1. Неофіційна економіка. Сюди входять усі легально дозволені види економічної діяльності, у рамках яких має місце невраховане офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від оподаткування. Чим вищий рівень інфляції і більші податки, що зменшують реальні доходи населення, тим сильніші стимули до отримання доходу у формах, які не так легко виявити, наприклад, у вигляді готівки або бартеру.

2. Фіктивна економіка. Це — приписки, крадіжки, спекулятивні угоди, хабарництво і всілякі шахрайства, пов'язані з отриманням і передачею грошей.

3. Підпільна економіка. Вона охоплює заборонені законом види економічної діяльності. Є підстави вважати, що підпільна економіка зростає швидше легальної. І навіть із занепадом останньої підпільна економіка процвітає. Якщо це відповідає дійсності, то розрахунки національного доходу будуть дедалі більше недооцінювати стан економіки та її зростання протягом певного періоду.

Залежно від того, яка частина населення залучена до нелегальної економіки або легальної діяльності, де частина доходу приховується від оподаткування, відбувається завищення офіційної статистики щодо безробіття. І це може стати проблемою для тих, хто формує економічну політику.

В Україні певний вплив на тіньову економіку мало негативне ставлення значної частини населення України до вільної підприємницької діяльності. Поглиблення кризових явищ в економіці України впродовж 90-х років XX ст. призвело до збільшення питомої ваги "тіньових" процесів. У 2002 році, за розрахунками, тіньовий сектор складав 40—50 % ВВП. Долання ідеологічного і психологічного бар'єрів на шляху розвитку індивідуальної і кооперативної форм діяльності, приватного сектора — важливий напрямок боротьби з тіньовою економікою.