- доступність - забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Отже, податкова система може вважатися ефективною за двох умов: коли вона здатна фінансово забезпечити виконання необхідних функцій державою і коли достатньо повно виконуються основні принципи оподаткування.

Дуже важливо розуміти місце податкової системи як підсистеми державних фінансів (рис. 7.5). Державна податкова адміністрація разом з Митною службою України, в рамках функціонування податкової системи, забезпечують надходження до бюджету. У представленій функціональній моделі зв'язки між елементами державних фінансів відбуваються через інформаційні і грошові потоки.

Повнота, об'єктивність і своєчасність інформації про функціонування податкової системи великою мірою впливають на ефективність її функціонування. Наприклад, повна і своєчасна інформація, надана податковою службою платникам про методи розрахунку податків, правильний облік господарських операцій, сприяють тому, що податок буде розраховано точно, і платникові не доведеться сплачувати штрафів внаслідок застосованих до нього фінансових санкцій.

Об'єктивна і своєчасна інформація про напрямки використання бюджетних коштів дає платникам податків можливість контролювати ефективність видатків державного бюджету. Якщо є розуміння, що кошти державного бюджету використовуються ефективно, це стимулює платників податків сплачувати податки в повному обсязі і вчасно. І навпаки, неефективне використання коштів бюджету призводить до зменшення зацікавленості платників у повному сплачуванні податків.

Наявність повної і достовірної інформації у податкових органів про діяльність суб'єктів господарювання сприяє жорсткішому контролю за їх доходами, що безумовно впливатиме на повноту сплати податків.

Загалом, як випливає із схеми 8.5, потік коштів у доходну частину бюджету бере свій початок внаслідок податкового адміністрування, яке здійснюється податковою та митною службами через взаємодію з юридичними та фізичними особами. Після визначення обсягів податкових та митних платежів та настання їх сплати, кошти надходять на відповідні рахунки у банках та інших фінансово-кредитних установах, а потім перераховуються під контролем казначейської служби, фінансових управлінь обласних державних адміністрацій в Державний бюджет України (на Єдиний казначейський рахунок, який міститься в Національному банку України) або на відповідні рахунки місцевих бюджетів. Загальний контроль за відповідністю фінансових операцій чинному законодавству здійснюється Головним контрольно-ревізійним управлінням України.

Рис 8.5. Функціональна схема взаємодії податкової та митної служб, які забезпечують надходження у доходну частину бюджету, з іншими фінансовими органами

Податкові системи багатьох країн відрізняються, кожна з них має свої характерні особливості. Це пов'язано, перш за все, з тим, що вони створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. Але є спільні загальні показники, які характеризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є рівень податкового навантаження - відношення загальної суми податкових платежів, зборів до валового внутрішнього продукту країни. Необхідно зазначити, що у науковій літературі існує декілька підходів до розрахунку податкового навантаження. Домінують підходи, в яких цей показник розраховується як частка податкових надходжень до бюджету у валовому внутрішньому продукті, або як частка суми податкових надходжень до бюджету і обов'язкових зборів на обов'язкове державне соціальне страхування у валовому внутрішньому продукті. Останній підхід аргументується тим, що з точки зору платника, йому однаково як називається обов'язковий платіж до централізованих фондів, але він зменшує обсяг коштів, що залишаються у платника для його економічного розвитку.

Результати розрахунків загального рівня оподаткування в Україні з врахуванням лише податкової складової з деталізацією в розрізі основних податків за період 2002-2007 років показано в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Загальний рівень оподаткування в Україні, % до ВВП* 2007 рік

На основі даних таблиці 8.1, можна констатувати, що загальний рівень податкового навантаження з урахуванням тільки податкової складової в Україні в 2007 році склав 27,1%, що на 7,0 відсоткових пункти перевищує його рівень в 2002 році. У 2004 році спостерігався найнижчий рівень податкового навантаження. Вважається, що це стало результатом зниження ставки податку на прибуток з 30 % до 25 % і запровадження пропорційної ставки оподаткування доходів фізичних осіб в розмірі 13 %. Підвищення податкового навантаження після 2004 року відбулося, в основному, за рахунок зростання вкладу у податкове навантаження податку з доданої вартості з 4,85 % у 2004 році до 9,99 % у 2007 році.

До основних чинників зростання податкового навантаження у 2005-2007 роках в Україні можна віднести:*

розширення податкової бази внаслідок скасування деяких галузевих пільг, що надавалися суб'єктам вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку і технопарків, а також зростання внутрішнього споживання;*

зменшення масштабів уникнення від оподаткування та ухилення від їх сплати внаслідок посилення контролю за їхнім справлянням.

У таблиці 8.2 для порівняння показано рівень податкового навантаження в Україні та в країнах Європейського союзу з урахуванням внесків на обов'язкове соціальне страхування, приведено також основні ставки податків.

Найвищий рівень оподаткування має Швеція, в якій реалізована модель "державного соціалізму", коли виробництво та надання основних соціально важливих послуг забезпечуються бюджетним фінансуванням. Найменший рівень - Латвія. Представлені в таблиці дані, на перший погляд, дають підставу стверджувати, що за європейськими стандартами податкове навантаження в Україні є досить помірним. Проте такий висновок неправомірний, адже величина податкового навантаження повинна співвідноситись із самою величиною валового внутрішнього продукту.

Таблиця 8.2

Ставки основних податків та рівень податкового навантаження у країнах ЄС та Україні

На рис. 8.6. зображено схематичну структуру валового внутрішнього продукту (ВВП) за нульового платіжного балансу для двох гіпотетичних країн з великим та малим обсягом ВВП на душу населення, який, для порівнюваності, представлений за паритетом купівельної спроможності (ПКС) національних валют до долара США. ВВП витрачається на споживання домогосподарств, інвестиції, та урядове споживання.

Рис. 8.6. Схематична структура ВВП для двох гіпотетичних країн з великим та малим обсягом ВВП на одну особу населення, представлена за паритетом купівельної спроможності національних валют до долара США

Обсяги фізичного споживання населення (домогосподарств), пов'язаного суто із підтриманням життєдіяльності на прийнятному мінімальному рівні, будуть у термінах ПКС близькими на одну особу як у "бідній" (1), так і "багатій"(2) країні. Допустимо, що уряд "бідної" країни вважає, що частка ВВП на урядове споживання (вона пов'язана із податковим навантаженням) повинна бути така ж, як і у "багатій" країні, наприклад 40 %. Тоді з рисунка видно, що ці дві країни будуть мати зовсім різні можливості для внутрішнього інвестування: інвестиції в багатій країні складатимуть набагато більшу величину, ніж у "бідній", отже розрив у рівні економічного розвитку між ними тільки збільшиться. Тому, насправді, "бідні" країни повинні витрачати на урядове споживання відносно меншу частку ВВП, тобто податкове навантаження в них повинно бути меншим.

На рис. 8.7 показана залежність витрат на державне управління від обсягу ВВП, обрахованого за паритетом купівельної спроможності національних валют до долара США, на прикладі країн пострадянського простору в 1995-2000 роках. Використовувались статистичні дані для Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, України. Наведена крива підтверджує кореляцію рівня урядового споживання (і, отже, податкового навантаження) з рівнем ВВП в термінах ПКС на одну особу. Наприклад, для Таджикистану, де ВВП був найменший, рівень урядового споживання не перевищив 10 % (десятину), тоді як у найбагатшій на пострадянському просторі Росії, він склав майже 20 %. Слід звернути увагу також

на позицію України, яка на той час мала ВВП у термінах ПКС близько 3,4 тис. дол. США на одну особу: витрати на державне управління склали 700-800 дол. США, тоді як за модельною кривою їх обсяг мав дорівнювати близько 500 дол. США. Тобто централізація коштів через сферу державних фінансів була надмірною.

Рис. 8.7. Залежність витрат на державне управління від обсягу ВВП за паритетом купівельної спроможності національних валют до долара США в 1995-2000 роках для країн пострадянського простору: Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, України

Основні напрями реформування податкової системи України та створення Податкового кодексу

Важливою умовою стабілізації вітчизняної податкової системи, забезпечення її передбачуваності є створення Податкового кодексу. На сьогодні такий документ є вагомим стабілізуючим фактором у більшості розвинених європейських країнах. Метою розроблення Податкового кодексу України є вироблення економічно обгрунтованих, збалансованих норм права, що регулюють соціально-економічні відносини держави в сфері оподаткування фізичних осіб та підприємств всіх форм власності та видів діяльності. Майбутній податковий кодекс має забезпечити одночасне зниження податкового тиску, зменшення кількості податків, розширення бази оподаткування, збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів і на цій основі розв'язання соціальних проблем.

Для того, щоб Податковий кодекс України став справжнім гарантом і н вести ці йно-інноваційного розвитку, поліпшення добробуту, у його тексті слід узгодити діючі в українському законодавстві правові норми, які регулюють процес оподаткування з врахуванням обраних пріоритетних напрямів розвитку економіки країни, зміцнюють її фінансову стабільність.

Реформування податкової системи України повинно здійснюватися на основі врахування таких актуальних аспектів:

1. Активне втручання людини в природне середовище з метою задоволення своїх споживчих потреб спричиняє значний негативний вплив на екологію. Надмірний видобуток обмежених природних ресурсів становить загрозу для екологічної та фінансової безпеки