Чинники, що зумовлюють борговий характер фінансового ринку України, а також особливості переважного застосування фінансових інструментів із фіксованою дохідністю виокремив і аргументував доктор економічних наук В.В. Корнєєв.

1. Тенденція до посилення інсайдерської структура влас-ності з переважанням великих корпоративних власників.

За поступової концентрації капіталу мажоритарні власники підприємств не зацікавлені в розмиванні власності в акціонер-них капіталах і тому схиляються до використання засобів бор-гового фінансування.

Побудова інсайдерського типу корпоративного управління, за якого зменшується частка власності держави і працівників — членів трудового колективу як дрібних інвесторів, з одного боку, і підвищується роль адміністрації (менеджменту) та зовнішніх великих інвесторів — з іншого, є визначальною тен-денцією постприватизаційного перерозподілу капіталу на рин-ках України, Росії та інших держав. Тому фінансовий ринок України можна схарактеризувати як stakeholder capitalism — капіталізм власників великих пакетів, в основі якого виокрем-люється німецько-японська модель.

2. Стабільно висока частка банківського кредиту в сукуп-
ності засобів фінансування.

Обсяги кредитного портфеля вітчизняної банківської систе-ми постійно зростали впродовж останніх років як стосовно ВВП країни (більш ніж двократне зростання від 11,5 % у 2000 р. до 25,6 % на початок 2004 p.), так і у вартісному вираженні (досягли 67,8 млрд. грн. на початок 2004 р. і майже 88 млрд. грн. на-прикінці жовтня 2004 p.). У структурі кредитів комерційних банків найбільшу частку (майже 80 %) мають кредити, надані суб'єктам господарювання.

3. Фізичні особи (домогосподарства) як потенційно масовий інвестор є консервативними і обмеженими у виборі фінансових продуктів.

Пропозиції щодо розміщення вільних коштів домогосподарств залишаються недостатньо диверсифікованими внаслідок обмеженого переліку наявних фінансових інструментів. Нова-торські пропозиції щодо розміщення капіталу від банківських і небанківських посередників трапляються епізодично. Переваж-на частка заощаджень населення має депозитний характер з використанням відповідних банківських інструментів або еле-ментарно тезаврується як скарб в іноземну валюту. Вкладення домогосподарств у цінні папери вкрай незначні.

За оцінкою керівника групи радників голови Національного банку В. Литвицького, 2005 р. кількість депозитів зросла на 90 % проти 17 % у 2004 р. Крім цих грошей, за його оцінками, на руках у населення залишалися ще 50 млрд. грн., для яких була пряма дорога на споживчі ринки. Проте цей шлях має певні на-слідки. Причому не лише для ринку, який не має достатнього товарного покриття, а й для самих громадян — попит, що різко підвищився, автоматично підвищує ціну пропозиції, а отже, може інтенсивно підживлювати інфляцію.

В. Литвицький упевнений, що в країні настав час вводити додаткові інструменти, які абсорбують надмірні гроші, що є в населення.

Відомо, що в Україні діють високі ставки депозитів, тому цінні папери внаслідок своєї ризикованості не такі привабливі. Разом із тим люди, поступово розуміючи, що на депозитах бага-то не заробиш, починають виявляти інтерес до цінних паперів (як із фіксованим, так і з нефіксованим прибутком, тобто облі-гацій і акцій).

Найпопулярніші зараз відкриті диверсифіковані пайові фон-ди — інструменти спільного інвестування, що дають змогу отри-мати близько 80 % прибутку на вкладення. Ризикованіші, але й дохідніші (рентабельність понад 100 %) закриті диверсифіко-вані фонди, які вкладають гроші лише в акції. Відмінність між ними полягає в тому, що з перших вкладник може вийти зі свої-ми грішми в будь-який момент, а з других лише тоді, коли фонд припинить свою діяльність. Тому, природно, популярність та-ких фондів дещо нижча.

Також громадянам у жодному разі не можна забувати про інститут недержавних пенсійних фондів, що зароджується в Україні. Перевага таких вкладень — можливість отримувати до-даткові пенсійні виплати.

Крім усіх цих способів чесно заробити на своїх заощаджен-нях, є ще один — гра на різниці курсів на міжнародному валют-ному ринку "Форекс". Щоправда, призначений вів в основному для любителів гострих відчуттів, але і їм варто братися за цю справу лише закінчивши спеціалізовані курси.

4. Спорідненість галузевої структури економіки і галузе-вої характеристики цінних паперів,

У межах вітчизняного фондового ринку домінують активи підприємств сфери паливно-енергетичного комплексу. Але оскіль-ки їх акцїонування здебільшого вже відбулося чи в окремих випадках зберігаються обмеження на приватизацію, то насам-перед із метою фінансування розвитку такі підприємства вико-ристовують емісії корпоративних облігацій та інструменти бан-ківського кредитування.

Отже" загальні й специфічні риси вітчизняної економіки, що відображаються в особливостях становлення інститутів фінан-сового ринку, тяжіють до німецько-японського типу господарю-вання з переважним використанням боргових інструментів для фінансування потреб економічного розвитку.

Багато проблем на фінансовому ринку нашої країни виникає тому, що в Україні досі не створено повноцінної депозитарної системи.

Навколо депозитарної системи в країні є безліч суперечнос-тей. Тим часом у світі основні принципи побудови як систем об-ліку прав власності, так і систем виконання операцій на ринку цінних паперів уже давно визначені. Та й Закон "Про Національ-ну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", який регулює цю сферу діяльності, на, думку експертів, своїми принципами відповідає загально-світовим тенденціям

В Україні сьогодні вже сформувалася думка (як учасників фондового ринку, так і регулюючих державних органів) про доцільність реалізації централізованої дворівневої депозитар-ної системи: центральний депозитарій — хранителі цінних па-перів, її центральною ланкою став депозитарій "Міжрегіональ-ний фондовий союз", акціонерами та учасниками якого є всі ліцензовані в Україні зберігані (в тому числі якась частка фон-ду належить державі). Втім, на підставі досить спірного тракту-вання положення закону про те, що держава в міру своїх фінан-сових можливостей створює центральний депозитарій, було прийнято рішення про створення Національного депозитарію України. У результаті виникла необґрунтована і, на думку більшості учасників фондового ринку, непотрібна конкуренція.

На відміну від більшості учасників інших ринків, які застері-гають державу від втручання і зайвого регулювання, суб'єкти фондового ринку не заперечують проти співпраці з нею, а багато операторів, навпаки, прагнуть централізації депозитарної систе-ми. Мета — знизити ризики на стиках систем і дати можливість депозитарній системі вийти за межі ринку цінних паперів.

Представники двох конкуруючих депозитаріїв також згодні об'єднатися під контролем держави. Йдучи під опіку держави, представники депозитаріїв хочуть отримати кошти на розвиток системи. Єдиний депозитарій може існувати на ринку за раху-нок або власних коштів, що в Україні неможливо, або держав-них дотацій. Гроші потрібні для того, щоб учасники фондового ринку могли модернізувати його інфраструктуру.

Однак багато представників бізнесу скептично ставляться до ідеї централізації депозитаріїв, оскільки фондовий ринок не може базуватися лише на організованому сегменті, що є лише вершиною його "айсберга". Організованим операторам завжди будуть потрібні й ті, хто займається вилученням цінних паперів із тіні та переведенням їх на прозорий ринок.

Нині називати фондовий ринок України організованим важ-ко. Незважаючи на те, що обсяг операцій на ньому за останні п'ять років зріс у 5,7 раза, а обсяг зареєстрованих випусків цінних паперів — у 5,5 раза, на організованому ринку кількість торгів скоротилася з 13 % від загального обсягу до 4 %.

Важливою передумовою розвитку фінансового ринку в Украї-ні має стати підвищення інвестиційного іміджу країни. За оцін-ками експертів, для вступу України до ЄС необхідно досягти рівня ВВП близько б тис. дол. США на одну особу, а в Україні на початку 2005 р. цей показник становив 4,4 тис. дол. США. Тому для нашої країни особливу актуальність має залучення прямих іноземних інвестицій (ПП), оскільки їх рівень в Україні є одним із найнижчих у Східній Європі — близько 190 дол. на людину. Обсяг ПП, що надійшли в Україну в першому кварталі 2005 p., зріс порівняно з аналогічним періодом 2004 р. на 8,5 %. Тобто влада робить певні кроки, спрямовані на залучення інвестицій, але на цьому шляху вже припустилася певних помилок. Спо-чатку були скасовані вільні економічні зони, а потім пішли роз-мови про відновлення роботи деяких із них. Спочатку скасува-ли, а потім відновили пільгове оподаткування малого бізнесу. Хоча стосовно ВЕЗ і ТПР дії уряду можна частково виправдати. Так, у 2004 р. чисті втрати державного бюджету від діяльності українських ВЕЗ і ТПР сягнули 2 млрд. грн..

Крім того, важливо подолати менталітет українських інвес-торів, які не можуть поділитися пакетом акцій, володіючи 50 % і однією акцією того чи іншого підприємства. Певною мірою це має й об'єктивні причини, оскільки українське законодавство ще неналежним чином захищає дрібного власника.

Особливістю ринку акцій України є те, що його на 99 % кон-тролюють інвестори-нерезиденти. Але поступово починає збільшуватися частка українських інвесторів, оскільки з'яв-ляється внутрішній попит.

Провідними учасниками вітчизняного валютного ринку є комерційні банки, які можуть здійснювати найширший спектр валютних операцій. Разом із тим потрібно зазначити, що ва-лютні операції все ще не набули необхідного розвитку в укра-їнських банках, що певною мірою зумовлено недостатнім тех-нічним оснащенням українських банків, недосконалістю відпо-відної законодавчої бази, браком кваліфікованого персоналу для здійснення подібних операцій, а також невеликою потужністю переважної більшості українських банків.

Вітчизняний валютний