Варто відзначити, що донедавна відкривали чекові рахунки тільки комерційні банки. Тепер ощадні установи застосовують нові види чекових рахунків. Наприклад, ощадно-позичкові асоціації приймають заощадження домогосподарств і фірм, які далі використовуються для фінансування заставних тощо.

Подібним чином кредитні спілки встановили рахунки, які являють собою чекові рахунки, основані на вкладах у кредитні спілки. Усі ці рахунки стали новаторськими засобами, що дозволяють ощадно-позичковим асоціаціям і кредитним спілкам конкурувати з комерційними банками в банківській справі.

У сфері обігу використовуються також "майже гроші". Останні виступають як певні високоліквідні фінансові активи, такі як нечекові заощаджувальні вклади, дрібні строкові вклади та великі строкові вклади. Хоча вони і не функціонують безпосередньо як засіб обігу, але можуть легко і без ризику фінансових втрат переводитися в готівку або чекові рахунки. Так, можна вимагати зняття наявних грошей з нечекового ощадного рахунку в комерційному банку або ощадній установі. Або, в іншому випадку, можна вимагати переведення фондів з нечекового ощадного рахунку на поточний рахунок.

Термінові вклади, як свідчить назва, стають доступними вкладникові лише після закінчення терміну. Хоча термінові вклади володіють явно меншою ліквідністю (здатністю бути витраченими), ніж нечекові ощадні рахунки, вони можуть бути використані як готівка або, після закінчення строку, переведені на поточний рахунок. Тому керівні грошово-кредитні установи пропонують ширше визначення грошей, в яке включають готівку і чекові вклади та інші елементи, які можуть бути досить швидко і без втрат переведені в готівку і чекові вклади.

У чекові вклади легко перетворити термінові вклади на великі суми, якими володіють підприємства у формі депозитних сертифікатів. Існують й інші менш ліквідні активи, такі як державні цінні папери (наприклад, рахунки державної скарбниці й ощадні облігації), які можуть легко перетворитися на гроші. Треба підкреслити, що існує цілий спектр активів, які лише дещо відрізняються за ступенем ліквідності або наявності грошових властивостей.

Практика показує, що "майже гроші" мають значний вплив на поведінку людей при споживанні та заощадженні. Чим більше у людей фінансового багатства у формі "майже грошей", тим більша їхня здатність втратити грошові доходи. Взаємооборотність "майже грошей" і грошей може вплинути на стабільність економіки. Наприклад, коли економічний цикл вступає в фазу розквіту інфляції, значне переведення нечекових вкладів у чекові або готівку може, якщо його не компенсувати, посилити інфляційний тиск. До того ж, таке переведення може ускладнити завдання контролю керівними кредитно-грошовими установами за грошовою пропозицією і рівнем економічної активності.

Зручним засобом придбання покупок є кредитні картки. Хоча насправді вони не стільки гроші, скільки засіб отримання короткострокової позики в комерційному банку або іншому фінансовому закладі, який випускає картку. Коли купляється певний товар за допомогою кредитної картки, то банк, що випустив її, оплачує суму магазинові. А потім покупець відшкодовує цю суму банку і платить щорічний внесок за надані послуги, а якщо він надає перевагу розрахункам із банком на виплату, то повинен вносити відсоткові платежі значних розмірів.

Основні компоненти грошової пропозиції — паперові гроші і чекові вклади — являють собою борги, або обіцянки заплатити. Паперові гроші — це боргові зобов'язання центральних резервних банків, що перебувають в обігу. Чекові вклади — боргові зобов'язання комерційних банків або ощадних установ.

Важливо відзначити, що готівкові і чекові вклади не мають дійсної вартості. Грошовий вексель — просто шматок паперу, а чековий вклад — всього лише запис у бухгалтерській книзі. Щодо металевих грошей, то їхня дійсна вартість менша за номінальну. І держава не має наміру обмінювати наявні у населення паперові гроші на щось вагоміше, приміром, золото.

У сучасних умовах паперові гроші не перетворюються у певну кількість золота чи інших дорогоцінних металів, їх можна обмінювати лише на інші паперові гроші. Це єдине, що можна отримати, коли звернутися до держави з проханням викупити частину готівки грошей. Аналогічним чином чекові гроші обмінюються не на золото, а тільки на паперові гроші, за які держава не виплачує нічого матеріального.

Готівкові і чекові вклади є грішми з тієї простої причини, що люди приймають їх за гроші. Готівка і чекові вклади виконують основну функцію грошей у результаті прийнятої давно практики бізнесу. Вони приймаються як засіб обміну. Торговець приймає паперові гроші, бо він упевнений, що інші також будуть їх приймати в обмін на товари і послуги. Кожен бере гроші в обмін на щось, оскільки впевнений, що вони в будь-який момент можуть бути обмінені на реальні блага і послуги.

Як ми вже зауважили, в економіці паперові гроші, по суті, е декретними грішми, вони — гроші, бо так сказала держава, а не тому, що їх купують за який-небудь дорогоцінний метал. Загальна прийнятність наявних грошей підтримується також згодою держави приймати їх при сплаті податків та інших фінансових зобов'язань.

Хоча держава не оголошувала чеки (які також є декретними грішми) законним платіжним засобом, але вони успішно обслуговують значний обсяг обміну товарами, послугами і ресурсами. Те, що державні агентства страхують вклади комерційних банків і ощадно-позичкових асоціацій, безперечно, впливає на бажання окремих людей і підприємств використовувати чекові вклади як засіб обміну.

Попит на гроші.

Вартість грошей є, по суті, феноменом попиту і пропозиції, тобто вартість грошей визначається відношенням рідкісності грошей до їхньої корисності. Корисність грошей полягає, певна річ, в унікальній здатності обмінюватися на товари і послуги як зараз, так і в майбутньому.

Попит на гроші в економіці залежить, таким чином, від загального грошового обсягу угод плюс кількість грошей, які індивіди і підприємства хочуть мати у своєму розпорядженні для можливих операцій у майбутньому. За такого більш-менш постійного попиту на гроші вартість, або купівельна спроможність, грошової одиниці буде визначатися пропозицією грошей.

Купівельна спроможність грошей — це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Зрозуміло, що кількість товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю, міняється обернено пропорційно рівню цін. Якщо рівень цін зростає вдвічі, вартість грошової одиниці зменшується наполовину і навпаки.

Домашні господарства і підприємства будуть приймати паперові гроші як засіб обміну доти, доки вони знатимуть, що можуть у свою чергу витратити гроші без помітних втрат їхньої купівельної спроможності. Але у випадку інфляції, подібної до тієї, з якою зіштовхнулась Україна у першій половині 1990-х років, коли вартість грошей суттєво знецінювалася з часу отримання до витрачання, а гроші ставали "гарячими" грішми, вони перестали повноцінно виконувати функцію обміну.

Аналогічним чином люди здатні використовувати гроші як засіб нагромадження, допоки нема надмірного зменшення вартості заощаджених грошей унаслідок інфляції. Економіка також може ефективно використовувати грошову одиницю як міру вартості лише за умови порівняної стабільності й купівельної спроможності. Різке зменшення міри вартості позбавляє покупців і продавців можливості встановити чіткі правила торгівлі. Усі ці негативні наслідки інфляції простежуються у першій половині 1990-х років.

Таким чином, гроші є, по суті, борговими зобов'язаннями держави, комерційних банків і ощадних установ. Ці зобов'язання успішно виконують функції грошей доти, доки їхня вартість, або купівельна спроможність, порівняно стабільна. Відповідальність держави за стабілізацію вартості грошової одиниці передбачає проведення відповідної грошової політики та ефективного контролю за пропозицією грошей.

Попит на гроші передусім викликаний необхідністю придбання товарів і послуг. Тому не дивно, що кількість грошей, необхідних для операцій, визначається головним чином загальним грошовим рівнем, або номінальним ВВП. Чим більша загальна грошова вартість перебуває в обігу, тим більше потрібно грошей для операцій. Операційний попит на гроші прямо пропорційний номінальному ВВП.

Важлива причина, що спонукає людей пред'являти попит на гроші, випливає із їхньої функції як засобу нагромадження. Люди можуть тримати свої фінансові активи у різних формах — наприклад, у вигляді акцій корпорацій, приватних або державних облігацій або ж у грошах. Виходить, існує попит на гроші як на активи.

Щоб визначити причини пред'явлення попиту на гроші як на активи, необхідно спочатку усвідомити, що кожна із форм, в яких можуть перебувати фінансові активи, має свої переваги і вади. Так, перевагою володіння грішми є їхня ліквідність, тобто гроші можна негайно використати для придбання покупок.

Вада володіння грішми як активом, порівняно з володінням облігаціями, полягає в тому, що вони не приносять доходу у вигляді відсотка. Отже, визначення пропорції між облігаціями і грішми в першу чергу залежить від ставки відсотка. Тому попит на гроші як на активи міняється обернено пропорційно ставці відсотка.

Сумарний попит на гроші складається із операційного попиту і попиту на гроші як на активи. Операційний попит на гроші міняється пропорційно