Предметом фінансів є операції суб'єктів, пов'язані з проведенням мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів для реалізації поставленої мети і вирішення визначених задач. Кожен з цих напрямів передбачає здійснення конкретних операцій та використання певних важелів. Вивчення засад виконання таких операцій та використання можливих важелів при проведенні як господарської, так і негосподарської діяльності суб'єктів і входить до предмета фінансової науки.

Фінанси відіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку. Вони забезпечують залучення суб'єктами діяльності економічних ресурсів, розподіл ВВП і національного багатства, обіг економічних ресурсів, використання економічних важелів управління та контролю. За допомогою фінансів здійснюється організація ефективного використання залучених економічних ресурсів, створення резервів, використання майбутніх доходів з метою забезпечення поточної діяльності та ін.

Так, підприємницька діяльність зі створення акціонерного товариства розпочинається з формування статутного капіталу. Він може бути сформованим за допомогою внесків грошових коштів, матеріальних і нематеріальних цінностей, цінних паперів та ін. Одержані кошти використовуються (безпосередньо або шляхом трансформації) для забезпечення господарської діяльності. У процесі її проведення постійно вирішуються питання щодо залучення додаткових економічних ресурсів у разі їх недостатньої кількості. І, навпаки, надмірний їх обсяг, який не використовується в господарському процесі потребує скорочення. Визначення ціни продукції і умов її реалізації проводиться з урахуванням дії фінансових факторів. Кошти, одержані від проведення фінансово-господарської діяльності, спрямовуються на заміщення необоротних і поточних активів, виконання зобов'язань перед бюджетом, іншими суб'єктами господарювання, формування прибутку підприємств.

Об'єктами фінансових відносин є фінансові ресурси. Фінансові ресурси – це сукупність активів, які використовуються для забезпечення діяльності суб'єктів і здійснюють обіг у грошовій формі. Фінансові ресурси завжди перебувають у власності тих чи інших осіб і використовуються для вирішення поставлених задач. До складу фінансових ресурсів входять активи, які залучаються для проведення господарських або негосподарських операцій. Обіг фінансових ресурсів між суб'єктами змінює обсяги і структуру зобов'язань. Зобов'язання відображають заборгованість, яка виникла внаслідок попередніх подій і погашення якої призведе до зменшення активів суб'єкта. Отже, операції з фінансовими ресурсами змінюють обсяги і структуру як активів, так і зобов'язань суб'єктів діяльності.

Фінансові ресурси завжди є обмеженими. Тому їх залучення потребує створення певних умов. Фінансові ресурси мобілізуються суб'єктами, які мають можливості раціонально їх використовувати. Надання фінансових ресурсів певним суб'єктам, як правило, передбачає їх повернення в установлені строки, платність, забезпечення, цільовий характер використання та виконання інших вимог. Разом з тим, фінансові ресурси можуть надаватися суб'єктам і на безповоротній основі. Такі операції мають місце в процесі здійснення емісії та розміщення акцій, державного фінансування, безоплатної передачі ресурсів та ін. Обіг фінансових ресурсів відображається у змінах фінансових активів і зобов'язань.

Фінансові активи – це цінності (ресурси), які використовуються суб'єктами в процесі проведення фінансових операцій. Використання фінансових активів відображає проведення фінансової діяльності суб'єктами шляхом участі в капіталі, використання позик та інших інструментів. Згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових активів належать кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Складові фінансових активів

До складу коштів входять грошові активи в національній та іноземних валютах, дебіторська заборгованість, фінансові вкладення та ін. Грошові кошти є фінансовими активами, які можуть бути використані в процесі проведення інвестиційної, кредитної та інших видів діяльності, пов'язаних з прямим або непрямим інвестуванням. До таких коштів належать грошові кошти (готівка, кошти на рахунках фінансових установ, депозити до запитання та ін.), а також еквіваленти грошових коштів (короткострокові фінансові інвестиції, що мають високу ліквідність).

Цінні папери – це грошові документи, що є свідченням прав власності чи відносин позики. Права вимоги боргу охоплюють боргові зобов'язання між суб'єктами, що не оформлені у вигляді цінних паперів. До таких вимог, зокрема, відносять кредитні угоди, договори застави, зобов'язання з надання позик та інші операції, порядок проведення яких передбачає формування та погашення боргу. Використання фінансових активів, як правило, пов'язане з рухом грошових потоків (надходжень або виплат), що здійснюються суб'єктами діяльності з метою вирішення поставлених задач.

Функції фінансів

Фінанси виконують кілька важливих функцій у соціально-економічному розвитку країни. До них належать:

1) мобілізація ресурсів;

2) розподіл залучених ресурсів;

3) організація раціонального використання економічних ресурсів;

4) контроль за формуванням і використанням залучених ресурсів.

Мобілізація ресурсів полягає в тому, що за допомогою фінансових важелів суб'єкт діяльності залучає необхідні ресурси з метою вирішення певних задач. Мобілізація – це залучення, одержання, придбання ресурсів. Такі операції здійснюються за наявності різних умов і можливостей. Мобілізація ресурсів проводиться з використанням різноманітних інструментів. Навіть у випадках, коли мобілізація ресурсів здійснюється у товарній формі, фінанси відіграють важливу роль, оскільки оцінювання ресурсів, а також їх обіг відбуваються у грошовій формі. При цьому формуються певні фінансові активи і відповідно, зобов'язання між учасниками.

Наприклад, з метою формування ресурсів для забезпечення діяльності підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) засновники повинні утворити статутний капітал, який формується шляхом одержання внесків учасників. Вони можуть здійснюватися у матеріальній, нематеріальній та грошовій формах. При цьому активи передаються від засновників до підприємства як юридичної особи, а ТОВ приймає на себе відповідні зобов'язання перед засновниками.

Мобілізація економічних ресурсів суб'єктами господарської діяльності може проводитись з використанням різних способів залучення коштів, наприклад випуску і розміщення цінних паперів, залучення кредитів, використання частини прибутку з метою збільшення власного капіталу тощо.

Мобілізація коштів з метою фінансування державних видатків проводиться держаними органами управління. Джерела мобілізації встановлюються законодавством і затверджуються Законом про державний бюджет на поточний рік. До них, зокрема, відносять: податки, збори та обов'язкові відрахування, продаж ресурсів, одержання дивідендів на державні пакети акцій, орендної плати від переданого в оренду державного майна та ін. З метою фінансування дефіциту державного бюджету використовуються доходи, одержані від приватизації державного майна, надходження від розміщення державних цінних паперів, залучення кредитів тощо.

З переходом до ринкової економіки процес мобілізації ресурсів для суб'єктів значно ускладнюється. Так, залучення коштів до Державного бюджету має певні межі і потребує налагодженої системи виконання. Отримання ресурсів шляхом емісії та розміщення цінних паперів передбачає вивчення потреб фінансового ринку, попиту інвесторів, гарантій обслуговування емісій. Одержанню дивідендів передує активна діяльність в управлінні підприємством шляхом участі в роботі загальних зборів акціонерів, спостережної ради, правління та інших органів керівництва ВАТ. Значно ускладнюються умови одержання кредитів. Необхідно забезпечити цільове і прибуткове використання залучених коштів, надати відповідні гарантії кредитору, провести погашення і обслуговування наданих кредитів у строки, передбачені кредитною угодою.

Розподіл залучених ресурсів – це поділ мобілізованих ресурсів за різними напрямами використання з метою забезпечення певної діяльності. Так, розподіл ресурсів на рівні держави у процесі виконання державного бюджету передбачає використання доходів бюджету за встановленим призначенням. Це – фінансування освіти, охорони здоров'я, органів державного управління, проведення регулювання економіки, здійснення державних інвестицій та ін. Суб'єкти підприємницької діяльності поділяють мобілізовані ресурси на фонди, які використовуються з метою формування та поповнення необоротних і оборотних активів. Кожен із наведених елементів має певну структуру, яка визначається в процесі діяльності підприємства.

Фінансові ресурси розподіляють між різними групами населення. Зростає обсяг руху фінансових і економічних ресурсів між державами. У процесі розподілу коштів використовуються різні способи. Це – міжбюджетне регулювання, надання кредитів, створення спільних підприємств, фінансових груп, холдингових компаній та ін. Розподіл ресурсів між групами громадян проводиться шляхом надання державних дотацій, допомоги, кредитування (як споживчого, так і підприємницького), фінансування створення додаткових робочих місць, проведення перепідготовки кадрів та ін.

За допомогою фінансів здійснюють організацію раціонального й ефективного використання залучених економічних ресурсів. Коли ресурси не дають необхідної віддачі, це призводить до виникнення збитків і дестабілізує господарський розвиток підприємства. Тоді виникає необхідність проведення суттєвих змін як у структурі, так і способах використання залучених ресурсів. Аналіз використання ресурсів виявляє напрями їх оптимізації. На державному рівні розподіл видатків між розпорядниками ресурсів автоматично не передбачає їх раціонального використання. Задача досягнення фінансових результатів у діяльності суб'єктів полягає в цільовому й ефективному застосуванні ресурсів під час виконання державних програм.

Функція контролю за формуванням і використанням ресурсів полягає в тому, що за допомогою фінансових важелів і показників здійснюється контроль за діяльністю суб'єкта. Такий контроль передбачає вивчення і прийняття рішень щодо доцільності й ефективності виконання функцій мобілізації, розподілу та використання економічних і фінансових ресурсів. Контрольну функцію здійснюють різні суб'єкти: власники підприємства, державні органи управління, громадські організації та ін.

Власники контролюють діяльність правління, аналізуючи звіти