• зростання частки нових продуктів.

Цілі орієнтують маркетинг на довгострокову перспективу.

Об'єктом маркетингу є комплекс «потреби — товар — ціна — реклама — збут». Важливе місце в цьому комплексі належить ціні. Маркетинг обґрунтовує виробництво продукції залежно від попиту на неї. В умовах науково-технічного прогресу і конкуренції для виживання й успішної роботи кожне підприємство повинне мати розгорнуту систему маркетингу і відповідну стратегію вирішення маркетингових завдань. Стратегія маркетингу має наступні основні рішення й обґрунтування:

• ринок, на якому діє підприємство;

• особливості (стратегія) поводження на ринку;

• склад і обсяг продукції, що пропонується на ринку;

• форми і методи реклами, доставки і збуту продукції;

• ціни на продукцію.

Виділяються дві групи маркетингової стратегії:

• стратегія стосовно продукту;

• стратегія стосовно ринку.

У залежності від стратегії маркетингу встановлюється ціна на товар:

1) При стратегії пасивного маркетингу встановлюються низькі ціни на новий товар при незначних витратах по стимулюванню збуту.

2) При стратегії широкого проникнення — низькі ціни на товар при високому стимулюванні збуту.

3) При стратегії вибіркового проникнення — висока ціна на товар і низький рівень стимулювання збуту, а також сегментація ринку.

4) При стратегії інтенсивного маркетингу — високі ціни і високий рівень стимулювання збуту.

Під час вибору варіантів стратегії використовуються такі методи: платіжна матриця, дерево цілей, гістограми, лінійне програмування, теорія оптимальності, моделювання, теорія ігор.

Державне регулювання цін в Україні

Політика цін в Україні визначається Законом України від 03.12.1990 р. «Про ціни і ціноутворення», Постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України й іншими законодавчими і нормативними актами.

Закон визначає основні принципи встановлення й застосування цін і тарифів, а також організацію контролю над їх дотриманням на території держави.

Політика ціноутворення — частина загальної економічної й соціальної політики держави, що спрямована на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку усіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративних регіонів держави;

• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

• протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг;

• об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що, у свою чергу, забезпечує еквівалентність обміну;

• розширення сфери застосування вільних цін;

• підвищення якості продукції;

• соціальних гарантій для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку з підвищення цін і тарифів;

• орієнтація цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку;

• створення необхідних економічнихгарантійдляробітників.

У народному господарстві застосовуються вільні, державні,

фіксовані й регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг за винятком тих, на які встановлюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється за допомогою встановлення:

• державних фіксованих цін і тарифів;

• граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін (тарифів);

Застосовуються такі методи державного регулювання цін і тарифів:

1) визначення переліку продукції і послуг, що підлягають державному регулюванню;

2) установлення граничних рівнів цін і тарифів, включаючи призначення фіксованих цін;

3) установлення граничних рівнів торговельних надбавок;

4) установлення граничних рівнів рентабельності продукції для цілей ціноутворення;

5) декларування зміни цін;

6) заморожування цін.

Державні фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що мають великий вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких знаходиться на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Державні фіксовані і регульовані ціни й тарифи встановлюються державними органами України й органами місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України затверджує закупівельні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, граничні оптові ціни на вугілля, вугільну продукцію, газ, граничні розміри тарифів на комунальні послуги, граничні розміри рентабельності на хліб і хлібобулочні вироби, борошно, дитяче харчування.

Органи державної виконавчої влади встановлюють ціни і тарифи на окремі види продукції, товари і послуги відповідно до повноважень, визначених Кабінетом Міністрів України. Так, наприклад, Міністерство економіки України встановлює порядок регулювання тарифів на електричну і теплову енергію, оптові ціни на газ і газову продукцію для виробників і постачальників.

Міністерство транспорту встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом, на перевезення багажу і пасажирів залізничним і річковим транспортом, міжміськими автобусами і рейсовими літаками цивільної авіації.

Спеціальним законодавством регламентується порядок встановлення цін на продукцію підприємств-монополістів. Монопольною вважається ціна, що призводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживачів.

Державний контроль над цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування і дотримання вимог антимонопольного законодавства.

Контроль над дотриманням державної дисципліни за цінами здійснюється органами, на які ці функції покладені урядом України. Такими органами є Державна інспекція контролю над цінами Міністерства економіки і Державний комітет України з питань захисту прав споживачів. Зазначені органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями. Господарські суб'єкти повинні у встановленому порядку надавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.

Органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів в Україні, розробляють індекси їх зміни, обчислюють вплив зміни цін і тарифів на рівень життя населення. У статистичному нагляді беруть участь органи, що встановлюють ціни і тарифи, а також фінансові органи.

Уся необґрунтовано отримана підприємством сума виторгу в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в бюджет області, міста, району тощо залежно від підпорядкування підприємства, організації. Крім того, у позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування стягується штраф у подвійному розмірі необґрунтовано отриманої суми виторгу. Зазначені суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах у беззаперечному порядку. Особи, винні в порушенні порядку встановлення і застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Література

1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1.

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p.

3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34.

4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с.

5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996.

6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51.

7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с.

8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37.

9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с.

10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р.

11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с.

12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с.

13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня.

14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р.

15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360.

16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р.

17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360.

18. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №11. С. 52.