Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





на державній власності, здебільшого низькоефективні. Тому практично в усіх економічно розвинутих і в багатьох країнах, що розвиваються, сформувалася тенденція до скорочення сфери суспільного підприємництва, ширшого використання змішаних форм власності за рахунок залучення приватного капіталу в різних його формах.

У цілому можна сказати, що відбувається трансформація системи державного підприємництва. Держава обмежує свою участь або зовсім виходить із традиційних галузей, що ґрунтуються на державній власності (транспорт, зв'язок та ін.) у міру їхньої підготовки для приватизації і посилення організаційно-технічного і фінансового потенціалу. Держава почала також більше орієнтуватися на ринкові форми господарювання: на зміну чисто державним підприємствам приходять державні корпорації, які мають велику автономію в фінансово-управлінських питаннях, питаннях розпоряджень власністю; у свою чергу ці корпорації поступово замінюються акціонерними компаніями з участю державної власності. Таким чином, ця власність немовби "розчиняється" в різних формах приватної і колективної власності.

Становлення нових форм господарювання в Україні

Переведення економіки України на ринкові засади супроводжується формуванням і відповідних нових форм господарювання, до яких передусім належать: господарські товариства, кооперативи й об'єднання підприємств.

Господарські товариства є особливою формою організації підприємницької діяльності. Такими визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених Господарським кодексом України, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства. Кожен вид господарських товариств має суттєві особливості, про що свідчить назва.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами і несе відповідальність тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю — це господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів; несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є таке, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

Командитне товариство — коли декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

В Україні на 1.01.2005 року було зареєстровано всього 1 023 396 підприємств і організацій; з них 34 571 акціонерних товариств; 302 942 товариств з обмеженою відповідальністю; 694 товариств з додатковою відповідальністю; 1988 повних товариств та 694 командитних товариств.

Найрозвиненішою формою господарського товариства, яке має в своєму розпорядженні поколіннями вироблений ефективний фінансовий механізм, є акціонерне товариство. У країнах з ринковою економікою на акціонерні форми господарювання припадає ЗО—40 % виробничих фондів. У зв'язку з реалізацією політики приватизації об'єктів державної власності появи акціонерних форм господарювання слід чекати і в Україні.

Акціонерна форма господарювання має великі переваги, а саме:—

фінансові — акціонерне товариство створює механізм оперативної мобілізації великих інвестицій і регулярного отримання доходів у вигляді дивідендів від акцій;—

економічні — акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, які оформляються у вигляді перехресного або ланцюгового володіння акціями;—

соціальні — розпродаж і роздача акцій сприяє перетворенню державної власності і залученню до власності широких верств населення.

Акціонерні товариства ділять на два види:—

акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;—

акціонерне товариство закритого типу, акції розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Головним атрибутом акціонерного товариства є акція. Акція — цінний папір без установленого строку обігу, який свідчить про часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві і здебільшого право на участь в управлінні ним, а також дає право його учасникові на отримання частки прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства. В Україні використання акцій як особливого виду цінних паперів регулюється відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", № 1201-ХІІ від 18.06.91 року, а також згідно з Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" № 448/96-ВР від 30.10.96 року (із змінами і доповненнями) та іншими законами. Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом.

Нині в Україні ведеться робота щодо ефективного використання десятиріччями відпрацьованого фінансового механізму традиційного акціонерного товариства. У зв'язку з проведенням масової приватизації майна державних підприємств практично кожний громадянин України матиме справу з цим видом цінних паперів. Тому знання про них можна вважати економічним всеобучем, а знайомство з формами їхнього застосування — навичками, необхідними для максимального використання у своїх інтересах права на частину державного майна, що безоплатно розподіляється.

Необхідно розрізняти чотири види акцій: іменні, на пред'явника, привілейовані і звичайні. Здебільшого окремі громадяни стають власниками іменних акцій. У цьому випадку до книги реєстрації акцій повинні бути занесені відомості про кожну іменну акцію (в тому числі про власника і час придбання акції), а також про кількість таких акцій у кожного акціонера. При реєстрації акції на пред'явника до книги заносяться лише відомості про їхню загальну кількість.

На відміну від звичайних, привілейовані акції дають власникові переважне право на отримання дивіденду, а також на пріоритетну участь у поділі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Однак власники привілейованих акцій здебільшого не беруть участі в управлінні акціонерним товариством, за винятком випадків, коли це передбачено статутом. Привілейовані акції є добрим вкладом доходів населення, оскільки вони застраховані від фінансових невдач товариства і в той же час повною мірою можуть користуватися його успіхами. Для того, щоб управління акціонерним товариством не сконцентрувалося в руках невеликої групи акціонерів, привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статутного фонду акціонерного товариства.

Акція — неділима, тобто, якщо одна і та ж сама акція належить декільком особам, то всі вони вважаються одним власником і можуть здійснювати свої права тільки через одного представника.

Прийняте в Україні законодавство жорстко визначає умови і розміри випуску акцій. Історія перших акціонерних товариств Західної Європи пам'ятає безліч особистих трагедій, пов'язаних з господарським крахом або фінансовими авантюрами. У період становлення нових форм підприємництва, в умовах слабкої нормативної бази і відсутності належного досвіду законодавство, що вводиться, особливу увагу приділяє забезпеченню стабільності діяльності акціонерних товариств і гарантій для рядових власників акцій.

Власники акцій мають право на отримання частини доходу від діяльності акціонерного товариства. Частина доходу, яка виплачується власникові акцій, називається дивідендом. Дивіденди виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і відсотка за банківський кредит.

Виробничий кооператив.

Сучасна економічна реформа, яка поставила собі за мету здійснення реконструкції відносин власності і форм господарювання, практично почалася у нашій країні з проголошення відродження принципів кооперації. Кооперативний сектор повинен був стати тим експериментальним полем, де б перевірялись і вживлялися в економіку втрачені елементи підприємництва і ринкових механізмів. Передусім через кооперацію ставилось завдання відкрити процес формування багатоукладної економіки. Сьогодні в Україні діяльність кооперативів регулюється Законом України "Про кооперацію'1 № 1087-ІУ від 07.10.2003 року.

Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

В економіці України функціонує два основних типи кооперативів: виробничий і споживчий.

Виробничим кооперативом визначається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на особистій трудовій участі та об'єднанні


Сторінки: 1 2 3