Суб'єктами концесій є концесіє давці та концесіонери. Концесієдавець – це орган державної виконавчої влади, що має повноваження укладати договори оренди. Такі повноваження надаються Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування. Концесіонером може бути суб'єкт підприємницької діяльності, що одержує об'єкт у концесію. Це може бути фізична або юридична особа, як резидент, так і нерезидент. Надання об'єкта в концесію претенденту здійснюється, як правило, в процесі проведення концесійного конкурсу. Концесія надається з урахуванням загальнодержавних інтересів, інтересів регіону і територіальної громади, а також інтересів споживачів. Якщо на об'єкт концесії є лише один претендент, органом державної влади може бути прийняте рішення про надання концесій шляхом переговорів. Умовою при цьому є те, що пропозиції претендента мають відповідати умовам конкурсу.

Об'єктами концесії є майно, що перебуває в державній або комунальній власності та може бути передане для користування недержавним суб'єктам на визначені терміни. До їх складу входять активи, що використовуються в таких сферах діяльності, як:–

водозабезпечення, відвід і чистка стокових вод;–

надання послуг міським суспільним транспортом;–

збір і утилізація сміття;–

постачання тепла споживачам;–

будівництво та експлуатація автомобільних доріг та об'єктів дорожнього господарства;–

будівництво та експлуатація вантажних та пасажирських портів, аеропортів;–

надання послуг зв'язку, кабельного телебачення, поштових послуг;–

виробництво, транспортування і розподіл природного газу та електроенергії;–

суспільне харчування;–

будівництво житлових будинків та їх експлуатація;–

надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері;–

використання об'єктів соціально-культурного призначення;–

створення комунальних послуг з паркування автомобілів;–

надання ритуальних послуг.

Місцеві ради можуть приймати рішення щодо додаткового переліку сфер господарської діяльності для надання об'єктів у концесію.

Об'єктами права державної та комунальної власності, що передаються в концесію, за складом майна можуть бути:

1) ЦМК;

2) об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;

3) спеціально побудовані об'єкти.

Зокрема, до ЦМК, що можуть бути передані в концесію, згідно із законодавством України належать державні підприємства "Комунарпобут" (м. Миколаїв) та "Південна точка" (м. Феодосія). Об'єктами незавершеного будівництва та законсервованими об'єктами, що можуть використовуватися в проведенні концесійних операцій, визнано Нікопольський груповий водопровід, Південний груповий водопровід м. Донецьк, зрошувальна система м. Кривій Ріг, Інгулецько-Кам'янська зрошувальна система, Новоазовська вітрова електростанція та ін. З-поміж спеціально побудованих об'єктів відповідно до умов концесійного договору зазначено Південну трансєвропейську автомагістраль (довжиною у 735 км), комплекси дорожнього сервісу, автомагістралі в Харківській та Львівській областях та ін. Об'єкти державної власності, що можуть бути передані в концесію, занесено в Перелік об'єктів, який затверджується постановами Кабінету Міністрів України. Щодо комунальної власності, то перелік таких об'єктів затверджується місцевими радами.

Якщо для проведення концесійної діяльності необхідні земельні ділянки, вони можуть передаватися концесіонеру, в тому числі за умов оренди зі строками, що відповідають термінам дії концесійних договорів. Особливістю є також те, що об'єкти концесійних угод протягом строку дії договору приватизації не підлягають.

Строк дії концесійної угоди, що приймається сторонами і фіксується в договорі, має бути не менше ніж 10 років та не більше ніж 50 років. Строк концесії фіксується в угоді і підлягає зміні тільки за погодженням сторін. До важливих положень концесійної угоди, що пов'язані з грошовими потоками, належать порядок використання амортизаційних відрахувань, оновлення об'єкта і умови його повернення, розмір і порядок внесення концесійних платежів, страхування концесіонером об'єкта та ін.

Законодавством передбачено, що амортизаційні відрахування на об'єкт концесії залишаються в розпорядженні концесіонера і використовуються виключно на оновлення об'єкта. Право власності на покращене, реконструйоване та переоснащене майно належить власнику (державі або територіальній громаді). Відшкодування збитків, що виникають внаслідок проведення заходів, спрямованих на покращання стану майна, здійснюється за рахунок одержаного прибутку. Майно, одержане в концесію, зараховується на баланс концесіонера. З метою стимулювання концесійної діяльності концесіонер може бути звільнений від сплати загальнодержавних і місцевих податків та зборів.

За користування об'єктом концесіонер виплачує концесійні платежі, передбачені концесійним договором. Концесійні платежі – плата, яку вносить концесіонер за право створення (будівництва) та/або управління (експлуатації) об'єктами, що надаються в концесію. Такі платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності концесіонеpa. Для розвитку збиткових та низькорентабельних об'єктів, які мають важливе соціальне значення, концесіонерам можуть надаватися пільги за концесійними платежами, а також дотації та компенсації. Порядок їх надання установлюється урядом.

Концесійні платежі зараховуються до Державного бюджету України або до місцевого бюджету. Зокрема, концесійні платежі за право будівництва та експлуатації автомобільних доріг спрямовуються до Державного бюджету України (до Державного дорожнього фонду України). Вони використовуються виключно за цільовим призначенням: на фінансування витрат, пов'язаних з ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування.

Методика розрахунку та граничні розміри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України. За основу розрахунку прийнято частку від вартості майна, яке передається в концесію з урахуванням рівня фондовіддачі в галузі, до якої належить об'єкт.

Концесійні платежі за право на експлуатацію ЦМК розраховуються з додержанням таких чинників:

1) сума річного концесійного платежу не повинна перевищувати 10% від вартості майна, що передається в концесію;

2) розрахунок річного концесійного платежу (Кпл) проводиться за формулою

,

де Вок – вартість об'єкта концесії;

Фгал – середня фондовіддача в галузі;

ФС.Н.Г. – середня фондовіддача в народному господарстві;

3) платежі на право добудови об'єкта (незавершеного будівництва або законсервованого об'єкта) розраховуються на основі його експертної оцінки;

4) концесійний платіж за право створення (будівництво) об'єкта розраховується на основі експертної оцінки його майбутньої вартості;

5) розмір концесійного платежу за перший квартал () після укладання договору визначається за формулою

,

де Іп.о – індекс інфляції з дати проведення оцінювання об'єкта до підписання угоди;

Ік – індекс інфляції за перший квартал після підписання угоди;

6) платежі за наступні квартали розраховуються шляхом коригування концесійного платежу за попередній квартал на індекс інфляції за поточний квартал.

Дія концесійного договору припиняється у разі закінчення строку угоди, ліквідації концесіонера, загибелі об'єкта концесії. Концесійний договір може бути розірвано тільки за погодженням сторін або за рішенням суду (у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань). У разі припинення або розірвання договору концесіонер зобов'язаний повернути концесієдавцю об'єкт на умовах, зазначених у концесійному договорі. Якщо концесіонером було допущено погіршення стану об'єкта концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесієдавцю збитки. У разі покращання стану майна концесіонером, концесієдавець зобов'язаний відшкодувати концесіонеру його витрати.

Література

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р.

2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" від 17.03.1993 р.

3. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р.

4. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р.

5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.

6. Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.1997 р.

7. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р.

8. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р.

9. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р.

10. Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 16.09.1992 р.

11. Закон України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.

12. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 12.04.1990 р.

13. Закон України "Про Державну програму приватизації на 2000–2002 роки" від 18.05.2000 р.

14. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р.

15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р.