Фінансове забезпечення відтворення основних фондів

План

1. Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів

2. Знос і амортизація основних фондів

3. Сутність і склад капітальних вкладень. Джерела фінансування капітальних вкладень

4. Ремонт основних фондів і його фінансове забезпечення

Склад і структура основних фондів підприємства. Показники стану й ефективності використання основних виробничих фондів

Підвищення ефективності використання основних фондів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва за період більше 1 року, зберігаючи при цьому матеріальну форму і властивості, а також переносять свою вартість на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Співвідношення окремих груп основних фондів (ОФ) становить їх структуру (рис. 8.1). Поліпшення структури основних виробничих фондів, насамперед підвищення частки активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

З 1 липня 2000 р. відповідно до Програми реформування системи бухгалтерського обліку в Україні запроваджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92.

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

У різних галузях економіки структура основних засобів значно відрізняється, оскільки вона відображає технічну структуру, особливості технології, спеціалізації та організації виробництва в цих галузях (рис. 8.2).

З тієї причини, що основні засоби функціонують протягом тривалого часу і частинами переносять свою вартість на вартість продукції (робіт, послуг), зберігаючи при цьому свою майнову вартість, вони мають кілька видів грошової оцінки.

У П(С)БО 7 визначено такі види оцінки основних засобів.

Первісна вартість основних засобів — визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, що амортизується, — представляє собою первісну або переоцінену вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченні передбаченого періоду використання за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкта.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на основі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дає змогу більш обґрунтовано визначити

Рис. 8.2. Фактори, що впливають на структуру основних фондів

ту частину вартості об'єкта, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизацією).

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих фондів (ОВФ) проходить три стадії (рис. 8.3).

Відтворення ОВФ — це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють такі види відтворення:* 

просте відтворення, при якому відбувається створення ОВФ у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування є нарахована сума амортизації;* 

розширене відтворення, при якому здійснюється кількісне і якісне зростання ОВФ. Джерелом фінансування є використання частини створеного додаткового продукту.

Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих фондів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

Показники стану й ефективності використання основних фондів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основними фондами;

2) стан основних фондів;

3) ефективність використання основних фондів (табл. 8.1).

Рис. 8.3. Стадії обороту основних фондів

Таблиця 8.1. Показники стану та ефективності використання основних фондів підприємства

Знос і амортизація основних фондів

У процесі виробництва основні фонди зношуються фізично і старіють морально.

Розрізняють два види зносу ОФ:*

фізичний знос — це поступова втрата ОФ споживної вартості у процесі експлуатації. Розрізняють повний і частковий знос ОФ. Повний знос передбачає повну заміну зношених ОФ через нове будівництво або придбання нових ОФ; частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту ОФ;*

моральний знос — це знос ОФ внаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

Сума нарахованого зносу характеризує стан ОФ, за її допомогою можна визначити залишкову вартість ОФ:

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

За податковим обліком суми амортизаційних відрахувань визначаються за формулою

де А — сума амортизаційних відрахувань (грн);

Ба — балансова вартість відповідної групи ОФ на початок звітного періоду (грн);

Н — норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп ОФ (%).

За податковим обліком основні фонди поділяються на групи:*

група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т. ч. житлові будівлі та їх частини (квартири), вартість капітального покращення землі;*

група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристрої та інструменти, інше офісне обладнання;*

група 3 — інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4;*

група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інші інформаційні системи, телефони (в т. ч, стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп ОФ на початок звітного (податкового) періоду в таких розмірах:

на податковий квартал*

група 1— 2 %;*

група 2 —10%;*

група 3 — 6 %;*

група 4— 15%.

Балансова вартість груп ОФ на початок звітного періоду розраховується за формулою

Де

Ба — балансова вартість ОФ на початок звітного періоду;

Бз — балансова вартість ОФ на початок періоду, що передував звітному;

Па — сума витрат, понесених на придбання ОФ, здійснення капітального ремонту, реконструкцію та інші поліпшення ОФ протягом періоду, що передував звітному;

Ва — вартість виведеної з експлуатації відповідної групи ОФ протягом періоду, що передував звітному;

Аа — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

Підприємства також мають право проводити індексацію балансової вартості ОФ на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою

де Кі — коефіцієнт індексації балансової вартості ОФ на початок звітного року;

Іі — індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Амортизація окремого об'єкта ОФ групи 1 проводиться до досягнення балансовою вартістю ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тоді залишкову вартість відносять до валових витрат, а вартість об'єкта вважається нульовою.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю нульового значення.

Згідно з П(С)БО 7 амортизація — це систематичний розподіл амортизаційної вартості необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного у за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Перевага цього методу полягає в тому, що вже на початку експлуатації списується більша частина вартості основних засобів, у подальшому темп списання уповільнюється, що забезпечує зменшення собівартості продукції.

5. Виробничого, за яким місячна сума