ОП — оподатковуваний прибуток;

коефіцієнт чистого прибутку дорівнює 0,75 = 1 — 0,25.

Без ПДВ:

Відпускна ціна:

Таким чином, суть методу ціноутворення, заснованого на повних витратах, полягає в підсумовуванні сукупних витрат (прямі плюс непрямі), прибутку і податку на додану вартість.

Головна перевага цього методу — простота і зручність, однак він має два великих недоліки:

1. При встановленні ціни не беруться до уваги попит на товар і конкуренція. Тому можлива ситуація, коли товар при даній ціні не буде користуватися попитом, а продукція конкурентів може бути краща за якістю і більш відома покупцеві.

2. Будь-який метод віднесення на вартість товару накладних витрат (наприклад, адміністративних) є умовним. Він спотворює справжній внесок продукту в дохід підприємства.

Наприклад, підприємство виготовляє три види товарів мо- дель-700, модель-600 і модель-500. Дані про якість товарів і витрати наведені в таблиці 5.2.2.

У таблиці 5.2.2 (рядок 7) розрахована ціна одиниці кожного товару при рентабельності продукції 25 % за чистим прибутком і ПДВ, рівним 20 %. Яка з цих трьох цін по кожному товару найбільш правильна? Усі вони здаються однаковою мірою обґрунтованими. Тому розрахунок цін за методом повних витрат найкраще застосовувати на підприємствах з чітко вираженою диференціацією при виробництві традиційних товарів або при встановленні цін на зовсім нові товари. Цей метод добре використовувати також для розрахунку цін на товари зниженої конкурен- тоздатності.

Сутність методу ціноутворення на основі змінних витрат полягає у встановленні ціни шляхом додавання до змінних витрат маржинального доходу або маржинального прибутку. Змінні витрати є тією межею, нижче якої жоден виробник не буде оцінювати свою продукцію. У будь-якому разі нижньою межею ціни є величина витрат, тоді як цінність товару для споживача визначає важливу межу для встановлення ціни.

Маржинальний доход необхідний для покриття постійних витрат, ПДВ і одержання очікуваного прибутку.

Умовний приклад визначення ціни методом прямих витрат.

де МД — маржинальний доход; TR—виторг від реалізації; VC — загальна сума змінних витрат. У нашому прикладі

МП = 211311,7 - 79220 = 32091,7 тис. гр. од.

Маржинальний прибуток, необхідний для покриття постійних витрат і одержання прибутку:

У нашому прикладі:

де q—планована кількість виробів даної моделі; КМП — коефіцієнт маржинального прибутку;

КМД — коефіцієнт маржинального доходу:

МП = 226406 - 79220 - 32091,7 = 115094,3. Для визначення ціни можна скористатися такими формулами:

ПДВ— ставка податку на додану вартість у частках.

У таблиці 5.2.4 наведений розрахунок цін за формулами 5.2.6 і 5.2.7.

Таблиця 5.2.4

№ Показники М500 М600 М700 Усього

п/п

1 2 3 4 5 6

1. Планована кількість виробів, 5 20 10 35 тис. штук

2. Змінні витрати, тис. гр. од. 11 670 46 450 21 100 79 220

3. Коефіцієнт маржинального 0,483 0,483 0,483 0,483 прибутку

4. Ціна з управлінням маржинального 6 629 6 629 6 023 - прибутку (за формулою 5.2.6)

5. Коефіцієнт маржинального доходу 0,650 0,650 0,650 0,650

6. Ціна з управлінням маржинального 6669 6636 6029 - доходу (за формулою 5.2.7)

7. Виторг (за ціною, рядок 4) 33 310 132 580 60 230 226 120

де AVC — середні змінні витрати;

РП — рентабельність продукції за чистим прибутком у частках;

8. Виторг (за ціною, рядок 6) 33 345 132 720 60 290 226 355

Відмінності в цінах і у величині виторгу з'являються через округлення в розрахунках коефіцієнтів. Цим же пояснюються розходження в сумах загального виторгу й очікуваного виторгу з таблиці 5.2.3. Але оскільки ці розходження несуттєві, то встановлення цін на основі змінних витрат цілком себе виправдовує у короткостроковому періоді. Однак, цей метод може бути використаний при встановленні цін тільки тоді, коли є невикористані резерви виробничих потужностей і коли всі постійні витрати відшкодовуються в цінах, установлених з поточного обсягу виробництва.

Метод ціноутворення на основі змінних витрат також ефективний при ухваленні рішення про вигідність додаткового замовлення. Наприклад, на новий ринок надійшло додаткове замовлення на модель-700 понад уже реалізовані 10 тис. штук. Ціна додаткового замовлення може бути розрахована на основі змінних витрат (з урахуванням рентабельності за чистим прибутком 25 %; ставки податку на прибуток 25 %; ставки ПДВ — 20 %) за формулою:

Така ціна цілком можлива, оскільки постійні витрати не змінюються і їхню частку в собівартості кожного виробу не потрібно буде повертати в цінах виробів, реалізованих на новому ринку. Тому змінні витрати на одиницю виробу в 2110 гр. од. можуть бути використані як базова ціна на новому ринку.

Розрахунок цін на основі методу граничних витрат також базується на аналізі собівартості, але він більш складний, ніж розглянуті вище методи. При граничному ціноутворенні надбавка робиться тільки до гранично високої собівартості виробництва кожної наступної одиниці вже освоєного товару або послуги. Цей метод виправданий у тому разі, якщо гарантований продаж за вищою ціною достатній, щоб покрити накладні витрати. Використовують правило МС = MR, де МС — граничні витрати; MR — граничний дохід.

При чистій конкуренції граничний доход дорівнює ціні товару, тобто:

МС = Р. Таким чином, при чистій конкуренції ціна товару може дорівнювати граничним витратам.

При чистій монополії ціна буде вища, ніж граничні витрати, і встановлюється з урахуванням попиту на товар. До витратних методів ціноутворення належать встановлення цін на основі аналізу беззбитковості й одержанні достатньої суми цільового прибутку.

Точка беззбитковості характеризує такий обсяг продажів у натуральному або грошовому вираженні, що дозволяє покрити всі витрати на виробництво і реалізацію продукції.

НП — ставка податку на прибуток у частках; ПДВ — ставка ПДВ у частках.

Для одержання достатньої суми цільового прибутку визначається точка цільової (мінімальної) рентабельності. Точка беззбитковості в натуральному вираженні визначається за формулою:

де FС — сума постійних витрат;

Р —ціна виробу;

AVC — середні змінні витрати.

Наприклад, якщо ціна моделі М-700 становить 6029 гр. од., середні змінні витрати 2110 гр. од., а сума постійних витрат 15100 тис. гр. од., де точка беззбитковості:

Таким чином, щоб покрити усі витрати, необхідно продати 3853 штуки моделей М-700 за ціною 6029 гр. од. При цьому підприємство не одержить прибутку, а ПДВ у розрахунку не враховується. Ціна з урахуванням ПДВ становить 7235 (6029 * 1,2) гр. од.

Точку цільової (мінімальної) рентабельності в натуральному виразі можна розрахувати за формулою:

де PR—сума цільового прибутку.

Наприклад, якщо PR = 15514 тис. гр. од., де точка цільової рентабельності:

Таким чином, для одержання прибутку в сумі 15514 тис. гр. од. підприємству необхідно реалізувати вже 7812 штук моделей М-700.

Для визначення точки беззбитковості і точки цільової рентабельності в грошовому вираженні можна використовувати формули:

У нашому прикладі точка беззбитковості становитиме 23230 тис. гр. од., а точка цільової рентабельності — 47097 тис. гр. од. Якщо підприємство випускає широку номенклатуру однорідних виробів, то використовується варіант формул розрахунку в грошовому вираженні, де застосовуються середні ціни і середні змінні витрати, розраховані з урахуванням обсягу випуску кожного виду виробів (за формулою середньої арифметичної зваженої).

Перераховані методи визначення цін на основі витрат найбільше підходять для встановлення базисної ціни, що повинна відповісти на запитання: можна або не можна виходити з даним товаром на ринок, ніж для визначення остаточної продажної ціни.

Література

1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1.

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p.

3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34.

4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с.

5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996.

6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51.

7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с.

8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37.

9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с.

10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р.

11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с.

12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с.

13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня.

14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р.

15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360.

16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р.

17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360.

18. Закон України "Про стимулювання