- створення достатньої економічної основи для забезпечен-ня відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розміру тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні страхові компанії;

- поступове запровадження триканальної схеми надходження коштів до страхових фондів, згідно з якою значна час-тина навантаження має припадати на роботодавця, а менша — розподілятися між працівником та державою;

- розширення гарантій забезпечення страхових виплат шляхом створення соціального арбітражу, що дало б змогу за допомогою страхових судів перевіряти правомірність дій страхових організацій, вирішувати конфлікти між суб'єктами страхування;

- докорінного реформування управління фондами соціального страхування за принципом трипартизму;

- створення сприятливих умов для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах.

У подальшому реформуванні системи соціального страхуван-ня необхідно вирішити низку організаційних питань. Оптимізації потребують операції зі сплати страхових внесків до соціальних фондів. У світовій практиці цю проблему вирішують шляхом передачі права на збирання страхових внесків податковій службі або іншій структурі з можливим запровадженням єдиного соціального податку. Так, у Російській Федерації такий податок надходить до федерального бюджету.

У 2005 р. Президент України висловився за запровадження Єдиного соціального податку (ЄСП) на рівні 20 % від фонду опла-ти праці підприємства. Сама по собі ідея запровадження ЄСП не викликає заперечень, але сумніви викликає запропонований розмір ставки у 20 %. Так, колишній перший віце-прем'єр

А Кінах називав бажану ставку цього податку на рівні 25-27 % фонду оплати праці. Згідно з планом Міністерства фінансів України соціальне навантаження на фонд зарплати знизиться у 2006 р. до 30 %, у 2007 р. — до 25, у 2008 р. — до 20 %. Водночас, за розрахунками фахівців, у нинішніх умовах ставка ЄСП не може бути меншою від 30—35 %, якщо уряд не плануватиме дотацій для підтримки фондів соціального страхування, насам-перед Пенсійного фонду України, в якому в 2005 р. виник знач-ний дефіцит (близько 20 млрд.. грн..).

З 2004 р. у Запорізькій, Луганській та Львівській областях проводиться експеримент у чотирьох фондах соціального стра-хування з метою усунення дублювання їхніх адміністративних функцій щодо реєстрації та обліку застрахованих осіб, страхувальників і одержувачів допомог, уніфікації обліку застрахованих заробітків, обліку й процедури сплати внесків, спрощення управління фінансами, вдосконалення виплати допомог і пенсій. Світовий банк запропонував уряду технічну допомогу і систем-ну позику для створення єдиної установи соціального страхування.

Основною метою пенсійної реформи є створення такої систе-ми пенсійного забезпечення, яка гарантує гідне життя особам пенсійного віку (за 30-річного страхового стажу пенсія має перевищувати 60 % середньої заробітної плати і водночас становити 150—180 % прожиткового мінімуму для осіб пенсійного віку).

Сьогодні, на думку кандидата економічних наук М. М. Папієва, практично не створено умов для зменшення навантаження на фонди оплати праці внесками на соціальне страхування. Це, пов'язане не тільки з доволі складною демографічною ситуа-цією, зокрема із високим співвідношенням кількості пенсіонерів та працюючих, а й з дублюванням функцій страхових фондів, технологічним неузгодженням процесів адміністрування збирання внесків. Отже, завершення формування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування потребує пошуку шляхів розвитку систем оплати праці, детінізації заробітної плати, збільшення її частки у собівартості та ВВП.

У зв'язку з тим, що з об'єктивних причин можливості суттєвого підвищення доходів від трудової діяльності на основі забезпечення економічного зростання і використання традиційних джерел збільшення доходів працюючих у найближчі роки все будуть обмеженими, вкрай важливо повною мірою задіяти потенціал тих джерел зростання трудових доходів, що пов'язані з реструктуризацією собівартості й цін та підвищенням у них частки заробітної плати на основі перегляду ставок і відрахувань із доходів підприємств; запровадити систему оподаткуван-ня прибутку, яка б стимулювала зниження ресурсовитратності; ухвалити додаткові нормативно-правові акти, які б унеможливлювали марнотратство на виробництві.

Література

1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX ст. — Л.: Каменяр, 2000. — 303 с.

2. Базилевич В.Д., Валастрик Л.О. Державні фінанси. — К.: Атіка, 2002. —368 с.

3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.

4. Бляхман Л., Kpomoe М. Россия и Содружество Независимых Государств: уроки первого десятилетия // Рос. зкон. журн. — 2001.—№10.

5. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голо-ва) та ін. — К.: НДФІ, 2004.

6. Бюджетна система. Вишкіл студи: Навч. посіб. / СІ. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин таін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

7. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафоноватаін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

8. Василик ОД., Павлюк КЗ. Бюджетна система України: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2004. — 544 с.

9. Василик ОД", Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.

10. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Пряму хіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2004, —184 с.

11. Гайдуцький А.П. Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору шляхом розширення бюджетної підтримки // Фінанси України. — 2005. — № 10. — С. 111—115.

12. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону. — Луцьк: Надстир'я, 2006. —220 с.

13. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. — К.: НДФІ, 2004. — 712 с.

14. Державні фінанси / За ред. Ю. Немеца і Г. Райта: Пер. З англ. — К.: Основи, 1998. — 306 с.

15. Державні фінанси в розвиткових країнах: Пер. з англ. — К.: К.І.С., 2006. — 400 с.

16. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. посіб. / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.М. Новосад та ін. — К.: Кондор, 2003. —220 с.

17. Долішній М.Т. Фінансова політика і стабілізація еконо-міки України // Регіон, економіка. — 2000. — №3. — С. 45—52.

18. Евтух О.Т. Ипотека — механизм эффективного использования ресурсов. — Луцк: Волын. обл. тип., 2001. — 314 с