2. Поточні податки та доходи від власності (сплачені) | 7,79

3. Нагромадження нефінансових активів

4. Приріст фінансових активів | 0,86
11,89

Витрати і заощадження, всього | 100

Громадяни України користуються правом на придбання товарів із розстроченням платежу. Продаж товарів за таких умов здійснюється згідно з угодою купівлі-продажу в розстрочку. Така угода укладається між фізичною особою і суб'єктами господарювання, що здійснюють продаж товару. Фінансування таких операцій передбачає залучення кредитних ресурсів. Джерелами виплати вартості товару, а також відсотків за кредити, є заробітна плата, стипендії, пенсії та інші доходи. Погашення кредиту може здійснюватись шляхом внесків грошових коштів готівкою або за допомогою безготівкового перерахунку через банківські установи.

Розрізняють активні та пасивні заощадження. Активними є заощадження, які здійснюються з метою одержання доходів. Пасивні заощадження використовуються для збільшення споживання. Значна їх частка спрямовується на придбання товарів довгострокового користування.

Заощадження поділяються на дві частини: касові запаси та кошти, що спрямовуються на фінансовий ринок. Касові запаси громадян – це ресурси, що залишаються після проведення необхідних витрат і не використовуються в інвестиційній діяльності. Вони накопичуються і заморожуються з метою забезпечення необхідних резервів. Такі кошти вилучаються з обігу і використовуються нераціонально з погляду фінансового розвитку країни в цілому і окремого громадянина зокрема. Касові запаси називають ще неорганізованими заощадженнями. До них належать кошти у формі національної та іноземної валют, що не вкладаються у фінансові установи та накопичуються з метою створення резервів для проведення платежів у майбутніх періодах.

До організованих заощаджень належать кошти громадян, що накопичуються у фінансово-кредитних установах або спрямовуються на придбання цінних паперів. В останні роки організовані заощадження громадян України досягають майже 30%, а неорганізовані – 70%. При цьому, вклади в банки і фінансові установи становлять приблизно 10%, а на придбання цінних паперів використовується менше 18%. Разом з тим, на придбання іноземної валюти витрачається більше 50%. Отже, є потенційні можливості збільшення інвестицій громадян.

Заощадження відіграють важливу роль у розвитку економіки. Вони є джерелами залучення ресурсів фінансовими установами, використовуються при забезпеченні ліквідності цінних паперів, проведенні приватизації державного майна та ін. Заощадження можуть здійснюватися у грошовій формі та у формі реальних (фізичних) інвестицій. Грошова форма охоплює приріст готівкових грошей, витрати на купівлю цінних паперів, придбання іноземних валют та ін. Реальна форма інвестицій – це нагромадження основних фондів і матеріальних запасів в особистих підсобних господарствах громадян, придбання або будівництво будинків, квартир, гаражів, дачних споруд та ін.

Фінансові операції домогосподарств

Громадяни здійснюють різноманітні фінансові операції: інвестиційну діяльність, вкладення ресурсів у комерційні банки, придбання валюти, страхування, придбання майна з метою проведення підприємницької діяльності, вкладення активів до пенсійних фондів та ін.

Під інвестиціями розуміють господарські операції, які передбачають придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та інших цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на фінансові та капітальні. Інвестиційна діяльність громадян відіграє важливу роль у фінансовій діяльності. Безпосередньо для громадян метою інвестування є забезпечення прибутковості і приросту вартості грошових коштів, які вкладаються у відповідні об'єкти. Інвестиції надають можливість одержувати поточний дохід, виплата якого може проводитись у майбутні періоди.

Ще один важливий напрям використання інвестицій – це їх перепродаж з метою отримання грошових потоків у періоди, коли це необхідно громадянинові. Важливу роль в інвестиційній діяльності відіграє участь у контролі над діяльністю суб'єктів господарювання (за допомогою придбання і використання корпоративних прав), страхування фінансових ризиків, оптимізація оподаткування доходів, захист від інфляції та ін. (рис. 13.3).

Рис. 13.3. Цілі інвестиційної діяльності громадян

Інвестування фінансових ресурсів в активи підприємств і установ дає можливість збільшити обсяги капіталу, що залучається для проведення господарських і фінансових операцій. Залучення громадян до активної інвестиційної діяльності збільшує обсяги операцій на фондовому ринку. Держава заохочує інвестиційні операції громадян, оскільки вони збільшують можливості розвитку економіки, надають додаткові кошти для фінансування державного і місцевих бюджетів, державних цільових фондів та ін.

Інвестиційна діяльність громадян проводиться у різних формах. Кожна з них має певні переваги й недоліки. Вибираючи форми інвестування, необхідно враховувати багато факторів. При цьому кожен з учасників інвестиційного процесу може надавати перевагу тим чи іншим конкретним напрямам діяльності. З огляду на вибір форм інвестицій формується інвестиційний портфель громадянина. Інвестування може спрямовуватися в реальні активи (капітальні інвестиції) або фінансові активи (фінансові інвестиції). Кожен з цих напрямків здійснюється в організаційних формах, відображених на рис. 13.4.

У процесі формування інвестиційного портфеля громадян враховують багато факторів: дохідність, ризик внесків капіталу, строки, мета інвестування, доступність об'єктів інвестицій, правовий захист вкладень, наявність державних гарантій та ін. Інвестиційний портфель має відповідати певним вимогам. Для забезпечення стійкості вкладень він має бути диверсифікованим. Це означає, що громадянин має вкладати свої гроші одразу в декілька активів. У такому разі знецінення одних активів може перекриватися зростанням інших.

Важлива роль у розвитку інвестиційної діяльності належить управлінню інвестиційним портфелем. Одним із важливих принципів його формування є диверсифікація ризиків вкладень. Кваліфіковане управління портфелем потребує не тільки здійснення постійного аналізу вартості його активів, а й проведення активних операцій зі зміни його структури. Таке управління можуть проводити самі громадяни. Але більш кваліфіковані операції з формування і зміни структури інвестиційного портфеля здійснюють менеджери комерційних банків, інвестиційних компаній та інших фінансових посередників.

Рис. 13.4. Класифікація організаційних форм інвестиційної діяльності

Громадяни можуть проводити різноманітні фінансові операції з комерційними банками. їх можна поділити на три групи: депозитні, кредитні та інші операції (рис. 13.б). Депозитні операції зводяться до передачі майна у розпорядження комерційного банку на певний строк із зобов'язанням повернення його за умов, обумовлених договором. Кредитні передбачають одержання громадянами коштів від банку на умовах позики. Інші операції охоплюють передачу цінностей (грошових коштів, цінних паперів, нерухомості, обладнання і т. д.) комерційному банку в довірче управління, купівлю-продаж іноземної валюти, цінних паперів, управління і обслуговування поточних рахунків, використання кредитних карток та ін.

Рис. 13.5. Операції комерційних банків з фізичними особами

При передаванні майна як депозиту комерційний банк надає гарантію в тому, що майно має бути повернене власнику в установлені строки. Депозитні операції охоплюють вклади грошових коштів і цінних паперів. За використання майна комерційні банки нараховують процентні платежі, величина яких узгоджується між банком і вкладником. Повернення депозитів забезпечується майном комерційного банку. Депозитні операції поділяються на дві групи: до запитання і строкові. Депозити до запитання передбачають повернення громадянину майна за першою вимогою. Строкові – це депозити із зазначенням строків повернення майна. При цьому вкладник не може (крім випадків, передбачених угодою) вимагати повернення коштів достроково.

За депозитними операціями ставки процентних виплат установлюються в день підписання угоди і діють протягом усього строку. Зміна ставки можлива лише на основі додаткової угоди між сторонами. При цьому вклади на більші строки приймаються за підвищеними ставками. Ставки зростають також і при збільшенні суми вкладу. Депозитні операції – один із важливих напрямів інвестиційної діяльності. Кошти, що передаються як депозит, використовуються банками для проведення активних операцій. На цій основі громадянам виплачуються доходи. Проте, у періоди високих темпів інфляції, коли вклади громадян не індексуються комерційними банками, такі доходи можуть знецінюватися.

При проведенні розрахунків ставок процентів за депозитами враховуються інтереси вкладників комерційного банку і позичальників капіталу. Грошові кошти, які вкладаються громадянами в банки, поповнюють активи фінансових установ, які використовуються для одержання доходів. Прикладом може бути кредитування комерційними банками підприємств і установ. Доходи, одержані від проведення кредитних операцій, частково використовуються з метою фінансування діяльності самого банку. Інша частина – це виплата відсотків за депозитними операціями.

Крім того, треба врахувати, що величина процентних виплат за депозитами залежить від строку вкладу і суми депозиту. Як правило, відсотки за вклади в національній валюті в 1,5–2 рази більше, ніж у ВКВ. Тому в разі, якщо курс гривні є відносно стабільним, депозити в національній валюті приносять вищі доходи. Та за умов різкого зниження курсу гривні, вклади у ВКВ більшою мірою застраховують від інфляції. З метою залучення коштів громадян, комерційні банки підвищують відсоткові ставки за депозитами при збільшенні суми вкладів. Для захисту вкладів громадян від ризику в Україні створено Фонд гарантувань вкладів фізичних осіб.

Важливий напрям проведення операцій комерційних банків з громадянами є кредитування. Надання коштів на умовах кредиту проводиться в різних формах: споживчі кредити, іпотечні позики, кредити з використанням кредитних карток, овердрафт та ін.

Залежно від цільового призначення кредити, що надаються громадянам комерційними банками, поділяються на дві групи. До першої належать кредити, що мають чітко визначене цільове спрямування. Друга група охоплює позики, що надаються на нагальні потреби та під заставу майна. До складу першої групи, зокрема входять кредити, які видаються на будівництво або купівлю житлових і садових будинків, проведення їх реконструкції та