БОНДАРЧУК-ГРИТА ГАННА ВАСИЛІВНА

УДК 338.912.1.331.5

ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ 1 
ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ
ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

Спеціальність – 08.06.02 –
Підприємництво, менеджмент та маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Бойко Євген Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України,
завідувач відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
Козоріз Марія Андріївна
Інститут регіональних досліджень НАН України,
завідувач відділу

кандидат економічних наук, доцент,
Пащенко Іван Никифорович
національний університет “Львівська політехніка”

Провідна установа: Ужгородський національний університет,
кафедра економіки, менеджменту та маркетингу, м. Ужгород

Захист відбудеться 21 грудня 2001 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інсти-туті регіональних досліджень НАН України за адресою 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України

Автореферат розісланий 21 листопада 2001 р.

Вчений секретар,
кандидат економічних наук В. ЖОВТАНЕЦЬКИЙ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Стратегія сучасного соці-ально-економічного розвитку України передбачає реформування економіки, створення нового типу господарювання зі всесто-ронньо розвинутою динамічною промисловістю на основі ре-сурсозберігаючих виробництв, які спроможні ефективно працю-вати на кінцевого споживача.

Все більшої актуальності набувають питання, пов’язані з пошуком шляхів підвищення ефективності виробництва, вибором довгострокових цілей розвитку виробництва, оптимального шляху їх досягнення. При цьому пошук найбільш раціональних варіан-тів розвитку ускладнюється необхідністю вирішення довго-строкових завдань в умовах нестабільності і ризику, зокрема, динамічних змін в ресурсній політиці.

В науковій літературі питання, пов’язані з розробкою еко-номічної політики щодо формування і використання виробничих ресурсів висвітлюється недостатньо, особливо це стосується ресурсів підприємств, в зв’язку з чим ця проблема набуває особливої актуальності.

Науковий аналіз відмічених процесів підводить до висновку, що в кожному промисловому підприємстві складаються специ-фічні умови щодо формування і використання виробничих ресурсів. Одночасно є багато спільних ознак і відповідних принципів управління процесом формування і використання виробничих ре-сурсів, які притаманні кожному промисловому підприємству. Звідси випливає потреба в науковому дослідженні основних тенденцій, що сформувались на локальному рівні промислової ієрархії, взаємозв’язку динаміки складу і обсягів виробничих ресурсів з ефективністю виробництва, методів оптимізації про-цесів формування і використання виробничих ресурсів. Це ви-магає відповідних змін в тактиці і стратегії управління ви-робничими ресурсами на засадах пошуку нових підходів до вдосконалення механізму дії економічних факторів, важелів і стимулів, які притаманні ринковій економіці щодо суттєвої економії ресурсів і їх інтенсивного вико-ристання.

Вказані обставини визначають нові вимоги до теорії і методології формування і використання виробничих ресурсів, до таких важливих питань, як розвиток виробництва на ресурсозбе-рігаючій основі, забезпечення мобільності підприємств відпо-відно до змін кон’юнктури ринку.

Різні аспекти досліджуваної проблеми висвітлювались у працях вітчизняних і зарубіжних вчених. У наукових працях О. Амоші, Л. Безчасного, П. Бєлєнького, Є. Бойка, В. Венді, В. Геєця, М. Герасимчука, М. Горелік, М. Долішнього, М. Козоріз, О. Кузьміна, Є. Крикавського, М. Чумаченка, С. Ямпольського та багатьох інших вчених обґрунтовуються шляхи підвищення ефективності вироб-ництва, її структурної перебудови, вплив науково-технічного прогресу на використання виробничих ресурсів на макро-і мікрорівнях, стратегії розвитку підприємств.

На сучасному етапі економічного розвитку, коли пошук шля-хів підвищення ефективності виробництва є одним з основних завдань, проблема використання виробничих ресурсів набуває особливого значення. Це обумовлено двома аспектами: ресурсною кризою в зв’язку із зменшенням основного обсягу виробництва, складнішими геологічними умовами і вичерпанням запасів енерго-ресурсів в ряді родовищ, в зниженні темпів науково-технічного прогресу і моральному зносі устаткування в більшості галузей і необхідністю радикального підвищення ефективності роботи промислових підприємств.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Резуль-тати дослідження були використані в розробках по науково-дослідних темах: “Дослідження напрямків і розробка ме-тодів регулювання стриктурної перебудови проми-словості” (№ Державної реєстрації 125010484) та “Дослідження проблеми структурних реформувань промисловості регіону” (№ Державної реєстрації 0197U012075), які виконувались в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Мета і основні завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретичних положень і прикладних ре-комендацій по формуванню і використанню виробничих ресур-сів промислових підприємств і механізму їх реалізації на етапі переходу економіки до ринку.

Мета дослідження зумовила необхідність визначення та розв’язання наступних завдань:

·

·

·

·

·

·

Сучасні промислові підприємства являють собою складні виробничо-ресурсні комплекси, тому раціональна організація управління їх ресурсним потенціалом з метою досягнення ефективності виробництва вимагає використання системного підходу та інших сучасних методів і засобів реалізації управлінських рішень на промислових підприємствах.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні аспекти формування і використання виробничих ресурсів промислових підприємств з позицій ефективності виробництва як основної умови розширеного відтворення промисловості України.

Об’єктом дослідження є процеси формування і використан-ня виробничих ресурсів промислових підприємств на якісно новій основі, яка забезпечує ефективне функціонування вироб-ництва в конкурентному середовищі.

Методологія та методика дослідження. В основу дисертацій-ного дослідження покладено системний підхід, який об’єктивно обумовлює розгляд підприємства як цілісного виробничо-ресурсного комплексу у взаємозв’язку з зовнішнім соціально-економічним середовищем. Теоретичною і методологічною осно-вою дисертації стали основні положення теорії систем і прийняття управлінських рішень, економічної теорії, економіко-математичного моделювання, наукові праці вчених-економістів, в яких висвітлені положення теорії підприємництва, менеджменту, маркетингу, розвитку виробництва, інвестицій, ефективного викорис-тання виробничих ресурсів та інших сфер діяльності. Емпіричною та фактологічною основою досліджень послужили матеріали спеціальних періодичних видань, статистичні дані і матеріали промислових підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. В умовах переходу до ринкової економіки і відчутної конку-ренції з боку іноземних виробників проблеми використання виробничих ресурсів на засадах впровадження енерго-, матеріало-, трудозберігаючих технологій набувають особли-вої актуальності, оскільки створюють раціональні підвалини для підвищення ефективності діяльності підприємств.

Проведені дослідження дозволили отримати нові наукові результати, які полягають в наступному:

·

·

·

·

·

Практичне значення отриманих результатів. Практична цінність дисертаційної роботи полягає в тому, що розроблені теоретичні положення можуть бути використані при розробці конкретних заходів, спрямованих на вдосконалення управління процесами формування і використання виробничих ресурсів підприємства.

Сформульовані в дисертації пропозиції були впроваджені при проведенні організаційно-технічного розвитку Чернівецького ВАТ “Трембіта” (Довідка за №1217); при розробці концептуальних засад і програмних заходів ВАТ “Буковина” (Довідка за №01/3016); при складанні перспективної програми організаційно-технічного розвитку ВАТ “Львівський автобусний завод” (Довідка за №2015); при розробці організаційно-технічних заходів щодо ресурсозбереження ВАТ “Львівський мотозавод” (Довідка за №38/4).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою, в якій викладені наукові положення та практичні рекомендації, пов’язані з розв’язанням важливої організаційно-економічної проблеми – формування і використання виробничих ресурсів в процесі функціонування підприємницьких структур.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались і отримали позитивну оцінку на міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна науково-технічна політика, інноваційний розвиток та інфор-маційний простір” (29-30 червня 2000 р., Львів).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано наукових праць загальним обсягом 4,3 д. а., в тому числі особисто автору належить 4,1 д. а.

Структура й обсяги дисертації. Роботу виконано на 178 стор. комп’ю-терного тексту, містить 4 табл., 7 рис. Складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 91 назву.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлено ступінь дослідженості проблеми, сфор-мульовано мету і завдання дослідження, наукову новизну отри-маних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Організаційно-економічні засади формування та використання виробничих ресурсів” викладено теоретичні і методологічні обґрунтування процесів формування та викорис-тання виробничих ресурсів підприємства. Автор виходить з тих положень, що визначення виробничих ресурсів, виробничої діяльності залежить від області застосування теорії ефектив-ності. Це стосується визначення чинників ефективності, меха-нізмів її формування, впливу зовнішньоекономічних умов і внутрішньоекономічних факторів на її показники. Тому проб-лема формування і використання виробничих ресурсів і ефективність виробничої діяльності пов’язані між собою складною системою прямих і зворотних зв’язків.

Виробничі ресурси являють собою складову будь-якого еко-номічного циклу і, відповідно, складову частину будь-якої госпо-дарської одиниці. Основне завдання виробничих ресурсів поля-гає в максимальному забезпеченні потреб підприєм-ницьких структур для безперебійного їх функціонування та розвитку. Отже, про задовільну організацію виробничих ресурсів будь-якої господарської одиниці можна говорити лише в тому випадку, коли організація виробничих ресурсів є комплексною, приймаючи до уваги технологію виробництва і склад та величини самих ви-робничих ресурсів.

На перший погляд це здається природним, однак необхідність комплексної організації формування і використання виробни-чих ресурсів слід виділити особливо, оскільки цей принцип не завжди витримується не тільки на практиці, але й в теорії.

На підприємстві з сучасною організацією виробництва реалі-зуються відповідні види економічної діяльності, які здійсню-ються окремими виробничими одиницями підприємства при відпо-відному забезпеченні ресурсами. Таким чином, формування і вико-ристання виробничих ресурсів в тісному взаємозв’язку з іншими видами діяльності підприємства формує ефективність його функ-ціонування.

Основне завдання підсистем підприємства полягає в ком-плексному забезпечені потреб в виробничих ресурсах госпо-дарських одиниць підприємства і створення відповідних умов для їх ефективного використання в межах цілого підпри-ємства. Визначено, що самі потреби і засоби їх задоволення відрізняються в залежності від виробничих і інших завдань підприємства.

Діяльність, яка пов’язана з розробкою або модифікацією організації формування і використання виробничих ресурсів підприємства, повинна здійснюватись у формі відповідних заходів, які можна кваліфікувати наступним чином:

по ступеню охоплення:

·

·

·

Виробниче планування тісно пов’язане з реалізацією про-дукції і контролем над виробничими запасами. Планування реалі-зації продукції і зв’язаних з цим використанням виробничих ресурсів є основою для управління виробничою діяльністю підприємства. Схематично вказаний зв’язок може бути представ-лений наступним способом (Рис. 2).

МЕТОДИ | ПАРАМЕТРИ | НОРМАТИВИ

1 | 2 | 3

Управління по обсягу
затрат | Детальний розподіл
затрат | Норми
затрат

Управління роботами по експлуатації і ремонту обладнання | Завантаження облад-нання; графік вико-нання робіт | Строки виконання
операцій

Управління
запасами | Рівень запасів
по кожному виду ресурсів | Нормативи витрат
ресурсів

Управління виробництвом — загальна оцінка діяль-ності підприємства | Обсяги реалізації продукції, вели-чина оборотних фондів | Рівень прибутку, рентабельність

Рис. 2. Основні взаємозв’язки між виробничими ресурсами і ре-зультативністю виробництва.

В процесі виготовлення продукції (послуг) різні види виробничих ресурсів взаємодіють між собою і співвідношення між ними встановлюють відповідну рівновагу у визначеному періоді часу. Зростання, рівновага і взаємодія є основними характеристиками виробничої системи. При цьому рівновага являє собою головну умову її ефективного функціонування.

По своїй суті рівновага є складною кібернетичною власти-вістю системи, яка являє собою намагання виробничої системи функціонувати у встановлених межах, які обумовлюються багатьма факторами (кон’юнктурою ринку, конкуренцією тощо). Отже, складовою виробничої системи повинен бути механізм, за допомогою якого різні види виробничих ресурсів підтримува-лись би в гармонійному структурному взаємозв’язку один з одним.

Практичний досвід діяльності промислових підприємств і його теоретичне узагальнення показують, що удосконалення використання виробничих ресурсів забезпечують відповідну економічну ефективність тільки в тому випадку, коли часткові заходи в поліпшенні формування і використання ресурсів за-безпечать раціональне їх функціонування в цілому.

Ієрархічність виробництва обумовлює відповідну послі-довність в багато-етапному процесі формування і використан-ня виробничих ресурсів. В зв’язку з цим комплексний під-хід до управління процесами використання виробничих ре-сурсів може бути різним в залежності від умов, в яких функціонує підприємство. При цьому кожна з різновидностей комплексного підходу має свою площину застосування, оскільки розкриває відповідну сторону в економічних процесах і спря-мовує управлінські рішення у відповідності з особливостями поставлених перед виробництвом завдань. Вказані обставини впливають на ефективність управління виробництвом і, від-повідно, на використання виробничого потенціалу підприємства. В ринкових умовах інтенсифікація виробництва і, в першу чергу, виробничих ресурсів використання матеріало-і енергозберіга-ючих технологій, зниження фондо-і трудозатрат на випуск і реалізацію продукції є першочерговими завданнями і дають можливість ефективного функціонування підприємства в конкурентному середовищі.

Особливого значення набувають реальні можливості окремих підприємств в процесі формування ефективності національної економіки шляхом нейтралізації або передбачення появи еко-номічних негараздів за допомогою механізму використання ресурсів, їх мобільності.

У другому розділі “Сучасна практика формування та вико-ристання виробничих ресурсів” узагальнені сучасна практика організації, використання і особливості формування виробни-чих ресурсів промислових підприємств, досліджено методи оцінки ефективності використання та обґрунтовано напрямки підвищення результативності споживання виробничих ресурсів.

В процесі дослідження встановлено, що сучасна наука і практика господарської діяльності не мають достатніх розро-бок відносно доцільних форм та методів ефективного вико-ристання виробничих ресурсів. Це обумовлює зростання вели-чини нереалізованого виробничого потенціалу, неефективне ви-користання трудового потенціалу, зниження мотиваційних сти-мулів до праці тощо, що в кінцевому підсумку гальмує еко-номічне зростання в цілому.

Вивчаючи та узагальнюючи зарубіжний досвід, необхідно від-значити, що світова практика має певний досвід використання і формування складових виробничих ресурсів, зокрема основних виробничих фондів та матеріально-речових запасів. Окремі аспекти їх ефективного використання відображені в еконо-мічній літературі. Разом з тим, як свідчить досвід, ця практика не може бути трансформована у вітчизняну господарську діяль-ність.

Узагальнення зарубіжного досвіду показує також і те, що в країнах з перехідною економікою мало приділя-ється уваги комплексному системному підходу при вирішенні проблем ефективного використання виробничих ресурсів. Йдеться, насамперед, про використання в практиці господарювання можли-востей взаємозамінності та комбінування ресурсних потоків, вибір пріоритетів при формуванні ресурсної стратегії.

В дисертації обґрунтовано висновок, що сучасні форми і методи організації формування та використання виробничих ре-сурсів діючих підприємств обумовлені в основному їх теперішнім організаційно-технічним рівнем, який потребує докорінного підвищення. Реальність економічного стану промислового ви-робництва свідчить про те, що орієнтація на активізацію гос-подарської діяльності за рахунок автоматичної дії механізмів ринкової саморегуляції поки що не знайшла практичного під-твердження. Результатом впливу макро-та мікроекономічних чинників стало падіння обсягів виробництва і його депресія. На нашу думку, процеси формування і використання виробничих ресурсів промислових підприємств повинні ґрунтуватися на сис-темній макроекономічній базі, яка має бути динамічною і ко-ректуватися з врахуванням впливу ситуаційних факторів.

В дисертації аргументується положення про те, що ефектив-ність використання виробничих ресурсів підприємств слід оці-нювати по сумарній величині критерію ефективності. Таким кри-терієм можуть бути економічні характеристики, які комплексно оцінюють результати господарювання. На нашу думку, критерієм ефективності використання виробничих ресурсів може бути чистий доход за N-й період господарювання.

В процесі дослідження доведена доцільність використання в практиці господарської діяльності підприємств коефіцієнта економічності споживання виробничих ресурсів. Його можна визначити співвідношенням ресурсів, що повинні бути використані до виробничих ресурсів, які фактично спожиті.

Аналіз витрат показує, що в них зростає частка матеріальних витрат на виробництво продукції. Структура витрат на виробництво продукції у Львівській області наведена у табл. .

Таблиця 1

Витрати на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг за елементами витрат

Роки | У тому числі

Всього | Матеріальні затрати | Амортизація основних фондів | Витрати на оплату праці | Відрахування на соціальні заходи | Інші
витрати

Мільйонів гривень

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

1995 | 3420 | 2278 | 97 | 408 | 208 | 429

1996 | 4576 | 2780 | 299 | 645 | 324 | 528

1997 | 5297 | 2881 | 749 | 714 | 332 | 621

1998 | 5346 | 3006 | 524 | 726 | 315 | 175

1999 | 6016 | 3573 | 571 | 735 | 257 | 880

Суттєвий вплив на використання виробничих ресурсів справляють негативні тенденції, які мають місце в роботі промисловості Львівської області за останні роки. Погіршився фінансовий стан підприємств, зросла їх збитковість, розладналась платіжна дисципліна. На промислових підприємствах не створені умови, які б сприяли прискоренню впровадження у виробництво нової техніки, прогресивних технологій, освоєнню нових видів продукції.

Інфляційні процеси в економіці спричинюють випереджаюче зростання витрат на виробництво продукції в порівнянні з темпами збільшення фінансових результатів.

Аргументовано висновки про те, що шляхи зниження витрат виробничих ресурсів слід шукати в напрямках зниження матеріалоємності та енергоємності продукції та процесів. Такі витрати складають на промислових підприємствах 70-75% від їх загальної величини.

Потребує вдосконалення структура витрат на виробництво продукції. Витрати на заробітну плату низькі і тому підпри-ємства повинні докорінно реформувати структуру виробни-чих ресурсів, перш за все за рахунок розробки і впровад-ження заходів щодо підвищення витрат на оплату праці.

На наш погляд, ефективним напрямком поліпшення вико-ристання виробничих ресурсів в сучасній економічній системі може стати нарощування обсягів виробництва та підвищення його організаційно-технічного рівня.

У третьому розділі “Організаційно-економічний механізм регулювання використанням виробничих ресурсів” дослід-жуються процеси управління підприємством як складовою виробничої системи із тісними багатопрофільними взаємо-зв’язками всіх її елементів та частин, при організації управління використанням виробничих ресурсів на основі системного підходу шляхом врахування взаємозв’язків та взаємовпливів, вивчення окремих господарських об’єктів як структурних частин більш складних систем, виявлення ролі кожного з них в загальному процесі функціонування і, навпаки, впливу системи в цілому на окремі її елементи.

В практиці промислового виробництва використовуються різні види ресурсів, кожний з яких має кількісний і якісний вимір, а їх залучення у виробничий процес вимагає відповідних витрат і певним чином впливає на ефективність виробництва. В зв’язку з цим виробничий процес розглядається не тільки як процес перетворення ресурсів в готовий продукт, але й як процес нарощування витрат і результатів.

Фактори, що характеризують виробничий потенціал підприємства, класифі-ко-вані на засадах поелементної структури виробничих ресурсів. Структуро-утворюючими факторами забезпечення ефективної роботи підприємства можна вважати основні елементи виробничих процесів: капітал, підприємницький талант та організаційно-економічний механізм їх вико-ристання.

При цьому в роботі відмічено, що метод визначення попиту на ресурси поля-гає в припущенні, що підприємство купує певні види ресурсів на конкурентному ринку. Отже, попит на ресурси є похідним попитом, тобто похідним від готових товарів і послуг, що виготовляють та надаються з допомогою даних ресурсів.

Похідний характер попиту на ресурси означає, що стійкість попиту на будь-який ресурс буде залежати від продуктивності ресурсу при створенні товару і ринкової ціни товару, який виготовлений за допомогою даного ресурсу.

При формуванні ресурсної стратегії підприємства необхідністю є врахування можливостей комбінування та взаємозаміщення ресурсних потоків. При цьому можуть виникати дві ситуації: якщо ефект заміщення перевищує ефект об’єму продукції, то зміна в ціні ресурсозамінника викликає однонаправлену зміну в попиті; якщо ефект об’єму продукції перевищує ефект заміщення, то зміна в ціні ресурсозамінника викликає різнонаправлені зміни в попиті.

Нові аспекти перебудови промисловості повинні полягати не в руйнуванні, а в підтримці перевірених часом техноло-гічних зв’язків виробників. У відповідності з цим повинна змінитись і концепція ринку, а саме: від загальноприйня-того практикування його як конкурентного середовища вона повинна транс-формуватись в створення економічних відносин, в яких кожний з виробників має можливість самостійного від-творення ресурсів. Потрібно відмітити, що самостійність від-творення ресурсів, як форма практичного виживання виробни-ків в умовах ринку, довела свою придатність в економічно роз-винутих країнах. В цьому зв’язку державне регулювання в умовах ринку повинно підсилювати самостійність виробників, збіль-шуючи можливості самостійного відтворення ресурсів та за-безпечення безперебійного функціо-нування всіх учасників технологічних ланцюгів. Споживання виробничих ресурсів як на рівні економічного розвитку промисловості, так і на рівні їх поточного функціонування може розглядатись як процес, ланки якого являють собою комплекс виробничо-технологічних дій, результатом яких стає створення матеріальних благ, послуг, доходів.

В індустріально розвинутих країнах серед факторів підвищення ефективності виробництва домінує науково-технічний прогрес з широким застосуванням новітніх технологій, що дозволило значно підвищити продуктивність праці, фондовіддачу, об’єм випуску конку-рентоспроможної продукції.

Обґрунтування рішень щодо ефективного використання вироб-ничих ресурсів на засадах впровадження досягнень науково-технічного прогресу ускладнюється багатоваріантністю можливих рішень завдань організаційно-технічного розвитку виробничої системи і її підсистем, зокрема, в виборі напрямків науково-технічного розвитку, масштабністю і кількістю заходів, в тому числі і варіантністю здійснення цих заходів, досягнення відповідних цілей на короткостроковий і довгостроковий пе-ріоди і відповідних обмежувальних умов, пов’язаних з кон’юн-ктурою ринку тощо.

В зв’язку з цим тенденції в формуванні ефективності ви-користання виробничих ресурсів не можуть бути стабільними. Виявлення цієї залежності з врахуванням відповідних аспектів багатоваріантності вирішення таких задач має важливе зна-чення, оскільки дозволяє встановити, хоча і з деякими припу-щеннями, закономірність цих змін, вплив того чи іншого варіанту вирішення задачі щодо формування технічної політики та її впливу на ефективність використання виробничих ресурсів.

Для розв’язання вказаних завдань в роботі були побудовані оптпимізаційні економіко-математичні моделі та використані методи кореляційного і регресійного аналізу.

Для визначення кількісних оцінок впливу затрат, пов’язаних з впровадженням заходів НТП, на економічну ефективність були використані фактичні дані підприємств Львівської та Івано-Франківської областей, які були скореговані, виходячи зі значного зниження обсягів випуску продукції.

Проведені розрахунки по фактичних даних дозволили отримати наступні рівняння:

y11,790,32 x1 z1 = 0,81  z210,67

y2 = -1,480,262 z2 = 0,79  z220,63

y34,180,09 x3 z3 = 0,49  z230,24

y40,410,75 x4 z4 = 0,89  z240,79

y50,110,87 x5 z5 = 0,86  z25 = 0,76.

Змістовне значення факторів – аргументів характеризує затрати на впровадження заходів НТП по відповідним напрямках, зокрема, x1 – впровадження нової технології; x2 – механізації виробни-чих процесів; x3 – автоматизації виробництва; x4 – освоєння но-вих видів продукції; x5 – модернізація обладнання.

Отримані показники ефективності затрат на впровадження заходів по напрямках НТП можна записати у вигляді матриці:

A = { Qij } , i = 1, n , j = 1, z

де Qij  – показники, які визначаються статистично і характеризують ефективність затрат при реалізації заходів по j-ому напрямку НТП в i-ому варіанті.

Діапазон варіації показників Qij по варіантах роз-витку виробництва дозволяє мати уяву про нижні і верхні границі ефективності затрат на впровадження заходів НТП. Щодо опти-мізаційного вирішення задач впровадження виробничих ресурсів, то в якості цільової функції були вибрані показники, які характеризують затрати на реалізацію заходів НТП, де шука-ною величиною є кількість заходів по кожному напрямку НТП (Xsj)

Задача розв’язувалась при обмеженнях на величину затрат ре-сурсів, нижньої границі економічної ефективності, відповідних величин технічно допустимих заходів НТП.

Запропонована в роботі економіко-математична модель дозво-ляє здійснити оптимальний вибір напрямків технічного розвитку як окремого підприємства, так і групи підприємств регіону з врахуванням кількості заходів НТП з метою найбільш ефективного використання виробничих ресурсів.

Здійснення заходів НТП щодо розвитку виробничих систем на рівні підприємств забезпечує ефективність їх функціонування, а також відповідний ефект у споживачів. Зазначені ефекти можуть визначатись як поліпшення кількісних і якісних показників використання ресурсів, продукції, технічних систем і вироб-ничих процесів, так і показників, які характеризують безпосе-редньо ефективність функціонування виробничої системи у виразі зниження собівартості продукції, зниження витрат ви-робничих ресурсів, зростання рентабельності виробництва.

ВИСНОВКИ

1. Інтегруюча категорія економічної ефективності виробничого потенціалу характеризує оптимальну кіль-кість суспільних та індивідуальних потреб, які задоволь-няються шляхом раціонального використання обмеженого обсягу ресурсів. Використання концептуальних положень системної струк-туризації і методів аналізу дозволило розкрити двоїстість процесу споживання виробничих ресурсів як процесу їх пере-творення в готовий продукт і як процесу нарощування витрат і результатів.

2. Ефективність використання виробничих ресурсів підприємств слід оцінювати по сумарній величині критерію ефективності. Таким критерієм можуть бути економічні показники, які комплексно оцінюють результати господарювання, зокрема, чистий дохід за певний період часу.

3. Пошук шляхів зменшення витрат виробничих ресурсів слід розглядати як фактор підвищення прибутковості і ефек-тивності роботи підприємств, забезпечення їх стабіль-ності в ринковому середовищі, створення об’єктивних передумов внутрішньовиробничої реструктуризації відповідно ринкової кон’юнктури.

4. Формування системи показників використання виробничих ресурсів на всіх ієрархічних рівнях господарювання повинно базуватися на принципах економічного прогнозування з враху-ванням різноманіття форм власності, існуючих методах фінансово-ресурсного забезпечення, прогресивній практиці розробки поточних та перспективних планів соціально-економічного розвитку.

5. Здійснення заходів науково-технічного прогресу, поряд зі збільшенням ефективності функціонування виробничих систем, забезпечує відповідний ефект у споживачів. Зазначені результати можуть визначатись як покращення кількісних і якісних по-казників використання ресурсів, так і показників, які характе-ризують безпосередньо ефективність функціонування виробничої системи, наприклад, у вигляді зниження собівартості продукції, зниження внутрішньовиробничих ресурсів, зростання рентабельності виробництва тощо.

6. Наведені в роботі економіко-математичні моделі дають можливість обгрунтування управлінських рішень щодо використання виробничих ресурсів.

Список опублікованих праць за темою дисертаційної роботи

1. Бойко Є.І., Бондарчук-Грита Г.В. Методи оцінки та шляхи підвищення ефективності використання виробничих ресурсів // Механіка та машинобудування. – 1998. – №1 – С.177-181.
Особистий внесок автора: визначені методи оцінки використання виробничих ресурсів підприємств.

2. Бондарчук-Грита Г.В. Управління використанням виробничих ресурсів підприємства // Регіональна економіка. – 1999. – №2. – С.153-158.

3. Бондарчук-Грита Г.В. Інвестиційне забезпечення ефективного використання виробничих ресурсів // Соці-ально-економічні дослідження в перехідний період. Соціальні аспекти регіональної політики. Вип.IX. – Львів: ІРД НАН України, 1999. – С.492-497.

4. Бондарчук-Грита Г.В. Організаційно-економічні аспекти регу-лювання розвитку промислового виробництва регіону // Соці-ально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проб-леми розвитку виробництва та інноваційної діяльності. Вип.XIX. – Львів: ІРД НАН України, 2000. – С.248-255.

5. Бондарчук-Грита Г.В. Регулювання використання виробничих ресурсів підприємств. – Львів: ІРД НАН України, 2000. – 45 с.

6. Бондарчук-Грита Г.В. Покращення використання виробничих ресурсів шляхом удосконалення структури промислового виробництва // Соці-ально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проб-леми розвитку виробництва регіону. Вип.XХХІ. – Львів: ІРД НАН України, 2001. – С.127-137.

БОНДАРЧУК-ГРИТА Г. Економічне регулювання формування і вико-ристання виробничих ресурсів підприємницьких структур. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата еко-номічних наук за спеціальністю 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2001.

В дисертації досліджені теоретичні основи і розроблені прикладні рекомендації з формування та використання вироб-ничих ресурсів промислових підприємств.

Розкрито взаємозв’язок використання виробничих ресурсів з ефективністю діяльності підприємств. Узагальнено практику використання виробничих ресурсів.

Аргументована необхідність вдосконалення структури, виробничих ресурсів за рахунок підвищення в ній частки вит-рат на оплату праці. Обґрунтовано доцільність та розроблено економіко-математичні моделі для оптимізації використання виробничих ресурсів з використанням методів кореляційного та регресивного аналізу, визначено вплив досягнень НТП на рівень споживання виробничих ресурсів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: виробничі ресурси, економічне регулювання, підпри-ємницька структура, споживання ресурсів, ефективність споживання, формування ресурсів.

БОНДАРЧУК-ГРИТА А. Экономическое регулирование формирова-ния и использования производственных ресурсов предпринима-тельских структур. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата эко-номических наук по специальности 08.06.02 – Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2001.

В диссертации исследованы теоретические основы и разра-ботаны прикладные рекомендации по формированию и использо-ванию произ-водственных ресурсов промышленных предприятий и ме-ханизма их реализации на этапе перехода к рыночным отношениям. Изложено теоретическое и методологическое обоснование процес-сов формирования и использования производственных ресурсов предприятий, основное назначение которых состоит в надлежащем обеспечении потребностей предпринимательских структур для бесперебойного их функционирования и развития.

Раскрыта взаимосвязь формирования и использования произ-водственных ресурсов с эффективностью деятельности промышлен-ных предприятий. Проведена классификация организационно-технических мероприятий, связанных с разработкой и модификацией подсистемы формирования и использования производственных ресур-сов предприятий.

Обобщены современная практика организации использования и особенности формирования производственных ресурсов предпри-ятий. Исследованы методы оценки эффективности использования и обоснованы направления повышения результативности потребления производственных ресурсов.

Доказано, что отсутствие надлежащих форм и методов оценка использования производственных ресурсов способствует неэффектив-ному использованию производственного и трудового потенциалов, снижает мотивационное воздействие экономических и материальных стимулов.

Обоснованы выводы о том, что зарубежный опыт формирования произ-водственных ресурсов не может быть трансформирован в хозяйст-венную практику, а недостатки в их использовании в основном обусловлены низким организационно-техническим уровнем произ-водства.

Аргументировано положение о том, что эффективность использо-вания производственных ресурсов необходимо оценивать по суммарной величине критерия эффективности, в качестве кото-рого может быть чистый доход предприятия.

Аргументирована необходимость совершенствования струк-туры производ-ственных затрат за счет повышения в их струк-туре удельного веса затрат на оплату труда.

С использованием системного подхода сформированы направ-ления совершенствования управления использованием производ-ственных ресурсов предприятий. Исследованы возможности их комбинирования и взаимо-заменяемости. Обоснованы направления повышения эффективности исполь-зования производственных ре-сурсов за счет внедрения достижений НТП.

Доказана целесообразность и предложены экономико-мате-матические модели для оптимизации использования производ-ственных ресурсов. С использованием методов корреляционного и регрессионного анализа определено влияние НТП на уровень потребления производственных ресурсов.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: производственные ресурсы, экономическое регу-лирование, предпринимательская структура, потребление ресурсов, эффек-тивность потребления, формирование ресурсов.

BONDARCHUK-GRYTA G. Economic regulation of forming and use of industrial resources of enterprise structures. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.06.02 - Business, management and marketing. - Institute of regional research NAS of Ukraine, Lviv, 2001.

In a thesis the theoretical fundamentalses are investigated and the applied recommendations for forming and use of industrial resources of the industrial enterprises are developed.

The correlation of use of industrial resources with efficiency of activity of the enterprises is uncovered. The practice of use of industrial resources is generalized.

The necessity of improvement of a structure of industrial resources is argued at the expense of increase in it of a share of the costs on payment of a transactions. The expediency is justified and the economic-mathematical models for optimization of use of industrial resources with use of methods of the correlation and regressive analysis are developed, the influence of reachings of scientific–technical progress to a consumption level of industrial resources is determined.

KEY WORDS: industrial resources, economic regulation, enterprise structure, consumption of resources, efficiency of consumption, shaping of resources.