НАУКОВО-ДОСЛІДНИ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
БАБЕНКО
ГЕННАДІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 330.341.4+338.45
СТРУКТУРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ПРОМИСЛОВОСТІ КРИМУ
Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті
Міністерства економіки України
Науковий керівник: доктор економічних наук,
Якубовський Микола Миколайович,
Науково-дослідний економічний
інститут Мінекономіки України, заступник директора з наукової роботи, завідуючий відділом міжгалузевих та
структурних проблем виробництва
Опоненти: доктор економічних наук, професор
Гончаров Юрій Вікторович,
Державний комітет промислової політики України, начальник управління
кандидат економічних наук,
Зрібняк Анатолій Леонідович,
Адміністрація Президента України, зав. відділом з питань макроекономічного та регіонального аналізу Головного управління з питань економічної політики
Провідна організація: Інститут економіки промисловості НАН України,
відділ проблем регіональної економіки (м. Донецьк)
Захист відбудеться 27 лютого 2001 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по присудженню наукового ступеня доктора економічних наук при Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України за адресою: 01601 м. Київ-103, бульвар Дружби народів, 28, зал засідань, 5 поверх.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Науково-дослідного економічного інституту Мінекономіки України за адресою: 01601 м. Київ -103, бульвар Дружби народів, 28.
Автореферат розісланий 23 січня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.В.Базилюк
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Проблеми структурної перебудови економіки не є новими. Вони виникали на різних етапах світового економічного розвитку в багатьох країнах світу. Але там вони здебільшого обмежувалися формуванням більш ефективних пропорцій матеріального виробництва, враховуючи досягнення науково-технічного прогресу, або під впливом енергетичної кризи, яка охопила більшість розвинених країн світу в середині 70-х років. Останнім часом істотним мотиваційним чинником структурної трансформації економіки на світовому рівні виступають процеси глобалізації національних економік.
Для України важливість і складність завдань структурної перебудови економіки крім названих чинників визначається також особливостями перехідного етапу, коли зміни пропорцій матеріального виробництва відбуваються на фоні глибинних трансформацій у виробничих відносинах і соціально-політичному укладі суспільства, пов'язаних з переходом від адміністративно-планової до ринкової системи господарювання і побудовою незалежної держави. Це вимагає підвищення наукової обгрунтованості як поточних рішень відносно структурних змін в економіці, так і у формуванні довгострокової структурної політики держави та її окремих регіонів.
Незважаючи на досить змістовний науковий і практичний здобуток в цій області проблематику структурної трансформації економічних систем не можна вважати вичерпаною. Залишаються недостатньо висвітленими соціально-економічна природа структуроутворення, її фактори, концептуальні принципи структурної трансформації на етапі формування виробничих відносин, адекватних ринковій економіці. Особливо багато питань виникає, коли об'єктом структурної трансформації стає провідна галузь регіональної економіки - промисловість. Це пов'язано з особливостями кожного регіону відносно масштабів розвитку продуктивних сил, наявності природних ресурсів, географічного положення, ролі і місця в економічній системі держави і деяких інших чинників. Отже, актуальність дослідження визначається зростанням ролі структурної трансформації у підвищенні ефективності і конкурентоспроможності промисловості Криму та недостатнім науково-теоретичним обгрунтуванням її напрямів і пріоритетів в умовах перехідної економіки.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося в рамках тематичного плану НДЕІ Мінекономіки України в складі тем: 1-99 “Програма структурної перебудови економіки України на середньостроковий період 1999-2003 роки”, реєстраційний номер №0199U002355; 31-99 “Формування стратегії структурних змін і підвищення конкурентоздатності промислового виробництва” (№0199U002566); 17-00 “Дослідження проблем розвитку окремих секторів економіки, визначення шляхів і механізмів проведення необхідних структурних змін” (№0100U003644).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в розробці науково обгрунтованих принципів, пріоритетних напрямів і прогнозних параметрів структурної трансформації і розвитку промисловості Криму, що сприятиме підвищенню ефективності державного впливу на процеси структурних змін та прискорить ринкову адаптацію економіки регіону.
Для досягнення відміченої мети були поставлені і вирішені такі основні завдання:
·
узагальнено теоретичні положення щодо економічної сутності структурної трансформації промисловості та визначено фактори структуроутворення в умовах перехідної економіки;
·
обгрунтовані найбільш істотні принципи формування галузевої структури промисловості, які властиві етапу ринкової трансформації з урахуванням особливостей економіки кримського регіону;
·
визначені протиріччя і диспропорції існуючої галузевої структури промисловості Криму, що стримують її розвиток в умовах формування ринкових відносин;
·
розроблена концепція вдосконалення галузевої структури промисловості Криму з обгрунтуванням пріоритетних напрямів, прогнозних параметрів розвитку та заходів інституціонального забезпечення.
Наукова новизна отриманих результатів. До основних результатів дисертаційного дослідження, які визначаються новизною, віднесено такі теоретичні і практичні положення:
·
дістало подальший розвиток теоретичне визначення сутності структури економіки як категорії, що відбиває сукупність матеріально-речовинних пропорцій відтворювального процесу та склад інституціонального устрою виробництва, які в умовах перехідної економіки формується не лише під впливом суспільного розподілу праці, як було раніше, а й через глибинну трансформацію форм власності та багатогранність виробничих відносин, притаманних постсоціалістичному етапу;
·
удосконалено систему структуроутворюючих чинників за рахунок включення до неї окрім виробничих факторів, що були визначальними в умовах планового господарства, суто ринкових, які на перехідному етапі перебирають на себе провідну роль у формуванні структури промислового виробництва, а саме: ситуаційні – кон’юнктура ринку (попит-пропозиція), облік яких дозволяє уникнути диспропорцій в розвитку виробництва; інституціональні, які утворюють широкий спектр структурних розрізів промисловості в залежності від форм власності, складу господарюючих суб’єктів і організаційних систем управління; мотиваційні, що впливають на структуру промислового виробництва через багаторівневу систему інтересів, піднімаючись від окремого індивідуума від підприємства, галузі, регіону і держави загалом;
·
обгрунтовано концептуальні принципи формування галузевої структури промисловості Криму, які враховують особливості кримського регіону та попередній досвід реформування економіки і передбачають: підвищення регулюючої ролі держави і регіону у здійсненні структурних змін, проблемний перехід у виборі цілей і пріоритетів структурної перебудови, інноваційний тип розвитку з опорою на власні ресурси, функціонально-галузеву збалансованість структурної трансформації, використання інтеграційних процесів на міжрегіональному і зовнішньоекономічному рівнях;
·
вперше дістала наукового обгрунтування система пріоритетів структурної трансформації промисловості Криму, яка базується на діалектичній єдності існуючих диспропорцій та потенційних можливостей їх виправлення. Вона передбачає: а) підвищення соціальної спрямованості промислового виробництва за рахунок прискореного розвитку галузей і виробництв, орієнтованих на задоволення зростаючого попиту на промислову продукцію санаторно-курортного комплексу та потреб індивідуального житлового будівництва, що сприятиме розвитку Криму як державної оздоровниці та облаштуванню депортованих сімей, які повертаються; б) зростання енергетичної незалежності Криму шляхом освоєння шельфових запасів вуглеводневої сировини (нафти і газу), використання відновлюваних джерел енергоресурсів (вітро-, геліо-, геотермоенергетика) та зниження енергоємності виробництва через впровадження енергозберігаючих технологій і обладнання; в) створення промислової бази інфраструктурного забезпечення економіки Криму за рахунок організації виробництва високотехнологічних видів машинобудівної продукції з імпортних комплектуючих, будівництва транспортно-промислового вузла світового рівня (“Донузлав”), спорудження транспортного переходу через Керченську протоку та створення комплексної комунікаційної мережі Криму з використанням новітньої технології – струнного транспорту Юницького;
·
обгрунтовано прогнозні параметри розвитку галузевої структури промисловості Криму на період 2001-2010 роки та заходи інституціонального забезпечення структурної трансформації, що посилюють соціальну орієнтацію промислового виробництва, збільшують енергетичний потенціал та формують промислову базу інфраструктурного забезпечення економіки Криму.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони розвивають науково-методичну основу державного і регіонального регулювання процесів структурної трансформації промисловості на етапі становлення ринкових відносин та практичні засади розв’язання структурних проблем в конкретному регіоні. Зокрема це стосується запропонованих в дисертації факторів і умов структуроутворення, концептуальних принципів формування галузевої структури промисловості, комплексної оцінки існуючих диспропорцій та пріоритетних напрямів структурної трансформації промисловості Криму, а також заходів інституціонального забезпечення, які доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть бути використані в практиці державного регулювання структурних змін.
Результати дослідження були використані при розробці Програм соціально-економічного розвитку АРК на 1999 р. і на період до 2003 року, Регіональної програми розвитку малого підприємництва в АРК на 2001-2002 роки. За пропозиціями автора була прийнята постанова ВР АРК “Про заходи по підтримці будівництва вітрових електростанцій в АРК” та внесені корективи до Комплексної програми енергозбереження в АРК до 2010 року. Автор брав участь в розробці концепції функціонування Кримського фонду міжнародної інтеграції, проекту створення Кримського морського транспортно-промислового комплексу ”Донузлав” та в обгрунтуванні необхідності будівництва в Криму комплексної комунікаційної мережі, про що свідчать довідки про впровадження результатів дослідження.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційної роботи докладалися і обговорювалися на державних та міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності” – вересень 1999 р., м. Алушта; “Трансформація механізмів управління в механізми господарювання”, - травень 2000 р., м. Сімферополь; “Можливості бізнесу в регіоні Чорноморського економічного співробітництва” – вересень 2000 р., м.Ялта, а також на парламентських слуханнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим, - березень 2000 р. і на засіданнях Клубу директорів України: “Підтримка вітчизняного виробництва: напрями, критерії”, - квітень 1999 р.; “Сучасні важелі і методи управління підвищенням ефективності господарської діяльності”, - квітень 2000 р., що відбулися в м. Ялта.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має наукове і практичне значення. Всі її основні положення виконані і опубліковані особисто автором.
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 робіт загальним об'ємом 9,6 д.а., в наукових фахових виданнях без співавторів.
Структура і об'єм роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, використаних джерел (174 найменування) і додатків, включає 183 сторінки друкарського тексту, 26 таблиць і 10 рисунків.
Основні положення дисертаційної роботи
Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується кардинальною перебудовою господарського механізму, основною метою якої є стабілізація та подальший підйом економіки. Одним з найважливіших і невідкладних напрямів розв'язання цієї проблеми виступає структурна трансформація економічної системи.
В дисертаційному дослідженні розкривається економічна сутність структурної трансформації в умовах перехідної економіки. Показано, що економіка володіє невичерпним різноманіттям внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Її структура характеризується розгалуженим складом і багатогранністю відносин між секторами, галузями і видами господарської діяльності, між різними типами господарюючих суб’єктів та їх системними інтеграціями.
Структура – це складне багатоаспектне поняття, яке визначає загальну “конструкцію” економічної системи (підсистеми). Таке припущення дозволяє визначити економічні основи структурної трансформації через закон кількісного і якісного переходу. Тобто, коли кількісні зміни в системі виходять за межі відповідних параметрів, то вони викликають якісні зміни у функціонуванні системи. Об’єктивний характер структурних змін визначається науково-технічним прогресом, глобалізацією міжнародних економічних зв’язків, трансформацією форм власності і виробничих відносин.
У радянській літературі під структурою економіки в найбільш загальному вигляді розуміли систему пропорцій суспільного розподілу праці, що склалася в умовах пануючої системи виробничих відносин. У ринковій економіці, особливо на перехідному етапі, коли активно йде розвиток інституціональних норм організації суспільної праці шляхом становлення різних форм власності, теоретичні уявлення про структуру економіки, як економічну категорію повинні бути сформульовані так: структура економіки - це модель економічної системи, що відбиває сукупність матеріально-речовинних пропорцій відтворювального процесу та склад інституціонального устрою виробництва, які сформувалися під впливом суспільного розподілу праці та поширення ринкових форм виробничих відносин, притаманних постсоціалістичному етапу.
Враховуючи багатогранність структурної конструкції економіки, її аналіз запропоновано вести в тримірній “системі координат”, з визначенням по векторах:
об'єкту структурного аналізу - економіка держави, регіону, галузі, (підгалузі, промислової групи або підприємства), що виступає як сукупність, яка аналізується;
предмету структурного аналізу – процеси виробництва і використання первинних і вторинних ресурсів, проміжних і кінцевих продуктів, тобто елементи сукупності;
напряму структурного аналізу - відтворювальна, галузева, територіальна, інституціональна структури, які можуть розглядатися як структурні рівні.
Такий підхід дозволяє розглядати структуру економіки як модель управління, в якій можуть бути виділені господарські підсистеми, самостійні ланки і встановлені залежності між ними. Для економіки Автономної Республіки Крим однією з таких найважливіших підсистем і вагомим структуроутворюючим елементом є промисловість, яка дає майже половину всіх товарів, що виробляє регіон, створює біля 39% валової доданої вартості і забезпечує зайнятість 14% робітників і службовців Криму.
В дисертаційному дослідженні обгрунтовано систему структуроутворюючих факторів і умов, що визначають доцільність проведення відповідних структурних змін і найбільш прийнятні варіанти формування економічних пропорцій. Доведено, що базовими при становленні галузевої структури промисловості є природно-ресурсні чинники. Вони утворюють досить ємну групу, в якій слід виділити: основні - це найбільш усталена їх частина, що визначається природними умовами даного регіону. До них відносяться: мінерально-сировинні, енергетичні, земельні, водні і лісові ресурси, трудовий потенціал і основний капітал; розвинені - такі, що утворилися в процесі розвитку продуктивних сил, а саме: загальна інфраструктура (транспорт, зв'язок), науковий потенціал, а також загальноосвітній і культурний рівень населення; спеціалізовані - такі, що забезпечують розвиток спеціальних виробництв, видів діяльності і галузей, а саме науково-технічні, інженерні і матеріально-речовинні засоби, з обслуговування специфічних виробництв, вузькопрофільні наукові лабораторії, полігони, інформаційні фонди по відповідних галузях, а також фахівці відповідного профілю знань.
Але на етапі перехідної економіки при обгрунтуванні перспектив структурної трансформації промислового комплексу особливу увагу потрібно приділяти факторам, що відбивають суто ринкову природу структуроутворення. До них в дисертаційній роботі віднесені: ситуаційні - кон’юнктура внутрішнього і зовнішнього ринків, попит, пропозиція – облік яких дозволить уникнути диспропорцій в розвитку окремих галузей, буде сприяти стабільності і передбаченню економічної ситуації; інституціональні, які утворюють широкий спектр структурних розрізів економіки в залежності від складу господарюючих суб'єктів, форм власності, організаційних систем управління, розмірів підприємств, напрямів діяльності, секторного складу економіки та ін; мотиваційні, які відбивають багаторівневу систему інтересів, підіймаючись від окремого індивідуума до підприємства, галузі, регіону і держави загалом. На рівні підприємства і галузі вони знаходять відображення у реалізації відповідної стратегії розвитку. Інтереси держави і регіону реалізовуються за допомогою відповідної економічної і структурної політики.
Перехідний етап несе в собі діалектичну єдність виробничих відносин як соціалістичного, так і постсоціалістичного устрою. Враховуючи цю особливість, а також попередній досвід реформування економіки, в дисертаційному дослідженні сформульовані концептуальні принципи структурної трансформації, реалізація яких забезпечить більш керований і прогнозований характер формування нової структурної моделі промисловості Криму. Робиться наголос на тому, що:
Необхідно забезпечити підвищення регулюючої ролі держави і регіону в реалізації структурної політики, оскільки надії виключно на регулюючу роль ринку себе не виправдали. До найбільш актуальних аспектів державного впливу в цій області потрібно віднести: формування і реалізацію економічної і структурної політики, усунення деформацій в формах власності, регулювання умов приватизації підприємств, створення конкурентного середовища, забезпечення правового захисту підприємницької діяльності, регулювання міри відкритості економіки і захисту вітчизняного товаровиробника.
Вибір пріоритетів структурної перебудови повинен здійснюватися виходячи з цільової спрямованості і проблемного підходу. Мета є найважливішим індикатором структурної трансформації промисловості. Разом з тим, було б помилкою вкладати в неї суто галузевий зміст. Мета в цьому
випадку повинна виходити за межі галузі, бути співзвучною цільовим установкам регіону і держави з розвитку економіки загалом. Вона повинна, мати якісні і кількісні критерії оцінки, без чого не можна проконтролювати хід досягнення мети і оцінити ефективність структурної трансформації промислового комплексу.
Основу структурної трансформації повинні складати власні ресурси і інноваційний тип розвитку. Така стратегія передбачає, що інвестиційне забезпечення структурних змін повинно бути селективним і здійснюватися через інноваційні ніші економічного зростання. Для Криму в цьому відношенні найбільш перспективними інноваційними нішами є: суднобудування, автомобілебудування, приладобудування, нетрадиційна енергетика, хімічна промисловість, які, в свою чергу, можуть дати інноваційний імпульс розвитку харчової промисловості, особливо традиційним для регіону виробництвам -
виноробству, рибній промисловості, переробці південних овочів і фруктів, м'ясній і молочній промисловості.
Повинна бути забезпечена функціонально-галузева збалансованість структурної трансформації промисловості – з одного боку, вирішені найважливіші функціональні задачі промислового виробництва - підвищення конкурентоздатності, активізація інноваційної діяльності, зниження ресурсо- і енергоємності виробництва, посилення соціальної орієнтації і екологічної безпеки, з іншого, - сформовано найбільш ефективний для даного регіону галузевий склад промислового комплексу. Ці два аспекти активно взаємодіють між собою, оскільки в умовах ринку відродження вітчизняного виробництва можливо виключно за рахунок перспективних галузей, що випускають конкурентоздатну продукцію і активно впроваджують інноваційні технології.
Структурну трансформацію промислового комплексу слід здійснювати з використанням інтеграційних процесів. Якщо із загальнотеоретичних позицій цей принцип необхідно враховувати практично в будь-якому регіоні і будь-якій країні, яка розвиває відкриту економіку, то для Криму він набуває ключового значення. Географічне розташування Криму дає йому унікальні можливості для розвитку зовнішньоекономічного співробітництва з багатьма країнами. Тому вибір пріоритетів структурної трансформації промислового комплексу повинен бути максимально пов'язаний з кон'юнктурою зарубіжних ринків.
У галузевому розрізі промисловий комплекс Криму представлений практично всіма основними галузями. Але реалізація переваг кримської автономії в складі незалежної України поклала початок формуванню більш прагматичних поглядів на структуру промислового розвитку, пов'язану з природно-кліматичними, економічними і територіальними особливостями регіону. Встановлення нових господарських зв'язків на основі ринкових відносин як всередині регіону, так і за його межами ще більш посилили протиріччя між структурою промисловості, що склалася, і сучасною логікою економічного і соціального розвитку Криму.
В дисертаційній роботі обгрунтовано пріоритетні напрями структурної трансформації промисловості Криму. Вони базуються на дослідженні діалектичної єдності існуючих диспропорцій і потенційних можливостей їх виправлення. Доведено, що соціальна орієнтація повинна стати визначальним напрямом формування промислової структури Криму. Потреба в цьому відчувається особливо гостро в зв'язку з тим, що Крим виконує роль державної оздоровниці - чисельність відпочиваючих в 1999 році перевищила постійне населення Криму в 1,9 раза, а до 2005 і 2010 років цей показник прогнозується на рівні 3,2 і 4,1 раза. В той же час в Криму виробляється товарів народного споживання з розрахунку на одного мешканця в 1,4 раза менше, ніж загалом по Україні, в тому числі продовольчих - в 1,7 раза, товарів легкої промисловості - в 4,5 раза, інших галузей - в 1,6 раза.
Не відповідає умовам соціальної орієнтації і, передусім, курортно-рекреаційному вектору розвитку Криму галузева структура промислового комплексу. З одного боку, гіпертрофованих розмірів в структурі промислового виробництва досягла хімічна промисловість (24,3%), яка ні по сировинному забезпеченню, ні по екологічних показниках не може розглядатися як провідна галузь регіону з курортною специфікою, з другого, - практично припинила своє існування легка промисловість, значно нижче за свої можливості працюють харчова промисловість, машинобудування і металообробка. Цей напрям структурних диспропорцій, значно погіршився в зв'язку з різким скороченням виробництва високотехнологічної і наукоємної продукції, промислових товарів тривалого користування.
Перспективи соціальної орієнтації промислової структури кримського регіону мають базуватися на природно-кліматичних умовах, сировинній і виробничій базі, що є в Криму. Цьому буде сприяти організація виробництва лікувально-профілактичних продуктів і препаратів різного призначення з рослинної сировини і морепродуктів, делікатесних продуктів харчування і напоїв підвищеного попиту з південних плодових, ефіроолійних і лікарських рослин, а також непродовольчих товарів, призначених для забезпечення санаторно-курортного і туристичного комплексів - барвників, парфюмерно-косметичних виробів, миючих засобів з натуральної екологічно чистої сировини, приладів і засобів зв'язку, медичної техніки, комплексу машин і технологій для добування і переробки біологічних і мінеральних ресурсів моря і кримських озер. Важливим напрямом структурної трансформації повинен стати розвиток галузей і виробництв, орієнтованих на задоволення зростаючих потреб індивідуального житлового будівництва, повя’заного з облаштуванням депортованих сімей, що повертаються до Криму.
Обгрунтовано пріоритетність енергетичного вектору структурної трансформації промисловості. Електростанції Криму забезпечують лише 7% загальних потреб, а усього за рахунок використання власних паливно-енергетичних ресурсів потреба Криму задовольняється менше ніж на 20%. Забезпеченість газом і нафтопродуктами складає відповідно 65 і 2%. Енергетичні витрати на одиницю валового внутрішнього продукту в 2-3 рази перевищують показники, що мають економічно розвинені країни Європи.
Аналіз потенційних можливостей Криму з енергозабезпечення, зроблений в дисертаційній роботі, засвідчує, що найбільш ефективними напрямами структурних перетворень в промисловому комплексі, щодо вирішення енергетичної проблеми є, з одного боку, - розробка та освоєння власних ресурсів вуглеводневої сировини, розташованих на шельфі Азовського і Чорного морів і використання нетрадиційних видів енергії, з іншого, - зниження енергоємності виробництва, впровадження енергозберігаючих технологій і обладнання.
В дисертації пропонується перелік інноваційних проектів з використання потенціалу прогнозних запасів вуглеводневої сировини на морському шельфі, технічного переозброєння діючих електростанцій і електромереж із застосуванням нових типів енергоустаткування і прогресивних технічних рішень, зі створення за участю TACIS спільних підприємств з розробки енергозберігаючих технологій і виробництва енергозберігаючого обладнання, та використання нетрадиційних джерел енергії, що відновлюються - вітроенергетики, геотермального і геотермічного тепла, енергії сонячного випромінювання, на які багата територія Криму.
Показано, що український сектор Азово-Чорноморського басейну вуглеводневої сировини, який поки що використовується лише на 4%, спроможний задовольнити не лише Крим, а й до 30% загальних потреб України. Потенціал нетрадиційних джерел енергії за експертними оцінками складає: по геотермальній енергетиці – 710 млрд. МВт час/рік, по вітровій – 96 млрд.МВт час/рік, по сонячній – 32,2 млрд.Мвт час/рік. Їх освоєння спроможне забезпечити усталене енергопостачання Криму.
До числа пріоритетів структурної трансформації віднесено необхідність створення промислової бази інфраструктурного забезпечення. Обмежені можливості інфраструктури Криму стримують активізацію промислового розвитку. Застаріла система доріг, транспортних засобів, портового господарства та сервісного обслуговування не відповідає світовим вимогам і не сприяє активному включенню кримської промисловості в економічні зв’язки Чорноморського регіону і світового суспільства, які останнім часом активно розвиваються. Показники розвитку транспорту в Криму відстають від середніх по Україні. Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування в розрахунку на 1000 км2 і на 1 млн. населення менша ніж по Україні відповідно на 38,2 і 36,9%. По автомобільних шляхах з твердим покриттям – на 8,6 і 6,5%.
До числа найбільш перспективних інноваційних проектів з інфраструктурного забезпечення промисловості в дисертаційній роботі пропонується: спорудження транспортного переходу через Керченську протоку; будівництво морського транспортно-промислового вузла світового рівня в Західному Криму (“Донузлав”); створення комплексної комунікаційної мережі Криму із застосуванням новітнього типу транспорту - струнного транспорту Юницького (СТЮ). Реалізація запропонованих пріоритетів дозволить закласти в Криму протягом 10 років якісно нові структурні тенденції розвитку промислового виробництва (Рис.1, табл.1).
Рис.1 Діаграма темпів розвитку галузей промисловості Криму, %
Таблиця 1
Динаміка галузевої структури промисловості Криму, % |
1990 | 1995 | 2000 | 2005 | 2010
Електроенергетика | 0,6 | 6,0 | 9,2 | 9,3 | 9,6
Паливна | 0,1 | 5,7 | 11,2 | 11,5 | 11,8
Металургійна | 2,0 | 7,1 | 2,1 | 1,9 | 1,8
Хімічна | 6,5 | 18,9 | 24,3 | 22,6 | 19,7
Машинобудування | 33,1 | 15,7 | 18,2 | 19,8 | 22,0
Деревообробна | 1,9 | 1,6 | 0,5 | 0,5 | 0,5
Будівельних матеріалів | 5,9 | 6,5 | 3,4 | 3,5 | 3,6
Легка | 7,0 | 1,5 | 0,7 | 0,9 | 1,2
Харчова | 37,2 | 34,8 | 27,8 | 27,8 | 28,0
Інші | 5,7 | 2,2 | 2,6 | 2,2 | 1,8
Дисертація розширює методичну базу структурної трансформації через механізм попередження ризику і своєчасного реагування на кризову ситуацію. Визначено найбільш ймовірні види соціальних, економічних і ресурсних ризиків, за якими доцільно вести постійний моніторинг.
Соціальна група ризиків розглядається як індикатор якості життя, рівня безробіття та політичної стабільності в регіоні. Економічна - відбиває потенційну можливість дестабілізації процесів структурної трансформації через упущення в законодавстві, тінізацію економіки та зростання конкуренції. Ресурсні ризики пов’язані здебільшого з дефіцитом ресурсів – інвестиційних, енергетичних та екологічних. Методом експертного аналізу виконана бальна і сукупна оцінка їх впливу на економічну ситуацію (табл.2).
Таблиця 2
Оцінка ризиків структурної трансформації промисловості Криму |
Ризики | Діапазон зміни
в балах | Коефі-цієнт
впливу | 1995 | 2000 | 2005 | 2010
Б* | С* | Б* | С* | Б* | С* | Б* | С*
Соціальні | Якість
життя | висока – 1
погіршується – 10 | 0,08 | 5 | 0,4 | 8 | 0,64 | 6 | 0,48 | 5 | 0,40
Рівень
безробіття | відсутній – 1
більше 25% – 10 | 0,09 | 6 | 0,54 | 7 | 0,63 | 6 | 0,54 | 5 | 0,45
Міжетнічні конфлікти | відсутні – 1
ймовірні – 10 | 0,05 | 5 | 0,25 | 7 | 0,35 | 5 | 0,25 | 4 | 0,20
Всього: | 0,22 | 1,19 | 1,62 | 1,27 | 1,05
Економічні | Упущення в законодавстві | відсутні – 1
збільшуються – 10 | 0,06 | 8 | 0,48 | 8 | 0,48 | 6 | 0,36 | 5 | 0,30
Тінізація економіки | до 10% - 1
більше 10% - 10 | 0,12 | 6 | 0,72 | 7 | 0,84 | 6 | 0,72 | 5 | 0,60
Конкурентні переваги | високі –1
низькі - 10 | 0,15 | 7 | 1,05 | 6 | 0,90 | 5 | 0,75 | 4 | 0,60
Всього: | 0,33 | 2,25 | 2,22 | 1,83 | 1,50
Ресурсні | Інвестицій-ний клімат | хороший – 1
погіршується - 10 | 0,20 | 8 | 1,6 | 9 | 1,8 | 7 | 1,4 | 5 | 1,0
Дефіцит енерго-ресурсів | відсутній – 1
зростає – 10 | 0,20 | 9 | 1,8 | 9 | 1,8 | 8 | 1,6 | 6 | 1,2
Стан
екології | в нормі – 1
кризовий - 10 | 0,05 | 8 | 0,40 | 9 | 0,45 | 7 | 0,35 | 5 | 0,25
Всього: | 0,45 | 3,80 | 4,05 | 3,35 | 2,81
Разом: | 7,24 | 7,89 | 6,45 | 5,36
* Б – бали; С - сума
Показано, що в 1995-2000 роках сукупна загроза ризиків збільшилася на 8,9%. Найбільш динамічно зростала соціальна група ризиків, яка є найчутливішою до змін, але переважний сукупний вплив мали ресурсні ризики через їх дефіцитність. В прогнозному періоді (2001-2010 рр.) сукупний коефіцієнт ризиків має спадати через структурну трансформацію і загальне покращення економічної і соціальної ситуації.
Запропоновано комплекс заходів інституційного забезпечення з метою більш активного включення підприємницького потенціалу в процес структурних реформ. Зокрема, держава і регіон повинні сприяти формуванню прошарку ефективних власників. Для цього потрібно удосконалити законодавство про реструктуризацію, забезпечити відповідність за незадовільне управління власністю, стимулювати промислово-фінансову інтеграцію, внести зміни в закон про банкрутство з метою прискорення реструктуризації збиткових підприємств. Розвиток малого, середнього і венчурного бізнесу може бути суттєво прискорено, якщо здійснити дерегуляцію підприємницької діяльності, звільнити від оподаткування прибутки малого бізнесу, що йдуть на інвестування, розширити практику прискореної амортизації та спростити систему бухгалтерського обліку на малих підприємствах з урахуванням світового досвіду. Необхідно всіляко заохочувати подальший розвиток ринкової інфраструктури – збільшення консалтингових фірм, розширення системи підготовки і підвищення кваліфікації підприємців, довгострокового банківського кредитування, страхових послуг. Потребує вдосконалення і стабілізації нормативно-правове поле підприємницької діяльності. Доцільно оголосити мораторій на внесення змін до чинного законодавства, наблизити законодавчу базу до світової практики, при внесенні змін до законів передбачити термін на адаптацію до них суб'єктів господарювання, звільнити собівартість від невластивих їй відрахувань, здійснити комплексну експертизу законодавчої і нормативно-правової бази.
Реалізація інституціональних заходів дозволить підприємництву стати рушійною силою у формуванні нової структури промисловості Криму.
Висновки
Дисертаційна робота є вирішенням важливої економічної проблеми, пов’язаної з науковим обгрунтуванням концептуальних принципів, пріоритетних напрямів і прогнозних параметрів структурної трансформації і розвитку промисловості Криму в умовах перехідної економіки. Вона розвиває теорію структуроутворення, створює науково-методичну основу державного регулювання процесів структурної трансформації та пропонує практичні засади розв’язання структурних проблем в конкретному регіоні. Дослідження дозволяє дійти таких загальних висновків:
1.
На перехідному етапі, коли активно йде розвиток інституціональних норм організації суспільної праці, економічна основа структуроутворення значно поширюється через багатогранність виробничих відносин, притаманних ринковій економіці. Поряд з природно-ресурсними факторами структуроутворення, які є базовими, суттєву роль починають відігравати суто ринкові чинники, а саме: ситуаційні (кон’юнктура ринку), інституціональні (форми власності) та мотиваційні (інтереси суб’єктів господарювання).
2.
Для більш ефективного використання ринкових аргументів при формуванні нової структурної моделі промисловості слід забезпечити дотримання таких концептуальних принципів: підвищення регулюючої ролі держави і регіону; цільову спрямованість і проблемний підхід у виборі пріоритетів; інноваційний тип розвитку з опорою на власні ресурси; функціонально-галузеву збалансованість структурної політики та використання потенціалу інтеграційних процесів. Це надасть процесам структурної трансформації більш керованого і прогнозованого характеру.
3.
Виходячи з особливостей Криму, пріоритетного значення набувають такі напрями структурної трансформації промисловості:
K
підвищення соціальної орієнтації промислового виробництва з урахуванням потреб санаторно-курортного і рекреаційно-туристичного комплексів Криму та зростаючого попиту індивідуального житлового будівництва, пов’язаного з облаштуванням депортованих сімей, що повертаються до Криму;
K
укріплення енергетичного потенціалу кримської економіки за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій, використання відновлюваних джерел енергоресурсів, на які багата територія Криму (вітро-, геліо-, термоенергетика) та освоєння шельфових запасів вуглеводневої сировини (нафти і газу);
K
створення промислової бази інфраструктурного забезпечення шляхом формування промислово-транспортних вузлів світового рівня, розвитку принципово нової комунікаційної системи Криму та організації виробництва високотехнологічних видів продукції машинобудування з імпортних комплектуючих та за рахунок конверсії підприємств ВПК.
4.
Структурна трансформація стимулюватиме якісні зміни в тенденціях промислового розвитку. В 2001-2010 роках найбільш динамічно будуть зростати обсяги виробництва в легкій промисловості – в 2,8 раза, машинобудуванні і металообробці – в 2 рази, паливно-енергетичному комплексі – в 1,73 раза, що сприятиме підвищенню їх частки в структурі промислового виробництва. Але структурна трансформація це досить інерційний і капіталомісткий процес, тому навіть за такий період як 10 років не можна очікувати кардинальних зрушень в галузевій структурі промисловості.
5.
Процеси структурної трансформації можуть бути суттєво прискорені за рахунок більш дійового використання підприємницького потенціалу Криму. Тому слід активізувати заходи держави і регіону з формування прошарку ефективних власників, розвитку малого, середнього і венчурного бізнесу та ринкової інфраструктури, вдосконалення нормативно-правового поля економічних відносин. Це дасть змогу прискорити процеси реструктуризації, буде сприяти концентрації промислово-фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах структурної перебудови, стимулюватиме підвищення рівня кваліфікації та інформаційного забезпечення суб’єктів господарювання
Список опублікованих робіт за темою дисертації
Брошури:
1.
Бабенко Г.А. Перспективы структурной трансформации промышленной экономики Крыма. – Симферополь: Таврия, - 1999, - 80 с.
2.
Бабенко Г.А. О концепции промышленной политики Крыма. – Симферополь: Таврия, - 2000, - 42 с.
Статті у фахових виданнях:
3.
Бабенко Г.О. Чинники і умови формування галузевої структури промислового комплексу регіону. // Формування ринкових відносин в Україні. – К.: НДЕІ Мінекономіки України, – 2000, – вип. 9,- с.46-49.
4.
Бабенко Г.О. Роль підприємництва у структурному трансформуванні промислового виробництва Криму. // Економіка України. – К.: 2000, - №12, с.36-40.
5.
Бабенко Г.А. Особенности экономического развития промышленности Автономной Республики Крым. // Современные рычаги и методы управления повышением эффективности хозяйственной деятельности”, - Донецк: ИЭП НАН Украины, -2000, - с. 18-23.
6.
Бабенко Г.А. Реструктуризация – основа сохранения жизнедеятельности предприятий на современном этапе. // Совершенствование форм экономического развития предприятий на современном этапе. – Донецк: ИЭП НАН Украины, - 2000, - с.34-38.
7.
Бабенко Г.А. Механизмы формирования региональной промышленной политики. // Экономика и управление – Симферополь: - 2000, - №2-3, - с. 26-27.
8.
Бабенко Г.О. Проблеми та шляхи структурної перебудови економіки Автономної Республіки Крим. // Підтримка вітчизняного виробництва: напрямки, критерії. – Донецьк: ІЕП НАН України, - 1999, - с.59-65.
9.
Геннадій Бабенко. Деякі питання розвитку вітроенергетики України. // Економіст, - 1999, - №5, - с.72-80.
10.
Бабенко Г.А. Методика оценки эффективности структурной трансформации пищевой промышленности в регионах. //Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Т.2 / За ред. П.Т.Саблука, В.Я.Амбросова, Г.Є. Мознева. – К.: ІАЕ, 2000.- 676 с.
11.
Геннадій Бабенко. Паливно-енергетичний комплекс Криму: проблеми та деякі перспективи розвитку. // Економіст, - 1999, - №10, - с.35-42.
12.
Бабенко Г.А. Теоретические основы структурной перестройки промышленной экономики. // Экономика и управление, Симферополь: - 1999, - №6, - с.3-5.
Анотація
Бабенко Г.О. Структурна трансформація і перспективи розвитку промисловості Криму. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01. – Економіка промисловості. – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2001.
Дисертацію присвячено обгрунтуванню пріоритетних напрямів структурної трансформації та перспектив розвитку промисловості Криму в умовах переходу до ринкових методів господарювання. Поглиблено теоретичне уявлення про економічну сутність структурної трансформації на перехідному етапі, запропоновано класифікацію чинників і умов структуроутворення, що відповідають ринковій природі економічних відносин. На підставі комплексного аналізу існуючих диспропорцій визначено концептуальні принципи, пріоритетні напрями структурних змін та прогнозні параметри розвитку промисловості Криму. Дано пропозиції щодо методики оцінки ризиків та запропоновано заходи інституціонального забезпечення структурної адаптації промисловості Криму до вимог ринку.
Ключові слова: промисловість, структурна трансформація, чинники структуроутворення, концептуальні принципи, тенденції, проблеми, пріоритети, прогнозні параметри.
Annotation
Babenko G.A. Structural Тransformation and Рerspectives of Industry Development of Crimea. - Manuscript.
Dissertation on getting of scientific candidate degree of economic sciences for specialty 08.07.01. Economy of industry. Economic Scientific Research Institute of the Ministry of economy of Ukraine, Кiev, 2001.
Dissertation devoted to basing of priority directions of structural transformation and perspectives of industry development of Crimea in transition conditions to market management methods. Deepened theoretical conception about economic essence of structural transformation on transitional stage, offered a factors classification and conditions of structural creation, that accord with market nature of economical relations. On the base of complex analysis of being disproportion defined conceptual principles, priority directions of structural changes and perspectives of industry development of Crimea. Given the suggestions for risks estimation methods and arrangements realization institutional of guaranteeing of structural adaptation of Crimean industry to market demands.
Key words: industrу, structural transformation, factors of structural creation, conceptual principles, tendencies, problems, priorities, prognosis parameters.
Аннотация
Бабенко Г.А. Структурная трансформация и перспективы развития промышленности Крыма. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – Экономика промышленности. – Научно-исследовательский экономический институт Министерства экономики Украины, Киев, 2001.
Диссертация посвящена обоснованию приоритетных направлений структурной трансформации и перспективных параметров развития промышленности Крыма в условиях формирования рыночных методов хозяйствования. Раскрыта теоретическая сущность структуры как экономической категории и экономическая природа структурной трансформации. Показано, что в условиях рынка пропорции материально-вещественных элементов воспроизводственного процесса формируются не только под влиянием общественного разделения труда, как было раньше, но и в результате многообразия производственных отношений, свойственных постсоциалистическому этапу.
Предложена классификация структурообразующих факторов и условий, в которой помимо базовых - производственных факторов, учтено влияние рыночных - конъюнктура рынка (спрос-предложение), институциональные условия (формы собственности и управления), мотивационные условия (интересы субъектов хозяйствования). Факторы сгруппированы по типу, виду, экономическому содержанию, иерархическому уровню и степени определенности.
Сформулированы концептуальные принципы структурной трансформации промышленности Крыма, которые обеспечат структурным реформам более управляемый и прогнозируемый характер по сравнению с предыдущим опытом. В их основу положены: повышение регулирующей роли государства и региона, проблемный подход к выбору приоритетов, инновационный тип развития с опорой на собственные ресурсы, функционально- отраслевая сбалансированность, использование интеграционных процессов.
В диссертации исследованы отраслевые особенности, структурные диспропорции и институциональные проблемы развития промышленности Крыма. Обоснованы приоритетные направления структурной трансформации, которые базируются на диалектическом единстве существующих диспропорций и потенциальных возможностях их исправления.
Показано, что социальная ориентация должна стать определяющим направлением формирования промышленной структуры Крыма. Она предусматривает ускоренное развитие отраслей и производств, ориентированных на удовлетворение растущей потребности в промышленной продукции санаторно-курортного комплекса и индивидуального жилищного строительства, связанного с обустройством депортированных семей, которые возвращаются в Крым.
Обоснована приоритетность энергетического вектора структурной трансформации, что может быть обеспечено за счет освоения и использования шельфовых запасов углеводородного сырья (нефти, газа) возобновляемых источников энергоресурсов (ветро-, гелио-, геотермоэнергетика) и энергосберегающих технологий.
В числе приоритетных направлений структурной трансформации рассматривается необходимость создания промышленной базы инфраструктурного обеспечения за счет организации производства высокотехнологических видов машиностроительной продукции из импортных комплектующих, формирования промышленно-транспортных узлов мирового уровня и развития принципиально новой коммуникационной системы Крыма (струнного транспорта Юницкого).
Результаты проведенного исследования позволили определить прогнозные параметры развития отраслевой структуры промышленности Крыма на период 2001-2010 годы, которые усиливают социальную ориентацию промышленного производства, увеличивают энергетический потенциал
