Аналіз безпеки держави у сфері зовнішньої заборгованості здійснюється шляхом експертного оцінювання, а саме порівнюються боргові індикатори конкретної держави з їхніми граничними значеннями, що використовуються у світовій практиці. Безпечним вважається зовнішній державний борг, що не перевищує 60 % ВВП. В Україні він становив на 31 грудня 2005 р. — 14,9 % ВВП. Хоча у відсотковому співвідношенні до ВВП величина боргу є "помірною", все-таки навантаження його на бюджет України залишається дуже високим. Є передумови, що у процесі обчислення державного боргу український уряд, на відміну від урядів економічно розвинутих країн, відносить до державного боргу не всі державні боргові зобов'язання.

У справі залучення та використання коштів, що збільшують державний борг, виникає багато проблем, зокрема:—

брак спеціального правового акта, що визначав би порядок утворення і погашення державного боргу. Розгляд проекту Закону України "Про державний борг" у парламенті триває з 1999 p., а його розробка й донині не завершена;—

інституціональна неспроможність низки державних структур ефективно працювати з міжнародними фінансовими організаціями;—

питання щодо повноти обліку державного боргу та розкриття інформації про нього. Уряд України не здійснює належного обліку умовного боргу та не оцінює його вплив на державні фінанси;—

відсутність досвіду, низький рівень відповідальності та виконавської дисципліни з боку української сторони;—

недоліки у підготовці конкретних проектів, у тому числі в частині формування складу учасників переговорного процесу, узгодження офіційної позиції, її обґрунтування детальними розрахунками й оцінками наслідків.

Важливим показником платоспроможності держави є здатність виконання боргових зобов'язань. Тому дотримання фінансової безпеки залежить від стану обслуговування та погашення зовнішнього боргу.

Погашення зовнішнього боргу на сьогодні здійснюється за допомогою спеціально створеного структурного підрозділу Міністерства фінансів України — Головного управління обслуговування зовнішнього боргу України.

Значне використання запозичень протягом двох — трьох років створює фінансову піраміду, що зумовлює фінансовий крах усієї системи. Взагалі, про наростаючу кризу зовнішнього боргу будь-якої держави свідчить збільшення його співвідношення з ВВП, обсягом експорту, співвідношення імпорту до чистих золотовалютних резервів. У світовій практиці вважається прийнятним, якщо зростання державного боргу за рік не перевищує річного обсягу державних капіталовкладень. Для країн, які увійшли до "зони евро" річний дефіцит бюджету не має перевищувати 3 % ВВП, що загалом відповідає частці державних капіталовкладень у ВВП*44.

*44: {Сухоруков А.І., Ладюк О.Д. Фінансова безпека держави: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2007. – 192.}

Загрозою, пов'язаною зі збільшенням державних боргів, є те, що від реальної економіки відволікаються значні кошти, що спрямовуються на обслуговування і погашення цих боргів. Якщо загальний обсяг зовнішнього державного боргу вищий ніж загальноприйняті межі, це призводить до зменшення темпів економічного зростання, зростання бюджетного дефіциту, підвищення рівня інфляції, офіційного валютного курсу і, як наслідок, до падіння фінансової безпеки, втрати фінансової незалежності. Надмірне збільшення боргів держави спонукає до реструктуризації, що викликає недовіру до неї з боку інших держав і міжнародних фінансових інститутів.

До заходів підвищення боргової безпеки належать такі дії:—

удосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості;—

узгодженість зі стратегією економічного розвитку, прогнозом ВВП, платіжного балансу, резервів НБУ;—

поліпшення процесів формування, обліку, обслуговування та контролю державних запозичень;—

розробка системи індикаторів щодо стану сукупного державного боргу;—

визначення оптимального обсягу заборгованості, яка б задовольняла потреби держави та спонукала до підвищення соціально-економічного розвитку;—

переведення частини заборгованості у державні цінні папери;—

встановлення єдиних стандартів розкриття інформації про державний борг для звітування про обсяги всіх складових державного прямого та умовного боргів;—

проведення скоординованої політики співвідношення між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями;—

розробка механізму контролю за дотриманням річного ліміту зовнішніх запозичень і граничного розміру зовнішнього державного боргу, включаючи міжнародні запозичення державними органами місцевого самоврядування;—

запровадження зваженої системи управління державним боргом, за допомогою якої приймалися б рішення залежно від ситуації, що склалася у фінансовій сфері.

Грошово-кредитна політика як складова фінансової безпеки держави

На рівень фінансової безпеки держави впливає характер формування грошової маси як одного з найважливіших елементів фінансової системи.

Рівень фінансової безпеки держави залежить від взаємозв'язку та взаємозумовленості монетарної й фіскальної політик. При цьому можуть виникати ситуації, коли монетарна і фіскальна політики взаємопов'язані, або якщо між ними є чітке розмежування. У першому випадку фіскальна політика змушує центральний банк країни здійснювати пряме фінансування дефіциту державного бюджету, у другому — відбувається відокремлення центрального банку від фінансування бюджету.

Нестача безготівкової грошової маси зумовлює збільшення взаємних неплатежів, впливає на обсяги виробництва, рівень цін, зменшує фінансову безпеку. Низьке відношення грошової маси в обігу до обсягу виробленого ВВП спричинює інфляційні очікування.

Інфляція залишається актуальною проблемою для всіх країн світу, а стимулювання інфляційних процесів — однією з цілей економічної політики урядів та монетарних органів влади.

Інфляція — це підвищення загального рівня цін в економіці, зумовлене зниженням купівельної спроможності грошей, унаслідок переповнення каналів обігу надлишковою кількістю паперових грошей, незабезпечених відповідним зростанням товарної маси.

Інфляція може бути прихованою, наприклад, виявлятися у формі бюджетної заборгованості громадянам із заробітної плати й інших соціальних виплат, неплатежів тощо.

Індикатором фінансової безпеки є рівень інфляції, який, визначається зростанням цін, що призводить до знецінення коштів населення і суб'єктів господарювання. В Україні рівень інфляції (індекс споживчих цін) розраховує Державний комітет статистики України.

Інфляція в діапазоні від 2 до 4 % за рік вважається помірною (повзучою), вона сприятиме збільшенню обсягів виробництва і може стати стимулом до економічного зростання. Інфляція від 5 до 20 % свідчить про відкриту інфляцію, коли темпи економічного зростання починають зменшуватися. Інфляція від 20 до 25 % називається галопуючою. У цей період спостерігається стрімке збільшення цін на товари, що втрачає контрольованість і призводить до поглиблення загальної соціально-економічної кризи. Галопуюча інфляція переходить у гіперінфляцію — припиняється економічне зростання, відбувається спад виробництва і, як наслідок, держава втрачає фінансову незалежність.

Рівень інфляції в Україні у 2004 р. становив 12,3 %, у 2005 р. — 10,3%.*45

*45: {Статистичний щорічник України за 2005 рік.}

Висока й особливо нестабільна інфляція призводить до:—

скорочення темпів зростання інвестицій у реальний сектор економіки;—

зниження кредитної активності, орієнтованої на тривалі терміни погашення кредитів;—

умов, коли не має змоги зменшувати рівень відсоткових ставок комерційних банків, у зв'язку з чим не лише підвищується вартість грошових (фінансових) ресурсів, а й виникають додаткові витрати бюджету на обслуговування боргу;—

зниження купівельної спроможності національної валюти;—

збільшення валютних ризиків;—

зменшення норм заощаджень серед населення і потенційних масштабів коштів, що могли б залучатися банками з метою здійснення їх кредитної діяльності;—

активізації процесів доларизації.

Рівень інфляційної безпеки визначається правильністю встановлення виду інфляції й обрання типу антиінфляційної політики.

Основними напрямами антиінфляційної політики мають бути:—

оздоровлення бюджетної та банківської систем;—

підтримка пріоритетних галузей народногосподарського комплексу;—

стимулювання науково-технічного прогресу й інвестицій;—

розвиток ринку цінних паперів і мобілізація вільних коштів юридичних та фізичних осіб.

Оцінюючи стан фінансової безпеки держави, слід враховувати групу показників соціального блоку. Зіставлення рівня та якості життя з граничними значеннями дасть змогу визначити загрози у певній сфері, розробити і вжити заходи щодо поліпшення ефективності соціальної політики держави.

Важливим показником, за допомогою якого оцінюють рівень доходів переважної більшості населення в державі, є частка оплати праці найманих працівників у структурі ВВП за категоріями доходу. Про низький рівень доходів населення в Україні свідчить показник частки населення із середньодушовими витратами у місяць нижчими ніж прожитковий мінімум (табл. 17.2). Пороговим значенням цього показника, визначеним світовою практикою, є величина 7 %. У 2005 р. цей показник для України становив 64 %, що свідчить про перевищення межі припустимого значення. Поряд з низьким рівнем сукупних доходів переважної більшості населення держави спостерігається збільшення ступеня майнової диференціації за рівнем грошових доходів та витрат. Так, співвідношення грошових витрат 20 % найбільш і 20 % найменш забезпеченого населення України у 2005 р. становило 5,5 разу1.

Розглядаючи соціальний аспект фінансової безпеки, варто враховувати і додаткові фактори, що періодично можуть виникати у країні (заборгованість із заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат) викликають соціальну напруженість у суспільстві.

Не менш важливим показником фінансової безпеки держави є стабільність і конвертованість валюти.

Валютна безпека держави — забезпеченість держави достатніми валютними коштами, підтримування стабільності внутрішньої та зовнішньої купівельної спроможності грошової одиниці, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, виконання міжнародних зобов'язань; стан курсоутворення, направлений на розвиток вітчизняного експорту та приплив іноземних інвестицій.

Таблиця 17.2. Диференціація життєвого рівня населення

Рік | Співвідношення витрат 20 % найбільш і 20 % найменш забезпеченого населення, рази | Частка населення із середньодушовими витратами у місяць, нижчими ніж прожитковий мінімум*, %

Грошові | Сукупні | Грошові | Сукупні

2000 | 6,0 | 4,4 | 87,9 | 80,2

2003 | 5,7 | 4,4 | 83,4 | 76,2

2005 | 5,5 | 4,6 64,0 | 55,3

* У IV кварталі 2000 р. — 270,1 грн, у 2003 р. — 342 грн, у 2005 р. — 423 грн.

Валютна безпека держави багато в чому визначається валютною стратегією. Розрізняють п'ять основних варіантів валютної стратегії:

1) фінансування тимчасового