Підвищення життєвого рівня населення також характеризує обсяг коштів, залучених комерційними банками до свого обороту у вигляді депозитів. Динаміку цього процесу подано у табл. 12.4.

Таблиця 12.4. Зобов'язання комерційних банків за коштами, залученими на рахунки фізичних осіб (на кінець року; млн грн)

Зобов'язання | 2000 р. | 2004 р. | 2005 р.

Усього | 6 780 | 41611 | 73 202

У національній валюті | 3 481 | 22116 | 42176

В іноземній валюті | 3 299 | 19 495 | 31 026

* За даними Національного банку України з нарахованими відсотками.

Як бачимо з табл. 12.4, банківські депозити населення збільшуються протягом протязі останніх років у національній та іноземній валютах.

Наприклад, у 2005 р. порівняно з 2004 p., вони збільшилися у сумі на 31 591 млн грн або на 75,9 %. У тому числі вклади у національній валюті зросли на 20 060 млн грн або на 90,7 %; в іноземній валюті — на 11 531 млн грн або на 59,1 %.

За період з 2000 до 2005 pp. збільшення банківських депозитів населення становило 66 422 млн грн або у 10,8 разу. Це свідчить про зростання доходів домогосподарств в Україні та підвищення життєвого рівня населення.

Слід зазначити, що заощадження домогосподарств у країнах із розвиненою ринковою економікою — важливий ресурс для здійснення кредитних та інвестиційних операцій у банківській діяльності, розвитку фінансового ринку.

Нині у вітчизняних комерційних банках кошти населення є другорядним джерелом грошових ресурсів після коштів юридичних осіб. Однак за останні п'ять — сім років частка депозитів населення у ресурсній базі комерційних банків суттєво збільшилася.

Заощадження — це частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок зменшення поточного особистого споживання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому.

Розрізняють мотивовані та немотивовані заощадження. Останні у домогосподарств виникають у зв'язку із перевищенням платоспроможності над рівнем потреб. Це можливо, якщо:—

рівень доходів досить великий, тобто можна задовольнити потреби, які є на сьогодні;—

рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;—

політика держави спрямовується на підвищення рівня заощаджень шляхом зменшення витрат домогосподарств.

Отже, заощадження — різниця між сукупним доходом домогосподарств та усіма обов'язковими виплатами, необхідними і запланованими витратами, на які вже накопичені кошти.

Вирізняють багато мотивів для заощадження, які можна об'єднати в такі групи:

1) придбання дорогих товарів;

2) непередбачувані витрати;

3) витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);

4) звичка заощаджувати кошти;

5) заощадження з метою отримання прибутку.

За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані.

Організовані заощадження — такі заощадження населення, мобілізацію та розміщення яких здійснює банківська система, або небанківські фінансово-кредитні установи.

Неорганізовані грошові заощадження населення зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень належать також зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо. Перед населенням постійно постає запитання, в якому вигляді доцільніше зберігати кошти з огляду на різноманітні мотиви.

Література

1. Конституція України. — К.: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. —№37—38.

3. Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 173—188.

4. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 191—201.

5. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 2. — С. 189— 212.

6. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 1. — С. 333—336.

7. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 3. — С. 132— 136.

8. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 4. — С. 55—70.

9. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13.

10. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №23.

11. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №18.

12. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від ЗО жовтня 1996 р. // Закони України: В 12 т. — Т. 11. — С. 177—188.

13. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 9—10.

14. Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №8.