Компонент споживчого кошика | Частка компо-нента | Зміна цін | Внесок в ІСЦ, %

1 | 2 | 3 | 4

Споживчі товари | 100,0 | 10,3 | 10,3

Продовольчі товари | 63,8 | 10,7 | 6,7

Утому числі: м'ясо і птиця | 11,3 | 15,8 | 1,8

ковбасні вироби і копченості | 4,3 | 16,5 | 0,7

1 | 2 | 3 | 4

риба і морепродукти | 3 | 20,3 | 0,6

масло вершкове | 1,4 | 10,6 | 0,1

олія | 2,4 | -4,7 | -0,1

молоко і молочна продукція | 4,2 | 19,4 | 0,8

яйця | 1,9 | -11,0 | -0,2

цукор | 2,3 | 21,7 | 0,5

кондитерські вироби | 3,1 | 11,1 | 0,3

борошно | 0,9 | -3,2 | 0,0

хліб і хлібобулочні вироби | 5,4 | 0,4 | 0,0

крупи і бобові | 1,4 | 7,5 | 0,1

картопля | 1,6 | -9,7 | -0,1

овочі | 3,1 | 7,3 | 0,2

Фрукти | 2,8 | 26,1 | 0,7

алкогольні напої | 3,1 | 11,1 | 0,2

Непродовольчі товари | 16,6 | 4,0 | 0,6

У тому числі: одяг і білизна | 2,9 | 1,3 | 0,0

трикотажні вироби | 1,0 | 3,1 | 0,0

взуття | 2,3 | 1,4 | 0,0

телерадіотовари | 0,7 | -4,7 | 0,0

меблі | 0,6 | 2,7 | 0,0

електротовари | 0,7 | -1,5 | 0,0

будівельні матеріали | 1,0 | 4,8 | 0,0

медикаменти | 1,5 | 4,3 | 0.1

паливо | 0,7 | 24,5 | 0,2

Послуги | 19,6 | 15,8 | 3,0

Утому числі: житлово-комунальні послуги | 8,1 | 10,1 | 0,8

міський і автодорожній транспорт | 1,8 | 25,5 | 0,5

зв'язок | 1,6 | 0,0 | 0,0

здавання в оренду власної нерухомості | 2,0 | 38,0 | 0,8

охорона здоров'я | 1,2 | 16,1 | 0,2

Джерело: Дзеркало тижня. — 2006. — 28 січня. — С. 7.

У цілому взятий у 2005—2006 pp. курс на випереджальне зрос-тання доходів порівняно з темпами зростання інфляції може дати ефект тільки за зростання ВВП країни порівняно з попе-реднім періодом. В Україні спостерігається протилежна тенден-ція: у 2005 р. ВВП зріс на 2,6 %, тоді як у 2004 р. його приріст становив 12,3 %. У 2006 р. приріст ВВП прогнозується в межах 2—4 %, що ставить перед урядом питання про підвищення ефек-тивності використання фінансових ресурсів держави, які виді-ляються на соціальні виплати. За даними досліджень українсь-ких соціологів, соціальна допомога розподіляється вкрай не-ефективно. Наприклад, житлову субсидію одержували 57 % бід-них і 49,5 % небідних.

З 1 січня 2006 р. в Україні запроваджена мінімальна пого-динна зарплата, про необхідність якої деякі вчені говорили ще 10 років тому. У серпні 2005 р. у середньому українці заробля-ли 4,62 грн. за годину (0,74 євро), в тому числі — в фінансовій сфері — 8,65 грн. за годину, в нафтопереробці — 8,47, в мета-лургії — 8,03, у видобутку нафти і газу — 7,49, на транспорті — 6,44, на пошті та у зв'язку — 6,43, в енергетиці — 5,89, у будів-ництві — 4,89, у державному управлінні — 4,77, у харчовій про-мисловості — 4,46, у торгівлі — 4, у лісовому господарстві —3,71, в освіті — 3,68, у медицині — 2,76, у сільському госпо-дарстві — 2,22 грн. за годину.

Низька оплата праці у бюджетній сфері змушує багатьох її працівників працювати за сумісництвом, а також займатися особистим підсобним господарством.

Дуже складною фінансово-економічною проблемою в Україні є надмірна диференціація в доходах між найбагатшими і найбіднішими верствами населення, яка становить близько 10:1 (за коефіцієнтом децильності), що значно вище, ніж у розвину-тих країнах та в радянський період. За майновим станом ця від-мінність є ще більшою. Звідси виникають пропозиції щодо про-ведення реприватизації (в тому числі соціальної), що вже нега-тивно позначається на інвестиційній привабливості України, а в кінцевому підсумку, на доходах населення. За оцінками ро-сійських учених, авторів концепції про соціальну реприватиза-цію, вартість приватизованих об'єктів в Україні була занижена в 50—200 разів (у Росії — від 100 до 400 разів), що і спричинило надмірну диференціацію в доходах населення в Україні (як і в Росії).

На думку багатьох експертів, проблему перерозподілу доходів найбагатших верств населенням на користь бідних слід вирішу-вати шляхом збільшення оподаткування престижних товарів, запровадження податку на нерухомість тощо, а не репривати-зації.

Особливості фінансів домогосподарств у різних регіонах України

Фінансовий стан домогосподарств в Україні суттєво залежить від рівня депресивності регіону. Зараз поглиблюються диспро-порції в оплаті праці не тільки між галузями, а й усередині них, а також між регіонами України. Наприклад, у Тернопільській, Волинській, Львівській, Хмельницькій областях показник зрос-тання середньої зарплати вдвічі нижчий, ніж у Києві, Донецькій чи Запорізькій областях. До того ж знову повертаються часи, коли зарплата в державі залежить не від особистого трудового внеску, кваліфікації та професіоналізму, а від того, в якій га-лузі людина працює та в якому регіоні живе.

Необхідно враховувати, що прожитковий мінімум у всіх ре-гіонах України різні, при цьому різниця сягає 40—60 %. Тому, на думку доктора економічних наук Г.Т. Кулікова, замість єдиної мінімальної зарплати треба практикувати встановлення регіональних і місцевих мінімальних заробітних плат, хоча ця ідея поки не сприймається керівництвом держави.

Серйозну увагу слід приділити прожиткового мінімуму в регіоні. Дуже важливо включити до набору послуг, які врахову-ються під час визначення прожиткового мінімуму, витрати на оплату житлово-комунальних послуг, звернути увагу на наслідки комерціалізації освіти, охорони здоров'я тощо, що знач-но збільшило витрати домогосподарств.

Проведений відомим українським ученим Ф. Заставним аналіз депресивності регіонів України виявив такі результати (табл. 11.3).

На основі експертних оцінок Ф. Заставний виділив чотири "найрезультативніші" показники, за допомогою яких пропо-нується визначати рівні депресивності:

- грошові доходи населення;

- рівні зайнятості населення;

- кількість безробітного населення;

- інвестиції в основний капітал.

Перший (найвищий)рівень депресивності мають Чернівець-ка і Тернопільська області (за ранжуванням показників вони відповідно займають перше і друге місця).

Другийрівень депресивності утворюють Івано-Франківська, Рівненська, Закарпатська, Житомирська, Хмельницька і Хер-сонська області.

До третього рівня депресивності належать Львівська, Во-линська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Чернігівська і Сумська області.

Четвертим (найнижчим)рівнем депресивності оцінюються всі інші регіони України.

Аналіз таблиці свідчить, що наведені в ній показники дають змогу досить однозначно визначати рівні депресивності регіонів України. Стосовно цього принципових сумнівів не виникає. З чотирьох показників табл. 11.3 за всіма регіонами два з них — Тернопільська і Чернівецька області — мають найвищі показ-ники депресивності. За рангами депресивності названі області в 2003 р. відповідно займали три Других та одне перше місця, та одне перше, два треті і одне 14—15 місця (по Чернівецькій обл. у 2002 р. — три перші і одне третє місця). Щодо визначення ре-гіонів із найнижчою депресивністю, то тут також суттєвих сум-нівів не виникає. Наприклад, ранги депресивності найбільш промислово розвинених регіонів (Києва, Дніпропетровської, До-нецької, Харківської, Запорізької, Одеської, Полтавської облас-тей) низькі, наближаючись до величини рангу 20.

На рівень доходів домогосподарств впливає і той факт, де воно знаходиться — в сільській місцевості чи в місті.

Певне уявлення щодо структури сукупних ресурсів сільсь-ких домогосподарств і джерел їх надходжень, а також зрушень у них за 2000—2004 pp. дають статистичні та розрахункові дані табл. 11.4, узагальнені докторами економічних наук І.В. Прокопою і Д.Ф. Крисановим.

Привертає увагу та обставина, що незважаючи на такий до-сить короткий проміжок часу (лише чотири роки) обсяги сукуп-них ресурсів сільських домогосподарств суттєво зросли, а струк-тура значно трансформувалася. Зокрема, за величиною частки в загальному обсязі сукупних ресурсів на перше місце у 2004 р. висунулися надходження від пенсій, стипендій, допомоги (28,4 % по Поліському району), а на друге — від оплати праці (відповід-но 24,3 %), що в сукупності становить більше половини від усьо-го обсягу — 52,7 % (по Україні ще вище — 54,6 %). У 2000 р. їх частка становила менше третини — 31,3 % (по Україні—32,1 %). Водночас більш як удвічі зменшилася частка (з 44 % до 21,1 % у 2004 р.) вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та самозаготівель (табл. 11.4). Це свідчить про те, що більше половини обсягу сукупних ресурсів сільських домогосподарств у грошовій формі надходить зі стабільних джерел.

Відповідно до досліджень І.В. Прокопи і Д .Ф. Крисанова особливий інтерес становлять дві статті: доходів від продажу сільськогосподарської продукції та доходів від підприємницької діяльності і самозайнятості. В зазначений період їх частка дещо зросла: з 12 до 13,3 % по Поліському району в цілому від продажу виробленої в особистому господарстві продукції та з 0,6 до 1 % — від підприємницької діяльності та самозайнятості. Це менше, ніж по Україні загалом (відповідно, частка зросла до 14,2 і до 3,8 %). Однак відносні показники внаслідок значного розриву в