Фінансовий менеджмент

План

1. Сутність, функції та політика фінансового менеджменту

2. Управління беззбитковістю діяльності підприємства в умовах впливу фінансових ризиків

3. Основи управління активами підприємства та їх структурою

Сутність, функції та політика фінансового менеджменту

Фінансовий менеджмент — це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обігу його грошових коштів*26.

*26: {Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2005. — 627 с.}

Матеріальна основа фінансового менеджменту — реальний грошовий обіг, тобто економічний процес, який зумовлює рух вартості, що супроводжується певним потоком грошових платежів та розрахунків.

Головна мета фінансового менеджменту полягає в забезпеченні максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах*27, раціональному використанні ресурсів з метою створення ринкової вартості, здатної покрити всі витрати, пов'язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику вкладників капіталу.

*27: {Фінансовий менеджмент: Навч. посіб./ За ред. Г.Г. Кірейцева. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Центр навч. літ., 2004. — 531 с.}

Фінансовий менеджмент реалізує головну мету й основні завдання шляхом здійснення таких функцій: створення доходів (накопичення капіталу), здійснення витрат (розподільна), контроль ефективності*28.

*28: {Коваленко Л.О., Ревньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. – 2-гк вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – 485 с. }

Створення доходів виявляється в роботі фінансового менеджера за допомогою своєчасної та повної концентрації фінансових ресурсів у фондах грошових коштів. Розподільна функція виявляється в масштабі підприємства через розподіл і перерозподіл усіх грошових надходжень, насамперед, виручки від реалізації продукції або послуг. Розподільна діяльність потребує від фінансового менеджера перманентних інвестиційних рішень; він має залучати всі тимчасово вільні ресурси та спрямовувати їх, авансувати в пріоритетні чи найефективніші вкладення.

Контрольна функція фінансів тісно пов'язана з попередніми, вона виявляється шляхом аналізу фінансових показників, за допомогою заходів фінансового впливу — головні рішення фінансового менеджера.

Основною умовою виконання зазначених функцій є розробка фінансової стратегії діяльності підприємства. Під поняттям фінансової стратегії розуміють формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найефективніших шляхів їх досягнення*29.

*29: {Там само. }

Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства.

До основних етапів процесу формування фінансової стратегії підприємства належать:

1) визначення загального періоду формування фінансової стратегії;

2) дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища та кон'юнктури фінансового ринку;

3) формування стратегічних цілей фінансової діяльності;

4) конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації;

5) розробка фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей етап формування фінансової стратегії найвідповідальніший.

Фінансова політика — форма реалізації фінансової ідеології та фінансової стратегії підприємства за найбільш важливими аспектами фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише з конкретними напрямами фінансової діяльності підприємства, що потребують забезпечення найефективнішого управління з метою досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності;

6) оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії. Цей процес є завершальним етапом розробки фінансової стратегії підприємства і здійснюється за такими основними параметрами:—

узгодження фінансової стратегії підприємства із загальною стратегією його розвитку;—

узгодженість фінансової стратегії підприємства з передбаченими змінами зовнішнього фінансового середовища;—

внутрішня збалансованість фінансової стратегії;—

реалізованість фінансової стратегії;—

прийнятність рівня ризиків, пов'язаних із реалізацією фінансової стратегії;—

результативність розробленої фінансової стратегії.

Розробка фінансової стратегії та фінансової політики за найважливішими аспектам фінансової діяльності дає змогу ухвалювати ефективні управлінські рішення, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства.

Управління беззбитковістю діяльності підприємства в умовах впливу фінансових ризиків

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку — стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних проблем працівників підприємства, благодійної діяльності.

Чистий прибуток — найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відображає ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохідності активів підприємства з метою порівняння з альтернативними варіантами напряму інвестування (за умови порівняного ризику). Чистий прибуток є одним із основних джерел збільшення капіталу підприємства, що відображено у формі № 4 "Звіт про власний капітал" фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів або додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Аналіз беззбитковості є однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації, точка самоокупності) — виручка від реалізації, за якої забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку*30. Підприємство не має ні прибутку, ні збитків. Щоб визначити поріг рентабельності, слід згадати класифікацію витрат на постійні та змінні залежно від обсягу реалізації продукції (рис. 15.1).

*30: {Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. A.M. Поддєрьогіна. — К.: КНЕУ, 2005. — 627 с.}

До складу постійних входять витрати, сума яких не залежить від зміни обсягу виробництва і реалізації продукції в межах певного часового періоду. Як правило, постійні витрати здійснюються і за умови браку основної діяльності. До них належать: орендна плата, опалення, освітлення, адміністративні витрати та ін.

До складу змінних входять витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва. До них належать: сировина і матеріали, комплектувальні; заробітна плата виробничих працівників; паливо й енергія на технологічні потреби та ін.

Сума постійних і змінних витрат становить валові (сумарні) витрати підприємства.

Рис. 15.1. Розподіл валових витратна змінні та постійні

З метою достовірнішого поділу затрат підприємства на постійні та змінні використовуються такі методи, як метод максимального і мінімального значення обсягу виробництва, математично-статистичний, графічний метод із побудовою кореляційного поля та ін. Детальніше розглянемо метод максимального та мінімального значення обсягу виробництва:

1) по підприємству аналізуються дані звітного року щодо щомісячних обсягів виробництва у натуральному (кількісному) визначенні та здійснених фактичних витрат у вартісному визначенні. Із сукупності даних вибирається два періоди з найбільшим і найменшим обсягом виробництва (наприклад, лютий та серпень);

2) аналітик будує таблицю, щоб визначити різницю в рівнях обсягу виробництва і затрат.

Приклад 1

Табл. 15.1. Показники діяльності підприємства

Показник | Значення показників | Різниця між максимальними та мінімальними величинами

max | min

1. Обсяг виробництва, тис. од. | 8,5 | 4,0 | 4,5

2. Частка, % | 100 | 47,1 | 52,9

3. Сума затрат, тис. грн | 247,4 | 152,0 | 95,4

3) визначається розмір змінних витрат на одиницю виробу Kmin — мінімальний обсяг виробництва у відсотках до максимального; Кmax - максимальний обсяг виробництва, у тис. од.;

4) розраховується сума постійних витрат:

Постійні витрати-247А-21,22 8,5 = 67,03 тис. грн.

5) складається рівняння загального обсягу витрат підприємства, що відображає залежність зміни загальних витрат від обсягу виробництва:

Поріг рентабельності у вартісному вираженні визначається таким чином:

У натуральному вираженні поріг рентабельності визначається:

За умови виробництва і реалізації підприємством товарів різного асортименту порогова кількість товарів окремого асортименту визначатиметься як:

Зверніть увагу, що результат від реалізації після відшкодування змінних витрат — це валова маржа (маржинальний дохід, валовий прибуток, контрибуційна маржа).

У точці беззбитковості прибуток дорівнює нулю, валова маржа — постійним витратам.

Ще одним методом визначення порогу рентабельності є графічний спосіб.

Приклад 2

Таблиця 15.2. Дані діяльності підприємств

Показник | У тис. грн | У відносному вираженні до виручки від реалізації

Виручка від реалізації | 2000

Змінні витрати | 1100 | 1100 =0,55 2000

Валова маржа | 900 | 900 =0,45 2000

Постійні витрати | 860

Прибуток | 40

Перший та другий способи визначення точки беззбитковості зображено на рис. 15.2.

Другий спосіб ґрунтується на рівності виручки та сумарних затрат.

Додаткові дані до прикладу.

Якщо обсяг реалізації становитиме 3822, виручка покриє суму витрат і прибуток дорівнюватиме 0.

Кожна наступна одиниця реалізованого товару, починаючи з 3823, даватиме прибуток.

Перший спосіб

Другий спосіб

Рис. 15.2. Графічне вираження точки беззбитковості

Діяльність підприємства має на меті не лише беззбитковість виробництва, а й отримання прибутку. Цільове планування прибуткує логічним продовженням аналізу беззбитковості.

Обсяг реалізації, потрібний для одержання планової величини прибутку, розраховують згідно з методикою визначення точки беззбитковості з урахуванням планової величини прибутку.

Приклад 3. Підприємство планує отримати 15 000 гри прибутку від реалізації виробів. Ціна — 70 грн; реалізовано 1000 од. — 70 000 грн; змінні витрати (50 грн ? 1000 од.) = = 50 000 грн; валова маржа — 20 000; постійні витрати — 12 000 грн.

Слід визначити, скільки потрібно виготовити і продати виробів, щоб отримати планову величину прибутку:

або

Можна обчислити і величину прибутку, який одержить підприємство за запланованого рівня виробництва і продажів.

Також можна визначити і ціну виробів, за якою потрібно продати товар з метою отримання запланованої величини прибутку.

Основи управління активами підприємства та їх структурою

Активи це ресурси, контрольовані підприємством, використання яких зумовлює збільшення економічних вигід у майбутньому. До їх складу входять усі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату, а також їх розміщення та використання.

Оборотні активи — грошові кошти