Фінанси домогосподарств

План

1. Економічна сутність фінансів домогосподарств

2. Фінансове планування домогосподарств

3. Пенсійне забезпечення

Економічна сутність фінансів домогосподарств

Домогосподарства с важливою складовою національної економіки, а фінанси домогосподарств є невід'ємною складовою фінансової системи. З одного боку, домогосподарства постачають фінансові ресурси на фінансовий ринок. Таке постачання реалізується, перш за все, через розміщення накопичених особистих коштів в ті чи інші фінансові інструменти (депозити, цінні папери тощо). З іншого боку, домогосподарства є основним споживачем фінансових ресурсів: при дефіциті власних коштів для здійснення своїх економічних проектів, вони вступають у фінансові відносини з посередниками фінансової системи (банками, кредитними спілками тощо).

Для розуміння сутності фінансів домогосподарств, важливо визначитись із категорією "домогосподарство". Під домогосподарством в економічній науці розуміють суб'єкт економічної діяльності, економічну одиницю, яка складається з однієї чи кількох осіб, об'єднаних потребою здійснення спільної господарської діяльності з метою задоволення власних споживчих потреб, а також постачання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів на відповідні ринки. Члени домогосподарства можуть бути родичами, але наявність сімейних зв'язків між ними не обов'язкова. Важливою ознакою є та, що членів домогосподарства поєднує спільне місце проживання, спільна житлова площа і спільні господарські потреби. В Україні, наприклад, лише близько 1 % домогосподарств формують особи, не пов'язані родинними зв'язками, тому можна сказати, що в сучасних економічних умовах поняття "домогосподарство" та "сім'я" є практично тотожними.

Фінанси домогосподарств — це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів через мікрорівневу систему грошових фондів, які забезпечують функціонування і розвиток людей як фізичних осіб, їх економічну діяльність з метою придбання житла, підтримання здоров'я, здобуття освіти, отримання пенсії, забезпечення інших аспектів людської діяльності

Домогосподарства, які мають надлишкові кошти, можуть виступати на фінансовому ринку як покупці фінансових активів, домогосподарства, що мають дефіцит коштів для здійснення своїх проектів, виступають як позичальники фінансових ресурсів.

Участь домогосподарств в економічних відносинах з приводу купівлі різного роду фінансових активів на ринку залежить від рівня доходності та ризику останніх. Зважуючи на всі переваги та ризики розміщення особистих заощаджень, домогосподарства здійснюють певний економічний вибір. На сучасному фінансовому ринку портфель придбаних фінансових активів домогосподарств є досить диференційованим і включає в себе як найменш, так і найбільш ризикові та доходні інструменти. Водночас, з розвитком ринкової економіки удосконалюються фінансові інструменти, які використовуються домогосподарствами. На сьогодні найбільш поширеними формами розміщення домогосподарствами своїх надлишкових коштів є депозитні рахунки в комерційних, ощадних банках та кредитних спілках. Ці фінансово-кредитні установи постійно підвищують якість наданих домогосподарствам депозитних послуг, забезпечують їх відповідними гарантіями та прийнятними відсотками. Це сприяє залученню домогосподарств саме до депозитних операцій, водночас зменшує їх участь на фондовому ринку.

Економічні відносини домогосподарств та кредиторів з приводу залучення домогосподарствами позикових фінансових ресурсів також відіграють досить важливу роль у розвитку фінансової сфери. В багатьох випадках значні суми позик, взятих населенням, викликають занепокоєння фахівців. Проте, для того, щоб оцінити реальний рівень кредитного навантаження на фізичну особу, потрібно, в першу чергу, здійснити порівняння обсягів позикових коштів та її власних фінансових активів. Оскільки рівень економічної освіченості домогосподарств постійно зростає, вони здатні власноруч ефективно управляти своїм домашнім кредитним портфелем. Крім того, показник заможності населення вимірюється не лише обсягом власних фінансових активів, але й реальними ресурсами (будинками, квартирами, машинами тощо), якими володіють домогосподарства, і свідчить, що сумарний обсяг їх багатства перевищує обсяг кредитних боргів.

Фізичні особи беруть як короткострокові, так і довгострокові кредити. При цьому короткострокові позики, зазвичай, витрачаються на придбання продуктів нетривалого використання, в той час як за рахунок довгострокових купляються товари зі значним терміном експлуатації.

Загалом всі кредити, взяті домогосподарствами поділяються на 3 групи:

1. Іпотечні (житлові) кредити — це довгострокові позики, за рахунок яких фінансується придбання житла. Такі позики відіграють для домогосподарств найбільшу роль, оскільки вартість житла з часом, зазвичай, росте, а здійснення кредитних платежів відбувається за початковою вартістю на момент укладання угоди.

2. Довго- або середньострокові позики на купівлю товарів тривалого використання, що не пов'язані з задоволенням житлових потреб (придбання автомобілів, меблів, оплата подорожей, ремонту тощо). Виплата таких кредитів здійснюється у вигляді послідовних щомісячних чи щоквартальних платежів.

3. Разові кредити - така форма споживчого кредитування, яка характеризується одноразовим погашенням всієї суми позичених коштів. Такі кредити, в основному, є короткостроковими і витрачаються на будь-які потреби домогосподарств.

На рівень позикової активності домогосподарств впливає ряд факторів, основними з яких є:*

рівень доходів, - люди з більшим рівнем доходів залучають більшу кількість кредитів, оскільки прагнуть задовольнити свої високі споживчі потреби; крім того оптимістичні прогнози щодо рівня власних майбутніх доходів стимулюють населення здійснювати значні витрати, що потребує додаткових обсягів кредитних ресурсів;*

стадія життєвого циклу домогосподарства, - найбільшу потребу у кредитних ресурсах відчувають молоді сім'ї, яким необхідно купувати житло, побутову техніку, автомобілі тощо. Домашні господарства, у складі яких є маленькі діти, також позичають більше, ніж господарства без дітей;*

стадія економічного циклу, - зазвичай домогосподарства залучають кредитні кошти під час економічних підйомів, обґрунтовуючи такі рішення оптимістичними фінансовими прогнозами. В період економічних спадів і криз, коли кількість робочих місць поступово зменшується, кредитна активність домогосподарств зводиться до мінімуму, що пояснюється фінансовою невизначеністю майбутнього;*

коливання відсоткових кредитних ставок, - чим вищою є плата за кредитні ресурси, тим меншим буде попит на них, і навпаки.

Варто зазначити, що зростанню кількості депозитних і кредитних операцій домогосподарств сприяла поява нових фінансових технологій, зокрема активне впровадження в обіг дебетних і кредитних пластикових карток. Основне їх призначення полягає у наданні можливості власнику картки зручно і мобільно використовувати власні та позикові кошти. Перевагу, яку надає кредитна картка, є відстрочка платежу при придбанні товару, дебетні картки надають зручний спосіб його негайної оплати.

Фінансове планування домогосподарств

Життєдіяльність членів будь-якого домогосподарства постійно супроводжується прийняттям важливих фінансових рішень.

Особливу роль у формуванні фінансових ресурсів домогосподарств відіграють їх власні доходи. Формуються вони з різних джерел, на основі особистої праці та майна. Всі доходи домогосподарств можна об'єднати в такі групи:

- дохід у вигляді заробітної плати за самостійну або найману працю;

- майнові доходи у вигляді відсотків, орендної плати, ренти, дивідендів, невиплачених зисків, гонорарів тощо.

- трансферні платежі у вигляді дотацій і субсидій на соціальне забезпечення (інвалідам, малозабезпеченим, особам з тимчасовою втратою працездатності, пенсіонерам тощо).

Отримуючи доходи від своєї діяльності, індивідуальні учасники повинні здійснювати їх правильний розподіл на відповідні статті витрат. Для забезпечення найбільш ефективного використання, а також подальшого нагромадження наявних фінансових ресурсів, членам домогосподарства завжди потрібно чітко планувати та обґрунтовувати будь-який власний економічний вибір. Реалізація запланованих фінансових рішень домогосподарств залежить, перш за все, від фінансового стану та основних потреб їх членів. Важливу роль при цьому також відіграють стадія життєвого циклу сім'ї та прогнозні очікування, на основі яких приймаються інвестиційні рішення.

Початковим етапом фінансового планування домогосподарств є визначення періоду і горизонтів прогнозування, тобто всього відрізку часу, на який складається план індивіда. Найчастіше тривалість горизонту фінансового прогнозування особи охоплює період до виходу на пенсію. В міру старіння людини період фінансового планування поступово зменшується. За все життя члени домогосподарства можуть неодноразово змінювати свої фінансові рішення, відповідно до чого коригуються і їх фінансові плани.

Як вже зазначалось, індивіди постійно стикаються з проблемою економічного вибору. Будь-які рішення членів домогосподарств ведуть до певних наслідків щодо збільшення або зменшення їх економічних вигод. На сьогодні індивідуальні учасники в процесі своєї життєдіяльності найчастіше стикаються з такими проблемами:

- Що краще: купувати чи орендувати житло?

- Чи вигідною є позика на купівлю автомобіля?

- Чи вкладати кошти в підвищення професійної кваліфікації? Чи принесе це майбутні вигоди?

- Що краще: брати участь в програмах соціального забезпечення чи покласти кошти на банківський депозит?

- Знімати суму свого вкладу і накопичених відсотків відразу чи поступово? І т.д. Для здійснення правильного економічного вибору необхідно сформувати фінансовий план у кількісних порівняльних показниках з врахуванням впливу часу на параметри потоків коштів. Одним із таких показників є показник чистої приведеної вартості (МРУ), який розраховується за формулою:

Якщо значення показника чистої приведеної вартості проекту більше нуля, його слід реалізовувати, а якщо менше - відмовитись від реалізації.

Щоб зрозуміти суть наведеної формули, означимо поняття приведеної вартості та виявимо різницю між теперішньою та майбутньою вартістю грошей. Теперішня вартість означає початкову суму коштів на певному рахунку, а майбутня, яку завжди відносять до визначеного моменту у майбутньому, - початкова сума плюс збільшення початкової суми внаслідок нарахування на неї відсотків протягом періоду від моменту відкриття рахунка до обумовленого моменту у майбутньому. Зазначене нарахування може відбуватися двома способами, про що зазвичай зазначається у договорі між особою, що надає кошти, і фінансовою установою, в якій розміщуються кошти: 1) щоразу після