КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БУДНИЦЬКА ОЛЕКСАНДРА АНАТОЛІЇВНА

УДК 159.922

ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ

ЕМОЦІЙНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ У ПСИХОТРАВМУЮЧІЙ СИТУАЦІЇ

19.00.01 — загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ — 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: - кандидат психологічних наук, доцент

Кириленко Таїсія Сергіївна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри загальної та інженерної психології.

Офіційні опоненти:- доктор психологічних наук

Титаренко Тетяна Михайлівна,

Інститут соціальної та політичної психології АПН України,

старший науковий співробітник,

завідувач лабораторії соціальної психології особистості;

-

Корнієнко Олексій Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри медичної психології та психодіагностики.

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний

університет імені К.Д.Ушинського, кафедра психології,

Міністерство освіти та науки України , Одеса

Захист відбудеться 25 січня 2002 р o _10_ год. _00__ хв. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.000.26 при Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 25 грудня 2001 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради,

доктор психол. наук, професор Трофімов Ю.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми.

Сучасна реальність є невичерпним джерелом стресових, критичних, травмуючих ситуацій. Повсякденна психічна травматизація є неминучим явищем, в якому проявляється ставлення людини до різноманітних стресфакторів її життя. Проблема психологічних травм і необхідності постійного їх подолання стала ще більш актуальною у зв'язку із загальним загостренням соціальної кризи та особливо позначається на молоді, яка навчається і зазнає впливу численних стресогенних факторів як соціального та особистісного, так і інформаційного характеру. Розвиткові психологічного напруження сприяє також специфіка виконуваної діяльності, характер якої, у сполученні з особистісними властивостями, позначається на особливостях переживання критичних (травматичних) ситуацій. Так, дослідження травмуючих психічних станів набувають особливого значення у застосуванні до спортивної діяльності, характерною рисою якої є максимальне напруження усіх включених до неї систем організму спортсмена, наслідком чого є розвиток особливого психологічного стану, що викликає як мобілізацію всіх адаптаційних і захисних систем організму, так і їх виснаження. Дещо іншу специфіку має традиційна учбова діяльність, до якої залучена або має причетність більшість молодих людей, але й вона зараз є плідним підґрунтям для створення психотравмуючих ситуацій, що за відсутності індивідуальних стратегій їхнього переживання та подолання, кваліфіковано розроблених і відпрацьованих з допомогою компетентних спеціалістів, спричиняють виникнення вкрай негативних психічних станів та перешкоджають ефективному особистісному та професійному розвиткові молодої людини.

Вибір шляхів подолання психотравмуючих ситуацій, можливості психокорекції негативних станів, що виникають внаслідок переживання психологічних травм чи перебування у травмуючих ситуаціях, є недостатньо вивченими при тому, що потребують особливої уваги, оскільки психологічний вплив має враховувати унікальні особливості індивідуального досвіду та неповторного сполучення особистісних властивостей людини, що є актуальним для загальної психології, диференційної психології та прикладних психологічних досліджень.

Аналіз емоційних переживань в психологічній літературі носить багатоаспектний та багаторівневий характер. Це, по-перше, пов’язано з вивченням природи переживань, їх функціонального призначення, а по-друге, - з різногалузевою спрямованістю (загальна психологія, клінічна, медична, педагогічна тощо) та виділенням різних рівнів (загально-психологічного та прикладного) вивчення переживань (Ю.Александровський, 1991; Ф.Василюк, 1994; Т.Кириленко, 1999; Л.Китаєв-Смик, 1983; Т.Титаренко, 1998; О.Саннікова, 2000; О.Чебикін, 1992; P.Pitman, M.Horowitz, 1996 та ін.) Проте залишається недостатньо розробленою проблема обумовленості проявів емоційних переживань різнорівневими (особистісний, індивідний рівні) чинниками та особливостей прояву переживань в складних, психотравмуючих ситуаціях буденності життя, що не пов’язані з патологічними порушеннями психіки.

Ступінь наукової розробленості проблеми.

У літературі, присвяченій проблемі емоцій та емоційних переживань особистості, достатньою мірою висвітлені питання про функції та механізми емоцій (Г. Бреслав, 1984; Л. Гозман, 1987; К. Ізард, 2000; О. Лук, 1982; А. Ольшаннікова, 1983; Я. Рейковський, 1979, М. Русалова, 1979, О. Саннікова, 1995; О. Чернікова, 1962; Г. Шингаров, 1971 та ін.). Значна частина досліджень присвячена розгляду ролі емоцій та емоційних переживань у різних видах діяльності людини, зокрема, спортивній (Б. Вяткін, 1981; А. Ганюшкін, 1980; Г. Горбунов, 1986; А. Пуні, 1969; Р. Сінгер, 1980, Р. Уейнберг, Д. Гоулд, 1998 та ін.) та учбовій (Н. Пейсахов, 1977; В. Семіченко, 1991; О. Чебикін, 1992 та ін.) діяльності. Розглядаються питання станів, що розвиваються внаслідок впливу на людину стресогенних факторів оточуючого середовища (Л. Аболін, 1987; Ю. Александровський, 1991; Ф. Ведяєв, 1983; В. Волович, 1983; П. Доусуелл, 1996; О. Дубицький, 1993; Ц. Короленко, 1973; Ф. Космолинський, 1991; А. Леонова, 1984; Н. Наєнко, 1976; R. Liftou, J. Lindy, K. Mirza та ін.) та можливості й засоби подолання людиною таких станів (Ф. Березін, 1988; В. Богданович, 1995; Б. Вяткін, 1981; Г. Габдрєєва, 1981; Є. Калінін, 1984; І. Ладанов, 1989; Ф. Меерсон, 1981; В. Рожнов, 1979; E. Williams, 1999 та ін.).

Значно менше аналізуються переживання в травмуючих ситуаціях, кризових станах та в станах посттравматичних (Ф. Василюк, 1994; О. Гарниць, 1999; Т. Кириленко, 1998, 2000; Є. Лазебна, М. Зеленова, 1999; І. Шаллан, 2000; Т. Титаренко, 1998, 2000; С. Яковенко, 2000; L. Berkowitz, C.R.1986;1989; S. Furst, 1967; M. Horowitz, 1998; R. Pitman, 1989; P.2001; D. Russell, 1986; E. Williams, 1999 та інші). Причому, як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології увага приділяється наслідкам впливу на людину різних травматичних подій з точки зору психіатрії та медичної психології. З точки зору загальної психології у дослідженнях українських авторів розглядаються окремі моменти феноменологічного аспекту переживань травмуючих, критичних, кризових ситуацій, індивідуально-типові особливості таких переживань (Т. Кириленко, І. Маноха, Е. Носенко, О. Саннікова, О. Старовойтенко, Т. Титаренко, С. Яковенко).

Разом з тим у вітчизняній психології практично відсутні відомості про обумовленість особливостей емоційних переживань, зокрема, у травмуючих ситуаціях, певними особистісними властивостями; описи несприятливих психологічних станів є розрізненими та не містять цілісного уявлення про характеристики емоційних переживань, що виникають при перебуванні особистості у психотравмуючій ситуації, про досвід їх переживання, про зміст переживань травмуючих ситуацій.

Дисертаційне дослідження виконувалося у зв’язку з планами наукової роботи кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета дослідження — зв’язок особливостей та індивідуально-особистісних детермінант проявів емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях.

Відповідно до цього були поставлені такі завдання дослідження:

Систематизувати напрями вивчення емоційних переживань та переживань в психотравмуючій ситуації.

Проаналізувати особливості змістових характеристик прояву емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях.

Дослідити індивідуально-особистісні детермінанти переживань у психотравмуючих ситуаціях.

Виділити особливості детермінант прояву емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях та виявити найбільш виразні їх сполучення.

Об’єкт дослідження — емоційні переживання в психотравмуючій ситуації.

Предмет дослідження — особливості та детермінація емоційних переживань особистості у психотравмуючих ситуаціях.

Для реалізації поставлених завдань була використана схема емпіричного дослідження на основі комплексу методів: теоретичний аналіз, систематизація і узагальнення теоретичних даних; метод самоаналізу особливостей переживань в психотравмуючих ситуаціях; психодіагностичні методи для аналізу детермінант емоційних переживань; порівняльний аналіз емпіричного матеріалу, методи кількісного (кореляційного, факторного) аналізу обробки результатів дослідження.

Наукова новизна результатів дослідження полягає:

в подальшому розвитку теорії емоційних переживань, в розширенні уявлення про змістові характеристики проявів (профілі, типи, види, форми) емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях, рівні психічної травматизації;

у вивченні з загально-психологічних позицій індивідуально-особистісних властивостей, що детермінують змістові прояви емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях;

у отриманні нових наукових фактів про особливості детермінант емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях, їх сполучення залежно від переважаючих проявів емоційних переживань та значущих сфер діяльності особистості.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю їх використання при розробці методичних положень щодо профілактичних корекційних заходів виникнення і подолання негативних переживань; в системі психологічної підготовки до спортивних змагань; в психологічних службах вищих закладів освіти. Матеріали дослідження можна використовувати при викладанні психологічних курсів та спецкурсів.

Результати дослідження були використані в практиці психологічної допомоги спортсменам на базі Національного університету фізичного виховання і спорту України.

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження є самостійним вкладом автора в проблему, яка розробляється. Ідеї співавторів стосуються близьких аспектів дисертаційної роботи, але не повністю використані в ній.

Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечуються використанням методичного інструментарію, адекватного меті та завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу емпіричних даних, використанням сучасного апарату математичної статистики, репрезентативністю добірки досліджуваних.

Апробація роботи. Результати дослідження були представлені на II Всеукраїнському з’їзді психологів (м. Київ, 1996), на I Всеукраїнській конференції аспірантів галузі фізичної культури і спорту (м. Львів, 1997), на Міжнародному конгресі “Человек в мире спорта: новые идеи, технологии, перспективы” (м. Москва, 1998), наукових конференціях аспірантів та студентів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 7 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (кількість найменувань – 169) та додатків (кількістю 5, що розміщені на 17 сторінках). Зміст дисертації викладено на 170 сторінках. В роботі вміщено 29 таблиць, 9 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначені його мета, об’єкт, предмет та конкретні завдання, висвітлено наукову цінність отриманих результатів та практичне значення роботи.

Перший розділ “Теоретичні підходи та основні напрями досліджень емоційних переживань“ присвячений аналізу існуючих теоретичних підходів місця і ролі переживань в емоціях як психологічному явищі та співвідношення емоційних переживань і станів, уточненню понять.

В психологічних дослідженнях підкреслюється, що кожна емоція характеризується насамперед певним внутрішнім станом суб’єкта — переживанням як специфічною формою відображення значимого. Для психологічних теорій характерне розуміння емоцій як особливого феномена людської психіки, що включає в себе широкий спектр диференційованих інтроспективних переживань, що мають специфічні вирази.

Систематизація напрямів вивчення емоцій та емоційних переживань з точки зору аналізу їх феноменології (К. Ізард, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн), функцій (Г. Бреслав, В. Вілюнас, Я. Неверович, Е. Носенко, П. Сімонов, О. Тихомиров) та теорій (П. Анохін, К. Додонов, К.Ізард, К. Ліндслі, Р. Раппопорт, П. Сімонов) свідчить про неоднозначність оцінки ролі емоційних переживань у визначенні емоції як процесу, властивості та стану.

Певна обмеженість існуючих точок зору може бути подолана їхнім синтезуванням. Розглядаючи емоцію як взаємодіючий “патерн” переживань, органічних відчуттів та виразних рухів, вважаємо, що переживання є системоутворюючим “фактором” цього патерну.

В співвідношенні понять “переживання” і “стан” виділено три їх різновиди: переживання визначають стан; стан визначає переживання; переживання і стан тотожні. Ми розглядаємо переживання і стан в єдності, як зміст і форму, як прояв виразності власного ставлення особистості до свого внутрішнього світу, що достатньо виражається в переживаннях негативних емоційних станів в психотравмуючих ситуаціях. В основі теоретичного розуміння переживання особистості лежать погляди С. Рубінштейна про переживання як повнокровний психічний акт, в якому виражається вся повнота буття суб’єкта, який пізнає, з урахуванням всіх рівнів структури особистості.

У другому розділі “Складові вивчення емоційних переживань в психотравмуючій ситуації” розглядаються особливості вивчення емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях. Аналізується розуміння психотравмуючих ситуацій, особливостей емоційного реагування в них (Ю. Александровський, О. Гарніц, Ф. Василюк, Т. Кириленко, Е. Носенко, Т. Титаренко, С. Яковенко, M. Horowitz, D. Russell та ін.). Відмічена перевага психіатричних та медико-психологічних розробок даної проблематики над загальнопсихологічними.

Грунтуючись на позиції Т. Титаренко стосовно існування і повсякденної психологічної травматизації та на роботах (Л. Бурлачука, Е. Коржової, 1998; Л. Сохань, Е. Головахи, 1996; А. Філіпова, С. Ковальова, 1986 та ін.) стосовно характеристик ситуацій (обмежень, невизначенності), на роботах по аналізу факторів, що можуть здійснювати травматизацію (Холмс, Раге, 1995; Л. Юр’єва, 1998; P. Resick, 2001 та ін.), виділено рівні ймовірності психічної травматизації ситуації:

Низький рівень — емоційно складна ситуація, пов’язана з неперіодичністю, не частою і нетривалою появою інтенсивних негативних емоційних переживань переважно з передбачуваними наслідками.

Середній рівень — емоційно-складні, потенційно психотравмуючі ситуації, пов’язані більше з періодичністю, ніж з неперіодичністю появи негативних емоційних переживань, тривоги, невпевненості, страху, мук сумління, та з не завжди передбачуваними наслідками.

Високий рівень — власне психотравмуючі ситуації з наявними травмами, тривалими негативними переживаннями (горе, відчай, страх, тощо), що ведуть до життєвих криз, до неможливості реалізації життєвого задуму без перебудови особистості.

Виділення рівнів передбачає у вивченні особливостей переживань враховувати блок ймовірності психічної травматизації, блок змістових проявів емоційних переживань, блок індивідуально-особистісних характеристик суб’єкта, а також характеристик ситуації для аналізу вибору шляхів і засобів подолання травмуючих ситуацій.

Названі блоки лягли в основу разроблених дослідницької моделі та схеми вивчення переживань в психотравмуючих ситуаціях.

У третьому розділі “Емпіричне дослідження проявів емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях” представлене теоретичне та методичне обгрунтування проведеного дослідження, підбір та використання конкретних психологічних методик; представлено процедуру емпіричного дослідження та результати якісного і кількісного аналізу емпіричних даних.

Емпіричне дослідження включає три блоки та чотири етапи.

Блоки дослідження:

Для визначення особливостей емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях була запропонована спеціальна анкета “Переживання психотравмуючих ситуацій”, в якій використовувався самоаналіз наявного досвіду ставлення суб’єкта до психотравмуючих ситуацій, переживань особистості в психотравмуючих ситуаціях;

Для визначення індивідуально-особистісних детермінант прояву переживань в психотравмуючій ситуації було використано низку психодіагностичних методик. До них ми віднесли: методика діагностики спрямованості особистості (“опитувальник орієнтації”) (автор – Б.Басс, модифікація В. Смекала, М. Кучери); опитувальник “Риси характеру і темпераменту” (автори – В. Маріщук, В. Плахтієнко); опитувальник ситуативної та особистісної тривожності Ч. Спілбергера-Ханіна; “Мульти-мотив-тест” (автори Х.-Д. Шмальт, К. Соколовски, Т. Лангенс); шкала ризику (“RSK”; автор - Р. Шуберт, адаптація М. Котика); тест-опитувальник емоційності О. Саннікової;

Для аналізу проявів переживань в конкретній ситуації (були обрані ситуації випробувань — екзаменаційна в вузі та ситуація спортивних змагань — як такі, що в силу своєї стресогенності можуть виступати психотравмуючими) та визначення переважаючого рівня психічної травматизації використана суб’єктивна оцінка вираженності ймовірності рівня психічної травматизації ситуації (модифікована методика шкальованої самооцінки Дембо-Рубінштейн) та рівня ситуативної тривожності (методика Ч. Спілбергера-Ю.Ханіна);

+Етапи дослідження:

визначення змістових характеристик переживань у психотравмуючих ситуаціях на основі результатів самоаналізу;

діагностичне обстеження опитуваних;

визначення особливостей психічної травматизації студентів і спортсменів в ситуації екзаменаційної сесії та спортивних змагань;

виділення особливостей індивідуально-особистісних детермінант емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях на основі кількісного аналізу.

У дослідженні взяли участь студенти-психологи та спортсмени спортивної кваліфікації від 1 розряду до майстра спорту міжнародного класу віком від 18 до 25 років, загальною кількістю 158 осіб. З них студентів-психологів — 55, спортсменів — 103.

Відповіді на питання анкети дали можливість отримати інформацію щодо формального аспекту переживання у психотравмуючих ситуаціях, як то: частота, обставини, необхідність спеціальної допомоги, та змістового аспекту, в якому поєднуються як данність значимості власного досвіду переживань у психотравмуючих ситуаціях, так і особливості подолання негативних емоційних переживань:

За формальними характеристиками одержані такі результати: близько 60% опитаних вважають, що психотравмуючі ситуації частіше всього виникають в повсякденному житті, 30 % — в екстремальних умовах, 10 % вважають, що в рівній мірі в будь-яких сферах життя людини.

Відповідаючи на питання “Чи вважаєте Ви корисним навчитися прийомам подолання негативних переживань у психотравмуючих ситуаціях, чи повністю покладаєтеся на власний досвід?”, 65 % опитаних виступають за навчання в подоланні психотравмуючих ситуацій; на свій власний досвід покладаються 28 % і вважають корисним для себе i перше, і друге 7 % опитаних. Тобто переважаюча більшість допускають можливість виникнення психотравмуючих ситуацій в повсякденному житті і вважають за необхідне навчитися долати негативні переживання, використати досвід інших.

При розгляді змістового аспекту переживань психотравмуючих ситуацій було виділено два профілі розуміння психотравмуючої ситуації і переживань в ній. Це зовнішньо-векторний профіль (гнітюча дія ззовні) та внутрішньо-векторний (порушення цілісності, розпад внутрішнього, духовного світу людини).

Щодо переживань у психотравмуючих ситуаціях, суб’єктивного бачення обставин, за яких вони виникають, то відповіді дали можливість систематизувати типи переживань в ситуації, які можуть бути пов’язані з психічною травматизацією. Це такі типи:

а) фізична травма, хвороба, їх наслідки — зовнішньо-критеріальний тип;

б) взаємодія з іншими людьми (сварки, конфлікти і т.п.) — інтеркритеріальний тип;

в) суто особистісні переживання (наслідки власних необдуманих вчинків, розчарування, образи, провини і т.ін.) — внутрішньо-особистісний тип.

Саме суто особистісні переживання (49 % опитаних) переважають в цьому переліку (28 % у спортсменів і 21 % у студентів-психологів).

Слід відмітити, що як для спортсменів, так і для студентів в психічній травматизації переважають суто особистісні переживання, тобто їх феноменологічний рівень; 49 відсотків опитуваних відмітили цей тип психотравмування, а для студентів-психологів серед виділених трьох типів цей тип є переважаючим. Можна висловити припущення, що виділений нами внутрішньо-векторний профіль психічного буття переживання психотравмуючої ситуації представлений саме внутрішньо-особистісним типом травмуючої ситуації, тобто це є в нашому дослідженні переважаючим профілем розуміння психотравмуючої ситуації і типом переживання психічної травматизації.

Аналіз вибору шляхів подолання негативних переживань свідчить про наявність трьох видів спрямування переживань: спрямування у минуле (“ношу все в собі”, “без кінця повертаюсь до травми, аналізую причини”); у майбутнє (“скоріше забути, зайнятись іншим”, “сподіваюсь на краще”) та спрямування у теперішнє (“підвищую самоконтроль”, “спілкуюсь з друзями”, “кава, алкоголь, секс”).

Порівняння виділених шляхів подолання психотравмуючих ситуацій спортсменами і студентами-психологами вказує на переважання спрямування переживань і для перших, і для других у теперішнє — 79 %; спрямування переживань у майбутнє виділяють 13 % і у минуле — 8 % опитаних. Отже, як загальна тенденція переживань психотравмуючих ситуацій може бути відмічене спрямування переживань у теперішнє, на зміну умов ситуації і на зміну переживань, які виникають.

При аналізі спрямування переживань у теперішнє здійснено класифікацію форм подолання негативних переживань:

перетворююча форма подолання як реальна поведінка людини, спрямована на зміну взаємовідносин з оточуючим середовищем у формі підготовки до захисту, агресії, уникання, що може відповідати афективним реакціям як типу долаючої поведінки;

захисна форма подолання (симптоматична (алкоголь, релаксація) та інтрапсихічна (витіснення, інтелектуалізація)), що з нашої точки зору відповідає таким відомим типам долаючої поведінки як регресія, заперечення.

Виділені форми співвідносяться з відомими типами долаючої поведінки: афективними реакціями, регресією, запереченням, спрямованістю на розв’язання проблеми та ін.

Більшість опитуваних (54 %) віддали перевагу другому способу з його засобами зміни в першу чергу фізичного стану та застосування захисних механізмів.

Аналіз прояву емоційних переживань в екзаменаційній ситуації та ситуації спортивних змагань свідчить про вираженість середнього (у 53 %) та високого (45 %) рівня ситуативної тривожності; незалежно від спортсменів та студентів більш виразно підвищення рівня тривожності проявляється в ситуації спортивних змагань; для студентів в умовах екзаменаційної сесії не відмічено прояву емоційних переживань у формі високого рівня тривожності. В той же час вираженість рівня психічної травматизації в ситуації екзаменаційної сесії і в ситуації спортивних змагань досить виразна, сягає в середньому більше 60 умовних одиниць за шкалою Дембо-Рубінштейн і тим вища, чим нижча результативність виконуваної діяльності.

Отримані результати щодо формального та змістового аспектів аналізу емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях (типи, профілі, види спрямування переживань, форми подолання), а також аналізу рівня вираженості психічної травматизації ситуацій спортивних змагань та екзаменаційної сесії і рівня вираженості ситуативної тривожності в них як прояву емоційного переживання цих ситуацій вказують на доцільність вияву особливостей детермінант переживань психотравмуючих ситуацій та вибору шляхів виходу з них. Цьому і присвячений наступний розділ дисертаційного дослідження.

У четвертому розділі “Детермінація проявів переживань в психотравмуючих ситуаціях” аналізуються чинники проявленості переживань в психотравмуючих ситуаціях, детермінанти їх змістових проявів і вибору шляхів подолання переживань в психотравмуючих ситуаціях та їх особливості в залежності від значимих сфер (учбова та спортивна) життєдіяльності особистості. Проведений аналіз дав можливість співставити змістові прояви (типи, види) емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях та форм їх подолання з індивідуальними властивостями особистості. Ми допускаємо, що переважаючі змістові прояви емоційних переживань відмічаються при певних особливостях вираженості властивостей нервової системи та особистісних властивостей.

При аналізі виходимо з того, що наявність психотравмуючої ситуації не є єдиним чинником проявленості характеристик переживань в даній ситуації. Ми вважаємо, що цими чинниками, окрім характеристик ситуації, виступають характеристики індивідуальності, в першу чергу властивості нервової системи та тип емоційності.

Співставлення змістових характеристик переживань з властивостями нервової системи (сила, рухливість, чутливість) та типом емоційності (радість, страх, смуток, гнів) показало:

залежно від рівня вираженості таких властивостей як сила, рухливість та чутливість нервової системи у опитуваних змінюється ієрархія проявленості (переважання) в їхньому житті типів переживань психотравмуючих ситуацій. При середньому рівні вираженості сили, рухливості та чутливості нервової системи переважає тип “внутрішньо-особистісні переживання” (внутрішньо-критеріальний тип; 40опитаних) причому більш виразно таке співвідношення представлене у студентів-психологів — 60%. Водночас і у спортсменів, і у студентів-психологів з показниками низького рівня рухливості нервової системи не відмічено типу внутрішньо-особистісних переживань, а з показниками низького рівня чутливості нервової системи — переживання зовнішньо-критеріального типу.

Особливості проявів переживань у психотравмуючих ситуацях відповідають типам емоційності спортсменів і студентів. Найбільша проявленість типу “внутрішньо-особистісні переживання” відмічається у представників груп “страх” та “смуток”. Але для спортсменів найбільш проявлено виступає інтеркритеріальний тип переживань (“взаємодія з іншими”) при домінуванні емоційної модальності “страх”, а при домінуванні модальності “радість” відмічаються усі три типи переживань психотравмуючих ситуацій, що в принципі відповідає змісту емоційності.

Слід також відзначити, що найменш виразно представлена група “гнів” як у кількісному виразі представників, так і за проявленістю типів переживань психотравмуючих ситуацій, що може бути окремим напрямом подальшого дослідження.

Детермінанти вибору видів шляхів спрямування переживань у психотравмуючих ситуаціях та форм засобів подолання негативних переживань ми пов’язуємо з особистісними властивостями: особливості мотивації, спрямованість особистості, особистісна тривожність та схильність до ризику.

Вибір видів переживання психотравмуючих ситуацій (у нашому дослідженні переважає спрямування переживань у теперішнє) відповідає виду спрямованості (у нашому дослідженні – спрямованості на себе), мотиваційним тенденціям (у нашому дослідженні – мотивації досягення) та проявляється при середньому і низькому рівні вираженості схильності до ризику.

Зазначимо, що в нашому дослідженні більшість опитаних (65%) віддала перевагу захисній формі засобів подолання (вживання транквілізаторів, намагання відволіктися тощо). І для цієї більшості характерна виділена нами тенденція обумовленості вибору шляху переживання психотравмуючої ситуації особистісними детермінантами (переважання мотивації досягнення, спрямованості особистості на себе та середнього рівня схильності до ризику).

Підсумовуючи результати даного розділу, слід зазначити, що він був присвячений вивченню особливостей детермінант змістових проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях. Перевірялись такі робочі положення.

Змістові прояви емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях є інтегральним результатом взаємодії різнорівневих показників (формально-динамічного та змістового) структури особистості.

Окремі складові змістових проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях обумовлені взаємодією названих показників, але в різній мірі. Це ж стосується і прояву емоційних переживань в залежності від провідної діяльності, бо ми виходили з припущення, що прояви емоційних переживань у психотравмуючій ситуації (не в стадії гострої травми) є показником їх оціночно-регуляторної функції в певній сфері значимої життєдіяльності і, відповідно, обумовлюються дещо відмінними психологічними чинниками.

Для більш чіткого вияву особливостей і відмінностей прояву переживань психотравмуючих ситуацій та їх детермінант було застосовано методи кореляційного та факторного аналізу. Аналізувалась обумовленість проявів емоційних переживань в психотравмуючих ситуаціях детермінантами формально-динамічного, якісного рівня структури особистості – властивості нервової системи, статеві особливості, тип емоційності – та змістово-особистісного рівня – спрямованість особистості, мотивація, тривожність, схильність до ризику.

Результати співставлення результатів у відсотках та кореляційного аналізу (значимість коефіцієнту Чупрова за 2 критерієм) дозволили виділити обумовленість внутрішньо-критеріального типу переживань особистості (як переважаючого в нашому дослідженні) показниками середнього рівня вираженості властивостей — сили, чутливості — нервової системи; емоційною модальністю “страх”, типом спрямованості особистості на себе, переважанням мотивації досягнення, середнім рівнем схильності до ризику та особистісної тривожності. Знайдені позитивні кореляційні зв’язки між типом переживання і переважаючими тенденціями вираження названих показників.

Не знайдено значимого зв’язку обумовленості вибору виду шляху спрямування переживань у часі та форми подолання негативних переживань з показниками сили нервової системи.

При переважанні внутрішньо-критеріального типу переживань і при виборі форм подолання негативних переживань у студентів і психологів відмічені тенденції відмінностей в обумовленості за формально-динамічними детермінантами; при виборі шляху спрямування переживань у часі — в обумовленості змістово-особистісними детермінантами. У спортсменів відсутній зв’язок з мотиваційними тенденціями. Це підтверджує наше припущення про те, що змістові прояви емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях мають відмінності в обумовленості детермінантами формально-динамічного та змістово-особистісного рівня структури особистості залежно від переважаючої сфери життєдіяльності, яка наповнена конкретними подіями.

За результатами факторного аналізу були виділені чотири фактори (“Переважаюча мотивація” (стосується активності спонукань), “Переважаючі реакції” (описує зовнішні форми реагування), “Вразливість” (описує приховані форми реагування) та “Емоційність” (стосується типів емоційності)), що підтверджують описане сполучення детермінант емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях та їх загальну ієрархічну представленість.

Наявність виявлених зв’язків ще не означає виключну причинну обумовленість ними змістових проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях. Але існування такої залежності нам здається обґрунтованим, беручи до уваги відомі у психології теоретичні положення щодо регуляторно-оціночної функції емоцій і емоційних переживань та деякі емпіричні дослідження стосовно типології життєвих світів і спрямувань особистості (Т. Титаренко, Ф. Василюк) типів емоційної особистості (О. Саннікова, А. Ольшаннікова, О. Палєй) типологічних особливостей стійкості до екстремальних ситуацій (В. Мерлін, А. Рождєственська).

Узагальнення результатів дослідження дало змогу сформулювати загальні висновки:

1. У дисертації здійснено теоретичний та емпіричний аналіз переживань (зокрема, детермінант їх змістових проявів) психотравмуючих ситуацій із загально-психологічних позицій. Прояв переживань розкривається через регуляторно-оціночну функцію емоцій, через ймовірність деформації і зміни усталеного психічного світу особистості.

Виділено рівні переживань психотравмуючих ситуацій на основі їх класифікації за зовнішніми (частота та умови появи в житті) та внутрішніми (зміст, детермінованість) ознаками. Розроблено дослідницьку модель та блок-схему вивчення психотравмуючих ситуацій, що включає поєднання оцінки рівня психічної травматизації, змістових особливостей емоційних переживань травмуючої ситуації та індивідуально-особистісних особливостей особистості як детермінант її переживань. Показано зв’язок особливостей сполучень детермінант із змістовими проявами переживань.

2. Аналіз змісту проявів переживань психотравмуючих ситуацій дозволив виділити два профілі розуміння переживань психотравмуючих ситуацій: зовнішньовекторний та внутрішньовекторний; три типи переважаючих переживань (зовнішньо-критеріальні, інтеркритеріальні, внутрішньо-критеріальні); три види шляхів спрямування переживань, пов’язаних зі спрямуванням їх у часі, спрямування у минуле, теперішнє, майбутнє; та дві форми засобів переживань психотравмуючих ситуацій, пов’язаних з подоланням проявів негативних емоцій: перетворююча та захисна.

3. Змістові прояви переживань в психотравмуючих ситуаціях характеризуються переважанням вибору переживань за типом “внутрішньо-критеріальні”, вибором виду шляхів спрямування — “спрямування переживань у теперішнє”, вибором форми подолання – “захисна”.

4. Показано, що індивідуальні відмінності проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях відповідають особливостям властивостей нервової системи, а також типам емоційності особистості як стійкої властивості індивідуальності. Найбільш виразно окреслюються індивідуальні особливості прояву емоційних переживань за внутрішньо-критеріальним типом. Переважаючий прояв цього типу переживань відмічено у представників типу емоційності з домінуванням модальностей “страх” і “смуток” та з вираженістю у них середнього рівня показників сили, рухливості та чутливості нервової системи.

Особистісними показниками, які відповідають даному типу переживань та переважаючим виду (спрямування переживань у теперішнє) і формі подолання (захисній) виступають спрямованість особистості на себе, мотивація досягнення, середні рівні схильності до ризику та особистісної тривожності.

5. Відмінності змістових проявів та їх обумовленості відмічаються також за статевими ознаками. У жінок переважають інтеркритеріальні та внутрішньо-критеріальні типи переживань, у чоловіків — внутрішньо-критеріальні та зовнішньо-критеріальні, причому у чоловіків переважає захисна форма подолання. Серед особистісних детермінант у чоловіків переважають спрямованість на взаємодію, у жінок — спрямованість на себе, і у жінок ще, окрім мотивації досягнення, у сполученні детермінант проявляється мотивація влади.

Відмінності проявів емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях у студентів і психологів більш виразно проявляються серед детермінант формально-динамічного рівня структури особистості.

6. На основі якісного та кількісного (кореляційного, факторного) аналізу виділені особливості сполучення детермінант переважаючих змістових проявів емоційних переживань у психотравмуючій ситуації: тип емоційності — страх, радість; високий та середній рівні чутливості нервової системи; спрямованість особистості на себе; мотивація досягнення, середній та високий рівні особистісної тривожності. Факторний аналіз показав перевагу детермінант змістового рівня структури особистості (спрямованість особистості на себе, мотивація досягнення, особистісна тривожність) в інтегральній взаємодії показників, обумовлюючих змістові прояви емоційних переживань особистості у психотравмуючих ситуаціях.

7. Показано наявність різнорівневих сполучень детермінант, що мають свої особливості відповідно до змістових проявів переживань особистості в психотравмуючих ситуаціях та переважаючого виду діяльності.

Зокрема, обумовленість внутрішньо-критеріального типу переживань та вибору виду шляху спрямування емоційних переживань у теперішнє відповідає виділеному сполученню детермінант, в той час, як обумовленість вибору захисної форми подолання негативних переживань має відмінності серед детермінант формально-динамічного рівня структури особистості за показниками властивостей нервової системи.

Результати дисертаційної роботи висвітлили низку проблем і питань, що виступають напрямками подальших досліджень.

Основний зміст дисертації відображено в публікаціях:

Єфімова О.А. Аналіз особливостей психотравмуючих ситуацій у спорті // Матеріали І Всеукраїнської конференції аспірантів галузі фізичної культури і спорту.— Львів, 1997. — С. 153 — 154.

Ефимова А.А. Опыт изучения психотравмирующих ситуаций в спортивной деятельности // Фізичне виховання студентів творчих фахів: Зб. наук. праць. — Харків, 1997. — № 6. — С. 9 — 11.

Ефимова А.А. Изучение особенностей эмоционального переживания психотравмирующих ситуаций в спортивной деятельности // Материалы Международного конгресса “Человек в мире спорта: новые идеи, технологии, перспективы”. — Москва, 1998. — Том 2. — С. 370 — 372.

Єфімова О.А. Роль емоційності у переживанні психотравмуючих ситуацій // Вісник Харківського державного університету. – 1999. - № 439’99. – с. 194-197.

Єфімова О.А. Особистісні чинники переживання психотравмуючих ситуацій // Проблеми гуманітарних наук: Наукові записки ДДПУ. — Дрогобич: Коло, 2001. — № 7. — С. 85 — 94.

Єфімова О.А., Кириленко Т.С. Психологічний аналіз переживання психотравмуючих ситуацій у спортивній діяльності // Вісник Київського університету. — К., 1999. — С. 48 — 50.

Воронова В.И., Ефимова А.А., Турецкий Б.В., Яковлев Б.П. Особенности восстановления технической работоспособности спортсменов в условиях эмоциональной напряженности // Актуальные проблемы медицины и биологии: Сб. науч. тр. — Т. ІІ. — К., 1993. — С. 182 — 185.

Будницька О.А. Індивідуально-особистісні детермінанти емоційних переживань у психотравмуючих ситуаціях. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 — загальна психологія, історія психології. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація присвячена психологічному аналізу змістових характеристик проявів переживань в психотравмуючих ситуаціях та детермінант цих проявів. Виділені два профілі (внутрішньо-векторний та зовнішньо-векторний) розуміння переживань психотравмуючих ситуацій; типи переважаючих переживань, пов’язані з баченням особливостей їх виникнення; шляхи спрямування переживань, пов’язані зі спрямованістю їх у часі; форми засобів переживань, пов’язані з подоланням проявів негативних емоцій.

Показано, що детермінантами особливостей змістовних характеристик проявів переживань виступають спрямованість особистості на себе, мотиваційні тенденції (зокрема, мотивація досягнення), типи емоційності та статеві чинники, властивості (зокрема, чутливість) нервової системи. Вираженість змістових проявів переживань та їх детермінанти розрізняються в залежності від значимих сфер діяльності особистості.

Ключові слова: емоційні переживання, психотравмуючі ситуації, формально-динамічні детермінанти, змістово-особистісні детермінанти.

Будницкая А.А. Индивидуально-личностные детерминанты эмоциональных переживаний в психотравмирующих ситуациях. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 — общая психология, история психологии. —Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.

В диссертации осуществлен теоретический и эмпирический анализ переживаний психотравмирующих ситуаций с общепсихологических позиций. Предложено выделение уровней переживаний психотравмирующих ситуаций, используя внешние (частота и условия появления в жизни) и внутренние (содержание, детерминированность) признаки. Представлена исследовательская модель изучения переживаний в психотравмирующих ситуациях, в которую включены особенности ситуации, влияющие на уровень вероятности ее травматизации, содержательные особенности проявлений переживаний и индивидуально-психологические особенности личности.

Анализ содержания проявлений переживаний психотравмирующих ситуаций в жизни личности позволил на основе анкетных ответов опрошенных выделить два профиля понимания психотравмирующих ситуаций: внешневекторный (угнетающее внешнее действие) и внутренневекторный (разрушение духовного мира); тип доминирующих переживаний, связанный с объективным видением особенностей их возникновения, пути направленности переживаний, связанные с направленностью во времени (прошлое, будущее, настоящее); две формы приемов преодоления негативных переживаний (преобразующая и защитная).

Показано, что независимо от сфер значимой деятельности (спортивная, учебная) доминирует тип внутриличностных переживаний, то есть их феноменологический уровень, путь направленности переживаний в настоящее и защитная форма приемов преодоления переживаний.

Среди детерминант, обусловливающих выраженность и особенности содержательных характеристик проявлений переживаний психотравмирующих ситуаций анализировались формально-динамические, качественные (половые различия, свойства нервной системы, тип эмоциональности) и содержательно-личностные (мотивационные тенденции, направленность личности, склонность к риску, личностная тревожность).

Выявлено доминирование (на основе результатов корреляционного анализа) следующих формально-динамических детерминант содержательных проявлений переживаний: тип эмоциональности “страх” и “печаль”, чувствительность нервной системы; среди содержательно-личностных детерминант — мотивации достижения и направленности личности на себя. Содержательно-личностными детерминантами выбора доминирующей формы преодоления психотравмирующих ситуаций (защитной) выступает мотивация достижений, направленность личности на себя и средний уровень выраженности склонности к риску.

Сопоставление содержательных характеристик проявлений переживаний психотравмирующих ситуаций с данными количественно-качественного анализа особенностей эмоциональных переживаний уровня тревожности и уровня вероятности травматизации в ситуации спортивных соревнований и в условиях экзаменационной сессии свидетельствует, что выделенные содержательные проявления переживаний и их детерминанты соответствуют среднему уровню выраженности психотравмирующих ситуаций и различаются в зависимости от значимых сфер деятельности личности.

Выделенные детерминанты характеристик содержательных проявлений переживаний в психотравмирующих ситуациях и выбора форм преодоления негативных переживаний, в частности, указывают на возможность использования этих результатов в разработке программ психологического обеспечения спортивной и учебной деятельности.

Ключевые слова: эмоциональные переживания, психотравмирующие ситуации, формально-динамические детерминанты, содержательно-личностные детерминанты.

Aleksandra A. Boudnitskii Individual determinants of emotional feelings in psycho-traumatic situations. — Manuscript.

Dissertation is to qualify the candidate of psychological science to academic degree in specialty 19.00.01 — general psychology, history of psychology. —Kyiv National University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to psychological analysis of content characteristics of human feeling in psycho-traumatic situations and their determinants. Two profiles (internal-vectored and external-vectored) of understanding of feelings in psycho-traumatic situations; types of ascendant feelings associated with view of their origination; ways of these feeling simplification over some time period; form means of feelings associated with overcoming of negative emotions were emphasized.

It is shown that self orientation, motivation trends (especially, achievement motivation), emotional types and gender factors and personal qualities (especially sensibility) of nervous system all are features determinants of special content feeling characteristics. The feeling content and their determinants are differed depending on significance of individual activities.

Key words: emotional feelings, psycho-traumatic situations, formal & dynamic factors, individual-content factors.