З метою оцінки очікуваних фінансових результатів і фінансового стану підприємства наприкінці планового періоду за показниками операційного балансу та прогнозної фінансової звітності можна також розрахувати фінансові коефіцієнти: ліквідності, фінансової стійкості, ефективності та рентабельності. Аналіз сукупності цих фінансових коефіцієнтів дає змогу отримати більш точне уявлення про фінансовий стан та фінансові результати, які будуть досягнуті у майбутньому.

Аналіз чутливості — ще один інструмент поточного фінансового планування, який дає можливість оцінити вплив окремих чинників на результуючі фінансові показники. У ході такого аналізу виявляються показники виробничого процесу, зміни яких спричиняють найвідчутніший вплив на результуючі фінансові показники і які можна назвати чинниками ризику, оскільки помилки чи недбалий підхід до вибору їх значень можуть призвести до значних похибок при складанні фінансових планів. Знання показників — чинників ризику спонукає авторів плану більш відповідально ставитись до оцінки інтервалів можливих значень та вибору прогнозних значень таких показників.

У цілому, застосування різних методів планування та залучення кваліфікованих фінансистів до складання поточних фінансових планів забезпечує їх реальність та робить коректним процес внесення змін до планів у процесі їх реалізації.

Стратегічне фінансове планування

Основним завданням стратегічного фінансового планування є визначення реальних шляхів досягнення фінансових цілей, сформульованих згідно зі стратегією загального розвитку підприємства. Мета цього планування — досягнення таких значень основних фінансових показників діяльності підприємства, які б відповідали базовим орієнтирам концепції розвитку, зафіксованій у стратегічних планах підприємства.

Оскільки стратегічні фінансові плани охоплюють сукупність усіх процесів, які характеризують фінансовий аспект виробничо-господарської діяльності підприємства, моделювання за допомогою обчислювальної техніки є необхідним етапом у процесі фінансового планування. Економіко-математичні моделі можуть мати більш чи менш загальний характер, однак незалежно від цього вони повинні послідовно розкривати і ув'язувати між собою такі етапи інвестиційно-виробничого процесу, як:*

оцінка майбутніх обсягів виробництва та реалізації продукції;*

визначення необхідних для забезпечення відповідного виробничого процесу оборотних та необоротних активів;*

визначення з урахуванням дивідендної політики підприємства обсягу та структури джерел фінансування;*

оцінка майбутніх фінансових результатів, фінансово-майнового стану та ринкової позиції підприємства.

Іншими словами, в процесі складання фінансових планів та моделювання діяльності підприємства мають бути узгоджені його інвестиційна, виробнича, фінансова та дивідендна політика.

Побудова будь-якої моделі передбачає докладний аналіз фінансових показників попередньої виробничо-господарської діяльності підприємства, його положення на ринку відповідної продукції як виробника та на ринку акціонерного капіталу як емітента акцій і облігацій. При цьому треба проаналізувати існуючі дивідендну та фінансову політику підприємства, врахувати його плани щодо прийняття ризиків, а також можливі зміни в макроекономічній ситуації, зокрема в економічних та політичних ризиках, рівнях інфляції та процентних ставках.

При виборі параметрів і функціональних залежностей математичної моделі важливо правильно визначити й описати найважливіші фінансові показники діяльності підприємства та взаємозв'язки між ними. Не варто використовувати в процесі моделювання значну кількість параметрів, оскільки це може зробити модель надто складною, непридатною для внесення змін і, можливо, некоректною.

Серед основних моделей фінансового планування на сьогодні можна вирізнити ті, що ґрунтуються на системах алгебраїчних рівнянь, методах лінійного програмування та економетричні моделі, які використовують методи обробки просторово-часових сукупностей, зокрема регресійний, коваріаційний аналіз, а також методи ситуаційного аналізу та прогнозування.

Моделі, що ґрунтуються на системі алгебраїчних рівнянь, — найпростіші з погляду використовуваного в них математичного апарату, оскільки являють собою послідовність алгебраїчних рівнянь і виразів, які обчислюють з використанням базових параметрів та отриманих у процесі попередніх розрахунків показників.

Найбільшими труднощами при побудові таких моделей є формування правильних взаємозв'язків між окремими фінансовими показниками та оцінка числових значень коефіцієнтів, що характеризують ці взаємозв'язки. Послідовність розрахунків, які передують обчисленню основних фінансових показників, передбачає:*

прогноз темпів зростання обсягів виробництва та реалізації продукції в окремі часові періоди;*

визначення відповідних до обсягу виробництва структури й обсягу витрат сум операційного та балансового прибутку;*

визначення залежності між обсягами виробництва та необхідними для забезпечення цього виробництва обсягами необоротного, оборотного та чистого оборотного капіталу;*

оцінка потреб у додатковому фінансуванні на основі прогнозів про очікувані у майбутньому рівні прибутку та розміри його капіталізації, витрати на обслуговування боргу, обсяги емісій облігацій, простих та привілейованих акцій;*

забезпечення рівності джерел надходження коштів та напрямів їх використання;*

визначення структури фінансових ресурсів підприємства з урахуванням прогнозних обсягів кредиторської заборгованості, нерозподіленого прибутку, а також витрат, пов'язаних із залученням позикового та акціонерного капіталу, зокрема очікуваних дивідендних, процентних виплат і витрат на проведення емісій.

Для правильного прогнозу в процесі побудови математичних моделей основних параметрів виробничо-господарського процесу крім розуміння специфіки діяльності самого підприємства треба досить точно спрогно-зувати очікувані протягом планового періоду зміни ринкових процентних ставок, ставок оподаткування, а також кількісно оцінити ризики, що супроводжуватимуть діяльність підприємства у майбутньому.

Моделі, що потребують застосування методів лінійного програмування, дають змогу знайти максимальне значення цільової функції (операційного, чистого чи балансового прибутку) в області, що визначається допустимими значеннями вихідних параметрів (собівартості продукції, рівня витрат на збут, оплату праці тощо) та співвідношень між ними. Оскільки такі моделі передбачають лінійний характер взаємозв'язку між досліджуваними параметрами, їх важко застосувати для моделювання усіх аспектів виробничо-господарського процесу.

Економетричні моделі реалізують комплексний підхід до побудови моделі економічного розвитку підприємства. Як правило, для їх побудови використовують регресійний аналіз, враховують рівність джерел та напрямів використання коштів, що дає змогу не тільки оцінити майбутні значення фінансових показників на основі їх значень у минулому, а й урахувати взаємозв'язок рішень щодо капіталовкладень, їх фінансового забезпечення та виплати дивідендів власникам підприємства.

Отже, використання моделей у процесі фінансового планування передбачає врахування впливу значної кількості зовнішніх та внутрішніх чинників, які необхідно правильно кількісно оцінити. Це означає, що лише за умови кваліфікованого підходу з використанням сукупності методів фінансового аналізу та прогнозування можна сформувати реальні фінансові плани і забезпечити ефективне управління процесом їх реалізації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХП.

2. Про оподаткування прибутку підприємств (в ред. Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР): Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР.

3. Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473.

4. Про затвердження Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2001 р. за № 15/5206): Наказ Міністерства економіки України від 25 грудня 2000 р. №277.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 р. № 242.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237.

9. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Затв. наказом ФДМУ та Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. № 969/97.

10. Алексеева ММ. Планирование деятельности фирмы / Финансовая академия при правительстве РФ. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 245 с.

11. Балабанов AM., Балабанов И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. — 192 с.

12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с.

13. Балашевич БА.,Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. — Минск: Университетская, 1995. — 240 с.

14. Басовский JIJZ. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 260 с.

15. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. —Т. 1. — К.: Ника-Центр, 1999. — 592 с.

16. Булхаков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 400 с.

17. Буров В.П., Галь В.В., Казанов АЛ., Морошкин В А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. — М.: ЦИПКК АП, 1997 . — 106 с.