Ціни пропозиції великих фірм встановлюються виробником без узгодження зі споживачами, хоча вони ближчі до реального рівня світової ціни, тому що узгоджуються з умовами постачань, їх термінами, оплатою.

Транспортний фактор ціноутворення у світовій торгівлі

У міжнародній торгівлі купівля-продаж товарів відбувається на визначених базисних умовах. Базисними умовами визначаються права та обов'язки сторін, пов'язаних з передачею товару і з визначенням витрат із їх транспортування. Транспортні витрати можуть становити до 50 % ціни товару. До витрат на транспортні операції відносяться витрати:

1) на упакування товару;

2) на навантаження-вивантаження товару, на транспортні засоби;

3) на перевезення товару до пункту призначення;

4) на збереження і навантаження товару на митниці;

5) на перевезення зовнішньоторговельним транспортом, включаючи страхування, митне декларування, мита, податки і збори на вивантаження товарів у місці призначення.

Міжнародною торгівельною палатою були підготовлені і випущені в 1953, 1980, 1990, і 2000 роках правила тлумачення торгівельних термінів за назвою «ІНКОТЕРМС». Слід зазначити, що ці правила носять факультативний характер і їх положення застосовуються лише в тому випадку, якщо на них дається пряме посилання в контракті. Приклад: у договорі на постачання добрив робиться посилання на транспортні умови FOB «ІНКОТЕРМС — 2000».

Відповідно до правил у міжнародній торгівельній практиці застосовуються такі типи умов, що розподіляють транспортні витрати між продавцями і покупцями:

• EXW — франко-завод (узгоджене місце);

• FCA — франко-перевізник (узгоджене місце);

• FAS — вільно уздовж борта судна (узгоджений порт відвантаження);

• FOB — франко-борт (узгоджений порт відвантаження);

• CFR—вартість і фрахт (узгоджений порт призначення);

• CIF — вартість, страхування і фрахт (узгоджений порт призначення);

• CRT — провізна плата оплачена до (узгоджене місце призначення);

• DAF — постачання до кордону (місце);

• DES — постачання до судна (порт призначення);

• DEQ — постачання з пристані (з оплатою мита) (порт призначення);

• DDU — постачання без оплати мита (місце призначення);

• DDP — постачання з оплатою мита (місце призначення).

«Франко-вільний» вказує, від якої частини транспортних витрат звільняється покупець.

• EXW — єдиний обов'язок продавця — це пред'явлення покупцеві товару на своєму складі, у разі потреби в упакуванні. Припускає мінімальні транспортні витрати для продавця і мінімальну ціну товару, що збігається з його ринковою ціною. Вигода від низької ціни товару не завжди однозначна для покупця, тому що в цьому разі він повинний удатися до послуг транспортно-експортних фірм.

• FCA—умови розподілу транспортних витрат за інтернаціональним методом (у контейнерах). Продавець доставляє за свій рахунок товар у зазначений у контракті пункт, одержує експортну ліцензію і передає товар і ліцензію покупцеві. Інші витрати несе покупець.

• FAS — зобов'язує продавця доставити і розташувати товар на пристані біля борта судна. Подальші витрати з транспортування несе покупець, але продавець зобов'язаний робити покупцеві всіляке сприяння в оформленні й одержанні експортних запитів.

• FOB — застосовується при доставці товару в країну покупця морським транспортом. Передбачає доставку товару в погоджений порт відвантаження, при цьому необхідно завантажити на борт судна, зафрахтованого покупцем, і одержати експортну ліцензію. Ризик загибелі або ушкодження товару переходить із продавця на покупця в момент перетинання поручня судна.

• CFR — застосовується при транспортуванні товару морським шляхом. Продавець оплачує усі витрати, пов'язані з транспортуванням вантажу до погодженого порту призначення, за винятком страхування вантажу, тому в ціну товару входить ринкова ціна товару і вартість його перевезення до порту призначення.

• CIF — продавець зобов'язаний виконати усі функції попередньої умови і застрахувати вантаж від транспортних ризиків. Ціна товару включає ринкову ціну, транспортування і страхування.

• CRT — провізна плата включена до погодженого місця, включає вимоги до продавців за CFR (CAF), але застосовується при будь-якому способі транспортування, включаючи змішаний. CRT — переважніше CAF, якщо перевезення здійснюється із застосуванням горизонтальної системи навантаження-вивантажен- ня товару або в контейнерах, коли поручні транспортного засобу не грають ролі при визначенні ризику загибелі товару при навантаженні.

• CIP — аналогічно CRT і CIF (страховка). Розмір страховки становить: контрактна ціна плюс 10%. Застосовується для будь- якого способу транспортування.

• DAF — продавець доставляє товар у пункт на кордоні (країни продавця, покупця, третьої сторони). Частіше використовується при автомобільному або залізничному перевезенні.

• DTS — постачання із судна — продавець несе усі витрати і ризики з доставки товару в погоджений порт призначення.

• DEQ — постачання з пристані (з оплатою мита). Використовується тільки при морському і внутрішньому водному перевезенні. При цьому додатково до попередньої умови DES продавець зобов'язаний оплатити і витрати з вивантаження і доставці товару з порту призначення на склад покупця, у тому числі витрати з формування імпортних формальностей.

• DDU — постачання без оплати мита, продавець несе усі витрати з доставки-вивантаження товару в погоджене місце в країні покупця, за винятком витрат із імпортних формальностей.

• DDP — постачання з оплатою мита, максимум зобов'язань продавця, тобто доставка товару зі складу продавця-покупця з оплатою всіх витрат і ризиків. Продажна ціна максимально висока.

У практиці міжнародних торгівельних операцій базисні умови постачань застосовуються як у чистому вигляді, так і зі змінами й доповненнями, що обумовлюються в контрактах.

Література

1. Артемова Т. Ціннісні концепції: від джерел до сучасності // Бізнес інформ, — 1999. — № 1.

2. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. — К.: Либідь, 1998 p.

3. Безкоровайна С.В. Методологія формування цінової політики підприємства //Актуальні проблеми економіки. — 2002.— № 6.— С. 31—34.

4. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1996. — 50 с.

5. Гальчинский А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. — К., 1996.

6. Гладких Д. Державне регулювання економіки за допомогою ціноутворення // Економіка України. — 2001р. — № 1. — С. 47—51.

7. Герасименко В.В. Цінова політика фірми. — М.: Фінстатінформ, 1995.—187с.

8. Ільницький Д. Практика ЗЕД: пошук інформації про ціни // Бухгалтерія, 2001.— №35/2. — С. 35-37.

9. Еврухимович И.Л. Ціноутворення: Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998 — 104с.

10. Економіка зарубіжних країн / Під ред. А.С. Філіпченка.— Київ: Либідь, 1998 р.

11. Економічний словник-довідник / За ред. док. екон. наук, проф. С.Б. Мочерного. — К.: Феміна, 1995.— 368 с.

12. Єсипов В.Е. Ціноутворення на фінансовому ринку: Навч. посібник. — Спб, 2000.— 176 с.

13. Завада О. Про ціни, монопольні правила та об'єктивні економічні закони // Урядовий кур'єр. — 1999 р. — 11 серпня.

14. Закон України "Про антимонопольний комітет" від 02.12.1993р. // Закони України. Т.6. — ДО, 1996 р.

15. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 14. — С. 354—360.

16. Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р.

17. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. —1991.— № 14.— С. 354—360.

18. Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №11. С. 52.