У зв'язку з конституційним розмежуванням державної вла-ди та місцевого самоврядування повноваження Державної кон-трольно-ревізійної служби поширюються насамперед на суб'єк-ти господарювання, бюджетні установи, які перебувають у дер-жавній власності. Щодо органів місцевого самоврядування, то контрольні дії ДКРС торкаються їхньої фінансової діяльності лише тоді, коли це пов'язано з участю держави у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самоврядування та їх фінан-совою підтримкою.

Державна контрольно-ревізійна служба — фактично єдина служба, яка проводить документальні ревізії і перевірки за до-рученням Президента України і його Секретаріату, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури та інших правоохоронних органів, глав державних адміністрацій регіонів. Хоча тут вини-кають певні проблеми, оскільки участь у таких перевірках зай-має значну частку робочого часу працівників КРУ. У деяких регіонах України це забирає до 50 % їх робочого часу.

Зміна контролюючої системи під впливом сучасних соціаль-но-економічних трансформацій безпосередньо стосувалась об'єктів державного фінансового контролю в області їх суттєво-го ускладнення. Становлення ринкових відносин в Україні су-проводжується появою підприємств різних форм власності, зміною джерел фінансових ресурсів, їх складу та структури, принципів їх використання, а також принципів кредитування, ціноутворення, грошових розрахунків. У цих умовах виникло багато нових об'єктів державного фінансового контролю, які потребують належної уваги з боку держави.

Разом із тим запровадження принципово нових економічних відносин суттєво обмежує вплив державного фінансового кон-тролю на соціально-економічні процеси, а також на підкон-трольні об'єкти порівняно з тим, яким він був за умов адмініст-ративно-командної економіки. Так, розвиток ринкових відно-син істотно обмежує охоплення державним фінансовим контро-лем таких підконтрольних об'єктів, як процеси формування і використання фінансових ресурсів підприємств, організацій недержавної форми власності. Держава не втручається у фор-мування доходів і їх розподіл та витрачання на приватизованих підприємствах чи інших нових економічних утвореннях.

Важливе значення для підвищення ефективності контролю-ючої системи має встановлення предметної області державного фінансового контролю, адекватної сучасним вимогам. Предме-том державного фінансового контролю має бути:

- забезпечення стабілізації економіки і досягнення еконо-мічного зростання;

- забезпечення сталості економічного розвитку державного сектору економіки;

- досягнення збалансованості державного і місцевих бю-джетів;

- захист фінансових інтересів громадян України.

Для подальшого розвитку й удосконалення системи держав-ного фінансового контролю слід передбачити:

- прийняття низки законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи державного фінансового контролю, її функціонування і розви-ток;

- забезпечення ефективного формування і використання фінансових ресурсів державного сектору економіки і досягнен-ня на цій основі економічного зростання;

- формування координаційних інститутів у складі системи державного фінансового контролю для встановлення ефективної взаємодії між суб'єктами контролю, що запобігатиме виникненню неконтрольованих частин фінансової сфери, а також паралелізму і дублювання в процесі здійснення контролю;

- чітке окреслення підконтрольних об'єктів та забезпечен-ня повного їх охоплення контролем;

- розроблення і затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення фінансового контролю в різних секторах економіки;

- урізноманітнення форм, видів фінансового контролю, впро-вадження новітніх методик здійснення фінансового контролю.

Із початку 2006 р. набрав чинності Закон України "Про вне-сення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобі-гання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективно-го використання бюджетних коштів, державного і комунально-го майна", яким унесено зміни і до Закону України "Про дер-жавну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Згідно із законодавчими змінами органи ДКРС отримали до-даткові повноваження щодо здійснення контролю над державним і комунальним майном, навіть якщо підприємства не є отримувачами бюджетних коштів. Йдеться передусім про викорис-тання коштів і розпорядження майном. Раніше таке було мож-ливе лише за рішенням судів. Звісно, був відомчий контроль, але практика довела його неефективність. Тож віднині повну контрольну функцію за діяльністю підприємств, державна част-ка у статутному фонді яких перевищує 50 %. покладено на Державну контрольно-ревізійну службу. Також КРУ надали повно-важення щодо здійснення державного фінансового аудиту суб'єктів господарювання державного сектору економіки й у діяльності бюджетних установ. Державний фінансовий аудит дослідження роботи державного підприємства, метою якого є не покарання, а попередження можливих порушень, — це нововведення, яке наближує КРУ до європейських стандартів, і нині служба КРУ впроваджує його на деяких підприємствах як пілотний проект. Отже, вдосконалено систему фінансового кон-тролю, зокрема шляхом переходу від фіскальних заходів до за-побіжних.

КРУ відтепер має право самостійно реагувати на депутатські запити і звернення громадян. Крім того, позапланова виїзна ре-візія може проводитися і за ініціативи органів ДКРС, і за ініціа-тиви інших уповноважених державних органів. Щоправда, пра-во на позачергову ревізію має бути підтверджено рішенням суду.

Нововведення можна назвати маленькою революцією в роботі контрольно-ревізійних органів. Після ухвалення закону 2006 р. з'явилася постанова Кабінету Міністрів № 550, у якій за ініціа-тивою центрального апарату служби ДКРС чітко відпрацьова-но порядок проведення інспектування, тривалість, методику. Працівникам КРУ залишається тільки вчитися і працювати.

На підставі постанови Кабінету Міністрів від 2 березня 2006 р. № 239 служба брала участь у дослідженні полів і перевірці до-кументів сільгосппідприємств, які претендували на дотацію з державного бюджету на посіви озимих. Тільки в Кіровоградсь-кій області виявлено порушень майже на 800 тис. грн., на рівні держави — на 28 млн. грн..

Найчастіше доводиться мати справу з приписками обсягів виконання робіт під час виконання капітальних, поточних ре-монтів; порушенням законодавства при закупівельних операці-ях за рахунок бюджетних коштів, проведенні тендерів. Стосов-но останнього — спостерігається тенденція до поліпшення си-туації, значна частина порушень пов'язана не стільки зі свідо-мими зловживаннями, скільки з незнанням посадовцями за-конів. Традиційними залишаються порушення ведення бухгал-терської документації, неналежне ставлення до майна. На жаль, експертам КРУ нерідко доводиться мати справу з порушенням бюджетного законодавства, зокрема нецільовим використанням коштів.

У КРУ є право вилучати в судовому порядку до бюджету ви-явлені ревізіями, приховані та занижені валютні та інші пла-тежі, порушувати перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування. КРУ також має право в судовому порядку стягувати до доходу дер-жави кошти, одержані підконтрольними установами за незакон-ними угодами та з іншими порушеннями чинного законодавства. Крім того КРУ має право застосовувати адміністративні стяг-нення щодо керівників та інших посадовців підконтрольних установ.

Література

1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX ст. — Л.: Каменяр, 2000. — 303 с.

2. Базилевич В.Д., Валастрик Л.О. Державні фінанси. — К.: Атіка, 2002. —368 с.

3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.

4. Бляхман Л., Kpomoe М. Россия и Содружество Независимых Государств: уроки первого десятилетия // Рос. зкон. журн. — 2001.—№10.

5. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голо-ва) та ін. — К.: НДФІ, 2004.

6. Бюджетна система. Вишкіл студи: Навч. посіб. / СІ. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин таін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

7. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафоноватаін. — К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

8. Василик ОД., Павлюк КЗ. Бюджетна система України: Підручник. — К.: ЦУЛ, 2004. — 544 с.

9. Василик ОД", Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.

10. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Пряму хіна Н.В. Фінансові фонди соціального спрямування в Україні: Навч. посіб. — К.: ЦУЛ, 2004, —184 с.

11. Гайдуцький А.П. Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору шляхом розширення бюджетної підтримки // Фінанси України. — 2005. — № 10. — С. 111—115.

12. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Камінська І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону. — Луцьк: Надстир'я, 2006. —220 с.

13. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Т.І. Єфименко та ін. — К.: НДФІ, 2004. — 712 с.

14. Державні фінанси / За ред. Ю. Немеца і Г. Райта: Пер. З англ. — К.: Основи, 1998. — 306 с.

15. Державні фінанси в розвиткових країнах: Пер. з англ. — К.: К.І.С., 2006. — 400 с.

16. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. посіб. / М.І. Карлін, Л.М. Горбач, Л.М. Новосад та ін. — К.: Кондор, 2003. —220 с.

17. Долішній М.Т. Фінансова політика і стабілізація еконо-міки України // Регіон, економіка. — 2000. — №3. — С. 45—52.

18. Евтух О.Т. Ипотека — механизм эффективного использования ресурсов. — Луцк: Волын. обл. тип., 2001. — 314 с