процесі регуляції суспільних відносин: економічні, політичні, правові, релігійні, корпоративні норми тощо. Правові норми належать до соціальних норм-правил. Це загальнообов'язкові правила соціальної поведінки, встановлені або санкціоновані державою, виражені публічно у формально-визначених наказах, охороняються органом держави шляхом контролю за їх додержанням та застосування передбачених законом заходів примусу за правопорушення. Зазначені норми можуть бути регулятивними, прямо приписувати права та обов'язки учасників відносин, і правоохоронними, що закріплюють заходи відповідальності за правопорушення. Як уже було зазначено, в Україні суб'єктом права є не фірма, а підприємство, як юридична особа. Діяльність підприємства регулюється нормами цивільного, підприємницького, корпоративного, фінансового, митного права тощо. Тому правомірна поведінка підприємства, як поведінка, що відповідає вимогам державної волі, що містяться у нормах права, є важливим чинником ринкових перетворень, умовою формування правового порядку ринкової економічної системи. І навпаки, протиправна поведінка фірми (підприємства) — поведінка, яка відхиляється від приписів права, є одним з виявів тінізації транзитивної економіки.
Внутрішнє середовище фірми являє собою сукупність чинників, що створюються і контролюються фірмою. Складові внутрішнього середовища фірми безпосередньо впливають на її ефективність: стратегії, цілі, завдання, структура, технологія, персонал, організаційна культура.
Зовнішнє та внутрішнє середовище фірми тісно взаємопов'язані: з одного боку, фірма створює внутрішнє середовище під впливом та на базі врахування факторів зовнішнього середовища, з другого — фірма адаптується до зовнішнього середовища за допомогою чинників внутрішнього середовища.
Ресурси (капітал) фірми
Виконуючи виробничу функцію з метою отримання прибутку, фірма використовує певні ресурси, які можуть бути матеріальними, нематеріальними, грошовими, трудовими.
Ресурси — це капітал фірми, тобто благо, використання якого дає можливість збільшити майбутні блага. Структуру капіталу фірми можна характеризувати на основі різних критеріїв.
За ресурсним (функціональним) критерієм капітал фірми складається, по-перше, із засобів виробництва, які функціонують як основний та оборотний капітал фірми. Основний капітал — капітал у вигляді засобів праці, що зберігає свою споживчу вартість протягом кількох циклів виробництва (більше року), переносячи свою вартість на новостворений продукт частинами, в міру зношування. Оборотний капітал поділяється на оборотний капітал у сфері виробництва — капітал у вигляді предметів праці, що повністю переносить свою вартість на новостворений продукт протягом одного циклу виробництва; оборотний капітал у сфері обігу — капітал у вигляді готової продукції, запасів товарів; оборотний капітал у грошовій формі.
По-друге, складовою капіталу фірми є її людський капітал — знання, вміння людей, які вони набули внаслідок навчання, професійної підготовки та практичного досвіду.
По-третє, діяльність сучасної фірми спирається на інтелектуальний капітал, складовою якого є інтелектуальна власність фірми. Згідно зі ст. 41 Закону України "Про власність" "об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів та послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці". Слід зазначити, що цілком слушно вважати людський капітал в аспекті інтелекту робітників фірми складовою її інтелектуального капіталу.
Важливою є також структура капіталу фірми залежно від його джерел — власний та позичковий капітал. У складі власного капіталу треба відокремити статутний капітал — первісну суму коштів засновників фірми, необхідну для її функціонування як самостійного господарського суб'єкта — юридичної особи. Власний капітал доцільно поділити на частку, що інвестована в фірму її власниками (наприклад статутний капітал), і на частку, що накопичена завдяки ефективній діяльності фірми (наприклад, відрахування чистого прибутку до резервного фонду фірми, нерозподілений прибуток). Позичковий капітал - це сукупність позичкових коштів, використання яких дає фірмі прибуток, тобто які фірма використовує як капітал. Позичковий капітал складається з банківських довгострокових та короткострокових кредитів, кредиторської заборгованості фірми перед партнерами, робітниками, бюджетом. Використання позичкових коштів необхідно, коли фірмі не вистачає власних джерел для фінансування розвитку бізнесу, інновацій, модернізації виробництва тощо. Потреба у позичкових коштах пов'язана також з фінансуванням оборотного капіталу, бо фірмі може бракувати власних оборотних коштів. Структура капіталу відображається певним чином в активі та пасиві балансу фірми, спрощений варіант якого див. у таблиці 3.
Таблиця 3.
Актив | Пасив
Необоротні активи | І. Власний капітал
Нематеріальні активи | Статутний капітал
Основні засоби | Резервний капітал
II. Оборотні активи | Нерозподілений прибуток
Запаси: | II. Забезпечення наступних витрат і платежів
виробничі запаси | III. Довгострокові зобов'язання
готова продукція | Довгострокові кредити банків
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги | IV. Поточні зобов'язання
Дебіторська заборгованість за розрахунками | Короткострокові кредити банків
Грошові кошти та їх еквіваленти | Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Поточні зобов'язання за розрахунками
Ш. Витрати майбутніх періодів | V. Доходи майбутніх періодів
Баланс | Баланс
Як бачимо, основний та оборотний капітал фірми — це в активі балансу основні засоби та оборотні активи, інтелектуальний капітал — в активі балансу відображається нематеріальними активами, а пасив балансу відображає власний та позичковий капітал фірми.
Капітал фірми постійно перебуває у русі, що можна визначити як кругооборот капіталу. Якщо припустити, що капітал починає своє функціонування з певної суми грошей, яку авансовано на придбання матеріальних та особистих чинників виробництва, то його кругооборот охоплює такі стадії: 1) купівля чинників виробництва (купівля засобів виробництва та найом робітників) Г—Т; 2) виробництво продукції В; 3) реалізація новоствореної продукції Т1 — Г1 (Г — гроші, Т — товар, В — виробництво,!'1 — новостворений товар, складовою ціни якого є прибуток, Р — гроші, отримані від реалізації новоствореного товару з урахуванням прибутку). Таким чином, кругооборот капіталу фірми можливо відобразити як послідовність стадій його руху, у межах яких капітал функціонує у формі грошей, факторів виробництва і товарів:
Г-Т...В...Т1 – Г1
Отже, рух капіталу забезпечив фірмі прибуток: авансована сума грошей зросла з Г до Г1.
Постійний рух капіталу фірми — це його оборот, швидкість якого вимірюється кількістю оборотів, що їх здійснює капітал за рік. Оборот оборотного капіталу фірми, що діє у сфері виробництва, дорівнює одному виробничому циклу. Навпаки, оборот основного капіталу фірми охоплює кілька виробничих циклів, протягом яких він зношується фізично і морально, тобто поступово втрачає свою споживну вартість та вартість. Фізичний знос — це матеріальне зношування засобів праці внаслідок їх використання, або схову. Моральний знос — це втрата економічної ефективності та доцільності використання засобів праці до моменту їх повного фізичного зношування. У цьому разі основний капітал втрачає вартість з двох головних причин: перша — зростання продуктивності праці у галузях виробництва засобів праці, що обумовлює зниження їх вартості. Це потребує переоцінки основного капіталу фірми відповідно до нових цін на ринку засобів праці. Друга причина морального зносу — поява внаслідок науково-технічного прогресу якісно нових засобів праці, що мають вишу продуктивність, кращі експлуатаційні характеристики. У цьому разі засоби праці, що їх використовує фірма, треба або модернізувати, або вилучити з основного капіталу, що обумовлює певні втрати та зниження вартості основного капіталу фірми.
Знос засобів праці у грошовій формі заміщується шляхом поступового перенесення вартості основного капіталу на продукт, що виробляється, з метою подальшого відтворювання засобів праці на момент їх повного зношування. Цей процес визначається як амортизація. Амортизаційні відрахування розраховуються та здійснюються на базі норм та порядку амортизації, що визначені чинним законодавством згідно з державною амортизаційною політикою. Амортизаційні відрахування можна проводити пропорційним методом, що припускає перенесення вартості основного капіталу на новостворений продукт рівними частинами протягом усього нормативного строку використання засобів праці, або методом прискореної амортизації, коли більша частина вартості основного капіталу амортизується вже у перші роки використання засобів пращ, що забезпечує прискорення впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.
Види фірм (підприємств)
Види фірм (підприємств) можна класифікувати за різними критеріями. Розглянемо найпоширеніші з них.
Залежно від основних форм власності визначають приватні, колективні та державні фірми (підприємства). Відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" в Україні можуть діяти такі підприємства:—
приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;—
колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;—
господарські товариства (акціонерні товариства відкритого та закритого типу, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства);—
підприємство, засноване на власності об'єднання громадян;—
комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;—
державне підприємство, засноване на державній власності, у томі числі казенне підприємство. Державне підприємство, яке не підлягає приватизації, може бути перетворено на казенне, якщо, по-перше, воно здійснює виробничу або іншу діяльність, яку згідно з законодавством може здійснювати тільки державне підприємство; по-друге, головним споживачем продукції підприємства (понад 50%) є держава; по-третє, підприємство є природною монополією.
За розміром фірми (підприємства) поділяють на малі, середні, великі. Головним критерієм розміру фірми є кількість працюючих. Наприклад, у США до малих підприємств належать підприємства, на яких зайнято до 500 робітників, в Японії — до 300 робітників. В Україні, відповідно до ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" до малих підприємств належать підприємства:—
у промисловості та будівництві — з кількістю працюючих до 200 осіб:—
в інших галузях виробничої сфери — з