вважають фінансами в тому разі, якщо вони здійснюють обіг з метою забезпечення певної діяльності. Важливим є і те, з яких позицій розглядають такі процеси. Наприклад, отримування громадянином заробітної плати та повне її витрачання на придбання товарів і послуг для забезпечення життєдіяльності не можна прямо віднести до фінансових операцій. Але з погляду розвитку держави в цілому це – джерело фінансування виробництва товарів та послуг, а тому такі операції слід відносити до фінансового обороту країни. Вилучення певної частини одержаних доходів фізичною особою з обігу та зберігання їх вдома також не можна вважати фінансами. Проте, аналізуючи цей процес з макроекономічного погляду, необхідно зазначити, що такі операції також впливають на використання фінансових ресурсів суспільства. Та їх частина, що не повертається в обіг, скорочує обсяги готівкового обороту та інвестування. З іншого боку, такі операції приводять до збільшення резервів, що використовуватимуться в майбутні періоди.

У випадках, коли кошти громадян використовуються з метою придбання цінних паперів, здійснення вкладень до статутних капіталів підприємств, депозитів у комерційні банки, оплати товарів та послуг з метою забезпечення підприємницької діяльності, вони можуть бути віднесеними до складу фінансів. А на макроекономічному рівні вони входять до загального обороту і сприяють більш раціональному використанню фінансових ресурсів держави.

Підприємницька діяльність також передбачає залучення, розподіл та використання коштів. При цьому, кошти здійснюють постійний обіг. Зокрема, мобілізація коштів проводиться з використанням певних джерел: власного капіталу, залучених ресурсів із фінансового ринку, внесків засновників, державних інвестицій та ін. Одержані кошти розподіляються та вкладаються у підприємництво: основні засоби, оплату праці, формування необоротних активів та ін. Далі капітал здійснює рух у процесі виробництва товарів або надання послуг, проведення посередницьких операцій та ін. Метою такої діяльності є одержання певних результатів: прибутку, приросту капіталу, досягнення соціального ефекту та ін. Адже в такому разі залучені кошти використовуються емітентами, підприємцями, фінансовими установами тощо з метою раціональнішого та ефективнішого їх розміщення. Такі операції як щодо окремого суб'єкта, так і держави в цілому належать до фінансів.

Як у вітчизняній, так і зарубіжній економічній науці є різні визначення фінансів. Автори "Фінансового словника" визначають їх як "сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів". О.Д. Василик дійшов висновку, що "фінанси слід розглядати як економічну категорію, яка відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій". Відомі американські вчені Б.І. Бонді, Р.К. Мертон вважають фінанси наукою "про те, яким чином люди здійснюють управління витрачанням і надходженням дефіцитних грошових ресурсів протягом визначеного періоду часу". Е. Нікбахт і А. Гроппеллі дотримуються думки, що фінанси це "застосування різноманітних економічних прийомів для досягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу". Російський науковець Н.В. Миляков під фінансами розуміє "сукупність економічних відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фондів грошових ресурсів".

Узагальнення підходів до визначення фінансів змушує дійти висновку щодо необхідності його конкретизації. З іншого боку, визначення змісту поняття "фінанси" як використання економічних прийомів є занадто спрощеним. Треба звернути увагу і на те, що для практичного застосування такого поняття доцільно, щоб воно містило характеристику суб'єктів, об'єктів та цільову спрямованість такої діяльності. Ґрунтуючись на таких принципах, можна дати таке загальне визначення. Фінанси охоплюють операції, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єктами діяльності з метою досягнення визначених цілей. Суб'єктами фінансових відносин є державні органи управління, підприємства і установи, громадяни і групи громадян, іноземні інвестори, міжнародні фінансові організації та ін. Цілі, які ставлять перед собою ті або інші суб'єкти, залежать від сфери їх діяльності, організаційних форм, розвитку відносин з іншими суб'єктами та багатьох інших факторів.

Фінансові операції відображають діяльність, пов'язану із здійсненням або забезпеченням здійснення платежів для проведення транзакцій. До фінансових операцій, зокрема, належать:–

переказ коштів з рахунку на рахунок;–

обмін валют;–

надання послуг із забезпечення проведення емісії цінних паперів;–

надання та отримання позик;–

вкладення (або знімання) коштів на депозитні рахунки;–

страхування;–

надання фінансових гарантій та зобов'язань;–

довірче управління фінансовими активами;–

проведення операцій фінансового лізингу;–

надання послуг з випуску, продажу, обслуговування чеків, векселів, платіжних карток та інших фінансових інструментів.

Так, державні органи управління в процесі фінансової діяльності переслідують цілі щодо забезпечення фінансовими ресурсами державних соціальних та економічних програм. До них, зокрема, належать: фінансування соціального забезпечення та соціального захисту населення, проведення інвестиційної діяльності, підтримка розвитку підприємництва, забезпечення пенсійних виплат, страхування з втрати працездатності, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, фінансування освіти, науки, охорони здоров'я, зовнішньоекономічної діяльності, реалізації заходів з регулювання економіки, структурної перебудови господарського комплексу країни та ін. Підприємці мають за мету одержання прибутків, забезпечення окупності капіталу, прискорення його обігу, зменшення фінансових ризиків, оптимізацію оподаткування та ін. Для громадян провідними задачами у процесі проведення фінансової діяльності є забезпечення своєї життєдіяльності, накопичення фінансових ресурсів, проведення інвестиційної діяльності та ін.

Щодо підприємницької діяльності фінанси можна визначити як один із важливих елементів бізнесу, пов'язаний із залученням, розподілом та використанням фінансових ресурсів з метою одержання прибутку. Нерідко в нашій економічній літературі фінанси визначають як економічні відносини, які здійснюються у грошовій формі та з використанням яких відбуваються процеси розподілу і перерозподілу ВВП і національного багатства. Передбачається, що такі відносини виникають між певними суб'єктами, а об'єктами є фонди, що мають грошову форму. Такий підхід акцентує увагу на тому, що в процесі фінансової діяльності беруть участь різні суб'єкти, які взаємодіють між собою. При цьому здійснюються розподіл та перерозподіл виробленого продукту і цінностей, які мали місце в ході господарювання.

У разі, коли фінанси розглядають як економічні відносини, передбачається, що вони визначаються змістом цих відносин. Таке положення може бути лише вихідним для переходу до більш конкретного поняття. Зведення фінансів до формування та використання грошових фондів без зазначення суб'єктів такої діяльності не є основою для такого переходу. Тому залишаються осторонь досить важливі моменти. Зокрема те, що в процесі проведення тієї чи іншої діяльності виникає проблема залучення фінансових ресурсів. А це не пасивний процес, а активна, цілеспрямована діяльність. Тому більш доцільним є використання терміна не формування, а мобілізації ресурсів.

Фінанси – це один із аспектів будь-якої діяльності, що здійснюється постійно. Так, господарський розвиток підприємства передбачає проведення операцій із залучення і використання грошових коштів, емісії цінних паперів, обслуговування позик та ін.

Важливим є і те, що проведення господарських операцій здійснюється з урахуванням фінансових важелів. В умовах ринкової економіки фінансова діяльність стає одним із визначальних факторів започаткування і розвитку підприємницької діяльності.