Дохідна частина Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Серед податкових надходжень майже 40 % становить прибутковий податок фізичних осіб, близько 30 % — податок на прибуток юридичних осіб (на прибуток компаній) і також 30 % — непрямі податки (стягнуті з продажу алкогольних напоїв, сигарет, предметів розкоші). Порівняна з іншими країнами частка неподаткових надходжень в Японії досить висока. До них належать доходи від орендної плати, продажу, штрафи, доходи від лотереї, позики.

Реалізація державного бюджету здійснюється в таких основних формах: прямі виплати (в основному на утримання адміністративного апарату), витрати коштів на спеціальних рахунках (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, громадські роботи, оборона) і фінансова допомога місцевим адміністраціям.

Величезну частину витрат державного боргу становлять соціальні витрати, серед них — пенсії щодо старості й інвалідності. Це пов'язано з тим, що чисельність цієї категорії у зв'язку з підвищенням тривалості життя постійно збільшується.

Пенсійна система Японії досить складна та багаторівнева. Коштами державного бюджету забезпечується 1/3 виплат базової пенсії, інше виплачується за рахунок різних пенсійних фондів.

За рахунок бюджету фінансується так звана суспільна допомога, яку отримують ті, хто сам не може забезпечити мінімальний рівень життя. Вона надається на основі Закону "Про гарантії прожиткового мінімуму" і виплачується на: повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, у зв'язку з безробіттям, похоронами.

Особлива увага в державному бюджеті Японії приділяється освіті й науці, що пояснюється тим, що в цій країні наука є головним структурним фактором економічного розвитку. Приріст ВВП за рахунок наукових досягнень забезпечується на 75—80 %. Серед витрат на науку 13 % становлять асигнування на соціальні науки, а 87 — на природні та технічні.

За рахунок державного боргу фінансуються дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, систему зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих.

Стосовно військових витрат, то їх рівень в Японії, порівняно з іншими країнами з розвинутою економікою, досить низький, вони не перевищують 1 % ВВП.

Фінансовий рік у цій країні починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. Підготовку проекту бюджету здійснює Міністерство фінансів і його департамент. Інші міністерства і відомства готують пропозиції щодо обсягу та структури своїх бюджетів, а також з деяких інших фінансових питань і не пізніше 31 серпня направляють відповідні документи в бюджетний департамент Міністерства фінансів.

Бюджетний департамент Міністерства фінансів — з вересня до грудня розглядає матеріали, що надійшли, порівнює питання з передбачуваними доходами та на їх основі розробляє проект бюджету. З метою узгодження проект направляють в Управління економічного планування, а потім на розгляд Кабінету Міністрів.

Після схвалення Кабінетом Міністрів уряд вносить виправлення, у січні представляє проект бюджету на затвердження в парламент і намагається забезпечити його прийняття до початку нового фінансового року. Після обговорення в бюджетній комісії парламент затверджує бюджет у вигляді закону.

За рахунок коштів місцевих органів влади в Японії фінансується розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Окрім rorot через місцеві бюджети здійснюються витрати на підготовку робочої сили, виплати різноманітних допомог і пенсій. Значна частина бюджетних коштів витрачається на утримання місцевих органів влади, у тому числі поліції, органів суду та прокуратури.

Місцеві бюджети в Японії зводяться без дефіциту. Крім загального балансу року, враховується реальний баланс, що розраховується шляхом виключення з балансу залишку фінансових ресурсів попереднього року.

З метою перерозподілу фінансових ресурсів для вирівнювання фінансового потенціалу префектур у Японії створено спеціальну установу — Фонд фінансового вирівнювання. Він формується у складі бюджету центрального уряду. Для визначення територій, які мають право на одержання коштів з фонду вирівнювання, розраховуються бюджети стандартних територій. Бюджетна діяльність місцевих органів поділяється на такі категорії: охорона громадського порядку, громадські роботи, освіта, соціальне забезпечення, сприяння ринку зайнятості та розвитку промисловості й економіки. Для кожної категорії встановлюється одиниця виміру витрат і загальні витрати. Сума витрат за всіма категоріями діяльності є показником базових фінансових потреб. Базові фінансові потреби корегуються на коефіцієнти модифікації з метою визначення базових фінансових потреб реальних територіальних органів влади.

Фонд вирівнювання формується шляхом таких відрахувань:—

32 % надходжень особистого прибуткового податку, податку на прибуток корпорацій і акцизу від алкоголю;—

24 % надходжень податку на товари і послуги;—

5 % надходжень від акцизу на тютюнові вироби;—

19 % від інших надходжень.

На сьогодні японська економіка перебуває в складному становищі: обсяг промисловості знизився до найнижчого рівня за 15 років (зменшився на 0,25%), ВВП скоротився на 0,8%; чисельність безробітних у країні на 1 січня 2007 р. становила 3,8 млн осіб, що є абсолютним рекордом; обсяг довготермінової державної заборгованості становить 114% від розміру ВВП. Подібні показники значно перевищують допустимі нормативи для країн, які хочуть приєднатися до системи єдиної європейської валюти.

Основні положення структури фінансової системи Великої Британії, Німеччини та Франції

Повна офіційна назва унітарної країни Великої Британії — Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії. До складу цього Королівства входять: Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія.

Державний бюджет Великої Британії складається з двох частин: Консолідований фонд, в якому відбуваються передбачені видатки та доходи, та Національний фонд позик, за допомогою якого здійснюються капітальні витрати.

Перевищення доходів над видатками Консолідованого фонду включаються до частини Національного фонду позик. І навпаки, дефіцит Консолідованого фонду покривається за рахунок Національного фонду позик.

Основну структуру доходів та витрат державного бюджету Великої Британії подано в табл. 18.2.

Таблиця 18.2. Структура податкових доходів та витрат державного бюджету Великої Британії, %

Доходи | 100 | Видатки | 100

Прибутковий податок | 25—30 | Військові асигнування | 23

Податок на прибуток корпорацій | 11 | Витрати на втручання в економіку | 7

Податок на реєстрацію автомобілів | 15 | Допомога місцевим органам влади | 16

ПДВ | 15 | Витрати на соціальні цілі | 43

Податок на соціальне страхування | 20 | На утримання державного апарату | 3

Неподаткові надходження в державних підприємствах | 7 | Внески в бюджети європейських країн | 2

Інші доходи | 4—6 | Інші витрати | 6

Бюджетний рік у Великій Британії починається з 1 квітня і завершується 31 березня наступного року.

Особливості бюджетного процесу полягають у тому, що Парламент країни щороку приймає "фінансовий закон", в якому фіксуються зміни та внески в систему бюджетних законів. Вирішальну роль у бюджетному процесі Великої Британії відіграє Казначейство, яке відповідає за законодавчу базу; за відносини з фінансовими інститутами з метою забезпечення дотримання нормативних вимог Казначейства відповідає Управління з фінансового регулювання і нагляду.

Фінансово-бюджетна політика цієї країни ґрунтується на двох основних економічних правилах: 1) "золоте правило" — уряд країни робить позики з метою інвестування цих коштів у певний сектор економіки; 2) "правило стабільного інвестування" — відношення суми внутрішнього державного боргу до ВВП протягом економічного циклу має утримуватися на стабільному і розумному рівні.

Система оподаткування Великої Британії передбачає систему регламентування пільг для малозабезпечених верств населення — 10 % податок на прибуток, а також кредит для оподаткування прибутку найбільш низькооплачуваних категорій працівників. Такий процес сприяє зростанню довгостроковому оподаткуванню, оскільки в 1998 р. остаточно скасовано авансовий податок на корпорації.

Щодо розподілу функцій фінансового посередництва для британських фінансових інституцій характерна досить чітка спеціалізація — депозитно-позикова — за небанківськими інституціями (численними й різноманітними страховими компаніями, пенсійними й інвестиційними фондами тощо).

За рівнем економічного розвитку, величиною економічного потенціалу, часткою у світовому виробництві, ступенем участі в міжнародному поділі праці й інших важливих критеріях Федеративна Республіка Німеччини належить до найбільш високо розвинутих держав світу, входить до "Великої сімки". За загальним обсягом ВВП і величиною промислового виробництва ФРН займає четверте місце в світі, за середнім показником ВВП на душу населення Німеччина належить до першої десятки світу.

Головні фінансові управління і податкові інспекції — структурні підрозділи Міністерства фінансів, одночасно вони діють як представники федерації. Головне фінансове управління (ГФУ) або Верховна фінансова дирекція існує тільки на рівні земель і керує підвідомчими податковими інспекціями.

Конституція ФРН визначає рівноцінними потреби федерації, земель і громад у коштах і передбачає перерахування майже однакової частини податкових надходжень у дохідну частину бюджетів різних рівнів. Усі податки поділяються на: власні (закріплені, що надходять повністю у відповідний бюджет) і загальні (що надходять за нормативами між бюджетами). Основи податкової системи законодавчо закріплені на федеральному рівні, а керівництво територіального устрою ФРН — "земель" не може змінювати ставки та механізм основних податків. Збір податків розподілений між федеральними і земельними фінансовими відомствами. Забезпечення економічної рівності перешкоджає самостійності й незалежності, до яких прагнули землі, будучи суб'єктами федеральної держави. Це створює певну загрозу зрівняльності, що викликало невдоволення фінансово сильних земель, яке особливо виявилося після об'єднання Німеччини в 1990-ті роки.

У ФРН розрізняють 40 податків, загальними серед яких є:—

прибутковий;—

податок на корпорації;—

податок з обороту.

До федеральних податків належать:—

доходи від фінансових монополій;—

митні збори;—

податок із вантажного