З метою упорядкування ціноутворення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємствами України, збільшення валютних надходжень від експорту і зниження валютних витрат на закупівлю імпортних товарів, попередження демпінгу, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності використовують у своїх розрахунках індикативні ціни. Це ціни, що склалися на міжнародному ринку на відповідний товар до моменту здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання і виконання розрахунків, визначених відповідно до законодавства України. Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України на базі результатів аналізу інформації, яка одержана від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських та інших установ і організацій. На товари, щодо яких уведені індикативні ціни, фіксовані або граничні рівні контрактних цін не встановлюються. Індикативні ціни переглядаються один раз на місяць. Їх переліки підлягають опублікуванню в газеті «Урядовий кур'єр» і можуть змінюватися Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України.

Регульовані ціни можуть коливатися у визначених межах, не перевищуючи заданого рівня. Їх номенклатура визначається на державному (або місцевому) рівні і з подальшим розвитком ринкових відносин постійно розширюється за рахунок фіксованих цін.

Фіксовані ціни затверджуються державними або місцевими органами влади як постійні і діють протягом визначеного часу. Як регульовані, так і фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що кардинально впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне значення, а також на продукцію, роботи і послуги, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Особливим видом цін на послуги транспорту, зв'язку, на електричну, теплову енергію є тарифи. Розмір їх визначається, виходячи із загальних принципів ціноутворення.

При здійсненні на підприємствах капітального будівництва розрахунки за здану будівельну продукцію складаються за кош- торисоюй вартістю, що виконує роль ціни продукції будівництва. Вона визначається на підставі кошторисних цін і розцінок у капітальному будівництві.

иіни і транспортні витрати

Взаємини продавців і покупців не обмежуються тільки визначенням ціни товару (роботи, послуги). Необхідно погодити ще базисні умови постачання, що визначають основні права й обов'язки учасників угоди при транспортуванні, упакуванні і маркіруванні товарів, із страхування вантажів і оформлення комерційної документації, а також визначають місце і час переходу права власності від продавця до покупця і те, як ці умови відображаються в ціні товару.

У торгівлі ціни залежно від умов постачання товарів відрізняються за видами франко. «Франко» (у перекладі з італійського «вільний») — це комерційний термін, який означає, що визначена частина витрат із транспортування або навантаження товару включається в ціну виробника. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху товару від продавця до покупця транспортні витрати включені в ціну за договором купівлі-продажу. Існує шість видів франко:

1. Ціна франко — склад постачальника не включає ніяких витрат із переміщення товару від продавця до покупця (із навантаження на складі постачальника, перевезення до станції відправлення, розвантаження й ін.). Усі ці витрати покупець оплачує понад ціну товару.

2. Ціна франко — станція відправлення враховує в ціні товару і витрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Усі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, оплачуються окремо.

3. Ціна франко — вагон станція відправлення відрізняється від попередніх тим, що включає витрати на подачу вагона на під'їзні колії і навантаження товару у вагони на станції відправлення.

4. Ціна франко — станція призначення в ціну товару включає витрати на його переміщення від складу продавця до станції призначення без вивантаження з вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець оплачує понад ціну, окремо.

5. Ціна франко — вагон станція призначення включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення з урахуванням витрат із вивантаження продукції з вагонів. Необхідно врахувати, що більшість вантажів не перевантажується на залізничних станціях відправлення і призначення (руда, вугілля, нафтопродукти, металопрокат, труби й ін.). Для таких товарів застосовуються ціни франко — вагон станція відправлення, а не франко — станція призначення.

6. Ціна франко — склад покупця враховує в ціні товару усі витрати з його переміщення від складу продавця до складу покупця.

Варто пам'ятати, що у всіх випадках ці витрати, у кінцевому рахунку, оплачує покупець.

У практиці міжнародної торгівлі при оформленні зовнішньоторговельних контрактів купівлі-продажу сторони використовують базисні умови постачання, тлумачення яких і зобов'язання сторін, висвітлені в спеціальному збірнику Міжнародної торговельної палати «Інкотермс». Відповідно до міжнародних правил, основний принцип регламентування умов постачання товарів полягає в послідовному збільшенні обов'язків продавця від мінімального до максимального обсягу і відповідному збільшенні витрат із переміщення товару, що оплачує продавець і, отже, обліку їх у ціні товару, яка фіксується у контракті.

Збірник «Інкотермс» включає основні поняття, які застосовуються в міжнародній торговельній практиці і є офіційною нормативною основою при арбітражному розгляді суперечок, що виникають із відповідних питань.

Види цін залежно від територіальної диференціації і часу їх дії

Залежно від територіальної диференціації ціни поділяються на такі види: єдині, регіональні, зональні, поясні.

Єдині ціни (тарифи) встановлюються державними органами на окремі товари й послуги на всій території держави (на електроенергію, залізничний транспорт та ін.).

Регіональні ціни (тарифи) встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги (тарифи на житлово-комунальні послуги, проїзд у громадському транспорті).

Зональні ціни встановлюються на продукцію видобувних галузей промисловості з урахуванням природно-географічних умов (на вугілля, нафту, руди).

Поясні ціни встановлюються по районах (поясах) споживання продукції з урахуванням витрат на її транспортування.

За терміном дії ціни поділяються на постійні, тимчасові, разові. Ця класифікація умовна, тому що постійних цін узагалі не існує.

Постійні ціни (умовно) — це ціни прейскурантів і каталогів, що діють протягом визначеного терміну до їх перегляду.

Тимчасові ціни встановлюються на нову продукцію, призначену для масового виробництва, а потім замінюються постійними.

Разові ціни встановлюються на продукцію, виготовлену за індивідуальним (разовим) замовленнюм.

Ціни, які використовуються в аналізі і плануванні, можна розділити на такі види: поточні, порівняльні, планові.

Поточні ціни — фактичні ціни поточного періоду.

Порівняльні ціни (незмінні) — ціни базового періоду.

Планові ціни—ціни, розраховані з урахуванням впливу на них різних факторів майбутнього періоду.

Література

1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1.

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p.

3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34.

4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с.

5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996.

6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51.

7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с.

8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37.

9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с.

10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р.

11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с.

12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с.

13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня.

14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р.

15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360.

16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р.

17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360.

18. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №11. С. 52.