Фінансовий ринок україни, проблеми його функціонування

План

1. Суть, структура та модель фінансового ринку України

2. Інвестиції в Україні: проблеми і шляхи їх вирішення

3. Недержавні пенсійні фонди в Україні

Суть, структура та модель фінансового ринку України

Однією зі складових фінансової системи України є фінансо-вий ринок. Це механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками за допомогою посередників та фінансо-вих інститутів.

Фінансовий ринок є цілісною системою, яка складається із взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих елементів, кожний з яких спроможний окремо впливати на розвиток цієї системи. Розглянемо складові фінансового ринку.

§ Ринки матеріальних активів.

Ринки матеріальних активів, які також називають ринками реальних активів, мають справу з операціями щодо купівлі-продажу промислових товарів, комп'ютерної техніки, з нерухоміс-тю, споживчими товарами і т. ін. У межах країни суб'єктами такого ринку е підприємства, дилерські мережі виробників спо-живчої продукції та комп'ютерної техніки, індивідуальні спо-живачі. Відносини між ними чітко обумовлюються чинним за-конодавством.

§ Ринки цінних паперів.

Під ринками цінних паперів зазвичай мають на увазі такі типи ринків, де протягом незначного часу створюються не-обхідні умови та відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з урахуванням інте-ресів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами. В умовах високої вартості банків-ського кредиту залучення коштів шляхом розміщення цінних паперів (акцій, облігацій) на ринку дає підприємствам чи не єди-ний шанс отримати необхідні кошти для свого розвитку. Цей ринок є одним із найважливіших сегментів, що вирішальною мірою впливають на розвиток фінансового ринку.

§ Ринки деривативів (ф'ючерсів, форвардів).

До ринків деривативів, як правило, відносять операції з фі-нансовими ф'ючерсами, опціонні та форвардні контракти. Вони здійснюються як на умовах "спот", так і до визначеної дати у майбутньому та передбачають хеджування ризику. Об'єктами таких операцій можуть бути валюта, цінні папери, товари. Не-зважаючи на невелику історію (близько ЗО років), світові експер-ти розглядають цей сегмент фінансового ринку як один із найперспективніших.

§ Ринки заставних.

Під такими ринками розуміють сегменти фінансових ринків країн, де обертаються позики під комерційну і промислову не-рухомість, під житлові будинки, фермерське господарство і т. ін. Такі ринки є розвинутими, широкозастосовуваними, але займа-ють незначну частку фінансового ринку.

§ Ринки споживчого кредиту.

Такі ринки займають ще меншу частку фінансового ринку і найбільше поширені серед населення країни. Сюди належать позики під автомобілі, побутові електроприлади, на навчання та відпочинок і т. ін.

§ Ринки інвестицій.

Під ринками інвестицій розуміють ринкові сегменти, на яких відбуваються операції з майновими та інтелектуальними цін-ностями з метою отримання прибутку або соціального ефекту. До об'єктів такого інвестування фахівці відносять, з одного боку, грошові засоби, цільові банківські вклади (іншими словами, ринки грошей), з іншого, — майнові права, ноу-хау та інші інте-лектуальні цінності (ринки інтелектуального капіталу). Крім того, в першому випадку суб'єкти цього ринку мають справу з короткостроковим зобов'язанням, у другому — з довгостроко-вим. Ринок інвестицій, як і ринок цінних паперів, займає дуже важливе місце на фінансовому ринку і відіграє одну з провідних ролей у функціонуванні та розвитку останнього.

§ Ринки валютних коштів.

До ринків валютних коштів, як правило, відносять ринки, на яких здійснюються операції з валютою (у вигляді готівки), платіжними документами і цінними паперами, вираженими в іноземній валюті. Цей ринковий сегмент є одним із найстабільніших і досить об'ємних, що пояснюється значним історичним шляхом формування світового валютного ринку.

Звичайно, можуть існувати й інші сегменти фінансового рин-ку, які виникають у міру подальшого розвитку останнього або стають елементами зазначених вище ринків.

Отже, можна сказати, що фінансовий ринок обов'язково має становити цілісну і прозору систему, в якій активно взаємоді-ють найрізноманітніші фінансові активи. Вилучення з обігу будь-якого з елементів системи негайно призведе до її руйнуван-ня і занепаду

Крім того, є й інші схеми поділу фінансового ринку як систе-ми. Фінансовий ринок може діяти як на міжнаціональному (світовому) рівні, так і національному (рівні держави), регіо-нальному чи місцевому рівнях.

Провідну роль у фінансовій системі України відіграють бан-ки. Проте слід зазначити, що фінансовий ринок нашої країни ще перебуває в стадії формування, хоч окремі його сегменти розви-ваються досить активно. Так, сектор небанківських фінансових установ став серйозним джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів в економіку, вважає колишній голова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг В. Суслов. 2004 р. він назвав "роком вибухоподібного зростання та розширення ринку". До Державного реєстру фінансових установ станом на початок 2005 р. було внесено 387 страхових компаній, 610 кредитних спілок, 221 ломбард, 45 фінансових компаній, 24 недержавні пенсійні фонди та 28 адміністраторів НПФ. Тривало зростання кількості страхових компаній, особливо компаній, що займають-ся страхуванням життя (їх уже 45). "Справжнє страхування по-чинається тоді, коли розвивається довгострокове страхування життя", — вважає В. Суслов. Це, за його словами, пов'язано з високою рентабельністю цього різновиду страхової діяльності.

2004 р. різко збільшилося збирання валових премій — до 19,431 млрд. грн., що на 10 млрд. більше, ніж 2003 р. Частка вало-вих страхових премій у валовому внутрішньому продукті Украї-ни 2004 р. становила 5,62 %, тоді як 2003 р. — 3,42 %. Позитивні процеси відбуваються в перестрахуванні: вперше за десять років частка внутрішнього перестрахування (50,3 %) перевищила част-ку перестрахування у нерезидентів (9,8 %). Це означає, що вели-чезні обсяги капіталу залишилися всередині країни — вони або інвестуються, або іншим чином беруть участь у розвитку еконо-міки, що є одним із основних досягнень у регулюванні страхово-го ринку. Комісії вдалося перекрити канали виведення коштів за межі України через схеми псевдоперестрахування ризиків у Литві й Латвії: кількість українських компаній, що працюють із контр-агентами в цих країнах, скоротилася з 22 до 3.

Тим часом експерти визнають, що вартість ліцензій, які ви-даються на страхову діяльність, є досить високою, однак це відповідає міжнародному досвіду: в тих країнах, де не оподат-ковується прибуток, ліцензії, як правило, дорогі.

Керівництво Державного департаменту фінансового моніто-рингу (Держфінмоніторингу) акцентує увагу на тому, що най-ближчим часом страхові компанії стануть одним з інвесторів житлового будівництва. Таким чином довгострокові ресурси компаній зі страхування життя реально використовуватимуть-ся для інвестування економіки.

Становлення контрактних відносин під час розвитку еконо-мічних, у тому числі фінансових, систем, як відомо, може відбу-ватися за трьома моделями: американською (або англосаксонсь-кою), романо-германською (інші назви — євроконтинентальна, німецько-японська) та ісламською. Перші дві з них вважа-ються основними.

Принципова відмінність цих двох моделей полягає в тому, що романо-германська уособлює домінування кредитної форми фінансування з використанням інструментів боргу, тоді як англо-саксонська використовує ринок цінних паперів, особливо ринок акцій і пайових сертифікатів, як пріоритетний інструментарій формування контрактних відносин. Реалізація англосаксонсь-кої моделі потребує розвинутішої мережі посередницьких струк-тур, зокрема небанківських, пропозиції та споживання масових послуг дрібними учасниками ринку.

Фінансовий ринок України еволюціонує шляхом модифікації кількісних і якісних характеристик свого розвитку — насампе-ред шляхом упровадження нових інструментів, операцій і по-слуг. Разом із наявними проблемами (незадовільні оцінки ка-піталізації, ліквідності та прозорості, слабкий захист прав влас-ності) спостерігаються очікувані ознаки інституціоналізації ринку: переважання інституційних учасників — інвесторів, кредиторів і реципієнтів капіталу над індивідуальними, що свідчить про зрілість корпоративних (об'єднаних) варіантів роз-міщення активів та професіональне використання коштів; по-ширення організованих форм установлення і реалізації фінан-сових відносин, що означає легітимність та прозорість намірів учасників-контракторів при здійсненні угод.

Доцільно визначити особливості розвитку вітчизняного фі-нансового ринку, проаналізувавши використання тих чи інших фінансових інструментів. У табл. 10.1 міститься інформація, що характеризує співвідношення використання пайових і боргових фінансових інструментів (інструментів власності та боргу) на фі-нансовому ринку України.

Дані таблиці, що стосуються цього періоду, спонукають екс-пертів до однозначного висновку про перевагу інструментів бор-гу в сукупності засобів фінансування розвитку інституційних одиниць. Попри поступальне зростання вартісного виміру ви-користовуваних фінансових інструментів обох видів (у 8,7 раза щодо інструментів власності та у 4,4 раза щодо інструментів бор-гу), помітні змінні відносні оцінки їх частки. Так, використан-ня інструментів боргу переважає над інструментами власності, і різниця між ними досить значна.

Таблиця 10.1. Використання пайових та боргових інструментів на фінансовому ринку України (на кінець відповідного року)

Фінансові ін-струменти | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р- | 2003 р.

млрд. грн. | % | млрд. грн. | % | млрд. грн. | % | млрд. грн. | % | млрд. грн. | % | млрд. грн. | % | млрд. грн. | %

Інструменти власності | 11,4 | 24,1 | 23,3 | 28,5 | 31,3 | 25,3 | 46,7 | 32,4 | 68,6 | 39,8 | 81,5 | 40,1 | 99,2 | 38,4

Інструменти боргу | 35,8 | 75,9 | 58,2 | 71,5 | 92,2 | 74,7 | 97,4 | 67,6 | 103,4 | 60,2 | 121,5 | 59,9 | 158,6 | 61,6

Джерело: Корнєєв В.В. Модель та