Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет

ім. О. О. Богомольця

Бірюк Ігор Григорович

УДК 611. 137. 3. 013

Топографо-анатомічні особливості непарних

вісцеральних гілок черевної частини аорти в ранньому

періоді онтогенезу людини

14. 03. 01 – Нормальна анатомія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2001

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ

України, м. Чернівці.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Малішевська Вікторія Антонівна,

Буковинська державна медична академія,

завідувач кафедри анатомії людини.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Костюк Григорій Якович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії;

доктор медичних наук, професор Талько Володимир Іполітович, Київський медичний інститут народної медицини, завідувач кафедри анатомії людини.

Провідна установа:

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра анатомії людини.

Захист відбудеться 17.05. 2001 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.06. Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (03057, Україна, м. Київ-57, проспект Перемоги, 34, морфологічний корпус).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий 17.04.2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Грабовий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Природжені вади розвитку органів людини є досить частою причиною оперативних втручань у новонароджених і дітей грудного віку (Г.А. Баиров, 1983; И.И. Каган, 1999). За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я із щорічно народжених у світі майже 140 млн. немовлят, біля 3-4 млн. народжуються із серйозними аномаліями, тобто є інвалідами. Запровадження в лабораторіях світу штучного запліднення і пересадки ембріонів, скринінгу ембріонального матеріалу, ультразвукового дослідження розвитку плода та інші сучасні методи дослідження, які застосовуються у медичній практиці, дають змогу проводити антенатальну діагностику відхилень від нормального розвитку та хірургічну корекцію деяких дефектів плода та новонародженого (Р.Е. Берман, В.К. Воган, 1991; В.Д. Долот, 1994; В.И. Кулаков, Н.А. Каретникова и др., 1996; Э.К. Айламазян, 1998).

Пізнання особливостей внутрішньоутробного розвитку органів і стріктур має неабияке значення для тлумачення їх синтопічних зв'язків і сприяє визначенню істинного напрямку процесів органогенезу. Потреба дослідження складних процесів, які відбуваються в організмі людини під час його розвитку і є важливими для правильного розуміння та з'ясування причин виникнення природжених вад, варіантів будови та топографії різних структур організму, в даний час ні у клініцистів, ні у морфологів не викликає сумнівів.

З прогресом практичної медицини значно зростає роль прикладної морфології. Сучасні дослідження медичної ембріології дають змогу проводити антенатальну діагностику відхилень від нормального розвитку та хірургічну корекцію дефектів плода (В.Н. Круцяк, 1990; К.И. Кульчицкий, 1992; Е.В. Афонина, Е.Н. Нечаева и др., 1994; А.Э. Виткус, 1996).

У зв'язку з удосконаленням методів діагностики та розширенням оперативних втручань на органах черевної порожнини, зокрема травного апарату, важливого значення набуває досконале вивчення розвитку та становлення топографії непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти, починаючи з моменту їх закладки, оскільки саме вони в майбутньому кровопостачатимуть всі непарні органи черевної порожнини. Вікові особливості перебігу природженої патології, пухлинних процесів, проявів травматичних ушкоджень органів шлунково-кишкового тракту у новонароджених і дітей раннього віку створюють неабиякі труднощі в діагностиці, виборі лікувальної тактики та методу хірургічного втручання (Е.Д. Черствой, Г.И. Кравцова, 1991; Г.Я. Костюк, В.І. Півторак, Р.С. Побірчий, 1995; Б.Г. Макар, В.М. Ватаман, 1998; В.М. Ватаман, Б.І. Слонецький, П.М. Волянюк, 1999). Успіх таких операцій у значній мірі залежить від глибоких знань закономірностей і особливостей розвитку, топографії та варіантів розгалуження непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти.

Аналiз лiтератури засвiдчує суперечливiсть i непослiдовнiсть вiдомостей щодо динамiки становлення топографiї черевної частини аорти та її непарних вісцеральних гілок у плодів і новонароджених, а також топографо-анатомiчних спiввiдношень цих судин з iншими органами та органокомплексами черевної порожнини (И.И. Бобрик, В.И. Минаков, 1990; Л.С. Бугаев, Н.В. Антипов и др., 1996; H.M.1993; J.M.M.A.1996). Незважаючи на наявність значної кількості публікацій, присвячених цій проблемі, в переважній більшості з них наводяться дані, одержані при вивченні судин дорослих людей. У деяких працях (A.1987; Н.Г. Лебединец, 1990; А.А. Архипович, Л.В. Солошенко и др., 1998; Ю.Т. Ахтемійчук, 1999) є короткі повідомлення про названі артерії у плодів і лише поодинокі публікації (В.В. Куприянов, В.А. Миронов и др., 1993; І.І. Бобрик, О.О. Шевченко та ін., 1996; D.J.1997; Ю.Т. Ахтемійчук, 1998) стосуються розвитку непарних вісцеральних гілок дорсальної аорти на ранніх стадіях онтогенезу людини, але й вони носять фрагментарний характер і досить суперечливі, оскільки судини не були основним предметом дослідження, і тому наведені дані одержані побічно – при вивчені розвитку, топографії та синтопії окремих органів черевної порожнини.

Запити сучасної хірургії плодів, новонароджених та дітей раннього віку потребують більш детального вивчення причин та часу можливого виникнення варіантів топографії і аномалій розвитку черевної частини аорти та її непарних вісцеральних гілок, що є необхідною умовою розробки нових більш раціональних методів їх антенатальної профілактики та хірургічної корекції (С.В. Гореликова, 1997; J.A.T.E.1997; Д.Р. Шадлун, Г.В. Козодой та ін., 1999; Н.Г. Гойда, 1999). Тому, подальше комплексне вивчення топографо-анатомічних особливостей непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти є актуальним і має не тільки теоретичне, але й практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Буковинської державної медичної академії МОЗ України (протокол № 13 від 26.12.1996 р.) є фрагментом комплексної наукової програми кафедр анатомії людини і топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинської державної медичної академії за темою: "Вивчити розвиток та становлення топографії органів середостіння і заочеревинного простору в пренатальному періоді онтогенезу людини для виявлення критичних періодів можливого виникнення природжених вад та варіантів розвитку з метою морфологічного обгрунтування їх антенатальної корекції та профілактики" (N держреєстрації 01.97V001514, шифр ІН 07.00.000.95). Автором особисто досліджена топографія черевної частини аорти та її непарних вісцеральних гілок, що викладено у матеріалах даної дисертаційної роботи.

Мета і завдання дослідження. З'ясувати топографо-анатомічні особливості непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти в ранньому періоді онтогенезу людини.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

1. Вивчити особливості топографії черевної частини аорти в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених.

2. Визначити рівень відходження від аорти та топографію черевного стовбура і його гілок на різних стадіях внутрішьоутробного розвитку та у новонароджених.

3. Простежити динаміку становлення топографії верхньої та нижньої брижових артерій і ділянки їх розгалуження.

4. Виявити внутрішньо- та міжсистемні анастомози між непарними вісцеральними гілками черевної частини аорти.

5. Встановити морфологічні передумови і час можливого виникнення деяких природжених вад.

Об'єкт дослідження: непарні вісцеральні гілки черевної частини аорти.

Предмет дослідження: морфогенез непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти і їх основних розгалужень впродовж пренатального періоду розвитку та у новонароджених людини.

Методи дослідження: комплекс морфологічних методів: – мікроскопія послідовних гістологічних і топографо-анатомічних зрізів, макро-мікроскопія, звичайне та тонке препарування під контролем МБС-10, ін'єкція судин з наступною рентгенографією або корозією, методи графічної та пластичної реконструкції. Проведена статистична обробка цифрових даних. Використання названих методів дало змогу простежити та об'єктивно оцінити топографо-анатомічні особливості непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти на різних стадіях пренатального періоду онтогенезу та у новонароджених.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше комплексно вивчено особливості топографії черевної частини аорти та її непарних вісцеральних гілок впродовж всього пренатального періоду онтогенезу людини та у новонароджених. Уточнені і доповнені дані літератури стосовно морфогенезу черевного стовбура, верхньої та нижньої брижових артерій у ранньому періоді онтогенезу людини. Послідовно простежено зміни ембріотопографії непарних вісцеральних гілок аорти та динаміку їх мінливості в процесі становлення. Визначені морфологічні передумови та час можливого виникнення деяких природжених вад розвитку названих судин.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження поглиблюють та доповнють дані літератури щодо становлення топографії черевного стовбура, верхньої та нижньої брижових артерій впродовж внутрішньоутробного періоду розвитку та у новонароджених і можуть служити основою при проведенні антенатальної профілактики порушень нормального ембріогенезу. Знання закономірностей і особливостей топографії непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти на різних стадіях пренатального періоду онтогенезу людини та у новонароджених сприятимуть удосконаленню діагностики природжених вад і набутих після народження захворювань, а також можуть служити морфологічною основою для удосконалення існуючих та розробки нових методів ангіологічного дослідження та лапароскопічних втручань на органах черевної порожнини.

Результати дослідження можуть бути використані при виданні монографій, навчальних посібників і підручників з ембріології, анатомії людини, топографічної анатомії та оперативної хірургії, факультетської і дитячої хірургії в розділах, які стосуються морфогенезу та становлення топографії непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти.

Результати наукової роботи впроваджені у навчальний процес та науково-дослідну роботу кафедр топографічної анатомії та оперативної хірургії, анатомії людини, гістології, цитології і ембріології, дитячої хірургії та факультетської хірургії Буковинської державної медичної академії; анатомії людини, оперативної хірургії та гістології Ужгородського державного університету; анатомії людини Тернопільської та Івано-Франківської державних медичних академій.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Здобувачем особисто здійснено розробку основних теоретичних та практичних положень роботи. Самостійно проведено інформаційний пошук і аналіз джерел літератури, виготовлення та вивчення серій гістологічних зрізів і макропрепаратів, статистичну обробку цифрових даних. Використано, також, ряд серій гістологічних зрізів зародків і передплодів із музею кафедри анатомії людини. Автором проведено аналіз і узагальнення результатів дослідження, сформульовані основні положення, висновки та практичні рекомендації. Статистичну обробку даних проведено за допомогою комп'ютерної програми "Excel".

Апробація матеріалів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на засіданнях Чернівецького обласного наукового товариства анатомів, гістологів та ембріологів (1996-1998), спільних засіданнях кафедр анатомії людини, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинської державної медичної академії (Чернівці, 1996-2000), підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Буковинської державної медичної академії (Чернівці, 1996-2000), наукових конференціях: "Актуальні питання морфогенезу" (Чернівці, 1996), "Актуальні питання хірургії" (Київ-Хмельницький-Вінниця, 1997), "Актуальні питання травматології та ортопедії" (Чернівці, 1998) та "Морфологія лімфатичних та кровоносних судин" (Київ, 2000), 62-й підсумковій науковій конференції присвяченій 70-річчю заснування Донецького державного медичного університету (Донецьк, 2000), Міжнародній конференції "Актуальные проблемы биологии и медицины" (Астрахань, 2000), спільному засіданні наукової комісії Буковинської державної медичної академії, кафедр анатомії людини, топографічної анатомії та оперативної хірургії, гістології, цитології і ембріології, факультетської і дитячої хірургії та обласного відділення наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів (Чернівці, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, із них 5 одноосібних статей у фахових наукових виданнях, 7 – у матеріалах наукових конференцій та з'їздів, які повністю відображують основні пложення, висновки та практичні рекомендації, сформульовані у дисертаційній роботі.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 137 сторінках основного тексту і складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел літератури (всього – 217, в тому числі 54 – іноземних). Робота ілюстрована 78 рисунками, з них 21 фотографія мікро- та 52-макропрепаратів, три графічні реконструкції, одна фоторентгенограма, одна фотографія корозійного препарата; 5 таблицями та однією діаграмою.

Основний ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Матеріалом для дослідження послужили 204 трупи зародків, передплодів, плодів та новонароджених людини, які отримали з акушерсько-гінекологічних і патологоанатомічних відділень лікувальних закладів м.Чернівці та області. В роботі використані також серії гістологічних зрізів зародків і передплодів людини з колекції музею кафедри анатомії людини Буковинської державної медичної академії. Дослідження препаратів плодів масою понад 500,0 г, а також трупів новонароджених проводились безпосередньо в прозекторській Чернівецької обласної дитячої лікарні.

Віковий склад об'єктів дослідження визначали за таблицями Б.М. Пэттена (1959), А.Г. Кнорре (1967), Г.А. Шмидта (1968), Б.П. Хватова і Ю.Н. Шаповалова (1969), А.И. Брусиловского і Л.С. Георгиевской (1985), Г.Г. Автандилова (1990) на підставі вимірювання тім'яно-куприкової (ТКД) та тім'яно-п'яткової (ТПД) довжини.

Вимірювання передплодів перших 2-х місяців розвитку виконували після одноденного фіксування їх у 5-6% розчині нейтрального формальдегіду, завдяки чому досягалась сталість форми драглистого тулуба об'єкта і, як наслідок, уникалися небажані помилки при визначенні їх віку.

Препарати плодів та новонароджених спочатку вимірювали, а потім фіксували у 10-12% розчині формальдегіду протягом 2-3 тижнів, після чого їх зберігали у 3-5% розчині формальдегіду.

Для вирішення визначених завдань застосовано комплекс найбільш інформативних морфологічних методів дослідження, який включає: виготовлення і вивчення серій гістологічних зрізів, макро-мікроскопію, звичайне та тонке препарування під контролем мікроскопа МБС-10, ін'єкцію судин з наступною рентгенографією або корозією, виготовлення і вивчення реконструкційних моделей.

Виготовлення серійних гістологічних зрізів з парафінових блоків товщиною 15 мкм проводили в одній із трьох взаємноперпендикулярних площин – сагітальній, фронтальній і горизонтальній. Серійні зрізи фарбували гематоксиліном та еозином і заключали у канадський бальзам. Морфометричні дослідження проводили за допомогою окуляр-мікрометра і морфометричної лінійки.

З метою вивчення топографо-анатомічних особливостей непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти на ранніх стадіях внутрішньоутробного розвитку були виготовлені графічні та пластичні реконструкційні моделі за методом С.И. Лебедкина (1914) в модифікації Н.Г. Туркевича (1967).

Всі цифрові дані оброблені варіаційно-статистичним методом дослідження. Критерій вірогідності становить Р?95%.

Результати дослідження та їх обговорення. Дані нашого дослідження свідчать, що у зародків 4-5 тижнів розвитку після утворення непарної дорсальної аорти, від неї відходять сегментарні дорсальні та вентральні гілки. Водночас із відокремленням первинної кишки від жовткового мішка і формування її брижі, сегментарні вентральні гілки дорсальної аорти частково редукуються, а окремі суміжні гілки зливаються і утворюють непарні вісцеральні гілки аорти. У центрі дорсальної аорти з'являється розширення. Цей період розвитку є критичним і порушення нормального ходу онтогенезу зародка може призвести до аномалій, вад чи варіантів розвитку даних судин.

Найбільшою з непарних вісцеральних гілок аорти є жовтково-брижова артерія, яка вступає у первинну брижу і прямує вентрально до пупкового канатика, досягаючи згину кишкової петлі. Починаючи з 5-го тижня ембріогенезу жовтково-брижова артерія фактично перетворюється у верхню брижову.

У зародків 6-го тижня ембріогенезу (10,0-13,0 мм ТКД) чітко спостерігаються закладки усіх трьох непарних вісцеральних гілок майбутньої черевної аорти.

Остаточне розмежування целома на грудну та черевну порожнини відбувається наприкінці сьомого, та впродовж восьмого тижнів ембріогенезу.

Черевний стовбур на даному етапі розвитку відходить від переднього півкола аорти на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців, прямуючи вентрально, попереду дванадцятипалої кишки і поділяється на три гілки – майбутні ліву шлункову, спільну печінкову та селезінкову артерії. Названі судини направляються до зачатків відповідних органів, однак, у контакт із ними ще не вступають.

Верхня брижова артерія відгалужується від аорти на рівні ХІІ грудного – І-го поперекового хребців, проходить у мезенхімі між підшлунковою залозою та дванадцятипалою кишкою і вступає у товщу дорсальної брижі. Наприкінці 7-го та на початку 8-го тижнів відбувається розгалуження верхньої брижової артерії на 8-12 кишкових гілок, які вступають у брижу кишкових петель, розташованих як у межах фізіологічної пупкової грижі, так і тих, що знаходяться у тілі передплода.

Починаючи із передплодів 37,0-40,0 мм ТКД (9-й тиждень розвитку) характерним є поділ кишкових артерій на менші за діаметром гілки та з'єднання їх між собою – початок формування артеріальних дуг. Останні віддають численні гілки до стінки кишки.

Нижня брижова артерія відходить від середини або лівої частини переднього півкола аорти на рівні III-IV поперекових хребців, прямує вліво та каудально і ділиться на дві гілки, які в стінку кишки ще не вступають.

Особливістю онтогенезу людини впродовж дев'ятого тижня є процес "самоліквідації" фізіологічної пупкової грижі, який повністю завершується у передплодів 10-ти тижнів розвитку. Морфогенез та становлення топографії досліджуваних судин на даному етапі розвитку характеризується подальшим їх розгалуженням та початком формування зв'язків між внутрішньо- та позаорганними атреріями.

Результати наших досліджень дають підстави стверджувати, що критичні періоди для кожної з непарних вісцеральних гілок аорти де в чому відрізняються, що пов'язано з дещо різними термінами закладки та становлення їх топографії. Однак, середина передплодового періоду (дев'ятий тиждень внутрішньоутробного розвитку) є спільним критичним періодом для всіх досліджуваних судин, оскільки впродовж цього періоду встановлюється цілісність судинної системи кожного органа черевної порожнини і вплив внутрішніх чи зовнішніх пошкоджуючих факторів може призвести до порушень нормального ходу морфогенезу. Проявами його можуть бути – аномальні розташування органів, кишечника та їх судин, а також наявність пупкової грижі у новонароджених.

Наприкінці передплодового періоду розвитку (Х-ХІІ тижні) продовжується процес органогенезу, становлення топографії та синтопії органів черевної порожнини, що супроводжується подальшим розвитком їх судинної системи. На цій стадії розвитку рівень відгалуження всіх трьох непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти наближається до дефінітивного. Починається процес формування як міжсистемних, так і внутрішньосистемних артеріальних анастомозів, а також завершується встановлення зв'язків між внутрішньо- та позаорганними артеріями.

У плодів черевний стовбур є першою непарною вісцеральною гілкою черевної частини аорти. Він відходить від аорти під кутом 75-95°, на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців і розміщується між ніжками діафрагми, що формують аортальний отвір. Основними гілками черевного стовбура в переважній більшості спостережень (97 із 106 досліджених) були ліва шлункова, селезінкова та спільна печінкова артерії.

Ліва шлункова артерія прямує краніально та вліво, проходить між листками малого чепця у напрямку кардіальної частини шлунка. Біля останнього утворює вигин і направляється зліва направо по малій кривині шлунка в сторону його пілоричної частини, віддає до нього свої гілки та анастомозує з одноіменною правою артерією. Відходження лівої шлункової артерії від черевного стовбура ми спостерігалось в 85%. В інших випадках вона відходила від спільної печінкової, селезінкової артерій, або безпосередньо від черевної частини аорти.

Селезінкова артерія є гілкою черевного стовбура у 97% спостережень. Вона направляється вліво, проходить майже горизонтально в товщі або вздовж верхнього краю тіла та хвоста підшлункової залози, віддаючи до неї від 3-4 до 10-12 гілок, що знаходиться у корелятивній залежності від діаметру судини та розвитку анастомозів у самій залозі. У проміжку між хвостом підшлункової залози та воротами селезінки відбувається поділ селезінкової артерії на ліву шлунково-чепцеву артерію, короткі шлункові гілки та 2-4 селезінкові артерії І-го порядку, які входять у ворота органа.

На трьох препаратах спостерігалось відходження від початкового відділу селезінкової артерії великої артерії підшлункової залози, яка прямувала вправо і віддавала гілки до частини тіла та головки підшлункової залози.

Спільна печінкова артерія направляється вправо і краніально, проходячи в печінково-дванадцятипалій зв'язці попереду та дещо зліва від ворітної вени і на рівні верхнього краю цибулини дванадцятипалої кишки віддає праву шлункову та шлунково-дванадцятипалу артерії, після чого продовжується як власна печінкова артерія, що поділяється на праву та ліву гілки, які вступають у паренхіму печінки. У переважній більшості спостережень (78%) від правої гілки власної печінкової артерії відходить міхурова артерія. Ліва – розгалужується на гілки до лівої та квадратної часток печінки.

Дистальніше відходження черевного стовбура відходить верхня брижова артерія. У плодів IV-VII місяців розвитку це відповідає рівню I-го поперекового, а у VIII-X місячних плодів та новонароджених – I-ІІ-го поперекових хребців.

Основними гілками верхньої брижової артерії є нижня підшлунково-дванадцятипала, тонко- та товстокишкові артерії. Від лівого півкола верхньої брижової артерії відходять 10-18 тонкокишкових артерій, діаметр та довжина яких найбільшими були з четвертої по шосту гілки.

Постійними товстокишковими гілками верхньої брижової артерії є клубово-ободова артерія з гілками до клубової і сліпої кишок, червоподібного відростка; права та середня ободові артерії, які кровопостачають висхідну ободову кишку, правий її кут і більше 2/3 поперечної ободової кишки. Середня ободова артерія приймає участь в утворенні дуги Ріолана.

Нижня брижова артерія відходить від аорти під гострим кутом (15°-20°) на рівні ІІІ-IV поперекових хребців. Основними її гілками є ліва ободова, сигмоподібні та верхня прямокишкова артерії.

Сигмоподібні артерії біля брижового краю сигмоподібної кишки віддають висхідні та низхідні гілки, які анастамозують між собою та з вище і нижче розміщеними артеріями.

Ліва ободова артерія у більшості спостережень має спільний початок з верхньою сигмоподібною артерією, направляється краніально і вліво між листками брижі до селезінкового вигину ободової кишки. Не доходячи до нього вона ділиться на три артерії: дві короткі, що кровопостачають лівий вигин та низхідну частину ободової кишки і анастамозують з верхньою сигмоподібною артерією, та одну довгу, яка кровопостачає ліву третину поперечної ободової кишки, і бере участь в утворенні дуги Ріолана.

На одному препараті плода (340,0 мм ТПД) на рівні ІІ поперекового хребця ми спостерігали рідкісний варіант відходження від аорти (під кутом 90°) черевно-брижової артерії, яка поділялася на черевний стовбур та верхню брижову артерію. Останні віддавали гілки, характерні для кожної із названих артерій, при типовому їх відходженні.

Верхня прямокишкова артерія за напрямком є продовженням нижньої брижової артерії. Вона проходить по передньо-лівій поверхі аорти та перетинає спереду спільну клубову артерію і проникає через клітковину дистального відділу брижі сигмоподібної кишки у біляпрямокишковий клітковинний простір. На рівні задньої стінки прямої кишки, артерія поділяється на дві поздовжні судини, які віддають гілки, що огинають пряму кишку, вступають в її стінку і анастомозують із середньою прямокишковою артерією (із басейну внутрішньої клубової артерії).

Таблиця 1

Топографо-анатомічні варіанти галуження непарних вісцеральних гілок

черевної частини аорти у плодів та новонароджених людини

Гілка Варіанти галуження Кількість, %

Черевний стовбур 1. Повне самостійне відходження. 2. Зменшення кількості гілок. 3. Надлишок гілок. 4. Відходження гілок від верхньої брижової артерії. 5. Відсутність черевного стовбура. 87,2 8,2 2,5 1,3 0,8

Верхня брижова артерія 1. Самостійне відходження від аорти. 2. Злиття з черевним стовбуром. 3. Злиття з нижньою брижовою артерією. 4. Самостійне відходження гілок від аорти 5. Змішані форми: а) злиття окремих гілок з черевним стовбуром; б) злиття окремих гілок з нижньою брижовою артерією. 90,9 0,8 0,6 1,8 5,9 3,3 2,6

Нижня брижова артерія 1. Самостійне відходженням від аорти. 2. Злиття з верхньою брижовою артерією. 3. Самостійне відходженням гілок від аорти. 4. Змішані форми. 92,2 0,6 3,4 3,8

Результати наших спостережень дають підстави стверджувати, що на момент народження топографія черевної частини аорти та її непарних вісцеральних гілок і основних їх розгалужень майже відповідають таким у дорослих людей, але процес їх диференціювання не закінчується і продовжується після народження.

ВИСНОВКИ

1. У даній дисертаційній роботі, окрім теоретичного узагальнення, дається нове вирішення актуальної задачі щодо морфогенезу та динаміки становлення топографії черевної частини аорти і її непарних вісцеральних гілок впродовж пренатального періоду онтогенезу та у новонароджених.

2. У зародків кінця п'ятого – початку шостого тижнів розвитку (7,0-9,0 мм ТКД) вже є закладка всіх трьох непарних вісцеральних гілок маубутньої черевної частини аорти. Найбільшою з них є жовтково-брижова артерія, яка утворюється в наслідок злиття правої та лівої однойменних артерій, супроводжує первинну кишкову петлю до черевного стебельця і з цього часу, в зв'язку із редукцією жовткового мішка, перетворюється у верхню брижову артерію. Зачаток черевного стовбура на цій стадії ембріогенезу вже поділяється на короткі гілки (майбутні ліву шлункову, спільну печінкову та селезінкову артерії), які ще не досягають стінки органів. Зачаток нижньої брижової артерії короткий і не розгалужується.

3. Починаючи із передплодів 38,5-40,0 мм ТКД (9-й тиждень) розгалуження всіх трьох непарних гілок досягають стінки відповідних органів і вступають у зв'язок із інтраорганними судинами, які сформувались в процесі диференціації мезенхіми самої закладки органів.

4. Наприкінці передплодового періоду (передплоди 54,0-85,0 мм ТКД) рівень відходження від аорти та основний принцип розгалуження всіх непарних вісцеральних гілок наближаються до таких у дефінітивному стані.

5. У плодів та новонароджених черевний стовбур, верхня та нижня брижові артерії, окрім типових, віддають багато аберантних (надкомплектних) гілок до всіх органів черевної порожнини.

6. Діаметр черевної частини аорти у плодів і новонароджених вище та нижче відгалуження основних стовбурів непарних вісцеральних гілок неоднаковий, що зумовлено особливостями деякої зміни напрямку кровотоку та кута відходження судин.

7. Наприкінці плодового періоду та у новонароджених існують добре розвинені як внутрішньосистемні анастомози (у межах розгалуження кожної з непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти), так і міжсистемні.

Практичні рекомендації

1. Результати дослідження можуть бути використані клініцистами – мікропедіатрами, неонатологами, педіатрами для удосконалення існуючих та розробки нових методів антенатальної профілактики та лікування деяких захворювань органів черевної порожнини та їх судин у новонароджених.

2. Знання топографо-анатомічних особливостей непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених може служити морфологічною базою для удосконалення існуючих і розробки нових методів діагностики та хірургічної корекції деякої природженої і набутої патології органів черевної порожнини та їх судин у плодів, новонароджених і дітей раннього віку.

3. Одержані результати доцільно використовувати в навчальному процесі та при написанні монографій, навчальних посібників і підручників у розділах, які стосуються непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бірюк І.Г. Варіанти розгалуження верхньої брижової артерії у плодів та новонароджених людини // Буковинський медичний вісник. – 1999. – Т. 3, №3. – С. 169-171.

2. Бірюк І.Г. Аномалія розвитку черевного стовбура // Український медичний альманах. – 1999. – Т. 2, №4. – С. 14-15.

3. Бірюк І.Г. Непарні вісцеральні гілки черевної частини аорти на ранніх стадіях пренатального розвитку людини // Буковинський медичний вісник. – 2000. Т.4, №4. – С. 116-120.

4. Бірюк І.Г. Морфологія непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти у плодів та новонароджених людини // Український медичний альманах. – 2000. – Т. 3, №3. – С. 18-21.

5. Бірюк І.Г. Топографо-анатомічні особливості черевної частини аорти та її непарних вісцеральних гілок у новонароджених людини // Науковий вісник Ужгородського університету, серія "Медицина". – 2000. – Вип. 12. – С. 13-16.

6. Бірюк І.Г. Міжсистемний колатеральний зв'язок верхньої брижової артерії // Матер. наук. конф. "Актуальні питання морфогенезу". – Чернівці, 1996. – С. 38-39.

7. Бірюк І.Г. Особливості кровопостачання тонкої кишки у плодів та новонароджених людини // Матер. наук. конф. "Актуальні питання травматології та ортопедії". – Чернівці, 1998. – С. 101.

8. Бірюк І.Г. Розвиток непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти в ранньому періоді онтогенезу людини // Матер. наук. конф. присвяченої 100-річчю з дня народження проф. О.І.Свиридова "Морфологія лімфатичних та кровоносних судин". – Київ, 2000. – С. 36-37.

9. Бірюк І.Г. Вариантная анатомия левой желудочной артерии // Матер. международ. конф. "Актуальные проблемы биологии и медицины". – Астрахань, 2000. – С. 27-28.

10. Бірюк І.Г., Булик Р.Е., Проняєв В.І., Семеній О.С., Слободян О.М. Ангіографічні варіантні особливості гілок черевної аорти // Матер. наук.-практ. конф. "Актуальні питання хірургії". – Київ-Хмельницький-Вінниця, 1997. – С. 107-110.

11. Бірюк І.Г., Власова О.В. Топографія верхньої брижової артерії // Український медичний альманах. – 2000. – Т. 3, №1. – С. 7.

12. Бірюк І.Г., Власова О.В. Варіанти розгалуження нижньої брижової артерії в пренатальному періоді розвитку людини // Матер. науково-практич. конф. "Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини". – Донецьк, 2000. – С. 22-23.

АНОТАЦІЯ

Бірюк І.Г. Топографо-анатомічні особливості непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти в ранньому періоді онтогенезу людини. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 – нормальна анатомія. – Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2001 р.

Дослідження присвячене комплексному вивченню топографо-анатомічних особливостей непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти в пренатальному періоді онтогенезу та у новонароджених. Завдяки застосуванню адекватних і найбільш інформативних методів морфологічних досліджень встановлені особливості топографії та розгалуження непарних вісцеральних гілок черевної частини аорти, виявлені варіанти топографії даних судин у плодів та новонароджених.

Отримані результати можуть бути морфологічною основою для удосконалення існуючих і розробки нових методів антенатальної профілактики, хірургічної корекції, а також сприятимуть уточненню діагностики природжених вад і набутих після народження захворювань органів черевної порожнини у дітей раннього віку.

Ключові слова: ембріотопографія, черевна частина аорти, черевний стовбур, верхня та нижня брижові артерії.

АННОТАЦИЯ

Бирюк И.Г. Топографо-анатомические особенности непарных висцеральных ветвей брюшной части аорты в раннем периоде онтогенеза человека. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 – нормальная анатомия. – Национальный медицинский университет им. О.О. Богомольца МЗ Украины, Киев, 2001 г.

Исследование проведено на 204 препаратах зародышей, предплодов, плодов и новорожденных человека. Использован комплекс морфологических методов исследования, который включал: изготовление и микроскопию серий гистологических и топографо-анатомических срезов, макроскопию, обычное и тонкое препарирование под контролем МБС-10, инъекцию сосудов с последующей коррозией или рентгенографией, изготовление и изучение реконструкционных моделей. Кроме теоретического обобщения, в диссертации приводится новое решение проблемы морфогенеза непарных висцеральных ветвей брюшной части аорты, что выражается в комплексном изучении особенностей закладки и динамики топографо-анатомических изменений непарных висцеральных ветвей брюшной части аорты на протяжении всего пренатального периода онтогенеза и у новорожденных. Установлено, что в зародышевом периоде развития происходит закладка всех непарных висцеральных ветвей брюшной части аорты, а в середине предплодного периода развития устанавливается связь между вне- и внутриорганными артериями. В конце предплодного периода онтогенеза уровень отхождения от аорты её непарных висцеральных ветвей и характер их разветвления приближаются к дефинитивному.

Морфологической предпосылкой возникновения вариантов строения и врожденных пороков развития непарных висцеральных ветвей брюшной части аорты служит влияние на морфогенез повреждающих факторов в зародышевом и середине предплодного периодов онтогенеза человека.

В конце плодного периода развития, а также у новорожденных хорошо развита анастомотическая сеть непарных висцеральных ветвей брюшной части аорты, как в пределах одного сосуда, так и межсистемная.

Полученные результаты могут служить морфологической основой для усовершенствования существующих и разработки новых методов антенатальной профилактики, а также диагностики и установления времени возможного возникновения некоторых врожденных аномолий и их хирургической коррекции у плодов и детей раннего возраста.

Ключевые слова: эмбриотопография, брюшная часть аорти, чревный ствол, верхняя и нижняя брыжеечные артерии.

ABSTRACT

Biriuk I.G. Topographo-Anatomical Peculiarities of the Unpaired Visceral Branches of the Abdominal Portion of Aorta at an Early stade of Human Ontogenesis. – Manuscript.

Thesis for scientific degree of a candidane of Medical Science in speciality 14.03.01 – General Anatomy. O.O. Bohomolets National Medical University of MHP of Ukraine, Kyiv, 2001.

The reseach deals with a complex study of the topographo-anatomical peculiarities of the unpaired visceral branches of the abdominal portion of the aorta during the prenatal period of ontogenesis and in newborns. Due to the application of adequate and most informative methods of morphologic investigations it became possible to establish the peculiarities of the topography and bifurcation of the unpaired visceral branches of the abdominal portion of the aorta and define versions of the topography of these vessels in fetuses and newborns.

The obtained findings may serve as a morphologic basis for improving and elaborating new methods of antenatal prophylaxis, surgical correction and will contribute to specifying the diagnostics of birth defects and acquired diseases after birth of the organs of the abdominal cavity in children of early age.

Key words: embryotopography, abdominal portion of the aorta, abdominal trunk, upper and lower mesenteric arteries.