Характеристика податкової системи України

План

1. Характеристика податкової системи України.

2. Податкова політика та напрями реформування податкової системи України.

Становлення податкової системи України почалося з розбудови її як незалежної, самостійної держави. Прийняття курсу на формування ринкової економіки передбачало створення системи оподаткування, яка найбільшою мірою відповідає таким перетворенням. Податкова система, яку було прийнято в Радянському Союзі не відповідала таким вимогам. Вона ґрунтувалася на зовсім інших принципах. Тотальна централізація економічного і соціального розвитку, панування державної власності й адміністративного розподілу доходів передбачали необов'язковий характер існування системи оподаткування, спрямованої на розвиток підприємницької діяльності, приватної ініціативи та конкуренції.

Проте, побудова податкової системи, адекватної ринковим умовам виявилася досить складним і довготривалим процесом. Просте копіювання систем оподаткування розвинутих країн без урахування специфіки розвитку України не може дати позитивних результатів. Постала необхідність розробити власну систему, у якій би бралися до уваги економічні, соціальні, політичні та психологічні особливості розвитку нашої країни. Нині така система є. Вона подібна до податкових систем розвинутих країн, проте, має суттєві відмінності. Однією з найважливіших її рис є те, що вона спрямована на вирішення, перш за все, соціальних проблем, які загострилися з переходом до ринкової економіки. Слід враховувати, що такі задачі вирішуються в умовах функціонування нераціональної структури господарського комплексу, низької конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, нерівномірного розподілу ресурсів між регіонами та ін.

Податкова система України поділяється на загальну та спрощену системи оподаткування. Загальна система застосовується для переважної більшості платників податків. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників та суб'єктів малого бізнесу здійснюється з використанням спрощеної системи. Такий порядок було прийнято з метою створення більш сприятливих умов для розвитку малого бізнесу. Зокрема, використання спрощеної системи передбачає спрощення обліку і звітності, а також зменшення податкового навантаження на розвиток підприємницької діяльності.

Податкова система України охоплює загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України (рис. 4.4), місцеві податки і збори – місцевими органами влади.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

16) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

17) фіксований сільськогосподарський податок;

18) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

19) єдиний збір, що стягується у пунктах пропуску через державний кордон України;

20) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

21) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

22) збір у вигляді цільової надбавки до чинного тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

23) збір за проведення гастрольних заходів;

24) судовий збір;

25) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Рис. 4.4. Загальнодержавні податки і збори в Україні

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) включають:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) зараховують:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах на іподромі;

6) збір за виграш на бігах на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

8) збір за право використання місцевої символіки;

9) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) збір із власників собак.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм стягування та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних обсягів ставок, установлених законами України.

Податкова політика та напрями реформування податкової системи України

Податкова політика є важливою складовою державної фінансової політики. Податкова політика може здійснюватися на загальнодержавному та місцевому рівнях. Крім того, податкова політика проводиться і на рівні підприємств та їх об'єднань.

Державна податкова політика – це діяльність органів державної влади з формування та удосконалення податкової системи.

Мета державної податкової політики:–

забезпечення надходження доходів до складу державних фондів;–

проведення регулювання економічного і соціального розвитку країни.

Методами податкового регулювання є:–

податкові пільги;–

податкові кредити;–

податкові канікули;–

відстрочення сплати податків;–

реструктуризація податкової заборгованості;–

податкова амністія;–

врегулювання подвійного оподаткування.

В Україні податкова політика в останні роки була спрямована на удосконалення податкової системи. Результатом стало формування податкової системи, подібної до системи оподаткування розвинених країн. До позитивних наслідків проведення такої політики можна зарахувати зниження ставок основних податків. Зокрема, ставки ПДВ було зменшено з 28 до 29%, податку на прибуток – з 30 до 25%. Запроваджено пропорційне оподаткування доходів фізичних осіб. Використовується єдина ставка в обсязі 15%, яка є значно нижчою порівняно з країнами ЄС. З метою стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні діє спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Укладено угоди з уникнення подвійного оподаткування з іншими країнами.

Проте, податкова система України має досить значні недоліки, які негативно впливають на економічний і соціальний розвиток держави. Це, наприклад, такі:–

податкова система недостатньо спрямована на стимулювання економічного зростання, проведення структурної перебудови економіки, модернізації підприємств та впровадження інновацій;–

досить високим є податкове навантаження на фонд оплати праці, що стало одним із факторів посилення тінізації економіки та ухилення від оподаткування;–

недостатньо виваженими є механізми стягування та відшкодування податку на додану вартість, що є основою стримування економічного зростання та зловживань з одержанням бюджетного відшкодування;–

нерівномірний розподіл податкового навантаження на платників різних галузей;–

низьким (порівняно із зарубіжними країнами) є оподаткування операцій суб'єктів з використання природних ресурсів;–

спрощена система оподаткування малого бізнесу є недосконалою, оскільки вона сприяє уникненню від оподаткування та використанню нераціональних систем мінімізації податкових зобов'язань.

Метою реформування податкової системи України є досягнення такого її стану, який найбільш повною мірою відповідає забезпеченню поступального розвитку економіки та вирішенню соціальних проблем. При цьому до уваги береться як досвід розвинутих країн у формуванні системи оподаткування, так і особливості стану економічного, соціального і культурного розвитку України. Отже, основними задачами податкової реформи є:–

забезпечення стабільного, поступального розвитку економіки;–

формування достатнього обсягу ресурсів державного сектору для вирішення гострих соціальних проблем, наявних в Україні;–

проведення змін у системі податкового адміністрування, спрямованих на використання сучасних методів і форм, які запроваджено в розвинутих країнах.

Проведення податкової реформи спрямоване на підвищення інвестиційної активності в Україні, продовження структурної перебудови господарського комплексу, стимулювання інноваційного розвитку, зміцнення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, сприяння розвитку підприємницької діяльності, сприяння прискореному розвитку регіонів. Важливою залишається задача забезпечення фінансування соціальних програм та соціального захисту громадян.

До основних напрямів проведення реформування податкової системи України належать:–

оптимізація фіскальної функції оподаткування;–

підвищення регулювальної функції оподаткування;–

проведення реформування системи платежів до соціальних фондів;–

формування системи оподаткування відповідно до вимог СОТ та забезпечення її адекватності умовам ЄС.

Оптимізації фіскальної функції оподаткування передбачено досягнути шляхом вживання таких заходів, як:–

спрощення податкової системи та податкової звітності;–

зниження податкового навантаження на платників податків;–

збільшення частки непрямого оподаткування та зменшення ролі прямих податків;–

зниження оподаткування операцій з використання факторів виробництва, зокрема, зменшення частки податку на прибуток підприємств у системі оподаткування;–

удосконалення податкового адміністрування у напрямі використання більш прозорих важелів та встановлення більш чітких правил регулювання взаємовідносин державних органів управління і платників.

Для забезпечення достатніх обсягів надходжень до бюджетної системи передбачається:–

розширювати податкову базу (шляхом обмеження ухилення від оподаткування);–

впроваджувати нові податки і збори, наприклад, податку на нерухоме майно;–

підвищувати оподаткування операцій з використання ресурсів (збільшення рентних платежів);–

поступово підвищувати ставки збору за забруднення навколишнього середовища;–

збільшувати частку податку з доходів фізичних осіб у структурі податкової системи;–

збільшувати частку місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів;–

вирівнювати податкове навантаження на суб'єкти господарювання, скасовуючи пільгові ставки плати за землю та шляхом звільнення від її сплати;–

упорядковувати спрощену систему оподаткування шляхом прийняття більш раціональних умов, спрямованих на обмеження незаконних схем мінімізації оподаткування;–

удосконалювати адміністрування податків і зборів.

Підвищення функції стимулювання економічного розвитку передбачається за рахунок:–

поетапного зниження ставки податку на прибуток підприємств (до 22% у 2010 році та до 20%, починаючи з 2012 р.);–

податкового стимулювання активної амортизаційної політики підприємств (запровадження прискореної амортизації);–

впровадження інвестиційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для суб'єктів, які здійснюють кваліфіковані інвестиції інноваційного спрямування, а також для підприємств, які реалізують інвестиційні проекти на територіях спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

Для проведення