Фінансова система та її складові

Фінанси завжди функціонують у певній системі, яка складається з багатьох елементів, якими є суб'єкти фінансової діяльності, що здійснюють фінансові операції між собою. Кожен із суб'єктів виконує операції з мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів, пов'язаних з проведенням певних видів діяльності. Такі операції здійснюються в певних умовах і підлягають регулюванню державними органами влади та управління. Тому розвиток фінансової системи передбачає наявність певного фінансово-кредитного механізму, в межах якого виконуються фінансові операції суб'єктів.

Фінансова система – сукупність фінансових операцій, які проводяться суб'єктами фінансової діяльності з використанням певного фінансово-кредитного механізму. Розгляд фінансової системи за складом суб'єктів передбачає визначення підсистем такої діяльності. Такими підсистемами є державні фінанси, фінанси недержавних підприємств і установ, фінанси громадян, фінанси спільних підприємств, фінанси закордонних юридичних і фізичних осіб та ін. В свою чергу, кожен із наведених елементів охоплює певний комплекс фінансових операцій. Зокрема, до складу державних фінансів входять державний бюджет, фінанси державних цільових фондів, державний кредит, фінанси державних підприємств і установ та ін.

Державні фінанси охоплюють проведення таких операцій: формування доходів, розподіл видатків, здійснення інвестиційної діяльності, передавання державного майна в оренду, проведення приватизації державного майна, створення спільних підприємств, залучення і використання грошових коштів на умовах кредиту та ін. У межах державних фінансів фінансові операції можуть проводитися різними суб'єктами державного управління: урядом, центральним банком, державними цільовими фондами, органами управління державними підприємствами і установами, органами місцевого самоврядування та ін. До фінансів недержавних підприємств і установ належать фінанси індивідуальних приватних і колективних підприємств. В свою чергу, колективні підприємства поділяються на господарські товариства, кооперативи, сімейні підприємства та ін.

Фінанси домогосподарств передбачають проведення операцій з фінансовими активами і зобов'язаннями, які здійснюються громадянами. Слід звернути увагу також на розвиток фінансів спільних підприємств. Фінанси спільних господарств – це фінанси підприємств, які створюються державними органами управління, юридичними та фізичними особами за участю іноземних учасників. На території України фінансові операції проводяться також зарубіжними юридичними і фізичними особами, які мають резиденцію в Україні (резиденти) або діють за межами України (нерезиденти). Структуру фінансової системи України відображено на рис. 1.2.

Взаємодія між елементами фінансової системи здійснюється з використанням різних інструментів, таких як податки, збори, відрахування, інвестиції, кредити, дотації, субвенції, ціни і тарифи, квоти, ліцензії, емісія грошових коштів, цінних паперів, продаж активів, формування і використання страхових фондів та ін. Така взаємодія відбувається в межах певного фінансово-кредитного механізму. Фінансово-кредитний механізм – це сукупність способів, форм та інструментів, які використовуються в процесі проведення фінансових операцій.

Такий механізм передбачає використання певних форм і методів фінансової діяльності, які регламентуються законодавством та рішеннями державних органів управління. До них, зокрема, належать встановлені законодавством форми і способи підприємницької діяльності, емісії цінних паперів, прямого і непрямого оподаткування, форми проведення інвестиційної діяльності, умови та методи кредитування суб'єктів господарської діяльності та ін.

Рис. 1.2. Складові фінансової системи України

Форми і методи фінансової діяльності використовуються суб'єктами на основі вибору найбільш доцільних дій для вирішення поставлених задач. Суб'єкти фінансової діяльності можуть застосовувати форми, способи та інструменти, які не заборонено до використання нормативними актами. Вимогами до цих форм, способів та інструментів є їх відповідність загальним умовам проведення підприємницької діяльності.

Фінансово-кредитний механізм передбачає використання певних способів мобілізації фінансових ресурсів суб'єктами фінансової діяльності. До них, зокрема, відносять:

1) самофінансування – це мобілізація додаткових фінансових ресурсів за рахунок доходів, одержаних суб'єктом у попередні періоди;

2) кредитування, що передбачає мобілізацію фінансових ресурсів на умовах позики;

3) емісія цінних паперів, тобто залучення ресурсів шляхом проведення випуску, продажу, обміну цінних паперів на інші активи, внесення їх до статутних фондів тощо;

4) державне фінансування – операції, що передбачають залучення ресурсів з фондів державного бюджету або державних цільових фондів. Воно проводиться в межах програм фінансування галузей, напрямів розвитку або навіть окремих (як правило, стратегічних) підприємств за рішенням державних органів влади й управління;

б) закордонне фінансування – це мобілізація ресурсів, які надаються міжнародними фінансовими організаціями, іноземними державами, зарубіжними юридичними та фізичними особами в межах програм, які фінансуються з метою вирішення певних проблем;

6) інші види фінансування, у межах яких здійснюються безоплатне передавання цінностей, внески до статутних фондів неакціонерних форм господарських товариств, це кошти, одержані в процесі реструктуризації капіталу та ін.

Важлива роль у проведенні фінансової діяльності належить фінансовій інфраструктурі. Фінансова інфраструктура – це сутність інститутів (підприємств, установ, служб), які забезпечують організацію проведення фінансової діяльності. Як правило, такі інститути є посередниками фінансової діяльності і забезпечують надання фінансових послуг. До фінансової інфраструктури належать комерційні банки, фондові, валютні і товарні біржі, інвестиційні фонди й інвестиційні компанії, страхові фірми, дочірні підприємства, аудиторські і консультативні фірми, торговці цінними паперами, реєстратори, зберігачі, депозитарії та ін. Вони надають фінансові послуги юридичним та фізичним особам на основі умов, визначених законодавством.

Фінансові послуги – операції з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб (за власний рахунок або з використанням залучених коштів) з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості активів. Фінансові послуги надаються підприємствами, що входять до складу фінансової інфраструктури, як за рахунок власних ресурсів, так і за кошти клієнтів. Такі операції суб'єкти фінансової інфраструктури проводять на основі одержаних ліцензій. Учасники фінансових послуг діють на певних ринках: банківських послуг, страхових послуг, цінних паперів та ін. Фінансовими послугами є:–

випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та / або їх обслуговування, кліринг та ін.;–

довірче управління фінансовими активами;–

діяльність з обміну валют;–

залучення фінансових активів із зобов'язаннями щодо подальшого їх повернення;–

фінансовий лізинг;–

надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;–

надання гарантій та поручительств;–

переказ грошей;–

послуги у сфері страхування та пенсійного забезпечення;–

торгівля цінними паперами;–

факторинг;–

інші операції.

Фінансова політика та інструменти її проведення

Мобілізація, розподіл і використання фінансових ресурсів, залучених для забезпечення певної діяльності, здійснюються в процесі проведення фінансової політики. Фінансова політика – це управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. Фінансова політика проводиться з урахуванням вимог фінансово-кредитного механізму, який діє в країні, а також регіональних, галузевих та інших особливостей фінансового розвитку. Фінансова політика має за мету вирішення певних задач за допомогою використання відповідних інструментів.

Фінансову політику проводять різні суб'єкти: державні органи управління, менеджери підприємств і установ, правління спільних підприємств, окремі громадяни та їх об'єднання, іноземні особи та ін. Фінансова політика, яка здійснюється на рівні підприємств, одержала назву "фінансовий менеджмент", функціями якого є планування і прогнозування розвитку фінансів підприємства. Фінансовий менеджмент проводить аналіз та контроль за формуванням і використанням ресурсів. Важливим напрямом його діяльності є досягнення оптимальних обсягів виконання фінансових операцій. А це передбачає скорочення непродуктивних витрат і підвищення ефективності використання активів підприємства.

Діяльність підприємства фінансово забезпечує фінансовий відділ, до складу якого входять фінансові менеджери. Основними задачами фінансового менеджменту є:–

проведення контролю й аналізу руху грошових коштів підприємства;–

організація планування і прогнозування фінансової діяльності підприємства;–

визначення оптимального рівня виробництва і реалізації продукції та джерел їх фінансування;–

проведення бюджетування капіталу й аналізу ефективності виробництва;–

визначення напрямів кредитної політики підприємства;–

оптимізація оподаткування;–

управління проведенням операцій з цінними паперами;–

проведення операцій зі страхування ризиків.

Діяльність фінансового менеджменту оцінюється за такими показниками:–

розміри та динаміка обсягів капіталу підприємства;–

рівень ліквідності та платоспроможності підприємства;–

стабільність грошових потоків підприємства;–

співвідношення власних коштів та боргових зобов'язань;–

обсяги дивідендів на акції;–

динаміка курсів цінних паперів підприємства.

До основних цілей, які ставляться перед менеджментом, належать:–

досягнення встановленої окупності капіталу;–

одержання достатнього рівня прибутків;–

скорочення ризику вкладень капіталу;–

забезпечення приросту капіталу;–

реалізація інтересів інвесторів;–

створення умов для фінансування стабільної роботи підприємства.

У процесі управління фінансовою діяльністю підприємства враховують макроекономічні фактори. На основі аналізу їх динаміки менеджер намагається обґрунтувати і запропонувати правлінню підприємства вибрати найраціональніші та найефективніші проекти управління капіталом. Фінансовий менеджмент (як і менеджмент взагалі) – це поєднання науки і мистецтва. Фінансист націлений на активний пошук, аналіз, вибір найбільш раціональних, оптимальних рішень з багатьох можливих варіантів.

Фінансова політика на державному рівні в Україні проводиться Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національним банком України та іншими органами державної виконавчої влади. До основних задач фінансового менеджменту на рівні держави належить фінансування багатьох важливих напрямів розвитку країни, якими, зокрема, є:–

забезпечення реалізації соціальних програм;–

фінансування розвитку господарського комплексу країни;–

проведення структурної перебудови економіки;–

забезпечення фінансування обороноздатності країни;–

фінансування органів державного управління;–

забезпечення розвитку міжнародних відносин;–

створення належних умов для