Інститут Аграрної Економіки
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
МАРТИНЮК Михайло Анатолійович
УДК 338.43:636.22/28(477.2)
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ЯЛОВИЧИНИ
ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ
(на матеріалах господарств радіоактивно забрудненої зони
Житомирської області).
Спеціальність 08.06.01 – Економіка підприємства
і організація виробництва
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі менеджменту організацій Державної агроекологічної академії України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Поліщук Микола Петрович
Державна агроекологічна академія України,
завідувач кафедри менеджменту організацій
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, Інститут тваринництва
степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”,
заступник директора з наукової роботи
Топіха Іван Наумович;
Кандидат економічних наук, доцент
Національний аграрний університет,
доцент кафедри економіки АПК
Рудий Михайло Михайлович
Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства,
кафедра економіки, організації і планування АПК
Міносвіти, м. Тернопіль
Захист відбудеться “_26_” _січня_ 2000 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.350.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 252127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-ій поверх.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.
Автореферат розісланий “_24__” _грудня_ 1999 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради, кандидат економічних
наук Пулім В.А.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. У соціально-економічному розвитку народного господарства України сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства та гарантом продовольчої безпеки.
Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належить галузі промисловості, однак, неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства.
Середньорічне виробництво валової продукції сільського господарства в Україні в 1998 році склала лише 77,3 % рівня 1994 року, в тому числі обсяг продукції рослинництва скоротився на 17,8 %, тваринництва – на 28,3 %.
Поряд із зменшенням виробництва валової продукції значно знизились показники економічної ефективності. Так, якщо рівень збитковості виробництва сільськогосподарської продукції у 1998 році становить 23,0 %, то тваринницької продукції –49,8 %. З 12630 колективних, міжгосподарських сільськогосподарських підприємств та радгоспів у 1998 році лише 1473, або 11,7 % завершили рік з прибутком, а решта – 11157 підприємств, або 88,3 % є збитковими. Зменшення виробництва продукції сільського господарства призводить до зниження життєвого рівня населення та розвитку кризових явищ в економіці держави.
Особливо загострилась ситуація в АПК починаючи з 1992 року внаслідок лібералізації цін та неконтрольованого зростання їх на матеріально-технічні ресурси. Продовжує знижуватись виробництво м'яса, молока та інших видів сільськогосподарської продукції. Основними причинами цього є розбалансованість матеріально-технічного постачання та зниження ресурсного забезпечення, розлад кредитно-фінансової і грошової систем, посилення інфляційних процесів.
Тому головним завданням переходу до ринкових відносин на найближчий період є стабілізація розвитку аграрно-промислового комплексу, стримування негативних процесів, що охопили аграрний сектор економіки, та забезпечення нарощування виробництва продовольчих ресурсів.
Збільшення виробництва і поліпшення якості м'яса – одне з найвідповідальніших і найскладніших завдань, які стоять перед працівниками аграрно-промислового комплексу. В багатьох країнах світу його розв'язують за рахунок нарощування виробництва яловичини. В порівнянні з м'ясом інших видів тварин у ній більше, ніж у свинині білків (19-20 %) і менше жиру, що задовольняє вимоги більшості споживачів.
Необхідно сказати, що питання організації виробництва яловичини вивчене недостатньо, а що стосується стану організації виробництва яловичини в радіоактивно забруднених територіях, то він потребує додаткового дослідження. Особливо актуальним є питання організації виробництва в цій зоні екологічно чистої продукції. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження і визначило її теоретичну і практичну спрямованість.
Стан вивчення проблеми. На різних етапах розвитку нашої держави значний внесок в наукову розробку теоретико-методологічних і прикладних проблем економіки тваринництва внесли вченні Інституту аграрної економіки УААН, Науково-дослідного економічного інституту Мінекономіки України, Інституту економіки НАН України, Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” та інших науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів країни.
Вагомий внесок в розробку теорії і практики проблем економіки тваринництва здійснили: Амбросов В.Я..,
Бойко В.І. Голованов О.М., Касьянов Л.І., Крисальний О.В.,
Макаренко Ю.М., Омельяненко О.О., Радченко В.В., Рудий М.М.,
Топіха І.Н., Щепієнко П.В. та інші.
Мало висвітленими на сьогодні є питання виробництва продукції на територіях, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Особливо актуальним є питання організації виробництва в цій зоні екологічно чистої продукції. Все це вимагає системності і комплексного підходу до вивчення проблеми та підтверджує високу актуальність вибраної автором теми роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом наукових досліджень, виконаних автором згідно з тематичним планом кафедри менеджменту організацій Державної агроекологічної академії України по темі “Матеріальне стимулювання працівників сільськогосподарських підприємств, зайнятих виробництвом продукції на територіях, забруднених в результаті аварії на ЧАЕС та соціально-економічні аспекти розвитку АПК”.
Мета і задачі дослідження. Метою наукового дослідження є аналіз сучасного стану виробництва яловичини в регіоні радіоактивного забруднення та розробка шляхів підвищення економічної ефективності її виробництва . Для досягнення мети були поставлені такі задачі:
·
уточнення сутності економічної ефективності виробництва та її виявлення в скотарстві;
· удосконалення методики дослідження економічної ефективності виробництва яловичини з врахуванням особливостей районів радіоактивного забруднення;
· аналіз рівня інтенсивності виробництва яловичини;
· аналіз економічної ефективності виробництва яловичини;
· розробка організаційно-економічних заходів підвищення економічної ефективності виробництва яловичини, направлених на зміцнення кормової бази на основі оптимізації посівних площ, удосконалення селекційно-племінної роботи, а також підвищення матеріальної заінтересованості товаровиробників у виробництві екологічно чистої продукції та впровадження енергозберігаючих технологій.
Предмет і об'єкти дослідження. Предметом дослідження є питання організації та підвищення економічної ефективності виробництва яловичини в радіактивно забрудненій зоні. Об'єктами дослідження є діяльність 37 колективних сільськогосподарських підприємств Коростенського, Народицького та Овруцького районів Житомирської області, в яких частка яловичини в структурі грошових надходжень становить більше 25 %.
Інформаційною базою дослідження були відповідні законодавчі акти та нормативні документи Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів та Міністерства агропромислового комплексу України, матеріали статистичної звітності та літературні джерела.
Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження проблеми виробництва яловичини в зоні радіоактивного забруднення і тенденцій в ефективності діяльності колективних сільськогосподарських підприємств обгрунтовані теоретичні основи та запропоновано практичні заходи функціонування підприємств в умовах перехідної економіки.
Сутність наукової новизни основних результатів дослідження:
·
визначено вплив комплексу факторів (селекційно-племінної роботи, трудомісткості виробництва м'яса великої рогатої худоби, затрат кормів на одиницю приросту) на собівартість яловичини;
· розрахована оптимальна структура посівних площ кормових культур з урахуванням мінімального вмісту радіонуклідів в кормах і забезпеченості тварин кормами;
· розроблено пропозиції по підвищенню заінтересованості товаровиробників у виробництві екологічно чистої яловичини;
· узагальнено і визначено доцільність запровадження енергозберігаючих технологій виробництва яловичини.
Практичне значення одержаних результатів. Основні узагальнення та рекомендації, обгрунтовані в роботі, ввійшли в матеріал доповідних записок, поданих автором в Житомирське обласне управління сільського господарства і продовольства. Основні пропозиції одержали практичне впровадження в колективних сільськогосподарських підприємствах ім. Щорса Народицького та “Колос” Овруцького районів. Висновки дисертації використовувались автором при викладанні курсу “Організація сільськогосподарського виробництва” в Державній агроекологічній академії України.
Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Наукові результати, приведені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Проведено комплексне дослідження проблеми виробництва яловичини в зоні радіоактивного забруднення та обгрунтовано напрями ефективного розвитку м'ясного скотарства на основі створення міцної кормової бази, удосконалення селекційно-племінної роботи та поступового створення галузі м'ясного скотарства, підвищення матеріальної заінтересованості товаровиробників у виробництві екологічно чистої продукції та впровадження прогресивних технологій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення результатів дослідження опубліковані автором у журнальних статтях, апробовані на 2-ій міжнародній конференції “Проблеми сільськогосподарської радіоекології – 10 років після аварії на Чорнобильській АЕС” (м. Житомир, квітень 1996 р.), обласній науково-практичній конференції “Україна – 5 років незалежності” (м. Житомир, листопад, 1996 р.), на конференції Поліської молодіжної академії (1998 р.).
Публікації. Матеріали теми дисертаційної роботи опубліковано в 5 працях, в тому числі 3 статті в провідних наукових фахових виданнях (одноосібно).
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 175 сторінках друкованого тексту, включає 39 таблиць і 21 додаток. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (183 джерела) і додатків.
Структура роботи.
Вступ.
Розділ 1. Наукові основи економічної ефективності виробництва яловичини. 1.1. Сутність економічної ефективності виробництва яловичини. 1.2. Методика досліджень економічної ефективності виробництва яловичини.
Розділ 2. Сучасний рівень виробництва яловичини та фактори, що його обумовлюють. 2.1. Природно-економічні умови розвитку скотарства. 2.2. Рівень інтенсивності виробництва яловичини. 2.3. Економічна ефективність виробництва яловичини.
Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яловичини. 3.1. Особливості кормовиробництва і використання кормів на територіях, забруднених радіонуклідами. 3.2. Перспективи росту виробництва яловичини та створення надійної кормової бази. 3.3. Підвищення матеріальної зацікавленості товаровиробників у виробництві екологічно чистої продукції в зарубіжних країнах та в Україні. 3.4.. Удосконалення селекційної та племінної роботи в скотарстві. 3.5. Запровадження інтенсивних технологій відгодівлі великої рогатої худоби.
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки.
Основний зміст дисертаційної роботи
У першому розділі – “Наукові основи економічної ефективності виробництва яловичини” – розглянуті сутність економічної ефективності виробництва та методика її дослідження.
Необхідно підкреслити, що більшість питань визначення ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах недостатньо вивчені і викликають дискусії вчених-економістів. Це пояснюється складністю категорії ефективності в методологічному відношенні, відсутністю чіткого розмежування таких понять як сутність, критерій, показник.
В економічній літературі часто ототожнюють поняття “критерій економічної ефективності” та “показник економічної ефективності”, хоча між ними існує принципова різниця. Вона виражається в тому, що критерій на відміну від показника з більшою повнотою відображає категорія ефективності. Сутність критерію ефективності відображає якісну сторону, а показники характеризують її в кількісному визначенні, і хоч обидві сторони знаходяться в постійному поєднанні, це не означає їх рівнозначності.
Суспільство в найбільшій мірі зацікавлене у збільшенні продукції і зниженні витрат на її виробництво. Цим визначається сутність критерію ефективності виробництва. Однак не лише суспільство в цілому, але й кожне підприємство зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва. Внаслідок цього критерій ефективності відображає як інтереси суспільства в цілому, так і кожного окремого підприємства.
Для об'єктивної характеристики стану вивченості змісту категорії економічної ефективності необхідно визначитись із параметрами, які його характеризують. На наш погляд, до них слід віднести відповідність економічних законів і категорій, що використовуються при дослідженні економічної ефективності, реально існуючим та соціальним зв'язкам і досконалістю показників, які використовуються при визначенні економічної ефективності.
В економічній науці немає чіткого розділення двох споріднених понять – “ефективність” і “економічна ефективність”, хоча очевидно, що перше носить більш загальний характер, ніж друге. Говорячи про ці поняття більшість вчених сходяться на тому, що економічна ефективність виробництва відображається через відношення отриманого результату до понесених витрат. При цьому необхідно враховувати, що ресурси характеризують обсяг авансованих у процесі виробництва засобів, а витрати – реально спожиту їх частину, яка перенесла свою вартість на продукцію.
Оскільки поточні витрати є складовою частиною виробничих ресурсів, то витратні показники лише частково відображають ефективність виробництва (за рік), ресурсні – повністю (за весь період відновлення матеріальних ресурсів). Тобто, одні є органічною складовою інших, а тому їх протиставлення безпідставне. Використовувати витратні чи ресурсні показники при визначенні економічної ефективності – це залежить від мети дослідження. Вважаємо, що такий підхід в даний час є найбільш прийнятний.
Ряд економістів поняття ефективності зводять до рентабельності або прибутковості, однак, на нашу думку, ефективність як економічна категорія більш широке поняття. Ефективність виробництва відображає весь процес суспільного виробництва та його результати, а не одну із його сторін. Під результатом (ефектом) слід розуміти збільшення виробництва сільськогосподарської продукції високої якості на одиницю земельної площі при її використанні з найменшими трудовими, матеріальними та грошовими затратами на одиницю продукції на основі підвищення продуктивності праці, повного використання землі та інших ресурсів, підвищення рівня інтенсивності виробництва.
Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок про те, що ефективність виробництва – економічна категорія, яка відображає сутність процесу відтворення і характеризує ступінь досягнення основних цілей, які визначаються системою економічних законів відповідно до суспільного і індивідуального відтворення.
В умовах формування ринкової економіки проблема підвищення ефективності виробництва набуває актуального значення. Слід вважати загальновизначеною думку економістів про те, що економічна ефективність громадського виробництва є складовою частиною теорії відтворення, яка відображає відносини виробництва, розподілу і обміну матеріальних благ і послуг при найменших сукупних затратах живої і уречевленої праці на одиницю кінцевого результату.
Слід сказати, що не лише теоретичні аспекти економічної ефективності агропромислового виробництва розроблені недостатньо, але дискусійними залишаються питання про критерії та показники вимірів. Разом з тим важливість вирішення даної проблеми очевидна, оскільки від цього залежить вибір стратегії в економічному розвитку сільського господарства, визначення головних приоритетів.
Для того, щоб забезпечити підвищення економічної ефективності виробництва, важливо вивчити фактори і правильно обгрунтувати систему критеріїв і показників, які об'єктивно відображають динаміку і закономірності процесу виробництва. Якщо критерій виражає принцип оцінки економічної ефективності, то показник – це числове вираження їх рівнів, або темпів їх зміни у динаміці.
Як показує проведений аналіз в економічній літературі поняття критерію і показника часто ототожнюються або змішуються. Але кожна категорія є певним абстрагуванням явища чи процесу його суттєвих сторін і взаємозв'язків. Вона має якісну і кількісну сторони.
Оскільки критерій (що дослівно перекладається з грецької мови як “мірило”) відображає певні виробничі відносини, він відображає і якісну сторону цих відносин. Тому критерій економічної ефективності повинен знаходитися в нерозривному зв'язку із специфічними економічними законами.
Поряд з якісною стороною критерію є і його кількісне вираження як міри кількісної характеристики даного явища чи процесу. Це дає можливість з єдиних позицій оцінювати і аналізувати одержані результати і знаходити оптимальні варіанти при прогнозуванні економічного розвитку.
Критерій як мірило економічної ефективності конкретизується через показники, які як правило, є лише кількісним вираженням цього вимірника. Показники ефективності виробництва є індикаторами, за допомогою яких можна вивчати стан і динаміку економічних процесів. Вони повинні достатньо достовірно відображати реальні процеси і бути відповідним знаряддям для прийняття управлінських рішень. Враховуючи те, що раціональність суспільних відносин в кінцевому підсумку на всіх стадіях процесу відтворення зводиться до зменшення чи уникнення різного роду витрат і підвищення добробуту учасників цього процесу, а всі витрати в кінцевому результаті матеріалізуються в суспільних затратах праці, можна зробити висновок про те, що критерієм ефективності є максимум економії живої і уречевленої праці з розрахунку на кожну одиницю економічних благ.
У другому розділі – “Сучасний рівень виробництва яловичини та фактори, що його обумовлюють” проведено критичний аналіз виробництва яловичини в колективних сільськогосподарських підприємствах, які розміщені в зоні радіоактивного забруднення.
Успішний перехід колективних сільськогосподарських підприємств до ринкових відносин значною мірою визначається фінансовим станом, який залежить від виробництва та заготівлі тваринницької продукції, а також ступеня економічного стимулювання виробництва продукції скотарства, який виражається в рівні закупівельних цін і його співвідношення з фактичною собівартістю виробництва (табл. 1).
Таблиця 1 Динаміка ціни реалізації, собівартості продукції скотарства та співвідношення між ними в колективних сільськогосподарських підприємствах Поліських районів Житомирської області.
Показники | Молоко | Жива вага ВРХ | Базисний індекс за 1996 рік
Молоко | Жива вага
1996 рік
Реалізаційна ціна 1 ц, грн. | 32,5 | 85,4 | 100,0 | 100,0
Собівартість 1 ц, грн. | 29,6 | 163,0 | 100,0 | 100,0
Рівень собівартості до реалізаційної ціни, % | 91,1 | 190,9 | х | х
1997 рік
Реалізаційна ціна 1 ц, грн. | 25,5 | 67,9 | 0,78 | 0,80
Собівартість 1 ц, грн. | 31,7 | 483,0 | 1,071 | 2,963
Рівень собівартості до реалізаційної ціни, % | 124,3 | 711,3 | х | х
1998 рік
Реалізаційна ціна 1 ц, грн. | 27,6 | 78,6 | 0,85 | 0,92
Собівартість 1 ц, грн. | 50,3 | 478,0 | 1,699 | 2,93
Рівень собівартості до реалізаційної ціни, % | 182,2 | 608,1 | х | х
Як видно з таблиці 1 у 1997-1998 роках реалізаційна ціна 1 ц продукції була значно нижча від собівартості, що є однією з причин збитковості виробництва даних видів продукції. Так, якщо у 1996 році реалізаційна ціна
1 ц молока була вище собівартості на 8,9 пункта, то в 1998 році вона була нижчою на 82,2 пункта. По живій вазі ВРХ дане співвідношення стало ще ширшим. Такий стан пояснюється випереджаючими темпами росту собівартості продукції в порівнянні з темпами підвищення реалізаційної ціни: в 1998 році базисний індекс собівартості 1 ц яловичини склав 2,93, а реалізаційної ціни 0,92.
Цінове свавілля погіршило еквівалентність обміну до непердбачених розмірів. В кінцевому результаті це призвело до збитковості майже всього агропромислового виробництва, в тому числі до збитковості виробництва м'яса яловичини і обмежило можливості сільськогосподарських підприємств ведення не тільки розширеного, а й простого відтворення в даній галузі.
Аналіз, проведений нами на базі об'єктів дослідження показав, що на зменшення рівня збитковості виробництва продукції впливає спеціалізація (табл. 2), концентрація поголів'я (табл. 3) і в найбільшій мірі, звичайно, це рівень годівлі (табл. 4).
Таблиця 2. Вплив спеціалізації на економічну ефективність виробництва яловичини в досліджуваних господарствах Житомирської області. (1998 рік).
Показники | Групи господарств з часткою яловичини в товарній продукції господарства, % | В середньому по господарствах
1 | 2 | 3
25-30 | 31-40 | 41 і більше
Кількість господарств | 15 | 16 | 6 | х
Частка яловичини в товарній продукції в середньому по групах, % | 27,0 | 33,4 | 54,6 | 38,3
Затрати на 1 ц приросту:
праці, люд.-год. | 136,7 | 127,0 | 73,8 | 112,5
кормів, ц к. од. | 22,1 | 19,5 | 9,5 | 17,0
вартості кормів, грн. | 297,4 | 261,3 | 127,3 | 228,6
Собівартість 1 ц приросту, грн. | 569,6 | 430,3 | 405,6 | 468,5
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), % | -74,5 | -53,2 | -39,4 | -55,7
Таблиця 3. Вплив концентрації поголів’я м’ясного контингенту на економічну ефективність виробництва яловичини за 1998 рік
Показники | Групи господарств за поголів’ям ВРХ на одне господарство, голів | В середньому по господарствах
1 | 2 | 3
до 500 | 501-800 | 801 і більше
Кількість господарств | 18 | 11 | 8 | х
Поголів’я м’ясного контингенту на одне господарство, голів | 304 | 629 | 1010 | 648
Приріст однієї голови, кг | 68,2 | 73,5 | 82,4 | 74,7
Виробництво приросту на одне господарство, ц | 207,3 | 462,3 | 832,2 | 484,1
Затрати на 1 ц приросту:
праці, люд.-год. | 132,6 | 120,5 | 84,4 | 112,5
кормів, ц к. од. | 22,5 | 18,1 | 10,4 | 17,0
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), % | -73,3 | -52,3 | -41,5 | -55,7
Таблиця 4. Вплив рівня годівлі молодняка великої рогатої худоби на економічну ефективність виробництва яловичини за 1998 рік.
Показники | Групи господарств по рівню затрат кормів на 1 середньорічну голову молодняка ВРХ, ц к. од. | В середньому по господарствах
1 | 2 | 3
до 15,0 | 15,1-20,0 | 20,1 і більше
Кількість господарств | 18 | 12 | 7 | хх
Затрати кормів на 1 голову, ц | 6,2 | 12,4 | 21,1 | 13,2
Приріст 1 голови, кг | 59,8 | 75,5 | 88,8 | 74,7
Затрати на 1 ц приросту:
праці, люд.-год. | 130,4 | 115,6 | 91,5 | 112,5
кормів, ц к. од. | 24,0 | 16,5 | 10,5 | 17,0
Собівартість 1 ц приросту, грн. | 561,2 | 445,7 | 398,6 | 468,5
Одержано приросту, кг:
на 1 люд.-год. | 0,45 | 0,65 | 0,97 | 0,69
на 1 ц к. од. | 2,5 | 4,5 | 8,4 | 5,1
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), % | -74,9 | -49,8 | -42,4 | -55,7
Як видно з таблиці 4 у 3-ій групі господарств, де затрати кормів на 1 голову складають 21,1 ц к. од., продуктивність тварин вища на 29,0 кг, затрати праці нижчі на 38,9 люд. год. і рівень збитковості становить 42,4 %, що на 32,5 пункти менше в порівнянні з першою групою господарств.
Необхідно відмітити, що організація виробництва яловичини підприємств досліджуваного регіону знаходиться на низькому рівні. Витрати кормів на одиницю продукції перевищують нормативні в середньому на 97,7 %, а по окремих групах витрати кормів на 1 ц продукції досягають до 25,8 ц к. од., що більше проти норми в 2,8 раза. Причиною цього є низький рівень забезпеченості тварин кормами, що не дозволяє організувати повноцінну годівлю тварин, збалансовану за основними поживними речовинами.
У третьому розділі – “Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яловичини” – визначено комплекс організаційно-економічних заходів, здатних суттєво підвищити ефективність виробництва яловичини. Їх сутність зводиться до:
1.
Створення надійної кормової бази та забезпечення повноцінної годівлі тварин, здешевлення виробництва та заготівлі кормів і на цій основі збільшення здавальної ваги тварин, підвищення їх вгодованості, та скорочення строків вирощування і відгодівлі молодняка ВРХ.
Виходячи з проведеного аналізу і фактичного рівня забезпеченості тварин кормами нами було поставлене завдання розрахувати на перспективу оптимальну структуру сільськогосподарських угідь та посівних площ кормових культур, яка б сприяла забезпеченню потреб тваринництва підприємств в повноцінній годівлі при умові мінімального вмісту Цезію-137 в кормах з урахуванням структури поголів'я і спеціалізації господарств по виробництву продукції.
Практичне здійснення запропонованих нами заходів по оптимізації кормової бази разом з іншими організаційно-господарськими заходами дозволить забезпечити тваринництво кормами і на цій основі підвищити продуктивність тварин до 230 кг, що удвічі вище показників 1998 року, затрати праці зменшаться на 46 %, собівартість 1 ц приросту зменшиться на 101,7 грн. і рівень рентабельності становитиме в межах 4,3-5,9 % (табл. 5).
Таблиця 5. Економічна ефективність виробництва яловичини в досліджуваних підприємствах
Показники | КСП ім. Щорса Народицького р-ну | КСП "Колос" Овруцького р-ну | КСП "Колос" Коростенського р-ну
1998 р. | 2008 р (прогноз) | 1998 р. | 2008 р (прогноз) | 1998 р. | 2008 р (прогноз)
Середньорічне поголів’я, гол. | 2310 | 3000 | 869 | 1500 | 1291 | 2000
Середньорічний приріст на 1 голову, кг | 80,3 | 213,0 | 90,8 | 222,0 | 111,0 | 230,0
Вироблено приросту ВРХ на 100 га с.-г. угідь, ц | 47,9 | 130,0 | 45,6 | 128,0 | 33,7 | 121,0
Затрати на 1 ц приросту:
праці:
люд.-год. | 65,2 | 35,3 | 95,2 | 42,0 | 83,3 | 38,4
грн. | 54,8 | 29,6 | 80,0 | 35,3 | 69,9 | 32,2
кормів:
ц к. од. | 15,9 | 9,5 | 16,4 | 9,8 | 15,6 | 9,7
грн. | 202,0 | 80,6 | 211,2 | 84,3 | 193,2 | 80,5
Собівартість 1 ц приросту, грн. | 256,0 | 145,2 | 256,0 | 148,0 | 248,4 | 146,7
Реалізаційна ціна
1 ц, грн. | 125,0 | 153,8 | 131,0 | 154,3 | 118,9 | 153,5
Рівень рентабельності (+), збитковості (-), грн. | -51,1 | +5,9 | -50,5 | +4,3 | -52,1 | +4,6
1.
Удосконалення селекційної та племінної роботи в скотарстві, яка спрямована на створення нової галузі спеціалізованого м'ясного скотарства. Передумовами цього є: продовольчі, соціально-економічні, ресурсні та екологічні.
1.
Здешевленню виробництва яловичини сприятиме широке запровадження в господарствах прогресивних технологій. На нашу думку, найбільш ефективною є інтенсивно-пасовищна ресурсоощадна технологія виробництва яловичини. Вона основана на ефективному використанні природних сіножатей і пасовищ а також сіяних кормових культур. При розведенні м'ясної худоби зменшується потреба в капітальних спорудах.
1.
Оскільки об'єктом нашого дослідження є організація виробництва яловичини на радіоактивно забруднених територіях, то відповідно постає питання, чи можна цю продукцію споживати без шкоди для здоров'я. Основними факторами, які сприяють виробництву екологічно чистої продукції, або близьку до екологічно чистої є: а) технологічні – при випасанні тварин і їх утриманні; б) технологічна переробка продукції тваринництва; в) зміна спеціалізації галузі тваринництва (перепрофілювання); г) зміна режиму годівлі та складу раціонів.
Крім цього, одним із шляхів одержання екологічно чистої яловичини є згодовування тваринам комбікорму з радіопротекторними властивостями, до складу якого входить комплексна мінеральна добавка. При цьому вміст цього комбікорму повинен становити не менше 20 % в раціоні тварин, що зрозуміло веде до значного здорожчання вартості кормів, а це в свою чергу обумовлює ріст собівартості яловичини.
Необхідно також відмітити, що серед заходів, спрямованих на зниження вмісту радіонуклідів у сільськогосподарській продукції, зокрема в м'ясі яловичини, є внесення мінеральних та органічних добрив і вапнування грунтів, що також зумовлює ріст собівартості продукції.
Разом з тим, дослідженнями встановлено, що ціни на екологічно чисту продукцію не відрізняються від середніх цін реалізації, тобто, виробник матеріально не зацікавлений у виробництві екологічно чистої продукції, яка потребує до того ж додаткових витрат. В таблиці 6 приведена фактична собівартість м'яса яловичини, виробленого за звичайною технологією, і розрахункова собівартість екологічно чистої продукції.
Таблиця 6. Собівартість 1 ц яловичини в КСП "Колос" Овруцького району, 1998 р.
Статті витрат | Звичайна технологія | Технологія виробництва екологічно чистої продукції
грн. | % | грн. | %
Оплата праці з нарахуваннями | 38,4 | 14,5 | 38,4 | 12,0
Корми, всього | 144,4 | 54,5 | 200,4 | 62,4
в тому числі радіопротекторні | - | - | 5,45 | 1,6
Додаткові витрати на проведення протирадіаційних заходів на кормових угіддях | - | - | 50,55 | 15,7
Засоби захисту тварин | 6,1 | 2,3 | 6,1 | 1,9
Нафтопродукти | 14,3 | 5,4 | 14,3 | 4,5
Пальне | 11,1 | 4,2 | 11,1 | 3,5
Амортизація основних засобів | 24,6 | 9,3 | 24,6 | 7,6
Поточні ремонти | 10,2 | 3,8 | 10,2 | 3,2
Інші | 15,9 | 6,0 | 15,9 | 4,9
Всього | 265,0 | 100,0 | 321,0 | 100,0
Як свідчать дані таблиці 6 розрахункова собівартість екологічно чистої яловичини на 21,1 % вища в порівнянні з собівартістю продукції, отриманої за звичайною технологією.
Отже, в тваринницькій галузі АПК є значні резерви і можливості отримувати придатну за радіологічними стандартами продукцію шляхом раціонального ведення галузей та їх перепрофілювання. Але, додаткові затрати, понесені господарствами на виробництво такої продукції, повинні компенсовуватись за рахунок державних коштів. Кошти ці повинні надаватись підприємствам у вигляді дотацій.
На наш погляд, лише за умови підтримки товаровиробників шляхом державних дотацій можливе виробництво екологічно чистої продукції. Адже це дало б змогу матеріально зацікавити колективні сільськогосподарські підприємства у виробництві такої продукції.
Висновки
1.
Визначальним у функціонуванні підприємств в ринкових умовах є результат (ефект), під яким слід розуміти збільшення виробництва сільськогосподарської продукції високої якості на одиницю земельної площі з найменшими трудовими, матеріальними і грошовими затратами.
1.
Організація виробництва яловичини в підприємстах досліджуваного регіону знаходиться на низькому рівні. Причиною цього є неналежне забезпечення тварин кормами, що не дозволяє організувати повноцінну, збалансовану за поживними речовинами годівлю тварин.
1.
Ефективне виробництво яловичини можливе лише при організації надійної кормової бази. Розрахована нами в результаті вирішення поставленої задачі оптимальна структура сільськогосподарських угідь та структура посівних площ сільськогосподарських культур в комплексі з організаційно-господарськими заходами сприятиме забезпеченню потреби тварин досліджуваних господарств у кормах.
1.
Виробництво екологічно чистої яловичини в зоні радіоактивного забруднення вимагає додаткових коштів, що знижує її конкурентоздатність. Ефективна організація виробництва даної продукції в регіоні можлива лише за рахунок фінансової підтримки держави.
1.
Основою інтенсифікації скотарства та підвищення його ефективності є прогресивні технології, які характеризуються ресурсоощадністю і сприяють зниженню собівартості продукції.
1.
Нарощування виробництва яловичини в досліджуваному регіоні передбачається за такими основними напрямками інтенсифікації:
·
забезпечення повноцінної годівлі тварин;
· поліпшення відтворення стада за рахунок зменшення кількості ялових корів, кращого збереження поголів'я та використання надремонтних телиць для додаткового надходження помісного поголів'я;
· створення племінної бази м'ясного скотарства за рахунок поліпшення діючих та організації нових репродукторів м'ясного напрямку продуктивності;
· удосконалення технології інтенсивного вирощування та відгодівлі худоби, впровадження комплексної механізації всіх виробничих процесів;
· поглиблення спеціалізації підприємств.
Список публікацій за темою дисертації
1.
Мартинюк М.А. Підвищення продуктивності скотарства // Економіка АПК, 1998, № 5, с. 12-14.
1.
Мартинюк М.А. Економічна ефективність виробництва яловичини в КСП ім. Горького Народицького району Житомирської області // Агроінком, 1998, № 7-8, с. 49-50.
1.
Мартинюк М.А. Резерви збільшення виробництва продукції скотарства // Агроінком, 1998, № 11-12, с. 18-19.
1.
Мартинюк М.А. Підвищення матеріальної заінтересованості товаровиробників у виробництві екологічно чистої продукції // Економіка АПК, 1999, № 10, с. 60-65.
1.
Мартинюк М.А., Славов В.П. та ін. Рекомендації по створенню селянських (фермерських) господарств на Поліссі України // м. Житомир, ДААУ (автора 0,4 др. арк.).
1.
Мартинюк М.А. Вплив раціонів з різною питомою вагою зернових кормів на ефективність відгодівлі бичків чорно-ряюої породи // Ювілейний випуск праць науковців Житомирського с.-г. інституту, Житомир 1992, с. 192-194. (автора 0,1 др. арк.).
Анотації
Мартинюк М.А. Економічна ефективність виробництва яловичини та шляхи її підвищення (на прикладі господарств радіоактивно забрудненої зони Житомирської області).
Дисертацією є рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка підприємств і організація виробництва. Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 1999.
Викладені основні результати комплексного дослідження та організаційних проблем виробництва яловичини на прикладі колективних сільськогосподарських підприємств зони радіоактивного забруднення Житомирської області. Обгрунтовані напрямки розвитку та ефективного функціонування підприємств на основі організації повноцінної годівлі тварин, підвищення матеріальної зацікавленості товаровиробників у виробництві екологічно чистої продукції, впровадження інтенсивних технологій та удосконалення селекційно-племінної роботи, направленої на створення галузі спеціалізованого м'ясного скотарства.
Основним напрямком створення галузі м'ясного скотарства є промислове схрещування. Проводиться в господарствах, що розводять худобу молочних порід, де виділяється до 12-15 % маточного поголів'я, яке входить в селекційну групу. Біологічний “Закон гетерозису” при промисловому схрещуванні дасть ефект лише у випадку, якщо він використовується як система, що доповнює цілеспрямовану селекційну роботу як в молочному, так і в м'ясному скотарстві.
Основним завданням селекційної роботи в м'ясному скотарстві є створення високопродуктивних стад з метою отримання високопродуктивних тварин, здатних в конкретних природно-кліматичних і технологічних умовах інтенсивно рости, які характеризуються високим забійним виходом, дають високоякісну продукцію, пристосовані до місцевих умов і мають високу плодючість.
Ключові слова: яловичина, корми, економічна ефективність, ціна, прибуток, ринок.
M. A. Martynyuk Economic efficiency of production and ways of its increase (after the example of farms located in radioactively contaminated zone of the Zhytomir region).
The dissertation for the degree of the Сandidate of Economics, specialization 08.06.01. – Economics of enterprises and organization of production. Institute of agrarien economics of UAAS. Kyiv, 1999.
The thesis is a manuscript.
The thesis presents the results of integrated investigation and organizational problems of producing beef after the example of collective agricultural enterprises located in radioactivity contaminated zone of the Zhitomir region. It substantiates ways of development and effective functioning of farms on the basis of organizing full-bodied beading of animals, improving selection and pedigree work, increasing material interest of producers in ecologically safe production and introducing complex technologies.
The main direction in beet cattle husbandry is industrial crass breeding. Et is done on dairy farms trough farming a selection group which include 12-15 ceut of the seedstock available.In industrial crass breeding the biological rule of heterasis wile work more effectively when applied alongside with purposeful selection in bath dairy & buff cattle husbandry.
The selection priority in buff cattle breeding is the development of highly-productive herd able of intensive groioth under curtain natural climatic & tehnological conditions. These animals should be characterized beg high prolificacy & meat yield & should be knell adapted to local conditions.
Key words: beef, feeds, economic efficiency, price, income, market.
Мартынюк М.А. Экономическая эффективность производства говядины и пути ее повышения (на примере хозяйств радиоактивно загрязненной зоны Житомирской области).
Диссертацией есть рукопись.
Диссертация на соискание ученной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01. – Экономика предприятий и организация производства. Институт аграрной экономики УААН, Киев, 1999.
Изложены основные результаты комплексного исследования теоретических основ и организационных проблем производства говядины на примере коллективных сельскохозяйственных предприятий зоны радиоактивного загрязнения Житомирской области. Обоснованы направления развития и эффективного функционирования предприятий на основе организации комплексного кормления животных, совершенствования селекционно-племенной работы, повышения материальной заинтересованности товаропроизводителей в производстве экологически чистой продукции и внедрения прогрессивных технологий.
В работе акцентируется внимание на том, что для эффективного ведения агропромышленного производства, в том числе и производства говядины, необходимо осуществить такие организационно-хозяйственные мероприятия:
1)
С учетом проведенного анализа и фактического уровня обеспеченности жывотных кормами нами на основании решения экономико-математической модели оптимизации структуры сельскохозяйственных угодий и структуры посевных площадей даны предложения по оптимальному обеспечению животных полноценными кормами с учетом минимального содержания в них Цезия-137.
1)
Совершенствование селекционно-племенной работы в скотоводстве, которая направлена на создание отрасли специализированного мясного скотоводства. Предпосылками этого есть: продовольственные, социально-экономические, ресурсные и экологические.
Новым направлением создания отрасли мясного животноводства – промышленное схрещевание. Используется в хозяйствах, которые разводят животных молочных пород, где выделяется до 12-15 % маточного поголовья, которое входит в селекционную группу. Биологический “Закон гетерозиса” в промышленном схрещивании даст эффект лишь при условии, что он используется как система, которая дополняет целенаправленную селекционную работу как в молочном, так и в мясном животноводстве.
Основным заданием селекционной работы в мясном скотоводстве есть создание высокопродуктивных стад для получения высокопродуктивных животных, способных в конкретних климатических и технологических условиях интенсивно расти, которые характеризуются высоким убойным выходом, дают высококачественную продукцию.
1)
Внедрение прогрессивной интенсивно-пастбищной технологии производства говядины, основанной на эффективном использовании естественных сенокосов и пастбищ.
Для внедрения интенсивно-пастбищной технологии необходимо строительство откормочных площадок простейшей конструкции с целью экономии капитальных вложений. С этой целью можно переделать существующие во многих сельскохозяйственных предприятиях летние лагеря, используя местные строительные материалы. Во многих случаях достаточно только поднавеса с ветрозащитными деревянными стенами. Крыша поднавеса должна быть двускатной, для того, что бы задержать тепло, которое вырабатывается животными. Поскольку зимой в таком помещении температура не на много отличается от температуры на улице, то большое значения имеет оснащение утеплённого логова для животных. Таким есть логово на глубокой подстилке. Его создают за 15-20 дней до наступления стойких морозов. Для этого под навесом расстелют соломенную резку слоем 30-40 см., после чего туда загоняют животных на ночлег. Последующие слои соломы расстеляют после загрязнения животными предыдущих. Это позволяет сэкономить значительные средства на ежедневной уборке навоза, которая необходима в современных типовых помещениях. После окончания стойлового периода, навоз с поднавесов убирают бульдозерами.
При интенсивно-пастбищной системе используется естественная способность животных к поеданию пастбищных кормов. С этой целью разными способами стремятся удлинить пастбищный период.
В условиях нашего государства ее внедрение целесообразно.
1)
Так как объектом нашего исследования есть организация производства говядины на радиоактивно загрязненных территориях, возникает вопрос об употреблении такой продукции без вреда для здоровья. Основными факторами, которые способствуют производству экологически чистой продукции есть:
·
технологические - при выпасе животных;
· технологическая переработка продуктов животноводства;
· перепрофилирование предприятий;
· смена режима кормления и состава рационов.
1)
Производство экологически чистой говядины требует использования дополнительных средств, что снижает эффективность ведения отрасли. Поэтому организация производства говядины в хозяйствах радиоактивно загрязненных территорий должна базироваться на финансовой поддержке государства.
Ключевые слова: говядина, корма, экономическая эффективность, цена, прибыль, рынок.
Підписано до друку 26.11.99 р.
Ум. друк. арк. 1,0. Зам. 2763. Тираж 100.
Віддруковано в ОП “Житомирська облдрукарня”
